Міністерство освіти і науки України надало рекомендації щодо організації діяльності закладів дошкільної освіти на новий навчальний рік.

Ключові акценти:

• Освітній процес здійснюється відповідно до нової редакції Закону України «Про дошкільну освіту», Закону «Про освіту» та державного стандарту.
• Заклади можуть обирати один із восьми типів організації діяльності (ясла, дитячий садок, спеціальний чи мобільний садок, сімейний, міні-садок, центр педагогічного партнерства, центр розвитку дитини). Це дозволяє забезпечити доступність освіти у різних регіонах.
• Скасовано гранично допустиме навчальне навантаження на дитину. Планування освітнього процесу тепер максимально враховує інтереси, потреби та можливості дітей.
• Пріоритет — створення безпечного й інклюзивного середовища, збереження психічного здоров’я учасників освітнього процесу, розвиток емоційного інтелекту та стресостійкості дітей.
• У воєнний час особлива увага приділяється укриттям, евакуаційним планам, тренуванням та інформуванню батьків про безпеку.
• Організація харчування здійснюється за оновленими нормами, з можливістю використання кейтерингу, аутсорсингу або власної кухні.

Заклади ЗДО отримують більшу гнучкість у виборі форм здобуття освіти: очна, дистанційна, мережева, сімейна, педагогічний патронаж.

Ці зміни покликані зробити дошкільну освіту більш якісною, доступною та безпечною для кожної дитини навіть в умовах воєнного стану

Класики

Намалюйте крейдою на асфальті сітку класиків. Діти можуть просто стрибати від 1 до 10 і назад. Утім, гру можна ускладнити й запропонувати дітям стрибати на одній ніжці, на двох, міняти ногу залежно від кількості або кольору клітинок тощо. Якщо дітям набриднуть звичайні класики, запропонуйте їм нескінченні. Для цього намалюйте крейдою на асфальті максимально довгу доріжку класиків. Причому не обов’язково з квадратів або кіл — це можуть бути хмарки, трикутники й інші фігури. Кожну з них пронумеруйте і вигадайте для кожного номера завдання. Що смішнішими й веселішими вони будуть, то ліпше. Наприклад, на сходинці 3 треба заспівати пісеньку, а на 5 — оббігти гірку п’ять разів або пострибати на одній нозі.

Знахідки

Крейдою на асфальті намалюйте квадрат 3×3 або 4×4 клітинки, за бажанням можна й більше. У кожній клітинці намалюйте предмет, який можна знайти неподалік — палички, камінці, жолуді, шишки, каштани, листочки, квіти. Можете ускладнити завдання й пропонувати дітям знайти не просто «квітку», а ромашку, конюшину тощо. Завдання дітей — якнайшвидше заповнити усі клітинки «поля знахідок». Грати можна як індивідуально, так і в командах.

Відтвори тіні

У сонячний день оберіть майданчик, де є тіні, зокрема від дерев, кущів, паркана, воріт тощо. Якщо такого майданчика немає, то тіні можна створити власноруч — розмістити на майданчику різні об’єкти, щоб від них падала тінь на асфальт. Запропонуйте дітям обвести крейдою тіні. Відтак пофантазувати, додати власні елементи й домалювати малюнки. Вийде своєрідний вернісаж. Попросіть маленьких митців розповісти, що вони намалювали. Як варіант, об’єднайте дітей в пари і запропонуйте одному гравцю стати у певну позу, а іншому — обвести крейдою його тінь на асфальті й разом доповнити малюнок деталями. Відтак визначте найсмішнішого чоловічка. Буде весело!

Домалюй фігуру

Один гравець малює якусь фігуру чи елемент: блискавку, частину кола, котячі вуха чи цифру. А далі діти по черзі малюють предмети та об’єкти, які містять у собі цей графічний елемент. Наприклад, із цифри 3 малюють окуляри, метелика, мишку тощо. Не зупиняйте дітей, навіть після 15—17 малюнка їм цікаво вигадувати і проявляти креативність. Коли ідей більше не буде, попросіть наступну дитину намалювати інший елемент і продовжуйте гру.

Різноколірне коло

На асфальті намалюйте ромашку, де кожна пелюстка — різного кольору. Дитина стає в центр, а ви називаєте спочатку один колір, наприклад, зелений. Дитина має стрибнути на зелений і повернутися назад у центр. Потім називаєте два кольори, наприклад, червоний і синій. Дитина послідовно стрибає на червоний і синій та повертається в центр. Ця гра дає змогу не лише повторити кольори, а й тренувати пам’ять.

Лабіринт

Намалюйте на асфальті лабіринт із геометричних фігур — або кількох трикутників, кіл, квадратів і прямокутників. Вигадайте правила, яких діти мають дотримувати під час проходження лабіринту. Приміром, можна наступати лише на квадрати, через трикутники потрібно переступати, а через кола перестрибувати. Або скажіть, що їм не можна наступати на ті самі фігури двічі поспіль. А хто наступить туди, куди не можна, повертається на початок і починає заново. Виграє той, хто найшвидше пройде лабіринт.

Влуч у ціль

Для цієї гри намалюйте кола-мішені, назбирайте шишки, каміння, палиці і запропонуйте дітям кидати їх у центр мішені з відстані 1,5—2 м. Гра тренує влучність і терплячість. Якщо бажаєте ускладнити завдання, намалюйте на мішені зони різної цінності. Діти робитимуть серію кидків та отримуватимуть бали за точність влучання. Виграє той, хто набере більше очок. А щоб зробити гру ще цікавішою, запропонуйте гравцям влучати в ціль із водяних пістолетів. Це дасть змогу не лише потренувати влучність дітей, а й змити з асфальту вже непотрібні малюнки.

Крапки

Хаотично залиште крейдою на асфальті багато крапок і передайте крейду дітям. Нехай з’єднають крапки суцільними лініями. Після того як діти з’єднають усі крапки, разом пофантазуйте, на що схожа фігура. Також можна об’єднати дітей у пари. Перша дитина ставитиме крапки, друга — малюватиме фігуру. Відтак діти разом фантазуватимуть, малюватимуть і розмальовуватимуть шедеври на асфальті.

Підготувала Тамара Коваленко, доцент кафедри розвитку дитини раннього і дошкільного віку ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», канд. пед. наук.

Журнал «Вихователь-методист» №6, 2024 рік.

