Любов – найкращий засіб виховання
тренігове заняття для батьків
Малнацька Я.П
практичний психолог
ДНЗ №50
Усе виховання тримається
на одному слові: люби.
С. Соловейчик
Мета: поглибити знання батьків з питань морального виховання; ознайомити з поглядами на виховання в сім’ї відомого американського дитячого психолога Росса Кемпбелла та психотерапевта Гері Чепмена.
Завдання:
- ознайомити з технікою активного слухання;
- навчити формувати свої висловлювання до дітей через «Я-повідомлення»;
- надати батькам можливість поділитися досвідом сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду.
Психолог. Доброго дня, шановні батьки. Я вдячна вам за те, що ви прийшли на захід. Цю зустріч ми організували, щоб ви навчилися краще розуміти своїх дітей. Вона відбувається у вигляді тренінгу. Психологічний тренінг – це розминка для душі, розуму та тіла. Чи відомо вам, що людина засвоює:
- 10% від того, що чує,
- 50% від того, що бачить,
- 70% того, що сама промовляє,
- 90% від того, що сама робить.
Учасники тренінгу роблять все самі. Ми не будемо давати один одному оцінок. Не будемо нікого обговорювати. Ми спробуємо створити атмосферу безпеки, довіри та відвертості. Це дасть нам змогу експериментувати, не соромлячись помилок.
- 1. Вправа «Знайомство»
Мета: створити комфортну атмосферу, налаштувати учасників на роботу, сприяти згуртованості групи.
Пропоную поглибити наше знайомство. Для цього ви по черзі повинні закінчити таке речення: «Мені подобається в собі…»
- 2. Об’єднання в групи.
А зараз, шановні батьки, я вам пропоную вибрати собі товариша, одного з чотирьох – Атос, Партос, Араміс чи Д’артаньян. Ось коротка характеристика кожного з них:
- Атос – людина тактовна, таємнича;
- Партос – добра душа, веселун;
- Араміс – романтична натура;
- Д’артаньян – спритний, швидко знаходить вихід з будь-якої ситуації.
В залежності від вибору формується 4 групи.
Психолог. За однією версією вважають, що людина вибирає собі у друзі того, хто подібний за складом характеру до неї, за іншою – того, у кого є риси характеру, яких бракує їй самій. Подумайте на чому ґрунтувався ваш вибір.
Учасники у командах обговорюють свій вибір і повідомляють свою версію.
- 3. Інформаційне повідомлення
Психолог. В такій теплій, доброзичливій атмосфері, мабуть, ми і поговоримо про найголовніше у житті дитини – батьківську любов.
«Три нещастя є у людини: смерть, старість і погані діти» – каже українська народна мудрість. Старість – незборима, смерть – невблаганна. Перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А от від поганих дітей дім можна вберегти. Дехто з вас дотримується такої думки, що все в дитині від природи і є діти від природи від народженні злі і ледачі Ця думка дуже небезпечна тим, що вона знімає відповідальність за виховання.
Шановні батьки, запам’ятайте, дитина народжується гармонійною, чистою та досконалою. Вона відкрита для світу, вона вбирає в себе все те, що дають їй дорослі. Чим буде насичуватися її розум, чим буде наповнюватися її душа, залежить переважно від нас з вами.
Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець.
Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день члени родини усе менше часу проводять один з одним, що вдома люди в основному, не розмовляють, а дивляться телевізор чи спілкуються з комп’ютером.
Без сумніву атмосфера в сім’ях змінилася. Зараз всі ми живемо інтенсивним життям в якому все менше часу залишається на спілкування та спільні сімейні заняття.
Чи замислювалися ви в чому полягає найбільша помилка виховання. У тому, що ми у власній сім’ї забуваємо про ввічливість і культуру поведінки і робимо те, що заманеться. На роботі, на вулиці нам вдається «грати роль», а ось вдома ми знімаємо маску і починаємо робити те, що на людях ніколи б не зробили, а саме – можемо ображати один одного, сердитися, не стежити за словами та за своїми діями. А діти, вже було сказано, у всьому беруть приклад з нас. Живучи в сім’ї слід завжди пам’ятати, що саме з рідними та близькими людьми треба бути ввічливими.
Один французький письменник сказав: «Якщо лише одним словом ти можеш ощасливити людину, то яким же негідником треба бути, щоб цього слова не сказати»
Шановні батьки, завжди пам’ятайте, ви для своїх дітей найрідніші люди – вони потребують вашої уваги, любові, допомоги і підтримки. Приймайте свою дитину безумовно, любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник, а просто так, просто за те, що вона є!
