З ПИТАНЬ СТАТУТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗАВІДУВАЧА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 (ЯСЛА-САДОК) №50 «СВІТЛОФОРЧИК»

ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ПРАСОЛ ТЕТЯНИ ІВАНІВНИ

ПЕРЕД ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ ТА ГРОМАДСЬКІСТЮ

На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 23.03.2005р. № 178, Положення про дошкільний навчальний заклад та з метою подальшого утвердження відкритої і демократичної державно-громадської системи управління освітою, поєднання державного і громадського контролю за прозорістю прийняття і виконання управлінських рішень, запровадження колегіальної етики управлінської діяльності у дошкільному навчальному закладі, що базуються на принципах взаємоповаги та позитивної мотивації, я, Прасол Тетяна Іванівна, завідувач дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 50 «Світлофорчик» Черкаської міської ради, звітую про основні напрямки своєї діяльності за 2024/2025 навчальний рік.

Маю повну вищу дошкільну освіту. На посаді завідувача дошкільного навчального закладу з 01 листопада  2022 року.

Основним завданням щорічного звітування керівника дошкільного навчального закладу є:

• забезпечення прозорості, відкритості та демократичності управління дошкільним навчальним закладом;
• стимулювання впливу громадськості на прийняття та виконання керівником дошкільного навчального закладу відповідних рішень у сфері управління навчальним закладом.

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 50 «Світлофорчик» Черкаської міської ради – заклад загального розвитку дітей від 1,5 років до 6 (7) років.

Розташований за адресою: м. Черкаси, вулиця  Верхня Горова,буд.65

Режим роботи закладу: з 7.30 до 18.00 – 1 група

з 8.00 до 18.30 – 1  група

з 8.00 до 18.00 – 9  груп

Станом на 01 червня 2025 року в садочку навчаються і виховуються 221 дитина, в тому числі 53 дитини  ясельного віку та 168 – садового віку.

Дошкільний заклад у своїй роботі керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими законодавчими актами, наказами Міністерства освіти і науки України, рішеннями Черкаської міської ради та її виконавчого комітету, наказами департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, Положенням про дошкільний навчальний заклад України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305 ( зі змінами),  Статутом дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 50 «Світлофорчик» Черкаської міської ради, затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 25.10.2016 року № 2-1156.

Дошкільний навчальний заклад є комунальним закладом, тому матеріальне та фінансове забезпечення гарантує місцевий бюджет.

Головною метою своєї діяльності на посаді завідувача я бачу створення у дошкільному навчальному закладі безпечних умов для зростання та навчання здорових, активних дітей, в майбутньому культурних освічених людей, які гідно представлятимуть нашу державу у світі.

Дошкільний навчальний заклад має необхідні умови для вирішення загальноосвітніх потреб: групові осередки забезпечені необхідними меблями та ігровим обладнанням згідно типового переліку, розвивальне середовище дитячого садка організоване з урахуванням інтересів дітей та відповідає віковим особливостям.

Аналіз кількісно-якісного складу педагогічних працівників

Дошкільний навчальний заклад повністю укомплектований педагогічним кадрами. Всього 23, з них:

завідувач — 1;

вихователь-методист — 1;

музичний керівник — 2;

практичний психолог — 1;

інструктор з фізичної культури — 1;

вихователі — 17.

На 2024-2025 навчальний рік дошкільний навчальний заклад забезпечений педагогічними працівниками, медичним та обслуговуючим персоналом, про що свідчить аналіз статистичних даних складу педагогічного колективу.

Діаграма якісного складу педагогів ДНЗ № 50

Аналіз даних щодо якісного складу педагогічного колективу  ДНЗ № 50 свідчить про те, що вік та педагогічний стаж більшості педагогів є досить оптимальним для організації ефективного  освітнього процесу, але водночас відчувається потреба в молодих педагогах.

Освітній рівень педагогічних працівників

Педагогічний потенціал педагогів

Атестація педагогічних працівників у дошкільному навчальному закладі відбулася відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту», ст. 30 «Про дошкільну освіту» та   «Положення про атестацію педагогічних працівників», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 09.09.2022 № 805, згідно з перспективним планом на 5 років у визначені законодавством строки.

Результати атестації 2025 року:

Кваліфікаційний рівень педагогів

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється у визначені строки, згідно  графіка проходження курсової перепідготовки, складеного на 2021-2025 роки, не рідше одного разу на п’ять років та плану підвищення кваліфікації на календарний рік.

Навчались на курсах підвищення кваліфікації при  КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників» з початку навчального року  3 особи.

Свій фаховий рівень педагоги підвищують шляхом самоосвіти, перегляду  міських та всеукраїнських методичних заходів в онлайн режимі (методичних об’єднань, майстер-класів, практичних семінарів),  вебінарів.

Педагогічні працівники дотримуються академічної доброчесності, педагогічної етики, поважають гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

В закладі протягом року проводилась робота по запобіганню випадків булінгу. Ці питання розглядалися на засіданнях педагогічної ради, надавалися консультації, створена спеціальна рубрика на сайті закладу, де розміщені відповідні матеріали. Педагоги захищають здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою.

УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Керуючись основними положеннями нормативних документів, які визначають сучасну законодавчу базу й методичне забезпечення дошкільної освіти та планом роботи на 2024/2025 навчальний рік, колектив закладу зосереджував увагу на пошуку оптимальних засобів навчання та виховання дітей з метою реалізації пріоритетних завдань, визначених на основі аналізу роботи дошкільного закладу за попередній навчальний рік, а саме:

1. Формування природничо-екологічної компетентності та навичок, орієнтованих на сталий розвиток за допомогою освітніх проектів природничо-екологічного змісту.
2. Продовжувати роботу з формування  національної ідентичності як основи національно-патріотичного виховання засобами художньо-естетичного розвитку.
3. Удосконалення  фахової діяльності педагогічних працівників  закладу дошкільної освіти як обов’язкової умови підвищення якості освіти.

Тож, пріоритетними напрямами діяльності  дошкільного навчального закладу стали:

• Формування у дітей звичок та моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку
• Забезпепечення всебічного розвитку, фізичного, соціального і психічного здоров’я дошкілля;
• Створення всебічних та сприятливих умов розвитку виховання та навчання дітей;
•  Формування у дітей логіко-математичної компетентності в різних сферах життєдіяльності на основі використання новітніх освітніх  технологій та інноваційних методів;

У 2024/2025 навчальному році колектив закладу працював творчо і відповідально. Адміністрації закладу вдалося охопити оперативним контролем стан підготовки до навчального року, виконання вимог режиму в ДНЗ, організацію роботи  по безпеці життєдіяльності учасників освітнього процесу. Під час проведення педрад, семінарів використовувалися інтерактивні методи навчання педагогів. Проведення відкритих занять стимулювало педагогів до поглибленого вивчення питань, що висвітлювалися, пошуку нестандартних, цікавих рішень, а також сприяло зростанню самооцінки.

Колектив створював умови для емоційного благополуччя дитини, будував навчальну діяльність в динамічному режимі.

Організація морального та матеріального заохочення працівників, які сумлінно виконують свої обов’язки, є невід’ємною складовою успішного управління закладом. За результатами роботи педагогічні працівники отримали щорічну грошову винагороду згідно до статті 57 Закону України «Про освіту».

Протягом року проводились різні форми роботи з педагогами: семінари-практикуми, педагогічні ради, перегляд семінарів, вебінарів, дні методичної інформації, круглі столи, консультації, колективні перегляди, засідання творчої групи, виставки новинок методичної літератури.

До дня Збройних сил України було проведено  ряд тематичних занять з ХПД, роботи дітей були передані на позиції військовим.

Протягом навчального року було організовано низку виставок, до яких долучилися і батьки наших вихованців, а саме:

• виставка «Різдвяна казка»;
• виставка до дня безпеки життєдіяльності «Я знаю правила дорожнього руху»;
• осіння виставка «Золота осінь»;
• виставка  дитячих робіт до  Великодня.

Взаємодія із сім’ями вихованців є одним з пріоритетних напрямів діяльності закладу. Вона орієнтована на пошук таких форм і методів роботи, які дозволяють урахувати актуальні потреби батьків, сприяють формуванню активної батьківської позиції, участі батьків в управлінні закладом. Дошкільний заклад підтримував бажання батьків поповнювати знання, необхідні для виховання та оздоровлення дітей. Педагогічний колектив організовував для цього різні активні форми співпраці:

- батьківські збори;

- індивідуальні консультації різних спеціалістів;

- виготовлення саморобок разом з дітьми;

- спільні виставки, участь у святах

Так, у березні 2025 року було проведено фестиваль «З Україною у серці». У такій формі заклад пропагував морально – патріотичні цінності та любов до своєї Батьківщини.