1.        На початку та періодично протягом навчального року, а також літнього періоду необхідно інформувати дітей про правила поведінки під час прийому їжі, надавати інформацію щодо впливу харчування на здоров’я, доступну для сприйняття дітьми відповідного віку.

2.      Візуальні матеріали, спрямовані на популяризацію здорового харчування, повинні містити цікаву та доступну для дітей всіх вікових груп інформацію про користь і важливість овочів, фруктів та ягід щодня, під час кожного прийому їжі.

3.      Миття рук водою з милом перед прийомом їжі — обов’язковий захід для запобігання поширенню інфекцій серед дітей. Потрібно організувати миття рук як складову частину відповідного прийому їжі з ретельним наглядом з боку працівників закладу освіти.

4.      Усі страви та вироби, які пропонують дітям, повинні формувати здоровий, повноцінний раціон харчування. Меню щодня потрібно розміщувати на доступному цифровому  ресурсі для батьків .

За матеріалами  постанови КМУ від 24.03.2021 No305 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ  N 786 від 28.07.2021)

Історія сторітелінгу сягає корінням у давнину — ще в ті часи, коли мало хто був писемним, не було книг, інтернету та інших популярних сьогодні джерел інформації. Майстерність розповідати історії цінувалася завжди. І не дивно, що дітям і нині подобається слухати цікаві історії, які їм розповідають дорослі.

Термін «сторітелінг» виник від англійського слова storytelling і в перекладі story означає історія, а telling — розповідати; отже, це розповідання історій.

Сторітелінг — це мистецтво захопливої розповіді та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну та когнітивну сфери слухача.

Сучасну методику сторітелінгу розробив та успішно випробував на власному досвіді Девід Армстронг (David Armstrong), голова міжнародної компанії Armstrong International. Він вважав, що історії, розказані від свого імені, легше сприймати слухачам, вони більш захопливі й цікаві, ніж правила або директиви.

Як впливає на освітню взаємодію з дітьми

Сторітелінг — це один із найприродніших і водночас найефективніших способів поліпшити якість освітнього процесу. Адже цікава історія дає змогу швидко встановити контакт між педагогом і дітьми, привернути та утримувати їхню увагу. Також за допомогою сторітелінгу можна пожвавити атмосферу в групі, усунути напруженість, створити невимушену обстановку. Окрім цього, мистец­тво сторітелінгу допомагає педагогу реалізувати принципи міцності знань та емоційного навчання.

Сучасні діти з кліповим мисленням ліпше сприймають динамічну історію, ніж будь-який інший текст. Історія впливає на почуття дитини, а це підвищує рівень концентрації уваги. Тому діти уважно слухають історії освітнього змісту, сприймають їх, а потім легко відтворюють.

Особливість сторітелінгу в тому, що він не потребує спеціальних умов і його можна використовувати в будь-якому місці та в будь-який час. Зупинимося докладніше на цілях і завданнях сторітелінгу в освітній діяльності та розглянемо, як його правильно використовувати.

Які освітні завдання допомагає реалізувати

Основна мета сторітелінгу — за допомогою розповіді мотивувати дітей до пізнавальної діяльності. Зокрема, він дає змогу ефективно розв’язувати завдання розумового розвитку дітей, адже імпровізовані оповідання спонукають їх розмірковувати, фантазувати, робити висновки тощо.

Сторітелінг дає змогу педагогу цікаво подати якийсь науковий факт, перетворити енциклопедичний нудний виклад на захопливу пригоду. До того ж у такий спосіб освітню інформацію діти отримують систематизовано та в логічній послідовності.

Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, — значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити.

Василь Сухомлинський

Метод сторітелінгу також стане у пригоді, щоб розв’язувати різні освітні завдання, як-от:

• навчати дітей сприймати та переробляти зовнішню інформацію;
• збагачувати усне мовлення дітей;
• пояснювати правила поведінки в тій чи тій ситуації, інформувати, хто й навіщо створив ці правила;
• обґрунтувати право кожного бути особливим, не схожим на інших;
• розвивати комунікативні навички тощо.

Важливо те, що під час прослуховування історій діти засвоюють необхідну інформацію мимоволі. Адже коли дитина захоп­лена змістом розповіді, в неї активізується права півкуля головного мозку, яка обробляє інформацію, виражену в образах або символах. У результаті цього в підсвідомості дитини формуються певні знання, моделі поведінки, алгоритми дій тощо.

Якими мають бути педагог і його історія

Сторітелінг передбачає, що слухач перебуває на одній хвилі з оповідачем. Завдяки цьому виникають довірливі взаємини між педагогом і дітьми. Тож розглянемо детальніше, що має вміти педагог та якою має бути історія.

Педагог. Аби сторітелінг не перетворився на звичайну розповідь, насамперед важлива майстерність педагога. І головне тут не те, що розповідає педагог, а передусім те, як він це робить. Потрібно розповідати так, щоб діти вірили в почуте, а це можливо, коли історія цікава самому оповідачу. Сторітелінг значною мірою задіює творчі здібності, навички акторської майстерності оповідача: педагог має вміти перевтілюватися, імпровізувати, інтонувати. Розповідати історію необхідно так, щоб діти «побачили» дію, захопилися нею, захотіли взяти в ній участь.

Історія. Щодо історії, то її потрібно «оживити». Вона має залишатись цікавою при численних переказах. Важливо захопити увагу дітей із самого початку розповіді та утримувати її протягом усієї історії, викликати інтерес до персонажа та його діяльності.

Сторітелінг — «живе», інтерактивне розповідання. Зміст його залежить від конкретної ситуації, настрою, реакції глядачів-слухачів. Функція педагога полягає в умінні імпровізувати, чуйно реагувати на дитячу аудиторію.

Для того щоб утримувати інтерес дітей до історії, потрібно на­пов­нити її емоціями. Зробити це допоможуть гумористичний контекст, несподівані розв’язки, непорозуміння, коли одна особа, річ або поняття приймається за інше тощо. Дошкільники люблять плутанини, пригоди, надзвичайні події, тому розповідь із такими вкрап­лен­нями буде їм цікава.

Історія для дошкільників обов’язково має торкатися значущої для них теми, сприяти розв’язанню наявних проблем. Також вона має бути переконливою, правдивою, навіть якщо в ній будуть фантастичні та казкові сюжети чи тварини, спілкування звірів і людей.

