Семінар -  практикум для вихователів

 

 

         «Проблемна дитина:   

         вчимося взаємодіяти».

 

 

        1. «Нестандартна» поведінка дошкільника.

        2. Портрет «проблемної» дитини.

        3. Як налагодити взаємодію з такою дитиною?                                     

Притча «Про виховання»  

Мета:  допомогти  учасникам  усвідомити  один із секретів гармонійного виховання дитини.

Хід: ведучий читає учасникам притчу.

Жінка прийшла за порадою до мудреця:

—  Мудрецю,  моїй  дитині  скоро  виповниться місяць. Як мені варто виховувати її — суворо чи ласкаво?

Мудрець взяв жінку й підвів її до виноградної  лози:

— Поглянь на цю лозу. Якщо ти не підрізатимеш її, жалітимеш її і не відриватимеш зайві пагони, вона здичавіє. Але якщо ти прикриєш лозу від сонця і його ласки, якщо не поливатимеш з турботою її коріння, вона помарніє. Лише коли раціонально поєднувати те і те, вдається виростити дивовижні плоди і насолодитися їхнім солодким смаком. Розумне поєднання любові, ласки та суворості сприяє розвитку  особистості.

«Робота з дітьми із негативними емоційними проявами у поведінці»

Мета: створити сприятливі умови для адекватного сприйняття і прийняття дітей з негативними емоційними проявами у поведінці;

  • формувати адекватну поведінку дорослих у стосунках з дітьми, які мають негативні емоційні прояви;
  • розвивати в педагогів комунікативні навички, вміння знімати емоційне напруження.

Прийняття правил роботи групи

Мета: вчити учасників працювати за визначеними правилами, формувати  відповідальне ставлення до власної поведінки.

Ресурси: плакат «Правила роботи».

Хід проведення: психолог вивішує плакат «Правила роботи».

Для продуктивної праці нам необхідно прийняти правила групи, з якими б погодився кожен з учасників.

На початку психолог пропонує кілька правил, далі учасники семінару-практикуму його доповнюють. Правила вписуються маркером на великий аркуш паперу та вивішуються на видному місці. Отже, кожний з учасників семінару-практикуму буде:

-обговорювати дію, а не особу.

- називати один одного по імені.

- дотримуватися конфіденційності.

- доброзичливим;

- тактовним;

- толерантним;

- терпимим;

- конструктивним;

- говорити від свого імені;

- активним.

Питання для обговорення:

▪ Чи є у вас пропозиції щодо доповнення або змін існуючих правил? (Якщо  є, то психолог дописує на плакаті правило).

 

Вправа «Якщо я погода, то яка….»

Мета: зняття напруження, вивільнення негативних емоцій. Діагностика внутрішнього стану, самопрезентація.

Учасники малюють себе у будь-якому образі. Психолог пропонує учасникам представити себе у вигляді якоїсь тварини чи квітки, казкового персонажа, погоди, явища природи і т.д. Після закінчення малювання відбувається обговорення. Виконані роботи вивішуються поряд до закінчення семінару-практикуму, а кожний бажаючий має можливість написати на будь-якому малюнку привітання чи побажання автору. Протягом семінару-практикуму учасники можуть вносити корективи у свої малюнки.

Вправа «Лист на руці»

Мета: навчити фіксувати відчуття, пов’язані з певними образами на основі тактильних відчуттів, формувати навички емпатії.

Учасники стоять обличчям один до одного. Один заплющує очі та простягає праву розкриту долоню до іншого учасника.

«Зрячий» партнер має намалювати (написати) одне слово, одну фігуру або образ. «Сліпий» учасник повинен розшифрувати фігуру, образ або слово й сказати партнерові, що той намалював. Тепер міняємося.

Інформаційне повідомлення «Негативні емоційні прояви у поведінці дитини»

Дорослі мають свої уявлення про «правильну» поведінку, тож очікують, що дитина у групі поводитиметься у певний спосіб, приміром тихенько гратиметься замість того, щоб безперервно гасати. І коли поведінка дитини виходить за межі уявлень про «правильність», педагоги починають дратуватися, адже вони не планували і не очікували такого.

Уміння керувати собою дається дошкільнику нелегко, адже йому властива ситуативність поведінки. Дитина дошкільного віку діє не по своїй волі — з вередливості чи непослуху, а з примусу речей і обставин, які її оточують. Дитина розуміє мову дорослих, проте не завжди виконує те, про що її просять. Трапляється так тому, що мова не одразу стає для дитини регулятором поведінки.