МЕТОДИЧНА РОБОТА

В 2024 – 2025 навчальному році робота методичного кабінету дошкільного закладу спрямована на забезпечення  якісного методичного супроводу освітньої діяльності педагогічного колективу по реалізації  Базового компонента дошкільної освіти, удосконалення ефективних форм навчання педагогічних кадрів, підвищення їх професійної майстерності через самоосвіту, залучення до самостійної експериментальної роботи з актуальних проблем освітнього процесу.

Протягом року проводились різні форми роботи з педагогами: семінари-практикуми, педагогічні ради, перегляд семінарів, вебінарів, дні методичної інформації, круглі столи, консультації, колективні перегляди, засідання творчої групи, виставки новинок методичної літератури.

Для реалізації пріоритетних завдань, визначених річним планом, були направлені зусилля всього педагогічного колективу. Протягом року проведені педагогічні ради:

• «Основні напрями роботи педагогічного колективу в 2024-2025 н.р»;
•  «Сучасні підходи до розвитку творчих здібностей дитини дошкільного віку»;
• «Пошуково-дослідницька діяльність як засіб формування природничо-екологічної компетентності та звичок орієнтованих на сталий розвиток»;
•  «Підсумки роботи педагогічного колективу в 2024-2025 навчальному році»

семінари та семінари-практикуми:

• «Конструктивне вирішення конфліктів»;
• «Організація патріотичної освіти дошкільників»;
• «Опановуємо новий Закон про дошкільну освіту: ключові зміни та нововведення»
• «Попередження емоційного вигорання педагогів. Як уникнути стресу»;

 майстер-клас «Як створювати освітні ситуації пошуково-дослідницького характеру».

Педагоги закладу  брали участь в міському етапі обласного конкурсу на кращий електронний освітній ресурс 2025. Представлені проекти, «Споживаємо енергію разом»  (виховання навичок сталого розвитку дітей молодшого дошкільного віку), вихователь Сухомудренко Г.Ф;  «Дивовижний світ рослин», (еколого-доцільна поведінка дітей в природі), вихователь Смаглій Л.М.. За результатами конкурсу педагоги здобули друге місце (Наказ департаменту освіти та гуманітарної політики ЧМР №105, від 20.02.2025 р.)

У 2024 році музичний керівник Гінкота Ю.І., та вихователь Пукаленко Н.В. стали лауреатами міського конкурсу професійної майстерності «Успіх дитячого садка починається з педагога».

Упродовж 2024-2025 року  в групах №5,9,11 (молодша, середня, старша) вихователями проводилась робота по реалізації проєкту «Думай на рівних: комплексна програма соціально-емоційного розвитку та психо-соціальної підтримки дітей дошкільного віку», який сприяв формуванню соціально-емоційних навичок у дітей дошкільного віку, посилював професійні навички педагогів з питань соціально-емоційного розвитку та ментального здоров’я дітей дошкільного віку, розвивав навички батьків підтримувати стересостійкість і соціально-емоційне благополуччя своїх дітей. Змістове наповнення проєкту відповідало парціальній програмі з розвитку соціальних навичок та емоційного інтелекту у дітей від 5 до 7 років «Думай на рівних», якій надано гриф «Схвалено для використання в освітньому процесі», що зареєстрований у Каталозі надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам за № 1.0043-2023. Проєкт підтримано Міністерством освіти та науки України (лист МОН № 1/15827-24 від 02.09.2024 р.).

ОРГАНIЗАЦIЯ  ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

В ДОШКIЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДI

             Дотримання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

За період з 01.09.2024 по 31.05.2025 контрольно-аналітична діяльність здійснювалася планово, систематично та послідовно. Використовувалися різні види контролю, зокрема проводилося тематичне вивчення стану освітнього процесу за темами:

• «Стан роботи з розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку в групах 4 р.ж.»;
• «Створення умов для організації інклюзивного навчання»
• «Стан роботи з екологічного виховання у дітей 6 р.ж.»
• «Організація освітнього процесу та життєдіяльності дітей в групі
  5-року життя»

Результати даних перевірок відображені в наказах по дошкільному закладу, обговорено на педагогічних радах. З боку адміністрації здійснюється контроль за їх виконанням.

           Результативність роботи з дітьми за всіма освітніми напрямами

Протягом 2024-2025 н.р. педагоги закладу дошкільної освіти працювали над формуванням ключових компетентностей дитини за різними освітніми напрямами, спрямованими на розвиток особистості дитини. Керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти – державним стандартом дошкільної освіти, організовано такий освітній процес, який забезпечує збагачення особистого досвіду дитини в різних видах діяльності, як під час спеціально організованих заняттях, так і в повсякденні. Колектив працює над створенням умов, що забезпечують самоцінність дошкільного дитинства та сприяють наступності між дошкільною та початковою освітою.

Педагоги закладу двічі на рік здійснюють моніторинг індивідуального розвитку, який дає змогу визначити рівень компетентності вихованців відповідно до освітніх напрямів БКДО: «Особистість дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в природному довкіллі», «Гра дитини», «Дитина в соціумі», «Мовлення дитини», «Дитина у світі мистецтва».

Після порівняння показників, які були на початку  та в кінці навчального року , можна зробити висновки, що за кожним з розділів Програми відмічено значне зростання показників.

Всього обстежено 205 дитини. З них дітей: раннього віку – 40; молодшого – 34; середнього – 59; старшого – 72.

Результати моніторингу відображено в таблицях на кожну вікову групу (додаток).

В ході проведеного аналізу результатів моніторингу, визначено рівень сформованості ключових компетентностей  за освітніми напрямами «Особистість дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в природному довкіллі», «Гра дитини», «Дитина в соціумі», «Мовлення дитини», «Дитина у світі Мистецтва». Визначено рівень засвоєння змісту Програми  та ступінь ефективності педагогічних впливів стосовно кожної дитини.

Також було зроблено порівняльний аналіз визначення рівня досягнень дітей раннього та дошкільного віку за перше та друге півріччя. На підставі цього можна зробити висновки, що за кожним з освітніх напрямів відмічено значне зростання показників. (Див. таблицю).

 Так у групах раннього віку (№1,2,3), високі результати простежуються з напрямів  «Особистість дитини» , «Дитина в соціумі», «Дитина в світі мистецтва», «Гра дитини». Проблемними залишаються напрями, «Мовлення дитини». «Дитина в природному довкіллі»,

Групи молодшого віку (№5,7) мають високі результати з напрямів: «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Гра дитини», «Дитина в світі мистецтва». Залишилися проблемними: «Мовлення дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі».

Групи середнього віку (№4,9,10) мають високі результати: «Особистість дитини» , «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» , «Дитина в соціумі»  «Дитина в світі мистецтва». Залишився  проблемним напрям: «Мовлення дитини».

Групи старшого віку (№4,9,10) мають високі результати:  «Особистість дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» , «Гра дитини», «Мовлення дитини» , «Дитина в світі мистецтва», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина в соціумі».

6.        Аналіз комплексного вивчення соціально-психологічної готовності дітей до навчання у школі за 2024-2025навчальний рік.

Психодіагностичною роботою було охоплено  дітей  6р.ж. на протязі 2024-2025 навчального року було обстежено: І семестр 57 дитини (групи №№6, 8, 11) і ІІ семестр 56 дітей (групи №№6, 8, 11).

Для комплексного вивчення соціально-психологічної готовності дітей до навчання у школі використовувався кейс психологічних тестів, згідно тестових методик діагностичного мінімуму.

На початку навчального року діагностика проводилась індивідуально з кожною дитиною в кабінеті практичного психолога і тривала приблизно 30-35хв.

Виконання графічних завдань показало, що діти достатньо аналізують зразок, розкладають на складові елементи, визначають послідовність зв’язків цих елементів і точно відтворюють його. Труднощі  викликали у дітей із наслідуванням письмових зразків, що пов’язано з психофізіологічними особливостями дітей 6р.ж., а саме недостатнім розвитком просторового сприймання, розвитком координації руху руки, слабкою сформованістю дрібних м’язів кисті.

Дослідження мотиваційної готовності до школи показало, що загалом діти мають високий рівень мотивації до навчання у  школі. Основними мотивами до навчання у школі для дітей є: навчальний мотив, тобто у дітей вже сформовані уявлення по відношенню до школи і діти вже починають приймати позицію учня; соціальний мотив, тобто діти усвідомлюють для чого потрібне навчання у школі; мотив отримання гарних оцінок;частина дітей має ігровий мотив до навчання (діти який ще не виповниться 6років на вересень 2025року).

І семестр 57 дитини (групи №№6, 8, 11)

Загальні результати по групах : високий рівень – 22,81%, достатній рівень – 64,92%, середній рівень – 12,28%.

ІІ семестр 56 дітей (групи №№6, 8, 11).

Загальні результати по групах : високий рівень – 23,22%, достатній рівень – 66,08%, середній рівень – 10,7%.