Важливий компонент цікавої історії — доповнення від дітей, а саме самостійно створені ними нові образи, ситуації, дії. Коли діти доповнюють історію, то зазвичай використовують свій набутий дос­від, знання, але по-новому комбінують їх. Тому правильно розказана історія впливає на дітей та їхні вчинки, мотивує їх до дії, запускає процес змін.

Як створити хорошу історію

Американські фахівці Чіп і Ден Хіз (Chip and Dan Heath) вважають хорошою «прилипливу» історію (англ. sticky), тобто таку, яку легко відтворити і яка швидко захопить увагу. Вони вивели кілька принципів хороших історій.

Дотримуйтеся основних принципів

Лаконічність. Щоб діти запам’ятовували історії, робіть їх схожими на казки чи притчі. Тому викидайте все зайве й залишайте лише необхідне.

Несподіванка. Не зловживайте шаблоном злий-добрий, чорне-біле. Пропонуйте дітям сюжети, в яких персонаж чогось не знає, але хоче знати. Наприклад, історії про життя песика Тото з однойменного українського мультфільму. Вкажіть дитині на прогалину в її знан­нях, а потім задовольніть інтерес, що виник. А щоб підтримувати інтерес протягом усієї історії, додайте загадковості. Наприклад, побудуйте історію як детективне розслідування чи пошукову експедицію.

Конкретність. Обирайте для історій персонажів, які знайомі та зрозумілі дітям. Розповідаючи історію, пам’ятайте, що діти вже знають певні поняття та терміни. Тому під час побудови сюжету спирайтеся на наявні знання та досвід дітей.

Реалістичність. Навіть хороша історія не сподобається й не запам’ятається, якщо діти в неї не повірять. Тому намагайтеся зробити кожну історію достовірною. Це можна зробити у два способи:

• зовнішній — посилайтеся на думку інших дітей, педагогів, батьків, бабусь і дідусів, енциклопедії, інтернет тощо;
• внутрішній — використовуйте додаткові деталі, розповідайте історію так, ніби ви особисто її пережили чи були учасником подій, знали її персонажів. Наприкінці створіть ситуацію, в якій діти матимуть змогу самостійно перевірити спосіб рішення, запропонований в історії.

Емоційність. Робіть історію емоційною. Адже все, що викликає емоцію, запам’ятовується краще. Грамотно побудована історія вик­ликає в дитини певні емоції — переживання за персонажа, радість, співчуття.

Використовуйте літературні прийоми

Зробити історію цікавою допоможуть різні літературні прийоми. Розглянемо деякі з них.

Метафори та гіперболи — те, що допоможе вам зробити розповідь максимально яскравою, цікавою та несхожою на інші. Проте не забувайте дотримувати балансу, адже велика кількість метафор може завадити дітям зрозуміти зміст історії.

Гумор. Доповнюйте історію дотичними до теми жартами. Це дасть змогу дітям не нудьгувати та відчути свою приналежність до оповіді, адже сміх зближує. Ліричні відступи мають бути доречними й короткими. Після гумористичного відступу пропонуйте виконати якусь дію, пов’язану зі змістом історії, щоб повернути дітей до її змісту.

Цікаві деталі. Створюйте історії, в яких персонаж і його дії відкриваються дітям повною мірою. Для цього описуйте дрібниці, на перший погляд, не першочергові. Саме в цих невеличких деталях дитина може побачити себе. Це може бути іграшка, звичка, улюблена страва чи патерни дитячої поведінки, вчинки чи судження.

Співучасть. Також хорошою можна назвати історію, якщо:

• ситуація та проблема, які порушуються в історії, зрозумілі дітям;
• педагог може розповідати її дітям однієї групи кілька разів, по-різному її інтерпретуючи, доповнюючи новими персонажами та закінчуючи;
• діти можуть самостійно її переказати;
• вихованці ставлять запитання щодо сюжету та хочуть його обговорити з педагогом та іншими дітьми, роблять певні дії для участі у грі, вистави в ході самої історії.

Візуалізація. Історія завжди краще спрацьовує комплексно з візуальною складовою. Тому певну частину історії візуалізуйте, а не передавайте текстом. Текст і візуалізація завжди мають доповнювати одне одного, а не повторювати. Візуалізація сприяє запам’ятовуванню історії. Коли діти забули якийсь факт, їм простіше згадати історію, дії персонажів і вже це підштовхне їх до знання, яке треба пригадати.

Як використовувати в освітньому процесі

Сторітелінг цінний ще й тим, що його можна комбінувати з іншими видами діяльності. Зокрема, з нетрадиційними прийомами малювання, ліплення чи конструювання. Така інтеграція дає змогу організовувати цікаві інтерактивні ігри з дітьми. Наприклад, для візуалізації історій із дітьми можна використовувати:

• рулон шпалер і будь-які зображувальні матеріали — фарби, кольорові маркери тощо;
• пластилінову конверт-дошку;
• елементи конструктора ЛЕГО;
• залишкові матеріали тощо.

Конверт-дошка (від англ. сonvert — перетворювати) — площинне зображення на певну тему, виконане за допомогою пластиліну та ДВП. Її можна використовувати на пізнавальних заняттях та в образотворчій діяльності. Завдяки такій технології в процесі спільної роботи з дітьми або під час пояснення нового матеріалу педагог може змінювати зміст пластилінового зображення на дошці, доповнюючи його різними елементами або видаляючи їх за допомогою стеки.

Сучасні технології дають змогу педагогу під час розповіді виводити на екран різні пейзажі. А по ходу розповіді на цьому тлі можуть не лише з’являтися природні та рукотворні об’єкти, знайомі та вигадані персонажі, а й діяти завдяки анімаційним ефектам.

Важливе місце серед видів творчої діяльності дітей займає малювання. Саме за його допомогою доцільно залучати дітей до спів­творення історій. Для цього використовуйте різні зображувальні техніки й матеріали.

Запропонуйте дітям створити комікс за сюжетом історії. Для цього використайте рулон старих шпалер і воскові олівці чи фломастери. Відтак зробіть разом із дітьми «розкадровку» історії. Такі динамічні картинки залишаються для них актуальними не один день — вони доповнюють їх новими й новими деталями та домальовують нові епізоди.

Можливість змінити чи доповнити вже створену історію є особ­ливо цінною. За словами канадського актора Майка Тернера (Mike Turner), «змінюючи історії, які ми розповідаємо, ми змінюємо наше життя».

