Рухливі ігри з ходьбою, бігом, рівновагою

1.      Рухлива гра «БІЖІТЬ ДО МЕНЕ!»

Мета:             удосконалювати вміння дітей виконувати рух за сигналом і біг по прямій; вчити орієнтуватися у просторі, виховувати увагу.

Хід гри:         Діти шикуються у шеренгу за 8–10 м від вихователя. Після слів «Діти, біжіть до мене!» вони виконують дію, а вихователь зустрічає їх із розпростертими руками і каже: «Прибігли! Ну, тепер біжіть назад!» Діти біжать на своє місце. Гра повторюється.

Вказівки до гри. На початку року гру можна проводити з підгрупою (6–8 дітей). Щоб зацікавити дітей, можна сказати: «Прибігли. Скажіть, що в мене у руках?» (Показує будь-яку іграшку.)

2.      Рухлива гра «КОНЯЧКИ»

Мета:         удосконалювати ходьбу, біг та вміння узгоджувати свої рухи.

Хід гри.     Вихователь об’єднує дітей у дві підгрупи: одна — «конячки», друга –«візники». «Візник запрягає конячку» (надіває на неї віжки). «Конячка» біжить,куди їй вказує «візник».

Після повернення додому «візник годує та чистить конячку». Потім діти міняються ролями і знову «вирушають у дорогу».

Вказівки до гри. Під час гри вихователеві слід пропонувати «конячкам» їхати повільно або швидко, а також у різних напрямках.

Вихователь:            Біжить коник-стрибунець

Через поле навпростець:

Хто його погладить —

Той буде сідлати,

Хто з руки напоїть —

Той кидає повід!

Рухливі ігри з ходьбою, бігом і рівновагою

Здорову дитину змушувати займатися фізкультурою не потрібно – йому самому потрібно рухатися. Тому він охоче виконує всі завдання. Не потрібно примушувати дитину до виконання того чи іншого руху. Діти 3-х років ще не відчувають потреби вчитися в буквальному сенсі слова. Ось чому заняття повинні проходити у вигляді гри. Залучати дитину в нові ігри і забави потрібно поступово, систематично повторюючи їх, щоб дитина закріпив вивчені руху. Буде чудово, якщо ви похваліть дитину: будете здивовані тому, який він міцний, спритний, сильний, скільки він уже вміє.

Сформувати у дитини інтерес до занять також допоможе показ його вмінь перед іншими вашій членами сім’ї або ж його однолітками. Таким чином, поступово у дитини розвивається впевненість у своїх силах і прагнення займатися далі, освоюючи нові, більш складні рухи та ігри.

Якщо у вашої дитини відсутнє бажання займатися, слід проаналізувати причини такого негативного ставлення до занять для того, щоб в наслідок створювати більш сприятливі умови. Стимулом для дітей, крім похвали і заохочення, можуть служити і переконливі пояснення причини того, чому так необхідні заняття фізкультурою.

Активний інтерес до занять фізкультурою пробуджують у дітей різні іграшки і предмети, які є в будинку (м’ячі, обручі, кола, кеглі, скакалки, кубики, а також санки, лижі, надувні іграшки, гойдалки, драбинки). Діти, які не мають таких іграшок, мають, звичайно, менший руховий досвід, ось чому вони менш спритні і моторні, менш рухливі і сміливі, у них спостерігається уповільнена реакція. Дитині просто необхідно дати можливість що-небудь катати, брати предмети різних величин, форми і кольору, безпечно лазити, підніматися по сходах, кидати, гойдатися і т. П.

Звичайно, не у всіх сучасних квартирах є умови для повноцінного рухового розвитку дитини, тому батькам слід створити ці необхідні умови на вулиці, купувати іграшки, які безпосередньо спонукають дітей до руху.

Пам’ятайте: чим більше дитина буде радіти руху і перебування на природі, тим краще він буде підготовлений до самостійного життя.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою?

Добре, якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину, продемонструвати, яка вона міцна, сильна, спритна. Збудити інтерес у дитини до занять допоможе також і демонстрація її вмінь перед іншими членами родини або однолітками. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі, засвоювати нові, більш складні ігри та рухи.
Якщо у дитини немає бажання займатись, проаналізуйте причини негативного ставлення до фізкультури, щоб в подальшому створювати більш сприятливі умови.

Чим і як займатись?

Кожна вправа, кожна рухлива гра має своє завдання, мету, значення, у зв”язку з чим вони поділяються на 5 основних груп.

До 1 групи входять вправи, що спрямовані на відпрацювання правильної постави, правильного положення голови, плечей, інших частин тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До 2 групи входять вправи, які будуть містити елементи акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості, швидкості реакції і виконуються зі страхуванням. Батьки повинні бути дуже обережними і уважними, щоб забезпечити повну безпеку під час виконання цих рухів ( перекидання, розгойдування, висіння вниз головою тощо).

3 група вимагає рухливих ігор, в яких використовується ходьба, біг, стрибки тощо. Для проведення рухливих ігор необхідний колектив: дитина грається із батьками, або із старшими братами, сестрами, однолітками.
До 4 групи входять вправи з використанням різних предметів. Тут дуже важливою є винахідливість батьків, яка допоможе підготувати для дітей різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування (пролізти під стільцями, перелізти через ліжко, перестрибнути через кубик тощо). У цих вправах важливим є не стільки точність виконання, скільки швидкість пристосування до незвичних умов.