Було встановлено, що 23,22% обстежених дітей молодшого дошкільного віку мають високий рівень розумового розвитку, ще 64,92%  дітей достатній рівень. Також 12,28% дітей проявили середній рівень розумового розвитку. У порівнянні з початком навчального року, можна зробити висновок, що показник високого рівня зріс (23,22%)та. зменшенні показника середнього рівня.

СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Відповідно до Законів України «Про освіту» та «Про охорону праці» для створення безпечних умов праці, навчання та виховання адміністрація спільно з профспілковим комітетом та колективом закладу працюють над реалізацією завдань державної політики у сфері охорони праці щодо забезпечення конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, а також виховання здорових дітей.

Нажаль, типовими штатними розписами одиниця спеціаліста з охорони праці в дошкільному навчальному закладі не передбачена, але кожен працівник відповідно до своїх посадових та функціональних обов’язків бере участь у роботі закладу з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Наказами керівника дошкільного навчального закладу призначені особи, відповідальні за створення безпечних умов для організації освітнього процесу, збереження майна, господарського інвентарю, з цивільного захисту, комісія із загального огляду будівель та споруд, переглянуті та затверджені інструкції з охорони праці та безпеки життєдіяльності, програма вступного інструктажу тощо. У роботі всіх комісій беруть участь представники профспілкового комітету закладу.

Зобов’язання адміністрації, передбачені Колективним договором, виконуються. Працівники закладу забезпечені спецодягом. Ті працівники, що працюють в шкідливих умовах праці та мають особливий характер праці, отримують пільги та компенсації, передбачені Колективним договором відповідно до результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Протипожежна безпека в дошкільному навчальному закладі посідає одне з важливих місць в організації роботи з охорони праці.

Наказами по ДНЗ призначаються відповідальні особи з пожежної безпеки, проводяться тренувальні та практичні відпрацювання на випадок виникнення пожежі.

Вогнегасниками заклад укомплектовано відповідно до норми. Всі вогнегасники вчасно пройшли технічне діагностування в організації, що має відповідну ліцензію. Протягом року доукомплектовано згідно вимог пожежний щит.

Але існують ще кілька проблемних питань щодо забезпечення протипожежної безпеки в закладі:

• приміщення закладу не обладнане автоматичною системою пожежної сигналізації;
• працівники закладу не забезпечені засобами індивідуального захисту, а саме промисловими протигазами з коробками, які захищають від дії аміаку;
• працівники закладу не забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання від зброї масового знищення;

СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ

В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Відповідно по пунктів 4, 9, 14 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 № 242/329, пунктів 1.35, 1.37, 1.38, 2.1 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 17.04.2006 № 298/227, на виконання листа Міністерства освіти і науки України «Про виконання норм харчування у дошкільних навчальних закладах» від 19.05.2008 № 1/9-323, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» від 22.11.2004 № 1591 та листа Міністерства освіти і науки України «Про здійснення контролю за організацією харчування дітей у дошкільних навчальних закладах» від 21.06.2007 № 1/9-394 проведено аналіз стану організації харчування дітей у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) № 50 «Світлофорчик» Черкаської міської ради за період з 01 вересня 2024 року по 23 травня 2025 року.

Робота з організації харчування дітей в дошкільному навчальному закладі була спрямована на забезпечення повноцінного харчування, здійснення систематичного контролю, забезпечення харчування дітей пільгових категорій. Відповідно до штатного розпису заклад повністю укомплектовано кадрами, які забезпечують організацію харчування дітей.

В дошкільному навчальному закладі організовано триразовий режим харчування. Режим харчування дітей відповідає режиму роботи дошкільного закладу. Видача готових страв на групи здійснюється відповідно до графіка видачі їжі на вікові групи. Проби готових страв знімаються вчасно сестрою медичною старшою.

На підставі затвердженого та погодженого з Держпродспоживслужбою м.Черкаси примірного чотиритижневого меню щодня сестрою медичною старшою спільно з комірником складаються меню-розклади на наступний день. Кухарі суворо дотримуються технології приготування страв за технологічними картками.

Продукти харчування та продовольчу сировину постачає ТОВ «Каштан-Плюс», ПАТ  «Юрія» , Агро Альянс, ТОВ Ходак, ТОВ  «Смачненько», Черкаси Хліб  регулярно та у повному обсязі відповідно до заявок, які своєчасно надаються комірником постачальнику. З метою попередження кишково-шлункових захворювань та харчових отруєнь серед дітей здійснювався відповідно до рішення виконавчого комітету ЧМР «Про встановлення вартості харчування дітей в дошкільних навчальних закладах міста у 2025 році» від 18.12.2024 р. № 1722  вартість харчування однієї дитини в день становить: для дітей віком до 3-х років – 85 грн. 57 коп.; для дітей віком до 6 (7) років – 114 грн. 90 коп.

Аналіз виконання норм харчування за  рік показав, що у цілому харчування дітей у дошкільному навчальному закладі здійснювалося максимально наближено до норм, було раціональним, збалансованим, різноманітним.

Результати аналізу виконання норм харчування за дванадцять місяців  2024 року показали, що норми в цілому виконано на 95 %.

Згідно наказів «Про організацію пільгового та безкоштовного харчування дітей у дошкільному навчальному закладі» та з метою забезпечення соціально-правових гарантій дітей пільгових категорій, на підставі поданих заяв батьків та документів, що підтверджують пільги, організоване безкоштовне харчування дітей, батьки яких є учасниками УБД  – 23 особи,  дітей тимчасово переміщених ВПО – 23 особи, дітей з малозабезпечених сімей – 1 особа, дітей, позбавлених батьківського піклування, – відсутні,дітей загиблих захисників – 1 особа та пільгове харчування з оплатою 50% вартості для дітей з багатодітних сімей – 23 осіб.

Вихователі, помічники вихователів дошкільного навчального закладу беруть активну участь в організації харчування дітей, виховують культурно-гігієнічні навички. Щодня до кожного прийому їжі столи дітей сервіруються відповідно до меню. Дітей привчають до охайності та навчають правильному користуванню столовими приборами. Дошкільнят середньої та старшої груп залучають до чергування, сервірування столів та прибирання після обіду.

Стан матеріально-технічної бази харчоблоку задовільний. В цьому навчальному році було придбано морозильну камеру.

АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА МОНІТОРИНГ  СТАНУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

З метою реалізації Закону України “Про дошкільну освіту” та удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільних навчальних закладах, згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30 серпня 2005 року N 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі»  здійснюються систематичний контроль за відвідуванням та захворюваністю дітей дошкільного навчального закладу.

Моніторинг стану здоров’я дітей

Аналіз захворюваності

Захворюваність серед дітей ясельного віку пояснюється проблемою адаптації до дошкільного закладу.

Працювати в цьому напрямку є над чим: вирішення проблеми зниження захворюваності дітей я бачу в спільній роботі педагогічного колективу, сестри медичної старшої та батьків.

ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДУ

Фінансово-господарська діяльність дошкільного навчального закладу проводилася відповідно до чинного законодавства та Статуту закладу переважно за рахунок бюджетних коштів.

За Програмою соціально-економічного розвитку м. Черкаси в 2025 році було проведено

•          капітальний ремонт  холів (входи  дошкільного закладу);

•          косметичний ремонт харчоблоку та укриття

•          встановлено телевізори в  групах № 10,6;

•          капітальний ремонт  каналізаційного стоку групи №4  та підвального приміщення.

За рахунок коштів з міського бюджету протягом  2024/2025 навчального року для потреб дошкільного навчального закладу було придбано:

Завдяки батькам вихованців дошкільного навчального закладу здійснено оновлення матеріально-технічної бази, а саме:

•          встановлено телевізори в  групах № 10,6;

•          зроблено косметичний ремонт роздягальні групи № 9

УЧАСТЬ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У ЗАГАЛЬНОМІСЬКИХ ЗАХОДАХ

Педагоги закладу  брали участь в міському етапі обласного конкурсу на кращий електронний освітній ресурс 2025. Представлені проекти, «Споживаємо енергію разом»  (виховання навичок сталого розвитку дітей молодшого дошкільного віку), вихователь Сухомудренко Г.Ф;  «Дивовижний світ рослин», (еколого-доцільна поведінка дітей в природі), вихователь Смаглій Л.М.. За результатами конкурсу педагоги здобули друге місце (Наказ департаменту освіти та гуманітарної політики ЧМР №105, від 20.02.2025 р.)

У 2024 році музичний керівник Гінкота Ю.І., та вихователь Пукаленко Н.В. стали лауреатами міського конкурсу професійної майстерності «Успіх дитячого садка починається з педагога».