Насамкінець зазначу, що сторітелінг як засіб донесення до дітей сутності людських цінностей, морально-етичних норм та природних закономірностей має стати невід’ємною частиною освітнього процесу. Будьте цікавими дітям, розповідайте їм історії та цінуйте своїх слухачів!

Використані джерела: Ж-л «Вихователь-методист» №10,2024 р Наталія Савінова: шеф-редактор Експертус Освіта

Вступ дитини до дитячого садка — це подія, що потребує особливої уваги як з боку педагогів, так і з боку батьків. Дитячий організм не одразу звикає до нових умов. Часто цей процес супроводжується зміною поведінкових реакцій, розладом сну, апетиту. Оскільки адаптивні можливості дошкільників не безмежні, різкий перехід дитини в нову соціальну ситуацію та тривале перебування у стресовому стані можуть призвести до емоційних порушень і сповільнення темпу психофізичного розвитку. Саме тому педагоги й батьки мають підтримати дитину, надати їй потрібну допомогу.

Ознайомте батьків зі ступенями адаптації

Часто батьки нових вихованців переконані, що лише їхня дитина не може пристосуватися до умов дитячого садка. Натомість інші діти адаптуються швидко й легко. Тому поясніть батькам, що кожна дитина має індивідуальні особливості й по-різному реагує на ту чи ту ситуацію. Також розкажіть, що залежно від тривалості адаптаційного періоду та складності його перебігу розрізняють такі ступені адаптації дитини до дитячого садка:

• легкий — 1—16 днів;
• середній — 16—32 дні;
• складний — 32—64 дні.

Легкий

За легкого ступеня адаптації поведінка дитини нормалізується протягом двох тижнів. Апетит відновлюється вже наприкінці першого тижня, через 1—2 тижні — налагоджується сон. У дитини переважає радісний чи стабільно спокійний емоційний стан. Вона контактує з дорослими, однолітками, предметами, що її оточують. Доволі швидко звикає до нових умов: нового приміщення, спілкування із групою однолітків, незнайомими дорослими. Мовлення при цьому може бути дещо загальмоване, але дитина відгукується й виконує вказівки педагога. Захворюваність трапляється не частіше одного разу й протікає без ускладнень.

Середній

За середнього ступеня адаптації сон і апетит відновлюються через 20—40 днів. Протягом усього місяця емоційний стан дитини може бути нестійким. Протягом дня для малюка характерна плаксивість: крик, плач під час розлуки й зустрічі з батьками та близькими людьми. Ставлення до однолітків зазвичай байдуже. Мовленнєва активність сповільнюється. З’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і дітей, спілкування лише за певних умов. Захворюваність трапляється не частіше двох разів і триває не більше 10-ти днів, протікає без ускладнень.

Для цього ступеня адаптації протягом перших двох тижнів характерні такі вегетативні зміни в організмі дитини, як: блідість, пітливість, темні круги під очима, «палаючі» щоки, лущення шкіри (діатез). Однак за емоційної підтримки дорослого дитина, виявляючи пізнавальну та поведінкову активність, поступово звикає до нового оточення.

Складний

Про складний ступінь адаптації свідчить погіршення сну дитини. Сон стає коротким і тривожним. Дитина може скрикувати, плакати уві сні або прокидатися зі сльозами. Погіршується апетит, іноді дитина категорично відмовляється від їжі. Можливі й такі невротичні реакції, як: блювота, енурез, безконтрольний стул, заїкання, хвороблива прив’язаність до особистих речей, страхи, некерованість у поведінці, істерика.

Дитина може перебувати в активному емоційному стані, для якого характерні плач, обурений крик, агресивно-руйнівна поведінка. Або, навпаки, може бути пасивною, пригніченою, напруженою, уникати спілкування з однолітками, сахатися їх і відмовлятися від участі в будь-якій діяльності.

Складна адаптація призводить до тривалих захворювань, ускладнень, зокрема до уповільнення росту й набирання ваги. Може виникнути затримка мовленнєвого розвитку. Захворювання можуть виникати частіше трьох разів і тривати понад 10 днів.

Організуйте психолого-педагогічний супровід батьків

Часто перебіг і ступінь складності адаптації дитини до умов дитячого садка залежить від того, наскільки батьки обізнані в особливостях її перебігу. Тому в період адаптації дитини, організуйте психолого-педагогічний супровід батьків.

Одразу, як дитина почне відвідувати дитячий садок, поінформуйте батьків про те, як підтримати дитину в нових для неї умовах. Для цього підготуйте відповідні па­м’ят­ки, буклети, шпаргалки тощо. Така форма подачі інформації зазвичай дієвіша, ніж просто усна консультація.

Протягом усього адаптаційного періоду надавайте батькам вихованців консультативну допомогу. За можливості організуйте консультативний пункт. Така форма взаємодії дасть змогу батькам проконсультуватися з практичним психологом та іншими фахівцями щодо перебігу адаптації їхньої дитини, з’ясувати чи є певні ризики щодо ускладнення адаптації тощо.

Запропонуйте батькам і педагогам вести щоденник спостережень за поведінкою дитини в період адаптації. У цьому щоденнику дорослі можуть фіксувати: стан здоров’я малюка, позитивні та негативні емоційні прояви, конфлікти / контакти з дітьми та дорослими тощо. Наприкінці кожного тижня такі щоденники може аналізувати практичний психолог та надавати відповідні рекомендації щодо подальшої взаємо­дії з дитиною.

Наостанок зазначимо, що під час організації роботи з батьками важливо дотримуватися міри та взаємної поваги. Адже чимало мам і тат сподівається, що негативні реакції дитини зникнуть у перші дні, а потім засмучуються або навіть зляться, коли цього не відбувається. Тож ставтеся з розумінням до запитань і прохань батьків. Пояснюйте, що можете зробити ви, а що мають зробити вони. Успіху!

Ж-л «Вихователь-методист №9, 2024 р.