5 групу складають музично-ритмічні вправи, які виховують у дітей граціозність, пластичність, усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів, пісень і музики.

Шановні батьки! Якщо Ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою, то це буде доброю запорукою того, що син або донька зростатимуть здоровими, спритними, сильними, матимуть правильну поставу, красиво ходитимуть.

А ще фізкультура допоможе розвинути у дитини такі цінні риси характеру, як дисциплінованість, організованість, звичку дотримуватись правил особистої гігієни.

Зміст:

• Гольф
• Сайклінг
• Спортивна ходьба
• Сквош
• Авіамоделювання
• Батутний спорт
• Вітрильний спорт

Батьки часто хочуть прищепити дітям любов до спорту. Найчастіше вибір припадає на традиційний футбол або легку атлетику. Але що робити, якщо дитині не подобається ганяти м’яч чи стрибати через перешкоди? У світі є інші цікаві види спорту для дітей, які можуть захопити вашого малюка.

ГОЛЬФ

До гольфу можна ставитися і як до цікавої гри на вихідні, і як до професійного спорту. Гольф найбільш популярний у Сполучених Штатах Америки, однак і в інших країнах він починає набирати обертів. Найкраще почати займатися цим видом спорту в 7 років. У цей час діти можуть сформувати необхідні навички: тактичне та стратегічне мислення, концентрацію уваги, завзятість. Для досягнення успіхів у гольфі не потрібна особлива фізична підготовка. Адже перемога в цьому виді спорту залежить не тільки від сили м’язів, але й від інтелектуальних здібностей.

Користь гольфу:

• діти багато часу проводять на свіжому повітрі, що корисно для здоров’я;
• плечовий пояс дитини гармонійно розвивається;
• у гольфі майже неможливо впасти, вдаритися або отримати травму.

Гольф вважається аристократичної грою. Серед європейських бізнесменів гольф не просто розвага, а модний спосіб неформального спілкування.

САЙКЛІНГ

Якщо ваша дитина любить кататися на велосипеді, то їй сподобається професійний сайклінг. Говорячи просто, це звичайний велоспорт. Почати ним займатися можна вже з 4-5 років, коли малюк упевнено почуває себе на велосипеді.

Користь сайклінгу:

• розвиток фізичної витривалості;
• відмінне зміцнення опорно-рухової системи, особливо ніг;
• розвиток координації рухів;
• поліпшення роботи серця, кровоносних судин і легень.

Для початку занять вам знадобляться велосипед і захисне екіпірування: шолом, наколінники, налокітники.

СПОРТИВНА ХОДЬБА

Спортивна ходьба унікальна тим, що дуже проста і не вимагає ніякого спорядження, крім зручного спортивного костюму і гарного взуття з елементами амортизації. Цей вид спорту можна вважати одним із напрямів легкої атлетики. Він настільки популярний, що його іноді виділяють окремо. Спортивна ходьба універсальна і безпечна в будь-якому віці. Нею також можна займатися всією сім’єю, що зближує дітей і батьків і дає додаткові теми для розмов. Спортивна ходьба відмінно підходить для маленьких дітей.

Користь спортивної ходьби:

• вона заспокоює;
• формує силу волі та загартовує;
• нормалізується робота серця;
• поліпшується робота дихальної системи;
• працюють м’язи всього тіла, особливо ніг.

СКВОШ

Сквош – це вид спорту, що поєднує настільний і великий теніс, у який грають парами. Сквош більш жорсткий, динамічний і складний щодо питань стратегії. Так само, як і для тенісу, для сквошу знадобиться ракетка і невеликий м’ячик. Тільки м’яч подають не безпосередньо, а за допомогою удару об підлогу або через стіну. З точки зору техніки, ця гра досить складна. Подужати її можуть діти з 10 років. Позитивний момент цього виду спорту полягає в тому, що вона не набридне навіть найбільш гіперактивним малюкам.

Користь сквошу:

• розвиток тактичного мислення;
• зміцнення опорно-рухового апарату;
• формування моментальної реакції.

АВІАМОДЕЛЮВАННЯ

Цей вид спорту підходить для спокійних і врівноважених дітей, які не за віком розумні. Таке заняття більше зацікавить хлопчиків. Якщо ваш син любить розбирати і збирати пульти від телевізора, якщо він хоче розібратися, як працює мікрохвильова піч та обожнює збирати конструктори, то авіамоделювання точно йому підійде. На таких заняттях навіть найскромніші діти-інтроверти зможуть знайти собі друзів та отримати навички соціального спілкування.

Користь авіамоделювання:

• розвиток технічних навичок;
• розвиток образного мислення;
• формування посидючості й концентрації уваги.

БАТУТНИЙ СПОРТ

Раніше батут асоціювався у нас з парком атракціонів або центром розваг. Зараз же можна займатися батутним спортом у спеціальних центрах. Заняття проводяться як окремо для дітей, так і для всієї родини. Батут хороший тим, що на цьому спортивному снаряді можуть займатися і новачки, і професіонали, виконуючи складні трюки і стрибки. Найкраще почати займатися ним у молодших класах. Щоб правильно відштовхнутися і безпечно приземлитися, діти повинні важити не менше 15 кілограмів.

