«Місток порозуміння між батьками та педагогами у формуванні комунікативної компетентності дітей».

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Роль сімейного виховання у розвитку мовлення дошкільнят.

2. Розвиток дрібної моторики рук для покращення комунікативних навичок дошкільника.

        ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.Рефлексія.

Актуальність питання зумовлена важливістю розвитку мовлення дитини.   Відповідно  до  “Базового  компоненту   дошкільної   освіти   в   Україні”   оволодіння   мовою як засобом пізнання, способом людського спілкування є найбільш важливим досягненням  дошкільного дитинства. Найбільший вплив на дитину має її оточення: сім’я та дошкільний навчальний заклад. Вони повинні активно взаємодіяти між собою,  адже лише за  умови  їх  взаємодії  та  спільної  діяльності  буде  здійснений  всебічний розвиток дошкільника.

Саме  з  сім’ї  дитина  виносить  перші   враження   про   навколишній   світ,   в   сім’ї   формуються   перші   оцінні  уявлення,  закладаються  моральні  устої,  прищеплюються  культурні  і  гігієнічні  звички.  Їй  належить  пріоритет  у  становленні  особистості  дитини,  вона  має  максимальні   можливості   для   набуття   малюком   знань,   умінь   та   навичок,  необхідних у подальшому житті.

Розуміння   того,   що   саме   в   сім’ї   закладається  фундамент  повноцінного  фізичного  і  психічного  розвитку  дитини,  спонукає  дошкільний заклад до пильного вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім’ї,  тобто, до тісної взаємодії ДНЗ і родини.

Тісний  контакт  з  батьками  вихованців  має  на  меті  надання  батькам  допомоги      в актуальних виховних питаннях, сприяє формуванню взаєморозуміння  в   родинно-педагогічному колективі, обміну виховним  досвідом.  Такий  взаємозв’язок  необхідний  і  для  того,  щоб  сформувати  у  батьків   правильне   уявлення   про   свою  дитину,  об’єктивно  оцінити її та визначити оптимальні шляхи всебічного розвитку малюка.

Позитивне  налаштування  педагогів  і  батьків  на   спільну   діяльність   має   величезну   педагогічну   цінність.   Батьки   будуть  упевнені  в  тому,  що  дошкільний  навчальний  заклад  завжди  допоможе  їм  у  вирішенні педагогічних проблем, і в  той же час не нашкодить, тому що буде  враховувати думку родини і пропозиції щодо взаємодії з дитиною. Педагоги, у  свою чергу, впевнені в розумінні з боку батьків більшості проблем.

Визнання пріоритету сімейного виховання потребує іншого змісту  взаємин  сім’ї  та дошкільного закладу. Новизна цього змісту визначається поняттям      „співробітництво”, „співпраця”,  „взаємодія”.  Суть понять ,,співробітництво”, „співпраця” полягає у беззаперечній рівновартісності вкладу кожного учасника процесу та у відсутності привілею вказувати, контролювати  та   оцінювати.

Основними засадами співробітництва є: взаємоповага, взаємодовіра,  взаєморозуміння  між  родинами  та  педагогом,  партнерство  й  чітке усвідомлення своєї ролі та відповідальності в спільній взаємодії, любов  до дитини, прийняття і повага її як особистості, розуміння її проблем.

    Взаємодія педагогів дошкільного навчального закладу з батьками дітей  дошкільного віку на основі співробітництва розпочинається з моменту першої  зустрічі.

Сутність  взаємодії  полягає  в  узгодженні  в  інтересах  дитини  вимог,  дій  дошкільного закладу і сім’ї як суб’єктів її виховання, активне залучення батьків  до   педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективу  дошкільного закладу.

Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім’ї та в дошкільному закладі   оптимальних умов для повноцінного фізичного та  психічного розвитку, сприяння   задоволенню її потреби  в  емоційно-особистісному  спілкуванні,  розвиток її  творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня комунікативних здібностей дошкільнят.

             І. Роль сімейного виховання у розвитку мовлення дошкільнят

                                                                                             

                                                                                           Найбільше і найдорожче добро

                                                                        кожного народу – це його мова.

                                                                                     Панас Мирний

    Мовлення є основним засобом спілкування. Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу. Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи.

Правила, яких потрібно дотримуватися дорослим під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї та в дошкільному закладі, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

 

             ІІ. Роль дрібної моторики для покращення комунікативних навичок.