Комплексні програми

• Впевнений старт. Освітня програма для дітей молодшого дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
• Впевнений старт. Освітня програма для дітей середнього дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
• Впевнений старт. Освітня програма для дітей старшого дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
• Дитина. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років (науковий керівник — Віктор Огнев’юк)
• Окрилення. Освітня програма розвитку дітей у передшкільний період (за рік до навчання у 1 класі ЗЗСО) (автори — Анжеліка Цимбалару, Наталія Пархоменко)
• Освіта і піклування. Програма освіти дітей раннього та дошкільного віку (Edycation Care) (упорядники — Володимир Воронов, Катерина Ковальчук, Ольга Рейпольська, Світлана Сисоєва, Катерина Станкевич, Наталія Піканова)
• Світ дитинства. Освітня програма для дітей дошкільного віку (науковий керівник — Алла Богуш; за загальною редакцією Ольги Байєр)
• Соняшник. Комплексна авторська програма розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку від 4-го до 6-го року життя (автор — Любомира Калуська)
• Стежина. Комплексна альтернативна освітня програма для дошкільних навчальних закладів, що працюють за вальдорфською педагогікою (автори — Алла Гончаренко, Наталія Дятленко)
• Стежини у Всесвіт. Комплексна програма для дітей раннього та предшкільного віку (науковий керівник — Катерина Крутій)
• Українське дошкілля. Програма розвитку дитини дошкільного віку (автор — Олександра Білан; за загальною редакцією Олени Низковської)
• Я у Світі. Програма розвитку дитини від народження до шести років (за загальною науковою редакцією Олени Кононко)

Парціальні програми

• Англійська мова за методикою асоціативних символів для старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (від 5 до 10 років). Навчальна програма для закладів дошкільної та загальної середньої освіти (авторський колектив — С. Гунько, С. Бацмай, Л. Гусак, Н. Стадник, Н. Занюк, О. Крутова)
• Горизонтальний пластичний балет. Програма з фізкультурно-корекційної роботи в дошкільних навчальних закладах за авторською естетико-оздоровлювальною технологією (авторський колектив — М. Єфименко, Ю. Єфименко)
• Дитяча хореографія. Програма хореографічної діяльності дітей віком від 3 до 7 років. (автор — А. Шевчук)
• Дбаємо про емоції — мову серця. Парціальна програма для дітей старшого дошкільного віку (О. Косенчук, Н. Тарнавська)
• Дошкільнятам — освіта для сталого розвитку. Парціальна програма для закладів дошкільної освіти (авторський колектив — Н. Гавриш, О. Пометун)
• Життя в долонях. Парціальна програма розвитку інтелекту в різних видах діяльності дітей старшого дошкільного віку (на основі інтерактивного контенту комп’ютерної програми «Life In Our Hands») (за загальним науковим керівництвом Р. Борща, С. Кондрата)
• Зерно любові. Парціальна програма з духовно-морального виховання дітей дошкільного віку (О. Шиян, О. Франкевич, Н. Патуляк)
• Комп’ютерна грамота для малят. Парціальна програма для дітей старшого дошкільного віку (автори — О. Болотова, О. Вайнер, В. Семизорова)
• Лідер живе в кожному. Парціальна програма для закладів дошкільної освіти з формування лідерського потенціалу дітей дошкільного віку (авторський колектив — Н. Гавриш, О. Безсонова, О. Безрукова, В. Воронов)
• Математичний старт. Парціальна програма з формування логіко-математичної компетентності в дітей старшого дошкільного віку (авторський колектив — С. Скворцова, О. Онопрієнко, О. Рейпольська)
• Мої перші гроші: парціальна програма з розвитку фінансової грамотності та формування фінансових компетентностей у дітей старшого дошкільного віку (авторський колектив — Н. Гавриш, Т. Піроженко, В. Ролік, О. Косенчук)
• Моя країна — Україна. Парціальна програма з патріотичного виховання для дітей старшого дошкільного віку (авторський колектив — Н. Гавриш, О. Косенчук, Т. Піроженко)
• Мудрі шахи. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в шахи (авторський колектив — В. Семизорова, О. Духновська, Л. Пащенко)
• Народознавство в дії. Парціальна програма для дітей дошкільного віку (авторський колектив — Н. Вонітова, Т. Гриців)
• Настільний теніс. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в настільний теніс (авторський колектив — В. Дроздюк, Г. Коваленко, Н. Якименко)
• Про себе треба знати, про себе треба дбати. Парціальна програма з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку (автор — Л. Лохвицька)
• Скарбниця моралі. Парціальна програма з морального виховання дітей дошкільного віку (автор — Л. Лохвицька)
• Соціально-фінансова грамотність дошкільників: перші кроки. Парціальна програма з правового та фінансового виховання дітей дошкільного віку (авторський колектив — О. Рейпольська, Г. Цвєткова, С. Довбня)
• Творці майбутнього. Парціальна програма розвитку дитини від 2 до 6 років через гру (автори — О. Рома, І. Піскова, Г. Малевич, Г. Шварова)
• Україна єдина: цінуємо і творимо. Парціальна програма з формування соціально-громадянської компетентості дітей старшого дошкільного віку (автори — Н. Шульга, Л. Канцедал)
• Україна — моя Батьківщина. Парціальна програма з національно-патріотичного виховання для дітей середнього та старшого дошкільного віку (за загальною науковою редакцією О. Рейпольської)
• Формування математичної компетентності у дітей дошкільного віку. Парціальна програма (автор — Л. Зайцева)
• Цікаві шашки. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в шашки (авторський колектив — В. Семизорова, О. Романюк, Г. Дульська)
• Шкіряний м’яч. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри у футбол (авторський колектив — В. Дроздюк, Г. Коваленко, Н. Якименко)
• Юний скелелаз. Парціальна програма навчання дітей 5—6 років скелелазінню з методичними рекомендаціями (автори — О. Безсонова, Л. Гонта)
• STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт. Альтернативна програма формування інженерного мислення в дітей предшкільного віку (науковий керівник — К. Крутій)

Поле побутових відходів

Мета: закріпити знання дітей про принципи збору й утилізації побутових відходів.

Завдання:

• навчати сортувати побутові відходи;
• формувати потребу дотримуватися чистоти в громадських місцях, удома, у дитячому садку;
• розвивати вміння аналізувати екологічні проблеми, що стосуються переробки відходів;
• виховувати акуратність, бережливе ставлення до дов­кілля.

Як виготовити

За основу ігрового поля візьміть аркуш цупкого картону або будь-який залишковий матеріал, непридатний для переробки. У центрі поля за допомогою безпечних матеріалів прикріпіть стрілку, яка обертатиметься на 360°. Підготуйте картки із зображеннями різних видів побутових відходів і два хрестики з липучками на звороті. Під стрілкою в центрі поля приклейте зображення сміттєвих контейнерів для збору паперу, металу, пластику та інших відходів. Підготуйте фішки, які отримуватимуть гравці за правильні відповіді.