Коли йдеться про порушення поведінки, зазвичай мають на увазі зміни, що властиві звичайній дитині, тобто відхилення від норми, а не симптоми психічних захворювань. Чому дитина погано поводиться? Основна причина непослуху — незадоволення базових потреб — у любові, повазі, успіху, розумінні, пізнанні, свободі, самовизначенні, розвитку тощо. Це зі свого боку зумовлює у дитини негативні почуття, які виявляються в негативних емоціях — гнів, злість, агресія.

Лише тоді, коли дорослі підкріплюють базові прагнення дитини, у неї формується базова довіра до світу:

  • Я є! — Мене приймають;
  • Я хочу! — Мою думку враховують;
  • Я можу! — Мені довіряють;
  • Я хороший! — Мене люблять.

Зазвичай до причин «нестандартної» поведінки дитини належать:

  • педагогічні помилки дорослих;
  • недорозвиток центральної нервової системи, вікова незрілість;
  • незначні ушкодження мозку, які можна усунути, якщо виховувати дитину з урахуванням цих особливостей;
  • бажання привернути увагу дорослого.

Портрет агресивної дитини.

Портрет агресивної дитини.

   Проблема агресивної поведінки дітей є досить актуальною на сьогодні. Діти-дошкільники все частіше спантеличують дорослих спалахами агресії у своїй поведінці. Агресія дитини не виникає просто так. Найчастіше вона є результатом, зовнішнім проявом внутрішніх переживань: розчарування, болю, самотності, відсутності почуття підтримки й любові з боку дорослого.

                                  Критерії дитячої агресивності

  • Ø Дитина швидко дратується, втрачає контроль над собою;
  • Ø дитина постійно протистоїть дорослому та одноліткам, сперечається
  • Ø  дитина часто демонструє упертість;
  • Ø дитина спеціально нервує інших;
  • Ø Дитина не бере відповідальність за провину на себе;
  • Ø Дитина часто гнівається, удається до бійок;
  • Ø Дитина має підвищений рівень дратівливості;
  • Ø Дитина радіє біді іншого.

             Причини агресивності.         

  • ØВтома
  • ØНегативне самосприйняття
  • ØСтрах
  • ØРеакція на заборону дорослих
  • ØВимога уваги до себе
  • ØПошук межі
  • ØПрояв жаги влади
  • ØПорушення нервової системи
  • ØПорушення виховання в сім’ї
  • ØГенетична схильність
  • ØНегативний вплив навколишнього середовища (масова трансляція зразка агресивної поведінки по телебаченню, під час спілкування з однолітками, у власній сім’ї

 

Майже в кожній групі дитячого садка є діти з ознаками агресивної поведінки. Вони нападають на дітей, обзивають і б’ють, відбирають та ламають іграшки, стають джерелом стурбованості батьків та вихователів. Діти не вміють чекати, поступатися, ділитися. Їм важко вжитися в дитячому колективі.

Проте агресивна дитина, як і будь – яка інша, потребує ласки і допомоги, тому її агресія, це перш за все, віддзеркалення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї.

Агресивна дитина часто відчуває себе знедоленою, непотрібною.  Можлива жорстокість та байдужість батьків призводить до порушень батьківсько – дитячих відносин і вселяє в душу малюка упевненість в тому, що її не люблять. Тому вона й шукає способів привернути увагу дорослих та однолітків до своєї проблеми.

Агресивні діти дуже часто підозрілі й насторожені, люблять перекладати вину за скоєне на інших. Такі діти часто не розуміють власної агресивності. Вони не помічають, що викликають у оточуючих страх та стурбованість. Їм, навпаки, здається, що весь світ – проти них.

Завдання роботи з агресивними дітьми:

  • · позбавити дітей негативних проявів агресивної поведінки;
  • · надати можливість для виходу негативної енергії, при цьому перевести її руйнівну дію в необразливу форму (рвати папір, ліпити пластиліном, виконувати фізичні вправи);
  • · розвивати вміння слухати й розуміти інших;
  • · формувати позитивне ставлення до однолітків.;
  • · бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки;
  • · навчити розпізнавати власні емоційний стан і стан людей;
  • · учити брати відповідальність за свої вчинки.

Портрет замкненої дитини.

Поводяться скуто, невпевнено. Хвилюються в нових ситуаціях, бояться чужих людей, чимось занепокоєні, часто неврівноважені та плаксиві.

Особливості поведінки замкнених дітей:

  • · Недовіра та підозрілість до однолітків;
  • · Пригнічений настрій;
  • · Емоційна холодність;
  • · Байдужість та уникання товаришів.

Причини замкненості:

  • · Низька самооцінка;
  • · Невпевненість у собі;
  • · Особливе само сприйняття;
  • · Завищені вимоги батьків.

Завдання роботи з замкненими дітьми:

  • · Формувати в дітей бажання спілкуватися;
  • · Розвивати комунікативні навички;
  • · Розширювати коло спілкування;
  • · Підвищувати самооцінку, зміцнювати впевненість у собі.