Користь батутного спорту:

• енерговитратні вправи для кожної групи м’язів;
• користь для серця і вестибулярного апарату;
• зміцнення загального м’язового корсету;
• розвиток гнучкості і навчання безпечного приземлення.

Батутний спорт дає на організм дитини великі навантаження, тому перші тренування повинні тривати не більше 20 хвилин.

ВІТРИЛЬНИЙ СПОРТ

Вітрильний спорт являє собою гонки на різних спортивних суднах. Найчастіше це кільові яхти, або швертботи. Вітрильний спорт дуже романтичний, він підходить дітям із сентиментальною натурою. Знайти школу парусного спорту можна скрізь, де є великі водойми (річки, озера, водосховища). Спочатку дитина вивчає теорію. Далі вона отримує інформацію про класифікацію суден та про керування ними. А потім починається практика. Заняття можна почати з 9 років.

Користь парусного спорту:

• розвиток витривалості та мужності;
• формування вмінь моментально приймати рішення;
• зміцнення фізичного здоров’я;
• розвиток просторового мислення й координації рухів.

у повсякденному житті

Педагоги дошкільного навчального закладу мають спонукати дітей до рухової діяльності, регулювати їхню активність, схвалювати намагання виявляти самостійність, вольові зусилля. При цьому важливо враховувати руховий досвід кожної дитини, притаманний їй темп, рівень рухливості, природні можливості та здібності.

У межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності становить до 3-х годин для дітей раннього віку, 3-4 години для молодшого дошкільного віку, 4-5 годин – для старших дошкільників. 

Важливий складник життєдіяльності дітей – прогулянки. Неодмінна умова їх проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок залежить від погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою та інтересів дітей тощо.

На прогулянках тривалість фізичних вправ та рухливих ігор для дітей раннього віку становить 20-35 хв., молодшого – 35-45 хв., старшого – 45-60 хв. Рухову активність дітей варто знижувати наприкінці прогулянки (за 10-15 хв.) до її закінчення, щоб забезпечити спокійний перехід до іншого режимного моменту.

Враховуючи провідну роль ігрової діяльності в особистісному зростанні дітей, значне місце під час організації рухового режиму відводиться рухливим іграм. При їх доборі враховуються такі чинники: вік дітей, пора року, погодні та природні умови, місце ігор протягом дня, наявність необхідного фізкультурного обладнання та інвентарю.

       Рухливі ігри включаються до різних форм роботи з дітьми (занять, свят, розваг, походів тощо) після їх попереднього розучування. Їх проводять в усіх вікових групах щодня: під час ранкового прийому (одна-дві гри малої і середньої рухливості), на прогулянках (дві-три гри малої, середньої та високої рухливості), ввечері пропонуються одна-дві гри середньої та малої рухливості. Усього протягом дня проводиться п’ять-шість рухливих ігор, а влітку – шість-сім.

Протягом дня слід проводити рухливі ігри різних видів: сюжетні й безсюжетні, ігри змагального типу, з елементами спортивних ігор (баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс, хокей з м’ячем і шайбою) та спортивних вправ (їзда на велосипеді, катання на санчатах, ковзанах, ходьба на лижах), забав (серсо, кільцекид, кеглі) тощо. Навчання елементів більшості спортивних ігор і вправ спортивного характеру здійснюється на заняттях з фізичної культури, а закріплення – на прогулянках.

      Фізичні вправи на прогулянках – один з основних засобів фізичного розвитку дітей. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість).

Фізичні вправи також широко використовуються в різноманітних організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри тощо).

    Походи за межі дошкільного закладу (дитячий туризм) проводяться з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Вихователь має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб пересування, визначати та вивчати місця зупинок і відпочинку, враховувати при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо). До місця призначення діти можуть іти вільно, групуючись за бажанням; шикування парами використовується при переходах вулиць, шосе.

Тривалість переходу в один бік (від дошкільного закладу до місця кінцевої зупинки) становить для дітей четвертого року життя 15-20 хв., п’ятого року життя – 20-25 хв., шостого року життя – 25-30 хв.

Під час походів використовують вправи з основних рухів, рухливі ігри з використанням дрібних фізкультурних знарядь та природних умов, а також передбачаються проведення спостережень в природі та навколишньому оточенні, елементарні бесіди, короткі розповіді краєзнавчого, екологічного спрямування, дидактичні ігри тощо. Не можна підміняти походи за межі дошкільного закладу цільовими прогулянками та екскурсіями – вони посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення дітей з природним, предметним і соціальним довкіллям. Основна мета дитячого туризму в умовах дошкільного закладу – оздоровлення малят, запобігання гіподинамії, оптимізація рухового режиму, вдосконалення рухових навичок.

Фізкультурні свята проводяться двічі – тричі на рік, починаючи з молодшого дошкільного віку. Оптимальна тривалість заходу для дітей цього віку – 40-50 хвилин, для старшого віку – 50-60 хвилин. Фізкультурні свята організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні, необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день.

Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них , створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша мета заходу. Важливо не перетворювати його на розважальне видовище для дорослих, а також не відлучати від участі у святі дітей, які пропустили підготовку до нього з певних причин, малоактивних і невпевнених.

Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення, підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо. При розробці сценарію особлива увага приділяється сюрпризним моментам, показовим номерам, церемонії урочистого відкриття і закриття свята, підбиттю підсумків, врученню призів і подарунків. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється впродовж усього освітнього процесу (на музичних, фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики, ігор, самостійної рухової діяльності, індивідуальної роботи тощо). Неприпустимими є багаторазові масові репетиції повного ходу свята.

     Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з раннього віку (3-й рік життя) один-два рази на місяць, переважно у другій половині дня. Тривалість фізкультурних розваг для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-35 хв., старшого віку – 35-40 хв. Місцем їх проведення може бути фізкультурна чи музична зала, групова кімната, фізкультурний чи ігровий майданчик, лісова або паркова галявина, берег водоймища тощо. Обов’язковим є участь кожної дитини в розвазі. Щоб забезпечити оптимальні фізичні, психічні, емоційні навантаження, плануючи розваги передбачається раціональне чергування ігор з різними ступенями навантаження, колективних, масових – з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони), складніших за правилами, руховими завданнями ігор – з простішими, розважального характеру. У фізкультурних розвагах для дітей старшого дошкільного віку можуть переважати естафети, конкурси, атракціони, а також використовуватися ігри та вправи спортивного характеру.

     Дні здоров’я організовуються один раз на місяць, починаючи з 3-го року життя. Цей день насичується різноманітними формами: загартувальні та лікувально-профілактичні процедури, дитячий туризм, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність, рухливі ігри на прогулянках, фізкультурні заняття тощо. Більшість з них бажано проводити на свіжому повітрі.

У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та здорового способу життя (бесіди, читання художньої літератури, ігрова, пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність тощо). Програма дня здоров’я передбачає як загальні для всього дошкільного закладу заходи, так і розраховані на кожну вікову групу.

     Тижні фізкультури організовуються так як і дні здоров’я, проводяться щоквартально. Програма розраховується на кілька днів.

     Самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму проводиться з дітьми щодня під час ранкового прийому, денної та вечірньої прогулянок тощо. Вона може розгортатися як у приміщенні, так і на майданчику.

Організовуючи самостійну рухову діяльність, слід враховувати індивідуальні особливості здоров’я і фізичний розвиток, функціональні можливості організму конкретної дитини.

Неодмінні умови: систематична попередня робота з дітьми з метою формування у них необхідного рухового досвіду, врахування рівня фізичної підготовки, обізнаності про техніку виконання рухів, правил рухливих ігор та способів взаємодії між учасниками, призначення і використання фізкультурного й спортивного інвентарю, обладнання тощо; створення предметного оточення, яке б спонукало дітей до рухової діяльності, конкретизувало її зміст, забезпечувало динамічну зміну самостійних занять вправами та іграми залежно від інтересу, бажань, задумів вихованців. Доцільно періодично змінювати пропонований набір обладнання та інвентарю, вносити нові компоненти до предметного оточення, забезпечити дітям можливість вільного доступу до обраних предметів та використання їх у самостійній руховій діяльності, не заважаючи інших дітям.

Під час самостійної рухової діяльності дошкільнят педагоги мають передбачити застосування прийомів, які б сприяли її розгортанню, надавали їй організаційної стрункості й змістовності (наприклад: допомогти дітям з’ясувати задум діяльності, вибрати вправи чи ігри, потрібний інвентар, підготувати місце для самостійних рухів тощо). Щоб забезпечити оптимальні фізичні навантаження, важливо чергувати самостійні рухові дії дітей за видом чи способом руху, ступенем навантажень та активні рухи з короткочасним відпочинком, мотивуючи вчасну зміну динамічних занять і статичних положень.

     Індивідуальна робота з фізичного виховання проводиться у вільний час, відведений для самостійної діяльності дітей, індивідуально або з підгрупами по двоє – четверо дітей. Мета – ознайомлення, поглиблене розучування і закріплення навичок їх виконання, усунення відставань у розвитку фізичних якостей. Враховуючи стан здоров’я, фізичний розвиток, підготовленість та інтереси дітей, педагог визначає мету індивідуальної роботи, добірку потрібного обладнання, інвентарю.

Заняття

Заняття розглядаються як цілеспрямована та унормована форма організованої навчально-пізнавальної діяльності з фізичної культури та формування основ здорового способу життя. Вони дають змогу систематично, послідовно формувати, закріплювати й удосконалювати рухові вміння та навички, розвивати фізичні якості, давати дітям спеціальні знання та прищеплювати потребу в повсякденних заняттях фізичною культурою, оптимізувати рухову діяльність.

Організоване навчання у формі фізкультурних занять проводиться, починаючи з третього року життя. Тривалість занять для дітей раннього віку – 15-20 хв., молодшого – 20-30 хв., старшого -30-40 хв.
Тривалість частин заняття (вступної, підготовчої, основної і заключної) та обсяг матеріалу не постійні, вони змінюються залежно від освітніх завдань, умов проведення заняття.