Як грати

Базовий варіант. Гравці розкладають картки із зображенням побутових відходів і хрестики навколо стрілки. Ведучий крутить стрілку на полі. Гравець, черга якого «ходити», заплющує очі, трішки чекає й говорить «Стоп!». Ведучий зупиняє стрілку. Гравець розплющує очі й називає предмет, на який вказує стрілка. При цьому пояснює, з якого матеріалу він виготовлений та в який контейнер його слід викинути. За правильну відповідь гравець отримує фішку й забирає «сміття» з поля. Якщо стрілка показує на хрестик, гравець пропускає хід. Виграє той, хто збере найбільше фішок.

Ускладнення. Якщо стрілка потрапляє на хрестик, гравець називає будь-що з відходів, чого не представлено на полі, і визначає, у який контейнер це можна викинути. Якщо гравець помиляється, решта гравців отримують по додатковому ходу.

Наведемо чистоту

Мета: ознайомити дітей із поняттями «сортування побутових відходів», «вторинна переробка».

Завдання:

• навчати визначати, із якого матеріалу виготовлені предмети, сортувати їх за категоріями;
• розвивати вміння класифікувати предмети за характерними ознаками;
• розширювати уявлення про те, як можна роз­в’я­за­ти деякі екологічні проблеми;
• виховувати любов та бережливе ставлення до природи, відповідальність, акуратність, принциповість;
• сприяти формуванню екологічної культури.

Як виготовити

Підготуйте 20 карток із зображеннями предметів, виготовлених із паперу, металу, пластику та інших матеріалів. Також візьміть чотири коробочки від будь-чого й пофарбуйте їх у синій, червоний, жовтий і зелений кольори. Коробочки мають бути такого розміру, щоб у них вміщалися картки. Виготовте фішки, які отримуватимуть гравці за правильні відповіді.

Як грати

Ігрова ситуація та рефлексія. Педагог розповідає дітям, що після вихідних у парках залишається багато сміття, й пропонує допомогти прибиральникам його зібрати. Відтак — розсортувати зібране в спеціальні різноколірні контейнери, встановлені в парку. Після гри діти обговорюють, як багато сміття може бути довкола, якщо люди не прибиратимуть за собою. Педагог пояснює, які побутові відходи можна переробляти та що з них зазвичай виготовляють.

Базовий варіант. У грі беруть участь чотири учасники. Кожен із них обирає собі контейнер і відповідно до його кольору збирає в нього «побутові відходи»: папір — у синій, метал — у червоний, пластик — у жовтий, скло — у зелений. Перемагає той, хто найшвидше правильно виконає зав­дання.

Ускладнення. У грі беруть участь 4—5 учасників. Гравці отримують картки — зображенням вниз, і встановлюють черговість ходу. Перший гравець перевертає свою першу картку й називає, із якого матеріалу виготовлено зображений предмет і в який контейнер його потрібно викинути. За правильну відповідь отримує фішку. Далі гравці по черзі також роблять хід. Якщо якийсь гравець під час свого ходу відповідає неправильно, будь-хто з його суперників може швидко дати правильну відповідь. Той, хто зробить це першим, отримує фішку. Гравець, який відповів правильно поза чергою, зберігає за собою право ще одного ходу. Перемагає той, хто назбирає більше фішок. Періодично змінюйте картки.

Обери контейнер для сміття

Мета: ознайомити дітей із поняттями «сортування побутових відходів», «вторинна переробка».

Завдання:

• вправляти визначати, із якого матеріалу виготовлені предмети, сортувати їх за категоріями;
• розвивати вміння класифікувати предмети за характерними ознаками;
• розширювати уявлення про те, як можна роз­в’я­за­ти деякі екологічні проблеми;
• виховувати любов та бережливе ставлення до природи, відповідальність, акуратність, принциповість.

Як виготовити

Підготуйте декілька карток формату А4. Унизу кожної картки приклейте зображення чотирьох сміттєвих контейнерів — синього, червоного, жовтого й зеленого кольорів. Верхній простір карток заповніть картинками із зображенням різноманітного сміття, які розмістіть хаотично. Для того щоб картки можна було використовувати багаторазово, під час ігор вкладайте їх у пластикові файли або спеціальні ігровізори. Так діти маркером малюватимуть лінії не на папері, а на пластику, і після гри зможуть стерти їх губкою. Періодично змінюйте картки. Також виготуйте фішки, які гравці отримуватимуть за правильні відповіді.

Як грати

Базовий варіант. Діти отримують одну, дві або три картки й визначають, які види побутових відходів на них зображені. Потім вирішують, хто за ким робитиме хід. Далі по черзі називають: що зображено на картці, із якого матеріалу виготовлено ту чи ту річ і в який контейнер її потрібно викинути. При цьому маркером сполучають зображену річ із відповідним контейнером. Гравець, який помилився, стирає неправильну лінію і пропускає наступний хід. Перемагає той, хто першим виконає завдання.

Ускладнення. Діти виконують завдання — сполучають зображення сміття із контейнерами. Той, хто зробить це першим, отримує дві фішки, решта — по одній. Потім діти обмінюються картками й перевіряють одне одного. Гравець, який припустився помилок, повертає фішку в «банк». Гравець, який знайшов помилку, отримує додаткову фішку. Перемагає той, хто збере більше фішок.

Сортуй сміття — бережи довкілля

Мета: формувати вміння дотримуватися правил гри.

Завдання:

• розширювати знання дітей про екологічну безпеку, основи раціонального природокористування;
• формувати культуру сортування побутових відходів.

Як виготовити

Візьміть ватман — основу ігрового поля. Знайдіть і виріжте фото заводу й декількох вантажівок, бажано сміттєвозів. Зображення автівок приклейте з лівого боку поля — це буде паркування й старт гри. Зображення заводу приклейте з правого боку — це буде підприємство з переробки відходів і фініш гри. Підготуйте картинки із зображенням контейнерів для збору пластику, металу, паперу та інших відходів і фото, власне, самих відходів. Із ковпачків від зубної пасти, крему для рук, кулькової ручки виготуйте ігрові фішки.