     Рівень розвитку дрібної моторики – один з головних показників розвитку дитини. Адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від народження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб заняття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов’язково відповідати віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох – п’яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть застебнути гудзики, зашнурувати черевики, зав’язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину перед телевізором або за комп’ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволікала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чека­ти, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі гудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сорочки – светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така економія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефектологів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно знизився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загальним недорозвиненням мовлення пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з виконання одного руху на інший.

Варто пам’ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов’язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень.                      

              Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості.

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотворча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Дітей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою.

Дуже зручними є тригранні олівці у дерев’яному корпусі діаметром близько одного сантиметра з м’яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскільки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утримувати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплення. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціальну масу для моделювання, яка не лише має м’яку, пластичну консистенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тільки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей, які відстають у розвитку. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по маленькому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з ручки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчиками на зліплені мамою кульки – млинці, гудзики (дірочки можна зробити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовлене мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одно­часно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактильну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт – неслухняний шнурок не дуже-то підходить – з широким отвором макаронини, кісточки від рахівниць, розрізані на частини використані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «покатати на каруселі», покручуючи дріт.

Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно гудзик, намистину, камінчик, іграшку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні предмети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький археолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».

Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:

  • засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;
  • складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;
  • знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків;
  • протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпризу, попередньо зав’язавши на кінцях вузлики.

Жодного малюка не залишать байдужим такі заняття.

Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний посуд, переносьте ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м’ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, латексні м’ячики.

Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.

Уже в три – чотири роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки, але обов’язково під вашим контролем. Спочатку малюк вчиться лише знімати прикріплені вами скріпки, прищіпки, а потім вже і прикріплювати їх самостійно, адже такі дії потребують досить розвиненої координації рухів і сили. Скріпки і прищіпки можна прикріплювати до краю коробки з-під цукерок, а можна до будь-якої фігури, вирізаної зі щільного пакувального картону. Так можна зробити гаряче і тепле сонечко (жовте і червоне кола з картону), веселе і сумне личка (біле і синє кола з картону), новорічну ялинку з іграшками, дерево з листочками, рибку, їжачка, бабку, метелика, зелену травичку, святковий торт зі свічками тощо.

Перебираючи крупу і горох, сортуючи квасолю за кольором, гудзики за величиною або за кількістю дірочок у них, розкладаючи у тарілки різні за формою макаронні вироби, за величиною камінці, каштани, жолуді, листочки, нанизуючи на тонкий шнурок гудзики, макарони, намистинки, сушки, кісточки від старих рахівниць або з’єднуючи різноколірні скріпки у ланцюжок, роблячи намисто для мами, малюк буде розвиватися у мовленнєвому відношенні швидше і краще, ніж діти, мами яких недостатньо приділяли уваги тренуванню тонких рухів пальців рук. Подібне тренування в ігровій формі дає змогу прискорити дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку на 2—2,5 місяці, а це для дитини не малий срок.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосередковано впливють і на розвиток мислення, уваги, пам’яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.

Не забувайте хвалити малюка! Захоплюйтесь його здібностями!

Але не перетворюйте успіхи малюка на привід продемонструвати перед знайомими його надзвичайні здібності. Любіть малюка за всі його досягнення і попри невдачі. І не забувайте народну мудрість: «Дитятко – що тісто: як замісив, так і виросло».

 

                                      ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1. Вправа “Оплески”)

Всі учасники стають поколу. Психолог дає команду: Нехай вийдуть на середину ті, хто… ( по черзі зачитує твердження 1-10, зміст твержень повинен відповідати позитивним якостям та ознакам педагога). При виході окремих учасників всі присутні їм аплодують.

1. …хто працює в школі більше 10 років.

2. ..хто в цьому році підвищував свою кваліфікацію.

3. ..хто передплачує фахові видання.

4. ..хто любить читати художню літературу

5. …хто легко встановлює контакт з дітьми.

6. ..хто у колективі має друзів.

7. ..хто вважає себе гарною людиною.

8. ..хто має педагогічне звання.

9. ..хто володіє навиками роботи на ПК.

10. .. хто любить свою роботу.

   Психолог підводить підсумок, акцентуючи увагу на тому, що кожен з членів колективу має риси та властивості, які є показниками професійної компетентності, і безперечно кожен працівник заслуговує на оплески, особливо ті, хто любить свою роботу і любить дітей.

2. Мотивація до роботи
         Притча «Про рай і пекло»

Одного разу мудрець попросив Господа показати йому рай і пекло. Господь відвів мудреця до приміщення, де нестерпно страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан зі смачною кашею. Люди мали ложки, але вони були довші за руки, і жоден не міг втрапити ложкою до рота. «Так, це справжнє пекло!» — подумав мудрець.