Нерідко можна почути від батьків таке звернення до сина чи доньки: «Якщо ти будеш хорошим, я тебе любитиму…» або «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш… (лінуватися, битися, грубіянити), не почнеш… (добре вчитися, допомагати вдома). Ви тим самим прямо повідомляєте своїй дитині, що приймаєте її за умови, любите умовно, лише у випадку якщо…
Запам’ятайте, коли ви хвалите дитину – в ній закріплюється добро, коли караєте – зло. Хто не знає таку закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає
Дитина потребує, щоб їй якомога частіше говорили:
- «Як добре, що ти в мене є!»,
- «Я рада тебе бачити»,
- «Мені добре, коли ми разом».
Ось як радить Гері Чепмен зізнаватися в любові власним дітям у своїй книзі «П’ять мов любові у підлітків»:
- «Страх як приємно мати такого сина (доньку)»
- «Я тебе обожнюю»
- «Я пишаюся, коли про тебе думаю»
- «Ти – моє сонце»
- «Якби я міг обирати з-поміж усіх підлітків на світі, то все одно вибрав би тебе»
- «Ти такий чудовий»
- «Щоранку я прокидаюся і думаю: «Оце пощастило з сином (донькою)!»
- «Вчора я сидів на роботі і думав: «Як я скучив за своєю донечкою!»
- «Я люблю, коли ти поряд.»
Психологи рекомендують обіймати дитину кілька разів на день. Кажуть, що чотири обійми необхідно кожному просто для виживання, а для доброго самопочуття потрібно не менше як вісім обіймів. Якщо дитина не отримує цього, з’являються емоційні розлади та відхилення у поведінці.
Багатьох батьків, як грім серед ясного неба вражає поведінка дітей у підлітковому віці. Був ніби нормальною дитиною і раптом курить, грубіянить, грюкає дверима. Запам’ятайте, моральність підлітка залежить від того, як його виховали в роки дитинства, що заклали в його душу від народження до 10 років.
Для успішного виховання важливі не тільки любов до дитини, а й загальний мікроклімат в сім’ї, від нього залежить і міцність сім’ї і душевні якості дитини. І знову цитата з книги «П’ять мов любові у підлітків»: «Факти свідчать: деякі батьки просто не усвідомлюють того, що у них є проблеми пов’язані з неконтрольованим гнівом, аж поки не побачать, як їхні діти-підлітки наслідують їхню ж поведінку. Коли ви бачите, як підліток верещить на вас у гніві, то виникає логічне запитання: «Де він цього навчився?» Існує велика ймовірність того, що це наслідування поведінки, до якої часом вдаються його батьки. Саме ця думка (А раптом він поводиться так, як я?) спонукає багатьох батьків вчитися гамувати у собі гнів. Часто нам доводиться робити це разом із тими ж підлітками»
Було проведено анкетування на тему «Батьки з погляду дітей». На питання «Чи хотіли б ви стосунки в сім’ї перенести на свою майбутню сім’ю?»
- 89% опитаних відповіли: ні;
- 5% відповіли: частково;
- лише 6% відповіли: так.
На питання «Щоб вам хотілося змінити в сім’ї зараз?» діти відповіли:
- щоб батьки не сварилися між собою;
- щоб не кричали на мене;
- щоб батьки більше часу проводили зі мною.
Психологами доведено, чим частіше батьки сердяться на дитину, кричать, критикують, тим швидше вона приходить висновку: «Мене не люблять»…
Будьте впевнені найбільше дітям хотілося б бачити в батьках друзів і порадників. При всьому їхньому бажанні самостійності діти відчувають потребу у вашому життєвому досвіді і допомозі. Завжди пам’ятайте любов – це не іменник, це дієслово. Тому дійте:
- цінуйте відвертість своєї дитини, щиро цікавтеся її проблемами;
- спілкуйтеся на рівних, наказовий тон не принесе вам користі, дайте відчути, що ви розумієте свою дитину;
- не нервуйтеся і не проявляйте агресивності. Будьте спокійними і стриманими. Завжди пам’ятайте, ваша брутальність спровокує відповідну реакцію вашої дитини;
- розповідайте дитині про себе, якими ви були в цьому віці – це допоможе вам дійти взаєморозуміння,
- візьміть за правило, перед сном, поговорити з донькою чи сином. Поспілкуйтесь від душі на рівних. Тоді ви дійсно станете друзями.