Виріжте із кольорового паперу 54 круги однакового діаметру: 30 темно-зелених, 8 світло-зелених, 7 жовтих, 3 оранжевих і 6 червоних. Додатково підготуйте 4 оранжеві круги меншого діаметру. Із більших кружечків викладіть на ігровому полі доріжку, що вестиме від паркування до заводу. Порядок кольорів на доріжці має бути хаотичним. Маленькі оранжеві круги наклейте на темно-зелені — у чотирьох різних місцях. Відтак від комбінованих зелено-оранжевих кружків проведіть стрілки до кругів, розміщених на два «кроки» позаду. Також з’єднайте стрілками пари ближніх червоних кругів, спрямовуючи стрілку від того круга, що далі від фінішу, до того, що ближче. Можете додати на поле й інші стрілки, що урізноманітнюватимуть ходи гравців. Вільний простір навколо доріжки заповніть картинками із зображенням сміттєвих контейнерів.

Як грати

Базовий варіант. Гравці за допомогою ігрових фішок рухаються від старту до фінішу — роблять стільки кроків, скільки випало на кубику. Темно-зелені круги — основ­ні. Червоні круги дають змогу гравцям рухатися вперед за стрілкою до наступного червоного круга. Оранжеві круги змушують пропустити хід, а темно-зелені з оранжевою серединкою — переміститися назад за стрілкою. Жовті й світло-зелені круги утворюють петлі: якщо в кінці ходу гравець потрапляє на перший круг петлі, йому доведеться «ходити» по цій петлі до тих пір, поки число ходів на кубику не виведе його на темно-зелений круг. Перемагає той, хто першим дістанеться фінішу. Гравці дають зав­дання переможцю: назвати, які побутові відходи в який контейнер потрібно складати.

Ускладнення. На деякі з кругів діти кладуть картинки із зображеннями побутових відходів. Учасник, який потрапляє на круг із відходами, має сказати, у який сміттєвий бак ту чи ту річ потрібно викинути. Якщо помиляється, робить крок назад.

1. Поле побутових відходів
2. Наведемо чистоту
3. Обери контейнер для сміття
4. Сортуй сміття — бережи довкілля

Використані джерела: журнал «Вихователь-методист», №6, 2024 рік.

Олена Стаєнна, головний редактор журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу», канд. пед. наук.

Ворожнеча в батьківських чатах: реагуємо за правилами

Час від часу люди починають використовувати профільні чати не за призначенням: шукають правих та винних; обговорюють далекі від завдань чату теми; флудять, тобто пересилають відео та картинки, віршовані привітання, анекдоти, сенсаційні повідомлення, повідомлення-попередження, докладно, багатослівно викладають свою позицію з приводу. За таких обставин імовірність конфліктів зростає лавиноподібно. Ризик конфліктів особливо великий, коли через суспільно значущі події люди прагнуть транслювати свої думки, а деякі несвідомо чи свідомо прагнуть хайпу, відгуків.

Флуд — повідомлення, які не належать до теми спілкування, він заважає нормальному перебігу розмови та відволікає. Флуд — не спілкування і не просвітництво. Флуд неприпустимий у діловому спілкуванні.

Хайп (від англ. Hype — «галас») — агресивна і нав’язлива реклама, за допомогою якої формують переваги споживача. Також у соціальних мережах, словом «хайп» називають будь-який ажіотаж, створений не рекламними агентами, а звичайними людьми.

Як уникнути конфліктів

Для того щоб налагодити безпроблемне спілкування в батьківських чатах, насамперед варто ознайомити учасників з провідним правилом взаємодії у месенджерах та соцмережах.

«Чати призначені, щоб інформувати батьків про події та факти, які безпосередньо стосуються лише перебування їхніх дітей у групі дитячого садка».

Чат з батьками та колегами потрібен виключно для інформаційних цілей. Отже, чат повинен бути найбільш схожий на дошку потрібних всім оголошень про дітей групи та роботу з ними. Коли учасник чату вносить будь-яку, навіть позитивну, але з низьким змістовим навантаженням інформацію — це розмиває межі допустимої тематики та форм спілкування в ньому. Тож варто чітко окреслитти, що флуд типу мемів, чарівних відео та посилань з корисними порадами не у справі неприпустимий. Як тільки створюєте чат, одразу пишіть і закріплюйте правила спілкування в ньому. Порушників правил блокуйте.

Правила чату групи
• Пишемо лише в справі, коротко, лише текстові повідомлення.
• Перш ніж поставити запитання, гортаємо чат. Можливо, відповідь там уже є.
• Усе найважливіше закріплюється в шапці чату.
• Жодного флуду. Заборонено абстрактні теми, петиції, меми, фото та відео, крім тих, що за внутрішньою потребою групи потрібно викласти на загальний огляд та обговорення батьків.
• Чужих дітей у чаті не обговорюємо.
• Особисте — в особисті повідомлення.
• Конфлікти вирішуємо в особистому спілкуванні, а не в цьому чаті.
• Жодної образливої лексики та розпалювання конфліктів. За порушення цього правила негайно блокуємо учасника.
• Педагог не цілодобово в чаті. Він відповідає на запитання у будні з 8:00 до 8:30 і з 18:00 до 18:30.

Хто поводиться агресивно в батьківських чатах

У будь-якому чаті є користувачі з різним ступенем агресивності, відвертості та залучення. Як правило, складнощі в чаті починаються, коли учасники сильно залучаються до обговорення теми, іноді абсолютно безневинної — наприклад, який подарунок з двох варіантів обрати для дітей на Новий рік, чи треба фотографуватися в дитячому садку. Деякі учасники чату схильні до агресивного спілкування більше за інших — це залежить від психологічного типу людини. Особливо часто схильні до агресії в чаті люди:

• з високим рівнем егоцентризму. Вони сфокусовані на своїй думці та на бажанні її транслювати, переконані у своїй правоті;
• схильні до скарг. Це ті, хто постійно висуває нові претензії, звинувачення. Взаємодія з такими людьми завжди непередбачувана: вам можуть приписати думки, яких ви не мали, і представляти вас у хибному світлі.
• нереалізовані. У людей є енергія та бажання комунікувати, але немає корисної активності.
• з високою тривожністю. Тривожні батьки намагаються фільтрувати оточення, усунути ризики, щоб захиститися від загрози. Можуть бути дуже наполегливими.
• особисто зацікавлені, тобто ті, чиї безпосередні інтереси зачіпаються подіями, що відбуваються. Через значне емоційне навантаження вони намагаються винести назовні те, що переживають. Але чат групи дитячого садка — не місце для таких дій.

Для того щоб зменшити можливість конфліктів у месенджерах доцільно створювати чат під конкретне завдання, а потім видаляти. Чати не самоцінні. Система освіти може обійтися без них.