Потім вони зайшли до іншого приміщення, де всі були ситі й веселі, хоча там стояв такий самий казан, а люди мали такі самі довгі ложки. Що ж робило життя цих людей райським? Придивившись, мудрець побачив — вони годували одне одного!

Ці люди вміли взаємодіяти. Перевіримо, чи вмієте взаємодіяти ви.

 

3. Гра «Казковий брейн-ринг»

Мета: згуртування педагогічного колективу, створення команди однодумців.

Хід проведення:

Дайте відповіді на такі запитання:

  • Ø Скільки звірів поселилося у рукавичці? Семеро
  • Ø Скільки людей тягнуло ріпку? Троє
  • Ø Хто просив легкого хліба? Вовк
  • Ø За допомогою чого Іван-Царевич знайшов  Царівну-Жабу?Стріли
  • Ø Хто був сміливіший: цап чи баран? Цап
  • Ø Хто врятував півника? Котик
  • Ø Хто самовільно поселився в зайчиковій хатинці? Коза-дереза
  • Ø Кому Винні-Пух подарував на день народження пустий горщик?

ослику Іа

  • Ø В ньому 38 папуг, 6 мавп та 1 слоник?удав
  • Ø Назвіть російську народну казку, в якій було 3 замахи на життя  та одне вбивство? Колобок
  • Ø Назвіть робоче місце вченого кота. Дуб
  • Ø Ким був колобок? Пряником чи пирогом. Пряником
  • Ø Головна зброя Солов’я Розбійника? Свист

 

4. Розкажу непросту казку….

Жили були дід і баба. У них була курочка ряба. От одного разу посадив дід ріпку і говорить: «Спечи-но мені бабо, колобка».

А баба відповідає: «Йди, проси колобка у золотої рибки». Прийшов старий до синього моря і просить: «Сивко-Бурко, стань переді мною, як листок перед травою». Налетіли тут гуси-лебеді, підхопили старого і понесли. Опустилися вони у дрімучому лісі. Бачить старий: стоїть хатинка на курячих ніжках. Каже старий: «За щучим велінням, за моїм хотінням, стань, хатинко, до мене передом, а до лісу задом». А Баба-Яга із хатинки відповідає: «Смикни за мотузочок, дитинко моя, двері й відчиняться!». Смикнув старий за мотузочок, а лисиця його «гам» і з’їла.

-Скільки використано казок у моїй оповіді? Дев’ять

 

За допомогою пазлів розділяємося на 6  команд

5.  Ігротека, ігри, що спрямовані на розвиток зв’язного мовлення, формування вмінь комунікативної діяльності.

І группа.  Дібрати близькі за значенням слова (синоніми) до слів:

занедужала – … (захворіла)

одказує – … (відповідає)

палав  – …  (горів)

канючити – … (просити)

теревенити – … (розмовляти)

рипнули – … (скрипнули)

плакати – …( ридати)

приголубити – … (пригорнути)

вештатися – … (бродити)

волає – … (кричить)

ІІ група.  Змінити вираз близьким за значенням словом:

сильна метелиця – … (хуртовина)

велике нещастя – … (горе)

сильний дощ – … (злива)

буря на морі – … шторм)

дощ із блискавкою – … (гроза)

стукнуло в голову – … (пригадати)

плутатися під ногами – … (заважати)

повісити носа – …(розстроїтися)

корчити дурника – … (прикидатися)

слізьми вмиватися – … (горювати)

 

ІІІ група.( Метафора)

Небо синє, наче … (море)

Повітря тепле, наче … (парне молоко)

Сніг пухнастий, наче … (пух)

Річка блищить, наче  …(дзеркало)

Дівча гарне, наче … (калина)

Ведмедик  м’який,  наче … (подушка)

Плаття оранжеве, наче … (апельсин)

Сік холодний, наче … (лід)

VI. Вправа «Скажи інакше»

Срібні хмари – … сирі хмари

Срібне волосся – сиве волосся

Волошкові очі – … сині очі

Язик свербить – … хочеться сказати

Золоте серце – … добре серце

Замилювати очі – … хитрувати

Пекти раки – … червоніти від сорому

Упасти з неба – … несподівано з’явитися

V. Вправа «Відгадай слово»

Пухнастий, пречистий, іскристий, холодний … (сніг)

Лютий, пекучий, тріскучий … (мороз)

Морозяний, сонячний, світлий, короткий … (день)

Чисте, блакитне, безмежне … (небо)

Чорна, снігова, важка, велика … (хмара)

Запашний, білий, смачний … (хліб)

Червоне, солодке, соковите … (яблуко)

Милозвучна, мелодійна, багата, рідна … (мова)

VI. Вправа «Продовж вислів».

Я буду зачитувати вам прислів’я, а ваше завдання – закінчити його на власний розсуд, використовуючи при цьому гнучкість думки та образність слова.