- 4. Вправа «Скринька»
Мета: психологічна просвіта батьків щодо питань взаємодії дорослого з дитиною.
Учасникам роздаються плакати «скринька»:
- від 3 до 6 років
- від 6 до 10 років
- від 10 до 14 років.
Кожній групі необхідно визначити, який дотик, які слова заохочення, час, подарунок, допомогу варто використовувати у спілкуванні з дітьми певної вікової категорії.
Презентація та обговорення робіт.
Психолог. З дітьми було проведено діагностику за методикою «Чарівна квіточка». Суть методики полягає у тому, що дитині пропонують згадати казку «Цветик-семицветик» і уявити, що кожен з них отримав в подарунок цю чарівну квіточку, кожна пелюстка якої може виконати одне бажання.
Діти загадують 7 своїх бажань. Це різноманітні бажання від нового телефону чи планшету до автомобілю та будинку. Також майже кожен декілька своїх бажань використовує на потреби сім’ї, щоб у сім’ї був лад, щоб жили дружно, щоб всі були здорові та щасливі. І коли пропонується залишити лише одне бажання, яке дійсно важливе для них, то всі діти майже 100% бажають, щоб в сім’ї все було гаразд. Вони ладні відмовитися від матеріальних благ, заради сімейного благополуччя.
- 5. Вправа «Активне слухання»
Психолог. Причини труднощів дитини часто бувають приховані у сфері її почуттів. Тоді практичними діями – показати, навчити, спрямувати – їй не допоможеш. У таких випадках краще за все… її послухати. Правда не так, як ми звикли. Психологи знайшли спосіб «допоміжного слухання» інакше його називають «активним слуханням».
Активно слухати дитину – значить «повертати їй у бесіді те, що вона вам повідомила, при цьому визначивши її почуття.
Отже, правила бесіди за способом активного слухання.
- Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні.
- Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною не варто ставити запитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали у стверджувальній формі. Здавалося б різниця між стверджувальним і запитальним реченням незначна, іноді це лише слабка інтонація, а от реакція на них буває дуже різна. Часто на запитання: «Що трапилось?» ображена дитина стверджує «Нічого!» А якщо ви скажете: «Щось трапилось!», то засмученій дитині буває легше відповісти.
- Дуже важливо у бесіді «тримати паузу». Після кожної репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви поруч.
Бесіда за способом активного слухання, дещо незвична для нашої культури і спочатку доведеться себе контролювати. Але результати такої бесіди приємні:
- Зникає негативне хвилювання дитини.
- Дитина впевнившись, що дорослий налаштований її слухати, починає розповідати про себе більше.
- В такій бесіді виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі.
Але є деякі батьківські вислови, які стають справжніми перешкодами на шляху порозуміння з дитиною.
- Накази, команди: «Прибери», «Замовкни» – дитина відчуває, що її ніби дресирують і не бажає підкорюватися.
- Попередження, погрози: «Не прийдеш вчасно – побачиш.» при частому повторенні погроз діти звикають до них і перестають реагувати.
- Нотації, лекції: «скільки разів тобі казати», «не послухала мене, тепер маєш клопіт». Чим частіше ви так казатимете дитині, тим менше вона вас чутиме. Просто дозвольте їй самій приймати рішення і інколи робити помилки, адже як відомо на помилках ми вчимося.
- Проповіді: «Ти повинен поважати дорослих». Нічого не зміниться від того, що діти й це будуть чути по 100 разів на день. Запам’ятайте, дитина виявлятиме повагу лише тоді, коли в її сім’ї будуть поважати один одного, утримуватимуться від критики та грубих слів.
Ніхто не застрахований від ситуацій, коли дитина своєю поведінкою спричиняє у вас негативні емоції та переживання. Не варто їх стримувати – повідомте про свої переживання дитину. Але, коли ви кажете про свої почуття дитині, кажіть від першої особи. Розкажіть про себе, свої переживання, а не про дитину та її поведінку.
Наприклад:
- Ситуація 1. - У кімнаті гучно лунає музика.
- Рішення 1. – Мене дуже стомлює гучна музика.
- Ситуація 2. - Ви зустріли брудного сина.
- Рішення 2. – Я не люблю, коли діти ходять брудні; Мені соромно перед сусідами.