Обов’язкові умови проведення занять з фізичної культури: вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю. Обладнання та інвентар мають бути безпечними у використанні, естетично привабливими та відповідати віку вихованцям за розмірами, вагою тощо. Одяг та взуття дітей добираються з урахуванням місця проведення занять і пори року

За освітніми завданнями, співвідношенням нового і знайомого програмового матеріалу фізкультурні заняття поділяють на:

      – мішані (подається новий руховий матеріал та закріплюються раніше набуті уміння і навички; співвідношення знайомого та нового матеріалу на таких заняттях складає 3:1 або 4:1);

- заняття на закріплення й удосконалення рухових вмінь і навичок, аботренувальні (будується на більш або менш знайомих вправах);

      – контрольні (проводяться за потребою в кінці місяця або кварталу, півріччя з метою перевірки рівня сформованості рухових умінь і навичок, спеціальних знань, розвитку фізичних якостей тощо).

У дошкільних навчальних закладах застосовуються два види загартувальних заходів: повсякденні та спеціальні.

До повсякденних належать: відповідний температурний режим, застосування широкої аерації, використання прохолодної води для миття рук, обличчя, полоскання рота, горла.

Спеціальні загартувальні процедури – повітряні й сонячні ванни, різноманітні водні процедури (наприклад: сухе та вологе обтирання тіла махровою рукавичкою, обливання ніг, тіла), сон при відкритих фрамугах тощо. При використанні водних процедур температура води поступово знижується відповідно до встановлених норм.

Проводяться й інші загартувальні (ходьба босоніж по росяній траві, глині, камінцях, вологому піску тощо) та спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури тощо), які включаються до системи оздоровлення за призначенням лікаря та згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я і самопочуття дітей.

дошкільного навчального закладу»

         Умовами цілісного розвитку дитини є використання в дошкільних навчальних закладах здоров’язбережувальних та здоров’яформувальних технологій, які реалізуються комплексно через створення безпечного розвивального середовища, екологічно сприятливого життєвого простору, повноцінного медичного обслуговування, харчування, оптимізації рухового режиму, системного підходу до формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя, дотримання гармонійних, доброзичливих взаємин між педагогом та вихованцями, самими дітьми. 

У процесі життєдіяльності дітей у дошкільних навчальних закладах використовується комплекс різних засобів: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму), природне середовище (повітря, сонце, вода), гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання тощо). Поряд з традиційними засобами фізичного виховання, оздоровлення дошкільників у практиці роботи дошкільних закладів знаходять місце інші, наприклад: фітбол-гімнастика – вправи з використанням м’яча, що має певні властивості (розмір, колір, запах, пружність), які застосовуються з оздоровчою метою; стретчинг – система вправ, заснована на статичних розтягненнях м’язів тіла і хребта, яка дає змогу запобігати порушенню постави, має оздоровчий вплив на весь організм, допомагає активізувати його захисні сили.

Важлива умова для забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей – створення предметно-ігрового середовище. Воно має бути розвивальним, раціонально облаштованим, домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухової діяльності (організованої педагогом та самостійної).

У кожному груповому приміщенні бажано створити осередок фізкультурно-оздоровлювальної активності (гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, сухий басейн, „стежка здоров’я”, фітоподушки, різні іграшки – автомобілі, візки тощо). Розміщення обладнання має забезпечити вільний без перешкод доступ до нього та сприяти руховій активності дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Особливого значення набуває виважене використання таких гігієнічних чинників, як сон і харчування дітей.

Вплив    ритмічної гімнастики на розвиток  дітей дошкільного віку

     Ритмічна гімнастика набула широкого поширення у всьому світі. Ритмічна гімнастика – це різновид гімнастики, така система вправ, яка дає тим, хто займається бадьорість, здоров’я, м’язову радість, підвищує тонус нервової системи. У ритмічну гімнастику входить необмежений вибір рухів, що впливає на всі частини тіла, на розвиток багатьох фізичних якостей, таких як: спритність, гнучкість, витривалість, пластичність.

   Позитивні емоції викликають прагнення виконувати рухи енергічно, що підсилює їх дію на організм. Ритмічна гімнастика сьогоднішнього дня використовує засоби художньої гімнастики, загальнорозвиваючих вправ, вільну пластику, суглобову гімнастику, елементи сучасного танцю. Ритмічна гімнастика визначена у фізичному вихованні як частина ширшого поняття – аеробіка.

    До аеробіки відносяться всі фізичні вправи, при виконанні яких організм споживає велику кількість кисню. Відбувається це за рахунок стимуляції серцевої і дихальної діяльності, за допомогою циклічних рухів – бігу, стрибків, танців. А кисень, як відомо, необхідний елемент існування живої матерії. Дітям же кисень, в період росту, потрібен більше, ніж дорослим.

Фізіологічні особливості дошкільнят підтверджують це положення. Інтенсивність окислювальних процесів в організмі дитяти вища, ніж в дорослого, а тому потреба дитяти в кисні більша. Дихальний апарат шестирічок ще недосконалий, у зв’язку з цим дихання поверхневе і прискорене, і не забезпечує належного вжитку кисню. Ритмічна гімнастика якраз і тренує дихальну систему і забезпечує організм дитяти необхідною кількістю кисню.