Упродовж 2024-2025 року  в групах №5,9,11 (молодша, середня, старша) вихователями проводилась робота по реалізації проєкту «Думай на рівних: комплексна програма соціально-емоційного розвитку та психо-соціальної підтримки дітей дошкільного віку», який сприяв формуванню соціально-емоційних навичок у дітей дошкільного віку, посилював професійні навички педагогів з питань соціально-емоційного розвитку та ментального здоров’я дітей дошкільного віку, розвивав навички батьків підтримувати стересостійкість і соціально-емоційне благополуччя своїх дітей. Змістове наповнення проєкту відповідало парціальній програмі з розвитку соціальних навичок та емоційного інтелекту у дітей від 5 до 7 років «Думай на рівних», якій надано гриф «Схвалено для використання в освітньому процесі», що зареєстрований у Каталозі надання грифів навчальній літературі та навчальним програмам за № 1.0043-2023. Проєкт підтримано Міністерством освіти та науки України (лист МОН № 1/15827-24 від 02.09.2024 р.).

ПІДСУМКИ

Поряд з вищевикладеним слід зазначити, що у нас є і проблеми, зокрема:

1. Приміщення харчоблоку потребує ремонту та оновлення.
2. Потребують ремонту  кімнати у групових осередках №№ 1,2, 4,11.
3. Ігрові майданчики всіх вікових груп потребують оновлення ігрового обладнання.
4. Тимчасове укриття потребує не тільки косметичного ремонту, але й  повного обладнання витяжною вентиляційною системою, санвузлами тощо.
5. Потребують ремонту  кабінет психолога, ізолятор.

Ми, адміністрація та працівники закладу, прагнемо зробити дитячий заклад тим місцем, де діти завжди можуть фізично розвиватись, зміцнювати здоров’я, збагачувати духовний світ, реалізовувати свої здібності, товаришувати, весело й щасливо жити.

Я хочу подякувати всьому колективу дошкільного навчального закладу за відповідальне ставлення до роботи, професіоналізм, активну життєву позицію.

Я щиро вдячна вам, батьки, за розуміння та підтримку, за небайдужість до життя і проблем закладу.

Сподіваюсь на подальшу плідну співпрацю з колективом та батьками.

Дякую за увагу.

Ваш малюк не збирається припиняти вже другу істерику за сьогодні, і в кімнаті знову лунають пронизливі, нестерпні крики. Ви із задоволенням втекли б із дому і пішли світ за очі, але… на жаль, треба шукати більш раціональний вихід із цієї ситуації.

Звісно, такі моменти паралізуючого хаосу роблять істерики ще більш дошкульними. Однак не варто розглядати їх, як стихійне лихо, намагайтесь ставитись до подібних перепадів дитячого настрою як до можливості навчання.

Причини виникнення істерик у дітей

Істерики можуть набувати різних форм – від ниття та плачу до криків, ударів об підлогу, смикання ногами й руками, аж до затримки дихання. Вони однаково властиві і хлопчикам, і дівчаткам, і, як правило, відбуваються у віці від одного до трьох років.

В одних дітей істерики трапляються частіше, в інших рідше. В цілому, це нормальна частина розвитку дитини. За допомогою істерики малюки демонструють своє засмучення чи фрустрацію (пригніченість від неможливості задовольнити свої бажання).

Істерики трапляються, коли діти відчувають втому, почуття голоду, дискомфорт або ж через те, що вони не можуть отримати бажане (наприклад, предмет або увагу батьків). Вміння справлятись з фрустрацією – це навичка, яку діти набувають протягом тривалого періоду часу.

Істерики найчастіше спостерігаються протягом другого року життя, у той період, коли в дітей ще тільки починають розвиватись мовні навички. Оскільки малюки ще не вміють передавати словами те, чого вони хочуть, що відчувають або чого потребують, невдалі спроби зробити це можуть спровокувати появу істерики. В міру розвитку мовних навичок істерики найчастіше минають.

Також діти прагнуть незалежності й контролю над своїм оточуючим середовищем – більшої незалежності й більшого контролю, ніж їм під силу на даному етапі розвитку. Це часто провокує сварки з батьками, оскільки дитина думає: «Я можу це зробити сам» або «Я хочу це, дайте мені це негайно». Коли діти виявляють, що не можуть впоратись із чимось і не отримують бажаного, вони влаштовують істерику.

Як уникати істерик

По можливості намагайтесь запобігати виникненню істерики, попереджувати її. Ось деякі поради, які допоможуть вам у цьому:

Залишайтеся спокійними: Ваша реакція на істерики є ключовою. Спробуйте залишатися спокійними і не реагуйте агресивно, оскільки це може погіршити ситуацію.

• Надавайте дитині достатньо позитивної уваги. Візьміть за звичку особливо відзначати, акцентувати увагу на хорошій поведінці дитини. Заохочуйте вашого малюка похвалою й увагою до його позитивної поведінки.
• Давайте дітям контролювати деякі дрібниці. Пропонуйте їм кілька варіантів вибору, наприклад: «Ти хочеш апельсиновий чи яблучний сік?» або «Ти хочеш чистити зуби до чи після прийняття ванни?». Таким чином, ви зможете уникнути постановки питання у формі: «Ти будеш зараз чистити зуби?», яке практично завжди призводить до негативної відповіді
• Зберігайте заборонені для дитини предмети поза її увагою й досяжністю. Це знизить імовірність сварок із цього приводу. Зрозуміло, що це не завжди можливо, особливо поза домом, де у вас немає можливості контролювати навколишнє оточення. Встановлення чітких меж та правил**: Діти потребують структуру і чіткі правила поведінки. Переконайтеся, що вони знають, які дії є неприпустимими.
• Навчайте саморегуляції емоцій: Допоможіть дитині вчитися висловлювати свої почуття словами і показуйте, як справлятися з негативними емоціями.
• Надайте вибір: Іноді істерики виникають через відчуття безвиході. Дайте дитині змогу вибирати з декількох варіантів, щоб вона відчувала контроль над ситуацією.
•  Ігноруйте дрібні істерики: Якщо істерики є способом привернути увагу, іноді найкраща відповідь – ігнорувати їх.
• Зробіть регулярний розклад: Дотримання стабільного розкладу може допомогти уникати вибухів, пов’язаних з втомою або голодом. Це лише кілька стратегій, і не все може працювати з кожною дитиною. Важливо знайти підхід, який спрацює з вашим конкретним випадком.
• Відволікайте дитину. Отримуйте користь з поки що нестійкої концентрації уваги вашого малюка, пропонуйте йому щось інше замість того, чого йому не можна. Почніть нове заняття замість того, яке заборонене або засмучує його. Або просто змініть обстановку. Виведіть дитину на вулицю, заведіть у дім або переведіть в іншу кімнату.
• Допомагайте дітям оволодівати новими навичками й досягати успіху. Допомагайте дітям вчитись чогось нового. Хваліть їх, щоб вони відчували внутрішнє задоволення й радість від того, що тепер можуть зробити щось самі. Починайте з чого-небудь простого й тільки потім, після того як дитина його опанує, переходьте до більш складних завдань.
• Докладно розглядайте можливість виконання прохання дитини. Чи не є воно надмірним, невиправданим? А може, ні? По можливості, давайте дитині бажане.
• Враховуйте межі можливостей вашої дитини. Якщо ви знаєте, що ваш малюк стомлений, то в цьому випадку ви повинні розуміти, що зараз не найкращий час, щоб йти з ним у магазин або звертатись із проханням виконати якесь доручення.
• Якщо існує загроза безпеці дитини, а вона при цьому продовжує робити те, що ви їй заборонили, покарайте її, поставивши в куток чи в інше нейтральне місце (застосуйте так званий тайм-аут), або просто надійно утримуйте протягом кількох хвилин. Будьте послідовними. Не йдіть на поступки в питаннях безпеки.

Тактика поведінки під час істерики

Реагуючи на істерику, найголовніше зберігати спокій. Не ускладнюйте проблему власною фрустрацією або гнівом. Нагадайте собі, що ваше завдання полягає в тому, щоб навчити дитину заспокоюватись. А для цього важливо самим бути спокійними.

Ваші дії та вчинки є прикладом для дитини. Бити чи давати шльопанці дитині не можна в жодному разі. Адже так ви дасте зрозуміти, що використання сили й фізичних покарань – це норма. У довгостроковій перспективі це може призвести до ще більш негативної поведінки. Намагайтесь запасатись достатньою кількістю самовладання, якого вистачить вам обом.

З істериками треба справлятись по-різному, у залежності від причини, через яку ваша дитина засмучена. Іноді вам необхідно дати їй атмосферу комфорту та спокою. В інших випадках краще ігнорувати емоційні сплески й відволікати її новим заняттям. Якщо ваша дитина стомилась або голодна, їй слід подрімати або перекусити. Якщо істерика відбувається після того, як ви в чомусь відмовили дитині, зберігайте спокій і не розпочинайте детальні пояснення про те, чому ви не можете дати їй те, що вона хоче. Спробуйте зацікавити дитину чимось іншим. Змініть заняття.