Менше говори, більше… (слухай, думай, працюй).

Хто любить працювати, тому… (нема часу сумувати, не доведеться голодувати).
Не смійся з іншого, щоб… (не сміялися з тебе).

Не кажи того, чого… (не знаєш).

Менше говори – більше… (зробиш, почуєш).

Не соромся питати про те, чого… (не знаєш, не чуєш).

Що менше думок, то більше… (пліток, теревенів, балачок).

З мудрим говорити, що … (мед пити, розуму набратися).

Солодкими словами можна… (виманити й гадюку, брехню розказати).

 

5. Вправа «Герб педагога

Давайте з вами  спробуємо створити герб педагога.

  Учасники об’єднуються в групи по 4. Вони отримують набір картинок з написами (з яких необхідно придумати девіз, що асоціюються з професією педагога. Кожна група представляє свій герб, який наклеюється на лист ватману. Таким чином створюється загальний герб педагогів закладу.

6.  Вправа «Рецепти педагогічної кухні»

Психолог. Кожна з нас – жінка. Ми всі варимо борщ, використовуємо однакові інгредієнти, але смак у всіх страв виходить різний. Отже, мабуть, знань лише одних інгредієнтів недостатньо. Хочеться знати декілька професійних секретів. Я всіх рада бачити на нашій педагогічній «кухні», і сподіваюся, що робота біля «плити» для вас – заняття не нове. Щоб з’ясувати, чим саме ви запропонуєте посмакувати, чого очікуєте від роботи, пропоную виконати наступну вправу.

Кожна група має створити певний «рецепт», за яким слід діяти вихователю, щоб провести цікаве та змістовне заняття з розвитку зв’язного мовлення. А також, які «смаколики» має використати вихователь, щоб заняття пройшло ефективніше.

Групам пропонується представити свої пропозиції у творчій формі: наповнити символічні каструлі необхідними інгредієнтами. На кожній кухні має бути шеф-кухар, якого обирають серед колег, Його завдання – керувати процесом.

По завершенні виконання вправи команди обговорюють рецепти, доповнюють одне одного, звертаються по допомогу до присутніх у залі.

Ведуча. Шановні колеги! Таким бурхливим, цікавим було наше обговорення. Дозвольте вам запропонувати універсальний рецепт у роботі педагога.

Щоб додати гостроти та насолоди до кожного виду роботи, яку ви проводите з дітьми, покладіть у нього ложечку гарного настрою, дрібку розсудливості, обов’язково додайте гри й рясно притрусіть усе добрим гумором. А тепер влийте любові до дітей і збийте все енергійними рухами, не допускаючи застою. Поставте вашу страву на вогонь дитячих сердець, прикрасьте її усмішками, родзинками та гілочками радості. перед подачею «приготованої страви» дітям – подбайте про сервірування «столу» спокоєм, самовідданістю та педагогічним професіоналізмом.

Додержуйтесь цього рецепту, стежте за співвідношенням інгредієнтів при підготовці до будь-якої роботи з дітьми.

Смачного вам, шановні колеги! Нехай вам смакує педагогічна праця та творчість!

 

 

 

 

Підготувала:

практичний психолог ДНЗ№ 50

Малнацька Яна Петрівна

 

 

Список використаних джерел

1.     Лесик   В.,   Тесленко   О.   Новий   формат   взаємодії   з   родинами   /   В.Лесик,  О.Тесленко // Дошкільне виховання. – 2015. -№3.

2.     Смольникова   Г.   Метод   проектів   у   роботі   з   батьками   /   Г.Смольникова   //  Дошкільне виховання. – 2015. –№1. с.16.

3.     Назарчук  Н.  Батьки  –   наші  однодумці,  партнери  /  Н.Назарчук  //  Дошкільне  виховання. – 2014. – №4. С. 22-23.

4.     Поніманська  Т.І.  Дошкільна  педагогіка:  підручник  //  Т.І.  Поніманська.  – 2-ге  вид., доповн. – К.: Академвидав, 2013. – 464 с. – (Серія “Альма-матер”).