    Ритмічна гімнастика – один з різновидів оздоровчо-розвиваючого напряму в гімнастиці. За своїм змістом і використовуваними засобами ритмічна гімнастика – своєрідний синтез гімнастики і йоги, класичного балету і аеробіки, народного танцю і діско. Проте при будь-якому відношенні використовуваних засобів гімнастика є основною і домінуючою частиною заняття. Лише за такої умови забезпечується багатоплановий ефект оздоровчої і розвиваючої дії заняття. Велика різноманітність рухів, що виконуються в різних площинах простору, сприяє вдосконаленню рухової пам’яті і координаційних здібностей. Відмітні ознаки ритмічної гімнастики полягають в танцювальній манері виконання вправи. Вона сприяє швидкому переходу організму від сну до бадьорості, налаштовує центральну нервову систему на робочий ритм, готує організм до майбутньої активної діяльності.

   Свобода, природність, відсутність всякої напруги – ось що має бути характерним при виконанні дітьми музично-ритмічних рухів. Це складне завдання, але сповна здійсненне, якщо в своїй роботі з дітьми педагог враховуватиме наступні принципи: комплексне вирішення основних завдань фізичного виховання, систематичність, поступовість, послідовність, повторність.

    На шостому році життя дитина фізично міцніє, стає рухливішою, успішно опановує основні рухи, у неї хороша координація рухів при ходьбі, бігу, стрибках. Удосконалюються процеси нервової вищої діяльності: розвивається здатність аналізувати, узагальнювати, робити прості висновки, покращується довільна пам’ять. Діти 5-6 років здатні осмислити вказівки педагога і, спираючись на наявний досвід, без показу виконати деякі музично-ритмічні завдання.

    Ритмічні вправи допомагають дитяті навчитися володіти своїм тілом, координувати рухи. На кінець навчального року, шестирічки мають великий запас основних танцювально-ритмічних рухів. Все це створює сприятливі умови для подальшої праці педагога в старшій групі.

    Головними завданнями фізичного виховання дітей є зміцнення організму, розвиток і вдосконалення рухів. Виконання фізичних вправ під музику є найбільш ефективною формою створення у дітей правильного розуміння характеру рухів. Для дошкільного віку вправи, виконані з музичним сопроводженям, є основними, базовими при опануванні рухової культури, оскільки вони сприяють формуванню правильної постави, красивої ходи, розвитку ритмічності і музичності, координації рухів.

    По дослідженнях Мануйлової Т.П. діти навіть в ранньому віці прагнуть ритмічно рухатися під музику. Це пов’язано з природною потребою дітей в рухах. Будь-які рухи малята виконують невимушено, якщо вони поєднуються з музикою і елементами ігор. Ритмічна гімнастика викликає у дітей радісні відчуття, сприяє естетичному вихованню. Як показує практика, ритмічна гімнастика доступна навіть дітям 3-4 років, а діти 5-6 років здатні чітко, красиво, природьно, якісно виконувати вправи, міняючи характер рухів відповідно до темпу і ритму музики.

Особливості проведення ритмічної гімнастики в дошкільній установі.

    В даний час ритмічна гімнастика – одна з найпопулярніших форм занять масовою фізичною культурою. Позитивний вплив занять ритмічної гімнастики на організм підтверджується рядом вітчизняних і зарубіжних дослідників. Вона сприяє швидкому переходу організму від сну до бадьорості, налаштовує центральну нервову систему на робочий ритм, готує організм до майбутньої активної діяльності. Вміст ритмічної гімнастики складають загальнорозвиваючі вправи, тому допустиме її проведення з дітьми дошкільного віку. Проте слід пам’ятати про вікові особливості дітей, руховий режим, швидку стомлюваність від виконання одних і тих же вправ.

   Всі рухи ритмічної гімнастики умовно можна класифікувати таким чином:

             -вправи для рук і плечового поясу;

             -вправи для м’язів шиї і тулуба;

             -вправи для ніг і м’язів всього тіла.

    З врахуванням цього у зміст занять ритмічною гімнастикою для дошкільників слід включати знайомі ним вправи: біг, стрибки, різні види ходьби; ритмічні рухи у поєднанні з напівприсіданнями, приставними кроками, виразними рухами рук. Невеликі хвилеподібні рухи тулубом доповнюють вправи, перетворюючи їх на своєрідний спортивний танець.

     Загальнорозвиваючі вправи в ритмічній гімнастиці виконуються з різних вихідних положень: стоячи, сидячи на підлозі, лежачи на животі, спині, боці, в різних упорах.

   У роботі з дітьми дошкільного віку ритмічна гімнастика проводиться в різних варіантах:

       – у формі фізичних занять оздоровчо-тренуючого характеру (комплекс ритмічної гімнастики пропонується дітям старшого дошкільного віку, проводиться 20-25 хвилин);

        – у вигляді “ритмічних блоків”, використовуваних як частина фізкультурних занять (цей варіант можливий в середньому і старшому дошкільному віці, продовжується 10-30 хвилин);

         – при проведенні ранкової гігієнічної гімнастики, що підсилює її оздоровчий і емоційний ефект;

         – у показових виступах дітей на спортивних святах (елементи).

      Проводять ритмічну гімнастику в залі, в якому заздалегідь виконують вологе прибирання і провітрювання. Заняття здійснюються при відкритих вікнах або фрамугах, що забезпечує широкий доступ свіжого повітря. Діти одягнені в спортивну форму , на ногах чешки,бажано шерстяні шкарпетки, гетри, щоб ноги дитини не охолоджувалися. Інструктор з фізкультури теж  одягнений в спортивну форму – так зручніше показувати вправи, особливо з вихідних положень сидячи і лежачи.