Портрет гіперактивної дитини.

Гіперактивна дитина привертає до себе увагу насамперед надмірною рухливістю, непосидючістю, неуважністю та імпульсивністю реакцій. Вона постійно шарпається, крутить щось у руках, не може всидіти на місці, відволікається сама та відволікає однолітків.

Ознаки гіперактивної дитини:

  • · Нездатна зосередитися на деталях;
  • · Помиляється через неуважність;
  • · Нездатна доводити до кінця завдання;
  • · Постійно відволікається на сторонні подразники;
  • · Постійно щось забуває;
  • · Не може дочекатися своєї черги.

Причини виникнення гіперактивності:

  • · Генетичні чинники;
  • · Пологові травми;
  • · Виснажливі соматичні захворювання;
  • · Інфекційні захворювання, перенесені дитиною в перші місяці та роки життя;
  • · Психосоціальні проблеми – стосунки батьків у сім’ї, тип сімейного виховання.

Завдання роботи з гіперактивними дітьми:

  • · Встановити правила поведінки і систему заохочень та покарань;
  • · Дати змогу дитині витрачати надлишок енергії через фізичні заняття але не перевтомлювати – це призводить до зниження самоконтролю;
  • · Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегіть;
  • · Навчити керувати емоціями;
  • · Використовувати елементи масажу, поглажування.

Портрет тривожної, сором’язливої дитини.

Постійно відчувають загрозу, полохливі, розгублені, не можуть довго працювати, швидко втомлюються, важко зосереджуються, будь – яке завдання викликає надмірне занепокоєння, під час виконання завдань дуже напружені, скуті. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: болі в животі, головні болі, спазми в горлі, утруднене поверхневе дихання., прискорене серцебиття.

Причини тривожності

  • · Порушення взаємин між батьками і дітьми;
  • · авторитарний стиль батьківського виховання в родині;
  • · психологічні травми (переляк);
  • · завищені вимоги до дитини;
  • · постійне порівнювання її з іншими дітьми;
  • · розлучення батьків;
  • · висока тривожність батьків, невроз чи інші психічні розлади.

Завдання роботи з тривожними дітьми

  • · Уникайте змагань і видів робіт на швидкість.
  • · Не порівнюйте дитину з іншими.
  • · Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть, але так, щоб вона знала, за що.
  • · Частіше звертайтеся до дитини на ім’я.
  • · Демонструйте зразки впевненої поведінки.
  • · Не ставте до дитини завищених вимог.
  • · Не принижуйте дитину, караючи її.
  • · Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

Істеричність

Портрет. Настрій у дітей, на відміну від дорослих, швидко змінюється. Дитину легко розвеселити, а ще легше засмутити, бо вона майже не знає себе й не вміє володіти собою. Дитина, яка щойно качалася від сміху, може раптово розплакатися або впасти у відчай, а за хвилину — знову радісно сміятися. Тож дитина може пережити чимало різноманітних почуттів за короткий проміжок часу і це — абсолютно нормально.

Характеристика. Істерика — прояв власного дитячого Я, прагнення домогтися свого, обстояти власні бажання. Зазвичай за допомогою істерики дитина перевіряє на міцність взаємини з батьками, «випробовує» їхнє терпіння та любов. Особливість істерики полягає у тому, що вона може виникнути на порожньому місці й згаснути, коли зникнуть «глядачі». Типовий прояв істерики має такий вигляд. Дитина плаче, невгамовно кричить, падає на землю, тупає ногами, злісно розкидає іграшки, а поряд з нею мама — втомлена, роздратована або розгублена і навіть налякана. Мама бідкається, бо не знає, як вгамувати свою дитину, а крики і ридання ще довго не вщухають.

Причини. Зумовити істерику можуть:

  • фізичний стан — перевтома, недосипання, хвороба, голод;
  • наслідування — дитина може підгледіти, як інший малюк падає на підлогу в магазині й вимагає нову іграшку, тож і сама вирішує спробувати цей метод домагань. Якщо батьки реагують так, як і очікувала дитина, істерика може стати її незмінним інструментом впливу;
  • неконтрольований перегляд телевізійних програм — дитина може дивитися не лише дитячі, а й дорослі програми, які містять епізоди бійок, вбивств, насилля та нецензурну лексику;
  • гіперопіка та контроль з боку батьків — що більший тиск відчуває дитина, то сильніше вона прагне зробити все на власний розсуд;
  • розлука з рідними або нестача батьківської турботи — дитина намагається «залатати дірки», тож і привертає увагу батьків у такий радикальний спосіб;
  • незріла поведінка батьків — у сім’ях, де батьки не мають чіткої лінії поведінки, змінюють вимоги до дитини залежно від настрою або, навпаки, не висувають жодних вимог, дитина починає вередувати, аби намацати межі дозволеного;
  • відсутність оцінок дитячої поведінки з боку батьків — дітям потрібні орієнтири — що є добрим, а що поганим.