Як педагогу спілкуватися в батьківському чаті

Конфлікти в чатах вирішуються погано. Максимум, на що можна розраховувати при агресії, що її вдасться пригасити в чаті і перенести в офлайн. Але і це завдання можна застосувати тільки до безпосередньої роботи вихователя з дітьми та батьками, а не до соціальних питань. Пам’ятайте: у жодному чаті ніколи носії протилежних поглядів не дійшли єдиної думки. При колосальному вкладі ресурсів можна досягти тимчасової ілюзії єдності. Отже, і витрачати енергію не варто.

У чаті педагог має бути прикладом стилю спілкування. Залишайтеся в професійній позиції: ви — педагог, чат використовуєте у справі. Спілкуйтеся тільки ввічливо, коротко і обговорюйте лише те, що входить у ваші професійні обов’язки. На запитання та повідомлення на теми, що входять до вашої професійної компетентності, відповідайте коротко, ясно, один раз, не піддавайтеся на емоційні провокації. Використовуйте лише діловий тон. Будьте стримані.

Не висловлюйтеся в чаті про політику, релігію, особисте ставлення до коронавірусу та щеплень; не пишіть жодну особисту інформацію про вихованців та сім’ї. Не відповідайте на зміст повідомлень у чаті, які не стосуються ваших обов’язків. Пам’ятайте про свою відповідальність. Ви нікого нічого не навчите, не переконаєте, але можете собі нашкодити.

Не дозволяйте нікому в чаті втягнути вас в емоційну суперечку. Інакше у вас буде постійний скандал у чаті та низька професійна репутація. Поважайте себе як професіонала. Будь-який чат — це простір, де знижується цивілізованість поведінки. Чат створює відчуття відносної безкарності будь-якого висловлювання.

Для того щоб витримати себе в професійних межах і насправді бути прикладом спілкування в чаті, радимо педагогам дотримувати трьох головних правил:

Педагог коректний. Педагог висловлюється одразу у справі, точно і безперечно, діловою мовою. Не флудить, не використовує лайливу лексику, не переходить на особистості.

Педагог зберігає нейтралітет. Педагог визнає наявність проблем, але не вирішує особисті конфлікти в чаті і не афішує бік, який зайняв у конфлікті.

Педагог нормативний. Педагог дотримує встановленого порядку спілкування та поведінки.

Як реагувати на агресію між батьками в чаті

За перших же провісників агресії, коли починається обговорення теми, що не має стосунку до дитячого садка, або хтось висловлює емоційну думку, педагог має одразу нагадати, що чат не призначений для сторонніх тем.

Напишіть, що ви будете змушені видалити чат або блокувати тих, хто ігнорує правила.

Якщо ви не побачили вчасно, наприклад, були з дітьми, коли почався конфлікт, реагуйте зразу, як тільки помітили агресивні записи.

Напишіть, що при всій повазі до думок батьків стосовно важливого для кожного питання ви категорично рекомендуєте припинити таке обговорення в цьому чаті, він для цього не призначений.

Якщо батьки продовжують писати, завдання педагога ускладнюється: треба стримати свої емоції і припинити непотрібне обговорення. Для того щоб стриматися, збільшуйте дистанцію з чатом. Відкладіть телефон подалі, відключіть звук, займіться якоюсь справою, щоб на емоціях не залучитися до дискусії. Дайте вихід емоціям. Якщо є можливість, проговоріть їх, зверніться по підтримку до колеги чи психолога. Якщо не маєте такої можливості і ви наразі з дітьми, використайте якісь вправи, що є для вас ресурсними і які не налякають чи не здивують дітей. Наприклад, повільно подихайте або кілька разів максимально міцно стисніть і розтисніть кулаки.

Якщо в чаті вас не чують, і сварка триває, не терпіть, видаляйте чат. Створюйте його заново та відключіть можливість коментувати ваші повідомлення. Нехай у чаті залишиться лише інформаційна функція. У дитячого садка і вас конкретно немає завдання та можливості бути каналом прийому суспільного резонансу, в освіті і так багато стресових подій.

Взагалі не пишіть у чат, коли там розжарені емоції. Професійний обов’язок педагога — це, зокрема, стриманість. Почекайте, не відповідайте, не лайкайте. Якщо надійшло змістовне запитання, по якому потрібна ваша відповідь, напишіть, коли в чаті вже спокійно і мало повідомлень, причому чітко у справі. Це саме стосується і чатів з колегами.

Як поводитися в чаті з колегами

Робочий чат — тільки для справи. Тому перше правило — не приєднуйтесь до неробочих дискусій у чатах.

Якщо чат вас дуже турбує, збільшує тривогу, дистанціюйтеся фізично та емоційно від чату. Приберіть телефон на деякий час подалі, займіться справою або зробіть щось приємне для себе.

Якщо у вашому чаті переважає обговорення питань, які не стосуються виховного процесу, видаліть чат і створіть новий з новими правилами.

Поважайте чужі особисті межі. Якщо ви хочете написати гнівне, тривожне, повчальне повідомлення, зупиніться і запитайте, навіщо ви це робите. Якщо хочете застерегти, навчити, на щось вплинути — ви маєте ілюзії, ваша думка в чаті не вплине на чужу, які б сильні аргументи ви не наводили б. Якщо вас все одно тягне за собою щось писати в чат, це говорить про те, що ви хочете злити емоції. Вам потрібний співрозмовник, однодумець, але не в чаті. Знайдіть ту людину, кому давно довіряєте, і з нею обговоріть свої думки та почуття, не виносьте їх на огляд колег.

Зважайте на соціально-психологічний ефект «фундаментальна помилка каузальної атрибуції». Це когнітивне спотворення, ірраціональна помилка, яку люди в собі не помічають. Коли ми осмислюємо власні рішення та позиції, то пояснюємо їх найкращими якостями та принципами, а для тих, хто дотримується інших поглядів, знаходимо найнижчі мотиви.

Профільний чат педагогів дитячого садка — це простір фахового спілкування, а тому під час спілкування в ньому слід пам’ятати про ділову етику.

1. Як уникнути конфліктів
2. Хто поводиться агресивно в батьківських чатах
3. Як педагогу спілкуватися в батьківському чаті
4. Як реагувати на агресію між батьками в чаті
5. Як поводитися в чаті з колегами

Використані джерела:

електронний журнал «Практичний психолог. Дитячий садок»

№12 Грудень 2022 року.