    Кожен комплекс ритмічної гімнастики використовується протягом 2-3 місяців. Вправи слід розучувати під час ранкової гімнастики, на фізкультурних заняттях, окремі елементи – на музичних заняттях, прогулянках, під час рухливих ігор («Роби, як я», «Дзеркало»).

Комплекси ритмічної гімнастики включають 3 частини: вступну, основну і заключну. Вступну частину складають вправи, що безпосередньо впливають на весь організм дитяти. Це рухи динамічного характеру: ходьба, біг, стрибки. Комплекси ритмічної гімнастики можуть починатися найрізноманітнішими варіантами ходьби і бігу. Таких варіантів може бути не більше чотирьох. Потім слідують загальнорозвиваючі вправи. Тут досягається основна мета гімнастики – тренування крупних м’язових груп, вдосконалення координації рухів, уміння чітко і ритмічно виконувати вправи під музику.

    На початку основної частини проводиться серія вправ характеру розминки: піднімання рук вгору, в сторони; вправи для м’язів шиї: різні нахили голови, що супроводяться пружинистим присіданням або ходьбою на місці без відриву носків ніг від підлоги. Деякі вправи можуть мати декілька варіантів, в яких рухи поступово ускладнюються. Виконуються ці вправи з одного і того ж вихідного положення.

    Наступна серія вправ – спрямованні на навантаження. Тут пропонуються вправи інтенсивного характеру: різні нахили, розгойдування тулуба, випади, присідання. Наприклад, вправи “Джміль”, “Метелик”, “Журавель” і так далі Ця серія вправ проходить в швидкому темпі. При виконанні дітьми вправ особлива увага звертається на поставу.

    Потім слідує партерна серія вправ з вихідних положень сидячи і лежачи. Ця група вправ призначена для розвитку гнучкості хребта, зміцнення м’язів спини, черевного преса, розвитку м’язів ніг. Тут можна застосувати такі вправи як “Неваляшка” “Вітерець”, “Лялька, “Жаба”, “Кошик” і так далі.

  Всі вправи рекомендується виконувати в помірному темпі, оскільки вони вимагають найбільшої витрати енергії.Закінчується основна частина танцювально-біговою серією вправ. Вона проходит в інтенсивному темпі, одна вправа швидко змінюється іншою. Можна використовувати різні види бігу і стрибків, приведені в розділі “музично-ритмічні рухи”.

       Особливу увагу інструктору з фізкультури слід звертати на дихання дітей. Завершується ритмічна гімнастика вправами на розслаблення, мета яких – забезпечити максимальний відпочинок дітей в короткий проміжок часу. Це можуть бути вправи, з вихідних положень стоячи, сидячи і лежачи. Крім того, використовуються такі вправи, як потрушування кистями рук, стопами ніг, різні плавні рухи руками і ногами з вихідних положень лежачи на спині, на животі, стоячи на колінах і так далі. Всі рухи виконуються повільно, інколи із закритими очима.

     Фантазія і творчість інструктора з фізкультури при складанні комплексів не обмежується. Бажано вправам давати свою назву. Це допомагає дітям правильно осмислити характер їх виконання. Крім того, комплекси можна зв’язати єдиним вмістом або пов’язати з порою року («Котячий будинок», «В осінньому парку», «На катку» і ін.). З врахуванням індивідуальних здібностей дітей групи, умов дитячого садку в комплекси можна вносити різні зміни. У наростанні навантаження важливо дотримувати поступовість.

    Для визначення рівня фізичної підготовки  можливе проведення тестування, і на основі його скласти 3 комплекси ритмічної гімнастики для дітей з хорошим, середнім і задовільним фізичним розвитком. Один комплекс можна виконувати протягом 2-3 місяців, деякі вправи у міру їх засвоєння можуть видозмінюваться, ускладнюватися. Деякі комплекси можуть бути використані при проведенні спортивних свят і розваг, днів здоров’я, святкових ранків і ін.

    Правильний підбір музичного супроводу не лише покращує якість рухів, але і додає їм особливу виразність, тому музика, супроводжуюча ритмічну гімнастику, повинна позитивно впливати на емоційний стан дітей, розвиток координації рухів, слуху, музичної пам’яті. Вибір музики визначається характером кожної вправи, а також рівнем естетичної підготовленості дітей.

Питання про взаємодію музики і руху неодноразово розкривалося у педагогічній і психологічній літературі. Кажучи про велике значення музики в розвитку рухів, відомий педагог Н. А. Ветлугіна відзначає: «між музикою і рухом при одночасному їх виконанні встановлюється дуже тісний взаємозв’язок. Їх об’єднує єдиний поетичний зміст. Визначальну роль при цьому грає музика, розвиток її образів. Рухи, супутні музиці, виражають саме її образний зміст. Виникає важливе питання про єдність сприйняття дітьми музики, коли вони рухаються, і рухів, якими вони прагнуть виразити її зміст».