Дітей, які під час істерики можуть заподіяти шкоду собі чи іншим, необхідно відводити в тихе безпечне місце, щоб вони заспокоювались там. Так слід чинити, коли істерика відбувається у громадських місцях.

Діти дошкільного віку та старші часто використовують істерику як спосіб домогтися свого (звісно, якщо в них є досвід, який підтверджує, що така поведінка діє). Дітей шкільного віку доречно відправляти заспокоюватись в їхню кімнату.

Замість того щоб встановлювати певний ліміт часу, скажіть дитині, що вона повинна залишатись у кімнаті, доки не відновить контроль над своєю поведінкою й емоціями. Це дасть їй права й можливості: вона зможе впливати на результат власними діями й тим самим оволодіти почуттям самоконтролю, яке було втрачене під час істерики. Але якщо ви відправляєте дитину в кімнату не тільки через істерику, а й за проявлену негативну поведінку (наприклад, за те, що вона когось вдарила), варто чітко встановити певну тривалість покарання.

Після бурі

Не піддавайтесь на істерику дитини. Цим ви тільки підтвердите, що вона знайшла ефективний спосіб домогтися свого. Хваліть дитину за відновлення самоконтролю та враховуйте, що після істерики вона, імовірно, дуже вразлива й чутлива, оскільки, швидше за все, зрозуміла, що поводилась, м’яко кажучи, не дуже добре. Тепер (коли ваша дитина заспокоїлась) прийшов час обіймів і запевнень у тому, що ви любите її, незважаючи ні на що.

Проконтролюйте, щоб у дитини була достатня кількість сну. При недосипанні діти можуть ставати гіперактивними, роздратованими й демонструвати крайнощі в поведінці. Здоровий сон запобігає великій кількості істерик. Дізнайтесь, скільки часу на сон потрібно вашій дитині в її віці. Час здорового сну має задовольняти її індивідуальні потреби й може дещо відрізнятись від норми.

Коли необхідно звернутись до спеціаліста

Звертайтесь до спеціаліста у випадку, якщо:

• Ви часто відчуваєте гнів або втрачаєте контроль, коли реагуєте на істерику дитини.
• Ви поступаєтесь істериці.
• Істерика псує ваші взаємини з дитиною.
• У вас виникають питання про те, що ви робите або що робить ваша дитина.
• Істерики стають усе більш частими, інтенсивними або тривалими.
• Дитина часто заподіює біль собі або іншим.
• Ваша дитина здається дуже роздратованою, постійно сперечається й погано йде на співпрацю.

Спеціаліст допоможе визначити, чи є в дитини проблеми зі здоров’ям, які можуть посилюватись істериками або спровокувати їх. Так, проблеми, пов’язані зі слухом чи зором, хронічні захворювання, затримка мови або порушення здатності до навчання можуть робити дітей більш схильними до істерик.

Пам’ятайте: істерика зазвичай не є причиною для занепокоєння і в більшості випадків припиняється без втручання збоку. В міру дорослішання діти поступово набувають навички самоконтролю, вчаться співпрацювати, спілкуватись та долати роздратування. Чим менше фрустрацій і чим більше контролю над поведінкою, тим менше істерик і щасливіше батьки.

Війна приносить багато страждання та втрат… І для дітей це найважча втрата – батька, матері, рідних… Коли діти стикаються з цим болісним випробуванням, вони потребують співчутливої і мудрої підтримки з боку дорослих, щоби могти пройти дорогою жалоби, могти розділити біль і отримати належну підтримку, берегти у серці спогади і пам’ять, і жити далі – з надією і любов’ю продовжуючи свій шлях, над яким тепер завжди світитимуть зірками ті, хто загинув на полях війни…

1. Важливо повідомити дитину про смерть

Коли сталася втрата, насамперед важливо повідомити дитину. Дитина все рівно відчуває, що щось сталося. Найкраще, коли це зробить хтось із найближчих дитині рідних. Важливо зробити це в місці, де і ви, і дитина маєте можливість побути наодинці. Це повідомлення може викликати смуток і сльози, тому важливо побути з цим разом, надати необхідну підтримку – насамперед, обіймами співчуття… Сказати прямо і просто – словами, що зрозумілі дитині відповідно її віку. І тоді бути поруч – з готовністю розділити біль, надати відповідну підтримку. Важливо використовувати прості слова і пояснення, які зрозумілі дитині відповідно до її віку. І бути відкритим до усіх запитань дитини та її потреби розуміти, що сталося і що буде далі…

Для дітей дошкільного віку поняття смерті може бути невідомим і тому важливо пояснити їм загалом, що таке смерть, що відбувається, коли людина помирає. У дітей може виникнути багато запитань щодо цього, які вони можуть поставити як одразу, так і згодом. Важливо бути відкритим до цих запитань (навіть, якщо ми не завжди маємо відповіді на них) і говорити з дитиною на тему смерті і втрати.

2. Залучення до ритуалів прощання.

Можливість попрощатися з тілом померлої людини, це стосується як участі у похороні, так і у ритуалах довкола похорону – часі прощання з тілом та спільної молитви, відвідин цвинтаря, поминок та ін. допомагає дітям усвідомити реальність втрати, розділити біль з іншими, отримати підтримку, почути спогади, висловити любов та вдячність, попрощатися з тілом… Але важливо, щоби дитині було пояснено, що буде відбуватися, що вона може побачити і т.д. І щоби біля неї був хтось з близьких. І щоби вона мала вибір – коли прийти попрощатися (це не обов’язково має бути в часі самого похорону) і як довго бути. Похорон запускає жалобу, а жалоба – це щось, через що потрібно пройти, спроби обійти її марні, вони лише ведуть до психологічних проблем – і тому так важливо, щоби ми, дорослі, дозволили дітям іти разом з нами цією дорогою жалоби – це дуже важливо для них і для нас…

 3. Бути поруч, підтримати, розділити біль втрати

Біль втрати – нелегкий, тому так важливо, що дитина може розділити його з рідними, може мати їхню підтримку і присутність. Дуже важливо бути поруч, бути підтримкою. Коли ми бачимо, що дитина сумує, слова можуть бути не такими важливими, та й не так легко знайти слова розради – втім, усе скажуть обійми, лагідний дотик, зустріч поглядів…

Інколи нам, дорослим, хочеться якнайшвидше вивести дитину зі стану смутку. І ми намагаємося перемкнути увагу на щось інше, змінити тему розмови, знайти щось «позитивне». Утім переважно, це не те, що потребує дитина в той момент, і не те, що допоможе їй пережити втрату. Біль не стане меншим від того, що будемо його уникати, смуток не зникне від спроб його «заморозити».

Коли дитина відчуває смуток, то важливо прийняти цей смуток, дозволити йому бути. Бо смуток – це вияв любові до тих, кого уже фізично нема з нами. Цей смуток є природним і з ним важливо навчитися жити. Цей смуток важливо огорнути любов’ю та відчуттям підтримки. Розділений біль легшає, у розділеному болю є відчуття любові… І нам важливо відкрити дітям цю силу любові, яка дозволяє тим, кого ми любимо, завжди жити в нашому серці…

4. Пам’ятати про потреби дитини і  допомагати адаптуватися до змін у житті

Дітям важливо відчувати, що, попри переживання втрати в родині, вони є у безпеці, дорослі потурбуються про них, про важливі складові їхнього життя. Тому так важливо допомогти дітям повернутися, наскільки можливо, до звичного ритму щоденного життя, відновити у відповідний момент навчання, заняття спортом, гуртки, спілкування з друзями – і мати нашу підтримку у цьому. Коли діти переживають втрату, вони можуть в один момент сумувати, в інший – радіти тим, що є гарне і веселе в житті. Нам важливо дозволяти їм мати ці різні почуття і продовжувати свої улюблені активності. І, звісно, головна потреба дітей – відчувати нашу любов, яка власне і дає їм відчуття безпеки.

Це може бути складно дати дітям емоційне тепло, коли ми переживаємо багато сильних почуттів, пов’язаних із втратою – а діти чутливі і вони відчувають нас. Тож у таких ситуаціях нам важливо пояснити дітям, щоби вони не переживали за нас і за майбутнє, що зараз ми сумуємо, тому не можемо радісно бавитися, але за якийсь час ми знову зможемо робити те, що ми любили робити разом, так, як ми це робили раніше… Водночас важливо мати в кожному дні ті заняття, де ми разом, де дитина відчуває нашу присутність і любов (напр., читати разом у ліжку казку; дивитися разом, обійнявшись, фотоальбом тощо).

5. Допомагати дитині берегти спогади та стосунок.