Всі речення містять займенники: «Я», «Мене», «Мені». Тому вислови з ними називають «Я-повідомлення».
- 6. Вправа «Переваги Я-повідомлення»
Мета: підвищити психологічну компетентність учасників з питань виховання та взаємодії з дітьми; сприяти розвитку комунікативних навичок, уміння знаходити вихід з нестандартної ситуації.
- Можна висловлювати свої негативні почуття у необхідній формі.
- Діти ближче вивчають батьків, пізнають їхні емоції почуття.
- Коли ми відкриті у вираженні своїх почуттів діти теж відкриваються.
- Висловлюючи почуття без наказу чи догани ми за дітьми залишаємо право самим прийняти рішення.
Психолог. Навчіться не закінчувати «Я-повідомлення» «Ти-повідомленням». Наприклад, «Мені не подобається, що ти така брудна». Слід змінити «Ти-повідомлення» на безособове речення: «Мене дратує коли діти брудні».
А зараз спробуємо навчитися використовувати «Я-повідомлення». Виберіть із відповідей ті, які найбільш відповідають «Я-повідомленню».
Ситуація 1.
Ви кличете доньку до столу. Вона відповідає: «Зараз!», і продовжує займатися своєю справою. Ви почали сердитись. Ваші слова:
- Скільки разів тобі казати!
- Я починаю сердитись, коли доводиться повторювати одне й те саме.
- Мене дратує, коли ти не чуєш.
Ситуація 2.
У вас важлива розмова з другом. Дитина увесь час заважає вам розмовляти. Ваші слова:
- Мені важко розмовляти, коли мені заважають.
- Не заважай розмовляти.
- Ти не можеш зайнятись чимось іншим, коли я розмовляю.
А зараз попрацюємо у групах. Кожній групі дається ситуація.
Для виконання цього завдання згадуємо, що використовуючи «Я-повідомлення», важливо називати почуття, яке ви зараз відчуваєте. Це не так просто: ми звикли думати про слова, які треба казати дитині, а не про наші почуття, які заганяємо в середину. В цьому завданні ви маєте послухати себе. Спочатку не думайте, що відповісти дитині, а спробуйте відповісти собі, що ви пережили в даній ситуації.
Обговорення і представлення результатів.
Коментар психолога. Наш настрій, ставлення до людей, доросле самостійне життя багато в чому визначаються загальною сімейною атмосферою, яка панувала в наших сім’ях. Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих родинах, де вони природно й гармонійно розвиваються, живуть багатобарвним життям. Традиційна думка, що сім’я – один із найважливіших інститутів, значення якого у формуванні особистості важко переоцінити, сьогодні звучить особливо гостро, адже кризові явища, притаманні українському суспільству, викликають в її житті серйозні труднощі.
Відомо, що універсальних принципів виховання немає і не може бути. Кожна ситуація в сім’ї унікальна. Дітям потрібно, щоб поруч були ті, хто може навчити і досягти успіху, і терпіти невдачі. Саме у своїх батьків діти набувають свій перший досвід, переймають моделі свого подальшого життя, які, на жаль, не завжди бувають прийнятними. Для сучасної сім’ї дуже важливо побудувати адекватні взаємовідносини між її членами. А, особливо, між батьками та дітьми.
Вислів «діти – дзеркало сім’ї» дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей, які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на найвищий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. Батьки всіляко стимулюють і заохочують такі дії, способи поведінки, які відповідають їх уявленням про те, що добре, а що погано.
Та понад усе Ваша дитина потребує любові. Доведено, що через брак любові затримується розумовий, фізичний та емоційний розвиток дитини. У найтяжчих випадках немовлята, які не отримують достатньо любові, страждають від синдрому затримки психічного розвитку, оскільки гормони стресу впливають на розвиток усіх систем організму. У менш серйозних випадках брак батьківської любові впливає на подальше життя дитини: від перших годин життя немовляти і до шкільного, а згодом дорослого життя.
Сьогоднішній тренінг наближається до завершення. Я впевнена, що всі ми вважаємо себе люблячими батьками і це природно. Так, ми дійсно любимо своїх дітей. Я маю надію, що сьогодні ви усвідомили те, що ваша любов принесе дитині більше щастя, якщо вона буде постійно бачити і відчувати її.
Рефлексія.
Шановні батьки, я вдячна вам за активну участь у нашому тренінгу і на закінчення прошу по колу поділитися своїми враженнями від цієї зустрічі.