     Музика повинна позитивно впливати на емоційний стан дітей, розвиток координації рухів, слух, музичну пам’ять. Вона, як відомо, сама по собі піднімає настрій і навіть здатна надавати цілющу дію. Музика задає ритм. Образно кажучи, ритмічна гімнастика виткана з ритмів, саме вони “запалюють” дітей, що займаються.

     Для того, щоб правильно підібрати музичний супровід, слід керуватися вимогами: невеликий і простий твір повинен володіти художніми достоїнствами, що розвивають як слухове сприйняття, так і художньо-музичний смак. Слід звернути увагу на вміст музичного твору – ту ідею, думку або відчуття, яке композитор передає звуками музики.

Для супроводу вправ використовуються художні музичні твори. Природньо, що їх виконання має бути грамотним. Адже елементи музики – це не лише ритм, але і темп. Ці елементи визначають виразність музичного змісту, вони ж є і засобами виразності музично-ритмічних рухів.

     У практиці інколи зустрічається бездумна імпровізація маршеподібної і танцювальної музики, до якої діти, на жаль, звикають із-за її ритмічності і зручності, що здається, для ходьби, бігу, виконання танців. Насправді ж, сприймається лише окремий ритм, а не ритм музики, як результат визначеного, організованого розподілу звуків, що полягають в тісному зв’язку з характером і властивостями цих звуків. Спотворене виконання музики особливе шкідливо для маленьких виконавців, оскільки саме в цьому віці відбувається знайомство дитяти зі світом музичного мистецтва. Музика як вигляд мистецтва завжди змістовна, тому рухи під музику стають осмислені, емоційно забарвлені.

     Складаючи музичну фонограму для комплексу необхідно піклуватися про стильову єдність і спільність вмісту музики. Ні у якому разі не слід змішувати в одному комплексі музику різних напрямів. Взагалі при підборі музичної композиції для занять потрібно враховувати багато сторін: вік дітей, фізичну підготовленість, тематику, образність, виразність заняття, виховний момент, характер кожної вправи, рівень підготовленості дітей. . Можна використовувати музику з улюблених мультфільмів, деякі народні твори, окремі частини естрадних пісень, зрозумілих дітям.Рекомендовані програмою виховання в дитячому садку.

   Особливу увагу слід звернути на народну музику. Вона володіє винятковим багатством жанрів, художніх образів, виразних засобів. Тут є і повільні мелодії, плавні мелодії, танцювальні мелодії середніх темпів, запальні танцювальні мелодії. Народна музика створює необхідний емоційний підйом в тих, що займаються і має велике виховне значення.

    Значне місце в музичних фонограмах, супроводжуючих заняття по ритмічній гімнастиці, відводиться естрадній музиці. Така музика типово танцювальна, розважальна, для неї характерний чіткий пульсуючий ритм і широке використання електронних ефектів і синтезаторів. Музика цього напряму гармонійно підходить для заняття ритмічною гімнастикою. Слухаючи музику, діти можуть відновити в пам’яті послідовність рухів відповідно до форми музичного твору, тобто фразами, пропозиціями, періодами, частинами.

     У вступній частині задається темп, під який можна виконувати рухи з короткою амплітудою. Причому мелодії мають чіткий відлік на 2 або 4 чверті. У основній частині заняття музика використовується помірних або повільних темпів, причому не, лише на 2, але і 4 чверті. На стрибковій і біговій серії вправ темп акомпонемента прискорюється. Цей момент є кульмінаційним на  занятті, що необхідно підкреслити і музикою – вибрати для нього найцікавіші мелодії. В заключній частині, в якій вправи направлені переважно на розслаблення м’язів, або на чергування напруги з розслабленням і виконуються лежачи або сидячи музика має бути плавною, виразною.

      Але завдання ритмічної гімнастики не лише в тому, щоб дати навантаження, а потім привести його в норму. Важливо, щоб діти  пішли із зали у піднесеному настрої. Цьому багато в чому сприятиме музика, звучна після заключної частини. Вона має бути бадьорою, життєрадісною. Доцільно починати і закінчувати заняття ритмічної гімнастики одним і тим же, неодмінно веселим і цікавим музичним твором.

   Підбираючи музику по темпу, можна керуватися наступною довідкою:

Повільний темп – 40-60 рухів в хвилину (дихальні вправи, вправи на розслаблення).

Помірний темп – 70 рухів в хвилину (ходьба, махи руками, махи ногами).

Середній темп – 80-90 рухів в хвилину (більшість танцювальних рухів).

Швидкий темп – 100-15- рухів в хвилину (махи, біг)

Дуже швидкий темп – 160 і більш за рухи в хвилину (біг, швидкі танці).

      Таким чином, ритмічна гімнастика – це прекрасний засіб різностороннього фізичного розвитку і естетичного виховання дітей, яке бере свій початок далеко в надрах історії, яке не лише сприятливо впливає на всі системи організму (серцево-судинну, дихательную і т. д.), але і знімає психічну напругу, підвищує розумову і фізичну працездатність, покращує самопочуття. А оскільки структура ритмічної гімнастики досить гнучка, то широко застосовується в дитячих дошкільних установах. Музика, використовувана на гімнастиці, підвищує не лише інтерес і бажання займатися але і сприяє якіснішому виконанню руху, чіткості, правильності, пластичності, виразності.

ДОДАТКИ