Після смерті наш стосунок із померлою особою не закінчується – смерть зупиняє життя, але не зупиняє любові! Цей стосунок тепер усередині нас, у нашому серці. І дитині важливо допомогти плекати цей стосунок і берегти спогади. Помічними можуть бути різні активності – разом дивитися фото та відео, згадувати і розповідати різні історії, малювати спогади тощо. Багатьом дітям може бути корисним створити разом з рідними «книгу спогадів», куди можна вклеїти фото, записати історії, додати малюнки, записати слова, які ми хочемо сказати. Може бути дуже цінним, у випадку якщо рідні служили у війську, мати можливість продовжувати спілкуватися з побратимами по службі, чути їх історії та спогади, поминати разом… І звісно організувати удома простір, де може бути фото, і дозволяти дітям говорити, і молитися (якщо сім’я віруюча), і разом вшановувати пам’ять добрими вчинками, висадженням дерева і т.д.

6. Пам’ятати про потреби дитини, допомагати адаптуватися до змін у житті.

Дітям важливо відчувати, що, попри переживання втрати в родині, вони є у безпеці (в умовах війни – це звісно поняття відносне), дорослі потурбуються про них, про важливі складові їхнього життя. Тому важливо допомогти дітям повернутися, наскільки можливо, до звичного ритму щоденного життя, відновити навчання, спілкування з друзями та ін. Звісно, смерть рідних приносить виклики та зміни у життя. І ніхто ніколи не зможе замінити дитині померлих, але з іншого боку важливо потурбуватися, щоби в усіх важливих сферах життя дитина мала належну підтримку. І тому так важливо теж залучити до підтримки рідних, друзів, вчителів. Це дає дитині можливість відкрити теж добро людей, силу взаємної підтримки, силу спільноти… І звісно, у чомусь подорослішати, бо, можливо якісь речі дитина зможе робити тепер самостійно і, можливо, у чомусь й бути підтримкою іншим членам родини.

7. Любити. Пам’ятати. Продовжувати творити життя.

Любов не вмирає. Як і не вмирають усі ті, хто віддав своє життя за свободу нашої батьківщини, за наше вільне майбутнє. Вони житимуть у нашій любові. І найбільше, що ми можемо зробити в пам’ять про тих, хто любив їх так сильно, і хто захищав нас і не повернувся – це дати належну підтримку нашим дітям, щоби вони росли, розвивалися, і виросли світлими, мудрими людьми. У них – продовження нашої спільної історії – вона не про смерть, вона про Любов і про Життя…

8. Залучення соціальної спільноти для підтримки дитини.

Коли дитина переживає втрату, важливо повідомити освітній заклад та інші середовища її життя (гуртки, спортивні секції тощо), щоби її могли. Дитині важливо після перших днів переживання втрати почути слова підтримки, мати можливість розповісти про ту близьку особу, яку вона втратила.

Втрати і зміни – неминуча складова життя, і в житті дітей їх чимало – і втрати близьких осіб, і домашніх улюбленців, і місць, де ми жили (при переселенні), і зміни в родині при розлученні та багато інших.

9. Залучення фахової допомоги.

Якщо ви бачите, що цей досвід є особливо складним для вас і для дитини з огляду на обставини смерті та життєву ситуацію, якщо ви бачите, що, попри час, дитина має стійкий емоційний дистрес, є значні порушення поведінки, функціонування дитини в основних сферах життя – важливо вчасно звернутися по фахову психотерапевтичну та соціальну допомогу.

Життя триває… Ми переживаємо втрати, адаптовуємось до змін, творимо далі життя. Кожний досвід, попри те, що він може бути дуже сумним і болісним, є важливою частиною нашого життя, того, ким ми стаємо, які дороги вибираємо.

Тому так важливо, щоб, стикаючись із непростим досвідом втрати, діти мали поруч мудрих дорослих, які можуть допомогти їм пройти через цей досвід і винести з нього важливі уроки.

Один із найважливіших уроків досвіду втрати – це досвід сили любові, яка сильніша за смерть, яка дозволяє тим, кого ми любимо, жити у пам’яті нашого серця і бути далі частиною нас і частиною нашого життя… З цією любов’ю та із взаємною підтримкою ми віримо, попри усі виклики, ми можемо творити разом змістовне, гарне життя.

Вміння усвідомлювати свою провину й просити вибачення важливе, бо дає людям змогу співіснувати одне з одним і не конфліктувати. Батьки прагнуть виховати це вміння у дитини з раннього віку. Вони наполягають на тому, щоб дитина навчилася визначати свої помилки і вибачатися перед тими, кого образила.

Трапляються ситуації, коли батьки бувають неправі й ображають дитину. У такому разі здоровий глузд підказує батькам: варто визнати помилку і вибачитися перед дитиною. Утім, саме у такі моменти чимало батьків стикається із сильним, здебільшого неусвідомленим внутрішнім опором, який суперечить логіці й нерідко перемагає її.

Наприклад, мама насварила п’ятирічного Сашка за те, що він знову взяв печиво без дозволу. Утім, увечері мама з’ясувала, що Сашко не винен: уранці тато з’їв печиво і пішов на роботу. Мама відчуває, що вчинила неправильно й поспішила звинуватити сина у нехтуванні забороною. Та замість того, щоб вибачитися, вона вирішила дозволити сину з’їсти більше цукерок за вечерею, аніж завжди.

За звичай батькам заважають вибачитися глибокі неусвідомлені переконання. Вони активізуються тоді, коли виникає почуття провини, і перешкоджають прагненню дорослих помиритися з дитиною. Які ж це переконання?

«Батьки завжди праві». В основі цього переконання неусвідомлена тривога мам і тат за свій батьківський авторитет. Для батьків визнати, що вони можуть помилятися, означає зізнатися, що вони мають недоліки і вади. Батьки не можуть показати власну слабкість, бо бояться, що не зможуть захистити дитину, якщо будуть слабкими.

Таке переконання кожне покоління батьків формує ще у своєму дитинстві: вони ставляться до своїх мам і тат як до всемогутніх супергероїв чи божеств, які знають і вміють все. Це враження підкріплюється тим, що дитина повністю залежить від своїх батьків. Тож аби відповідати внутрішньому образу «хороших батьків», мами і прагнуть здаватися і дитині, і собі сильними.

Парадокс: любов і бажання захистити дитину призводять до того, що батьки неусвідомлено забороняють собі вибачатися перед нею. Утім, це також спосіб проявити любов і соціальний захист. Мами і тата роблять так тому, що це оберігає їх від розчарувань в собі, як у батьках.

«Дитина зобов’язана мені» або «Мені немає за що вибачати ся». За такими переконаннями стоїть заперечення власної помилки і прийняття досвідченим дорослим дитячої позиції. Причина такого переконання страх батьків впасти в очах дитини, опинитися з нею на рівні, показати свою слабкість і, насамкінець, людяність. Утім, усі спроби підтримувати статус «ідеальних батьків» — марні. Діти поступово дорослішають і розуміють: батьки не боги, а люди з позитивними і негативними якостями. І якщо батькам-богам можна лише поклонятися, то батьків-людей можна по-справжньому любити.

«Я вибачаюся не словом, а ділом». Жоден добрий вчинок не замінить щирого вибачення і визнання власної провини. На жаль, не всі мами і тати розуміють це й бувають відвертими. Нерідко фрази батьків «Пробач мене» радше нагадують спроби «відкупитися» від образи дитини і задобрити її, позбавитися необхідності визнавати свою помилку.

Вибачення прямий і ефективний спосіб примиритися. Батьки мають зрозуміти, що вибачення не позбавляє їх батьківського авторитету, а навпаки, дає змогу показати дитині свою глибоку любов, прихильність та повагу. Тож аби налагодити взаємини, батьки мають відкинути внутрішні суперечності й навчитися просити пробачення у дитини, коли вони завинили перед нею.

Як навчитися вибачатися перед дитиною

Що робити батькам, якщо вони хочуть навчитися вибачатися перед дитиною, але відчувають внутрішній опір?

Щоб додати собі сил, батьки мають:

• знати, що ніколи не просити пробачення у дитини один зі способів нашкодити їй і прищепити неправильні установки;

• збагнути, що вибачення не робить слабкими чи недостатньо хорошими батьками. Воно робить людяним і засвідчує любов і повагу до дитини;

• усвідомити, що батьки вибачаються не за свою особистість «Пробач, що я погана мати», адже таке невдале вибачення лише збентежить дитину, а за конкретний вчинок що я забув про нашу домовленість»; «Вибач,

• ставитися до вибачення, як до важливого виховного методу. Власний приклад — найефективніший спосіб виховання.

• замінити слово «Пробач», якщо його складно вимовити й неусвідомлений опір ще сильний, на «Мені шкода, що так ви йшло», або «Я не хотів, щоб так вийшло».

Якщо батькам буде нелегко зробити ці перші кроки для примирення, вони мають нагадати собі, для чого це роблять. Уміння просити вибачення у дитини це здоровий спосіб підтримувати взаємини у родині й навчити малюка правильно поводитися, якщо він сам буде не правий чи припуститься помилки.

Як би ми не хотіли захистити дітей від терористичних атак, війна все ще в їхніх думках. Вони думають про неї, переживають за її хід, бачать її у снах, малюють у малюнках. І вони питають про неї нас дорослих: чому на нас напали? що буде з нами? чи ми можемо померти? коли війна закінчиться? а де ми будемо жити, якщо наш будинок розбомблять? Нам не просто самим з цими запитаннями, не на всі знаєте відповіді, про деякі не хочеться навіть думати……але в той же час важливо, щоб наші діти не були самотніми з цими питаннями і щоб вони могли, з нашою допомогою, знайти ті відповіді, які допоможуть бачити дорогу, по якій вони зможуть з нашою підтримкою пройти крізь усі ці випробування війни – вийти з них мудрішими та сильнішими. Як відповідати на складні питання

1. Будьте відкриті до обговорення теми війни.

Навіть якщо ми не знаємо відповідей – дітям важливо знати, що вони можуть з вами говорити на цю тему, говорити чесно і відверто про все, що їх хвилює. Говорити не раз – при потребі піднімати нові питання, чи уточнювати значення того, що вони почули щось у новинах чи в розмові дорослих. Діти хочуть і потребують розуміти життя і те, що в ньому відбувається. Тому з повагою, уважністю та терпеливістю ставтеся до їх запитань, давайте дітям відчути нашу готовність разом шукайте відповіді. Відчуття того, що ви є з ними, що ви разом у цьому досвіді і разом створюєте шлях крізь нього.

2. Спробуйте знайти разом з дитиною мудрі відповіді.

Можна разом розмірковувати, разом шукати розуміння… Діти люблять і потребують ясності і правди. Тому  будемо шукати разом слова, шукаймо пояснень, які будуть добрими відповідями на усе, що хвилює дитину. Наприклад, про те, як темрява може розростися в душі людини настільки, що вона стає  злим диктатором, і що люди можуть бути дуже різними:, добрими і злими,і світлими, і сповненими темряви. І що хоч у ворога чисельніша армія, але наша армія відважніша і з нами правда, і з нами усі сили добра – тому ми неминуче переможемо. І що ми не знаємо, коли це завершиться, але ми готові витримати усі випробування, щоби врешті прийти до перемоги… Спільний пошук цих відповідей допомагає дитині вибудувати своє світосприйняття – це допоможе загалом їй у житті зростати у мудрості.

3. Відповідайте не лише на запитання, але й на почуття дитини.

За запитаннями дітей стоять часто їх почуття – це і тривога за майбутнє, і за життя батька, який служить у ЗСУ; і смуток за домом, який полишили; і за бабцею з дідом, які зараз на окупованій території; злість на ворогів та багато інших. Важливо дати дитині відчути, що ви бачите і розділяєте її тривогу, чи смуток: «Ти переживаєш за батька, і я теж. І я теж сумую за бабцею і дідом і за нашим домом…» Коли почуття дитини приймають, розділяють – вона тоді уже не є з ними наодинці і їй стає легше знайти на них належну відповідь: «Давай помолимося за тата і за усіх наших воїнів – будемо сподіватися і чекати їх з війни!»; «Або ж бабці з дідом непросто – давай намалюй їм малюнок – і я сфотографую і перешлю – це буде їм гарна підтримка!»

4. Інколи найкращою відповіддю на запитання

є казка, малюнок або дія.

Багато речей діти краще розуміють через казки, через історії. У них вони можуть знайти відображення своїх почуттів, приклади для поведінки, у них вони можуть теж знайти світлі та мудрі думки, вони дадуть їм силу вірити в неминучу перемогу Сил Світла. Тож розповідаймо їм історії та казки – ресурсів зараз багато, але не забуваймо теж і історії з нашого життя, і з історії людства, і казки, які ми часом можемо на ходу для дітей створити… А інколи відповіддю може бути малюнок – просто намалюйте купку загарбників, а тоді багато-багато-багато Сил Світла з усього світу – інколи це промовляє сильніше, ніж будь-які слова. А інколи доброю відповіддю є дія: «Що ж поговорили ми про війну і про перемогу, а тепер пора до уроків, бо ж майбутній Україні будуть потрібні добре освічені діти!»

5. Завжди давайте надію і говоріть про цінності.

Надія – це про те, що врешті решт Світло завжди переможе темряву. І про те, що попри біль втрат і усі руйнування, ми відбудуємо нашу країну. І будемо пам’ятати і берегти в серцях усіх, хто віддав за неї життя. Будемо жити і любити. Будемо творити наше майбутнє світлим та гарним – і у ньому, як і зараз, ми будемо вільними!

Надія – це не псевдооптимізм – що усе буде добре і завтра війна закінчиться. Псевдооптимістичні завірення ведуть до розчарувань і втрати довіри. Дітям важливо розуміти, що є втрати, і є біль, і є, і ще будуть… І що ми не знаємо, коли війна закінчиться.

                                                                             Коли закінчиться війна?

• Війна безумовно закінчиться. Поки що складно сказати, коли саме. Зараз наша величезна сильна армія трощить ворога та перемагає його. Дуже важливо вигнати його повністю за кордони нашої країни, нам потрібна повна перемога.
• Спеціальні групи оборони територій (тероборона) охороняють кожен район, щоб був порядок і щоб вороги не змогли проникнути непоміченими.
• Волонтерів дуже багато, усі працюють на перемогу. Весь світ підтримує нас, посилає нам гарну потужну зброю, ліки, продукти.
• Наше завдання в цей час – вижити та зберегти любов у серці та розум у голові. Ми всі будемо дуже потрібні відразу після перемоги, а наразі ми потрібні одне одному. Це те, на що ми можемо вплинути своїми власними маленькими кроками.

Що буде з нашим домом?

• Ми всі віримо в те, що наш будинок уціліє. Ми попросили друзів, які залишилися, щоб вони приглядали за нашим помешканням. Вони будуть постійно перевіряти, чи все добре з ним, та повідомляти нам.
• Якщо вже так трапиться, що наш будинок прийме на себе удар і захистить собою (як капітан Америка захищає своїм щитом) людей, значить ми побудуємо новий дім відразу після закінчення війни. Ми маємо для цього все необхідне.

Коли закінчиться війна, усе буде як раніше?

• Коли закінчиться війна, точно будуть садочки і школи, зустрічі з друзями, уроки та веселі перерви, домашки і морозиво після школи, прогулянки та мандрівки з друзями і рідними.
• Точно будуть смачні сніданки і затишні вечері, красиві світанки та заходи сонця, а ще зорі в небі, походи в ліс по гриби, ігри на плейстешн і багато обіймашок із друзями.
• Усе, що зруйновано, ми відбудуємо знову так, як буде найкраще для нас. Адже людяність завжди перемагає зло.

Навички самообслуговування

Впевненість у своїх можливостях відіграє важливу роль у позитивно-емоційному ставленні дитини до дитячого садка, а отже, і в процесі адаптації. Якщо дитина звикла до надмірної опіки, в нових умовах вона може почуватися безпорадною і самотньою.

Дитині буде значно легше пристосуватися до умов дитячого садка, якщо ви сформуєте в неї елементарні навички самообслуговування (схема).

Які навички варто сформувати в трирічної дитини

Пам’ятайте, що дитина всього вчиться вперше. Є вміння, якими вона оволодіває наче сама, наслідуючи дорослих: зняти черевики, скласти на стільчик свій одяг. Є такі, яких її потрібно навчити: застібати ґудзики, мити руки, зав’язувати шапочку тощо. Підтримуйте і хваліть дитину, коли вона прагне щось зробити сама. За потреби демонструйте на власному прикладі, що і як потрібно робити.

Не обмежуйте діяльність дитини надто суворо. Дайте їй змогу бути не просто спостерігачем, а й активним учасником усіх доступних їй побутових процесів. Наприклад, пропонуйте дитині разом із дорослими готуватися до прогулянки, до прийому їжі, прибирати іграшки тощо.

Якщо дитині ще не виповнилося трьох років, подбайте про те, щоб вона мала хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування. Якщо дитина опанує ці дії з раннього дитинства, надалі вона виконуватиме їх без нагадувань.

Комунікативні навички

Для періоду раннього віку властиве ситуативно-ділове спілкування. До нього дитина переходить від емоційно-особистісного. Чим відрізняється емоційний контакт від ділового, практичного? Емоційне ставлення — вибіркове та інтимне, тоді як ділове — більш безособове, меншою мірою залежне від звички до контактів із певною людиною. Під час такої взаємодії між двома партнерами з’являється нова ланка — предмет, що відсторонює дитину від того, з ким вона спілкується, і робить спілкування опосередкованим.

Одна з серйозних психологічних причин, через яку дитина складно звикає до умов дитячого садка, полягає в тому, що емоційно-особистісне спілкування не переходить на наступний рівень, тобто не відповідає віку. Відтак виникає протиріччя між емоційно-особистісним спілкуванням удома та ситуативно-діловим спілкуванням, на основі якого педагоги вибудовують взаємодію з дітьми в дитячому садку. Та цього можна уникнути, якщо знати про шкідливі патерни, що стримують розвиток предметно-практичної діяльності, мовлення, пізнавальної активності дитини (табл).

Спілкування, по­в’я­за­не з предметними діями, не може бути лише емоційним. Воно має бути опосередковане словом, співвіднесеним із предметом. Тому говоріть із дитиною, щоб заговорила вона: якщо дитина не чула певного слова, то воно ніколи саме собою не з’явиться в її мовленні. Для того щоб розширити словник дитини, наповніть її життя враженнями — мандруйте, гуляйте, спілкуйтесь. Якщо дитина проводить більшість свого часу в обмеженому просторі, навряд її словниковий запас відповідатиме віковій нормі.

Уміння діяти з предметами

На другому році життя дитини відбувається перехід від простого маніпулювання до якісно нових предметних дій — знаряддєвих. Тобто дитина вчиться використовувати предмети за призначенням. Це дорослі з досвіду знають, що ложка призначена для їжі, а олівець — для малювання. Та малюку не очевидно, як правильно використовувати той чи інший предмет.

Оволодіти предметно-практичною діяльністю дитині дає змогу її здатність наслідувати дії оточення. Наслідування — це не просто гримаси, кривляння. Це складна властивість, що допомагає дитині засвоїти нову дію.

Уміння застосовувати предмети потрібне дитині не лише для того, щоб забезпечувати власні потреби. Воно також обумовлює ще один важливий аспект розвитку дитини — виникнення і становлення гри.

Різниця між предметно-практичною та ігровою діяльністю полягає у тому, що перша націлена на результат, а другу регулюють сюжет і процес дії.

Гра виникає і розвивається на основі предметно-практичної діяльності. Основи гри закладаються у віці до трьох років, і роль дорослого в цьому процесі також визначальна.

Помилково вважати, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися і не треба втручатися. Насправді ж дитина раннього віку просто маніпулює іграшками — кидає, стукає, гризе — бо не знає, як їх використовувати. Іноді так може гратися і трирічна дитина, якщо їй не продемонструвати інші варіанти дій з іграшками.

Спочатку розкажіть дитині про призначення іграшки та продемонструйте способи дій із нею: «Дай попити з чашечки ляльці, ведмедику, песику». Покажіть, що однією іграшкою можна гратися по-різному: ляльку можна годувати, умивати, одягати, катати на машинці, вкладати спати тощо.

На початку становлення гри дитина постійно повторює одні й ті самі дії. Прослідкуйте, щоб дитина не «застрягала» на цьому етапі, підкажіть їй, як побудувати послідовний ряд дій, у процесі озвучуйте, що і для чого ви робите, що відбувається. Наприклад, замість безцільного перекладання кубиків можна завантажити їх у машину, привезти на будівництво, звести будиночок і поселити в ньому песика. При цьому пояснюйте зміст і послідовність своїх дій.

Одна з обо­в’я­зкових умов виникнення гри — збагачення дитини різноманітними враженнями. Без цього дитина втрачає основу для розвитку гри — відтворення реалій повсякденного життя в уявній ситуації.

Наступний крок у розвитку гри — це формування в дитини вміння використовувати предмети-замінники. Продемонструйте дитині, що кубик може бути і стільчиком для ляльки, і тарілочкою чи цукеркою тощо. Дитина, яка відкрила для себе можливості заміщення, легко орієнтується в ігровому оточенні, знаходить у ньому все, що їй необхідно для гри. Вміння використовувати предмети-замінники під час ігрової діяльності дитина має опанувати до кінця третього року життя.

Чому важливо розвивати уміння діяти з предметами? Рівень розвитку предметно-практичної діяльності дитини впливає на перебіг адаптації дитини до умов дитячого садка. Коли дитина захоплюється новими іграшками, ігровими діями з ними, то рідше згадує про розлуку з рідними. Завдяки цьому дитина перебуває у позитивному емоційному стані в дитячому садку і загалом швидше й легше пристосовується до нього. Адже цікава іграшка в руках хоча і незнайомого дорослого все одно приваблива. А спілкування з ним про цю іграшку — більш опосередковане. Таке спілкування про предмет у конкретній ситуації має найменший ступінь емоційної близькості, що і дає малюку змогу контактувати у справі з незнайомим дорослим.

Отже, про підготовку дитини до дитячого садка слід потурбуватися завчасно. Формувати в дитини ситуативно-ділову форму спілкування з дорослими і розвивати предметно-практичну діяльність — завдання, яке має стати об’єктом пильної уваги батьків. Адже до дитячого садка швидше звикають діти, які мають ліпше розвинуту провідну діяльність та вміють вибудовувати спілкування з дорослим на основі потреби у співпраці.

Тетяна Гурковська: старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, психолог-консультант, Київ

Електронний журнал «Вихователь-методист» №7, 2023 рік

Правильно обирайте час для процедур

Сонячні ванни ліпше приймати зранку або після опівдня у затінку, а також у хмарні дні. Затінок сприяє відбиванню сонячних променів, а хмари — їх розсіюванню. Відбиті або розсіяні сонячні промені діють слабше, ніж прямі й концентровані. Окрім того, в розсіяних променях значно менше інфрачервоного випромінювання, яке зумовлює перегрівання організму.

Контролюйте тривалість процедур

Перші сонячні ванни мають тривати не довше 5—6 хв. Відтак, із появою засмаги, поступово продовжуйте їх до 10 хв і повторюйте 2—3 рази на день. Тривалість перерви між сонячними ваннами визначайте залежно від самопочуття дитини та стану її здоров’я. Не проводьте сонячні ванни у період найвищої активності сонця — з 11:00 до 16:00.

Надайте перевагу засмаганню в русі

Під час сонячних ванн дитина не обов’язково має лежати, повертаючись через деякий час із боку на бік. Поєднуйте засмагання з різними видами рухової активності. Під час сонячних ванн та ігор під прямими сонячними променями на голові дитини обов’язково має бути біла панама або хустинка.

Забезпечте дітям затінок

Обирайте для сонячних ванн майданчики, на яких є і затінок, і ділянки, освітлені сонцем. Найліпше, щоб затінок створював не навіс, а листя дерев. Не варто використовувати як затінок залізні навіси. Адже через нагрівання металу на сонці температура повітря під таким навісом на кілька градусів вища, ніж під відкритим небом. Якщо ж для захисту від сонця обрали переносний навіс, він має бути із тканини, що добре пропускає повітря.

Оберіть підхоже для засмагання місце

Добре проводити сонячні ванни на траві. Вона захищає від пилу та бруду і не надто нагрівається. Не підходять для сонячних ванн ділянки, вкриті асфальтом. Значне теплове випромінювання асфальту призводить до швидкого перегрівання.

Зважайте на вікові особливості організму

Діти раннього віку можуть приймати сонячні ванни за температури повітря від +22 °С та за відсутності вітру. Їх загартовування сонячними променями розпочинайте з прогулянки в затінку. І лише за два тижні дітей можна виводити під прямі сонячні промені. Пам’ятайте, сонячні ванни при температурі вище +28 °С — шкідливі!

Використані джерела: журнал «Вихователь-методист» №6, 2023 рік

Джерело інфекції  -  хворий з початку  захворювання до 4-5 діб  після зникнення  клінічних  симптомів.

Основний   механізм передачі  збудників – повітряно-крапельний,  руки, через білизну, предмети побуту,  іграшки.

Вхідними  воротами для інфекції  є  ротові мигдалики.

Зустрічаються як поодинокі  випадки, так і епідемії.  Серед  хворих переважають діти.

Первинне  вогнище  інфекції: у мигдаликах  та носоглотці. Тривалість  інкубаційного періоду  від кількох годин  до 12 днів. Типова скарлатина  починаеться гостро, температура підвищуеться до 38,5-40, з’являється часте блювання,  головний біль, нездужання, болючість при  ковтанні.  На другий день  з’являються  характерні  плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку  висип з’являється на шиї та верхній частині грудей, а у продовж  наступних 2-3/х днів  поширюється по всьому тілу.

Середньотяжка форма: температура тіла підвищується до 39-40, тривалість  5-7  днів, головний  біль, повторне блювання, яскравий , інтенсивний висип на шкірі.

Тяжка форма : температура  тіла   40 та вище, можлива поява судоми, порушення свідомості, висип з ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма:  гарячка, некротичні зміни на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвиток септичних ускладнень.

Профілактика:  раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби.  Карантин  у групі дошкільного закладу накладається на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті  з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 днів. Проводиться дезінфекція, квартування та інші протиепідемічні заходи.