 

Вправа « Познайомлення»

Мета: налаштувати учасників на позитивну атмосферу роботи в групі, зняття тривожності та скутості.

Опис. На листочку напишіть своє ім’я  і те, чим ви любете займатися. Потім в хаотичному порядку презентуєте один одному і так поки всі один з одним не обміняється інформацією.

Вправа «Саморефлексія»

Мета: розвиток саморефлексії у педагогів.

Опис. Психолог  пропонує на аркушу паперу написати 10 проблем, які виникають під час спілкування з «проблемними» дітьми. Поділити аркуш на 4 стовпчика.

Проблеми

дитини

 Моє ставлення, щодо ситуації Наші спільні проблеми Вихід із ситуації

 

Карта мого «Я»

Мета самопізнання»

Опис. Кожен з нас багато сторін, ми наповненні як позитивними емоціями, так інколи в нас вирують негативні. Згадайте як ви гніваєтесь. На що схоже ваше «Я» коли ви відчуваєте злість? А коли схвильовані? А коли ви сміливі? Як ви уявляєте своє «Я». Спробуйте намалювати таку картину, яка б відображала різні частини вашого «Я». Ось і дитина має в собі  багато емоцій, які вона  інколи не може правильно відреагувати, в силу свого віку.

Виховувати     адекватну    поведінку  у дітей — складний процес, який потребує клопіткої  щоденної праці як батьків, так і педагогів. Базується  цей  процес  лише  на  розумному  поєднанні  турботи,  суворості та любові.

 

                                  Релаксація «Політ птаха»                       

Мета:  знімати  емоційне  напруження  та  розслаблятися.

Хід: ведучий читає терапевтичний текст.

Кожна людина хоча б раз у житті мріяла літати:  хтось  з  парашутом,  хтось  парапланом  або  літаком, а  хтось  хотів  мати  крила.  Іноді  людям  сняться  сни, у  яких  вони  літають.  Відчуття  польоту  порівнюють з  успіхом  та  щастям,  тож  пропоную  вам  це  відчути. Заплющте очі, глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть, що ви стоїте посеред великого квітучого саду. Ви піднімаєте голову і бачите безмежне блакитне  небо,  помічаєте  на  ньому  орла  і  пильно  спостерігаєте  за  його  польотом.  Аж  раптом,  орел  ніби  почув  ваші  думки,  він  повільно  спускається  й  приземляється поруч з вами. Це сильний і гордий птах. Ви вдивляєтеся у його мудрі очі, розглядаєте могутні  крила,  гострий  дзьоб.  І  раптом  трапляється  диво —  ви  перетворюєтеся  на  цього  вільного  птаха.  Ви  розправляєте  крила  і  здіймаєтеся  в  небо.  Ви  піднімаєтеся дедалі вище і вище й відчуваєте, ніби літали завжди…

Відчуття  сили,  легкості  та  щастя  переповнює  вашу  душу.  Ви  піднімаєтесь  й  сідаєте  на  найвищу вершину гори. Далеко внизу, біля її підніжжя, ви бачите ліси, ріки, дороги, поля… Ви помітили людину, яка  стоїть  у  саду.  Подивіться  на  її  тривоги,  страхи, проблеми…  Адже  зараз  ви  маєте  унікальну  можливість подивитися на себе і на власне життя з висоти  пташиного польоту. Ви маєте змогу побачити те, що  неможливо розгледіти на землі, знайти ті відповіді  та рішення, які видно лише з вершини. Усвідомлення та сила наповнюють вашу душу, могутня енергія переповнює ваше тіло. Ви знову піднімаєтесь в небо і насолоджуєтеся  польотом.  Кожен  змах  крила  —  свобода, легкість, задоволення.

Налітавшись   вдосталь,   ви   повільно   приземляєтесь і стаєте самими собою. Тільки зараз з вами  назавжди  залишиться  мудрість  орла,  сила,  впевненість  та  таємниця,  яку  ви  пізнали.  Тепер  у  вашому  житті  все  буде  по-іншому.  Ви  з  легкістю  долатимете  перешкоди.  А  будь-які  сумніви  та  тривоги,  хвилювання  та  неспокій  зникнуть.  Їхнє  місце  займуть впевненість,  свобода,  осмислення,  мудрість,  відчуття наповненості життя та внутрішньої сили…

Глибоко  вдихніть  і  спокійно  видихніть.  Розплющте  очі.  З  вами  назавжди  залишиться  наснага,   адже орли  — дивовижні створіння. Горді птахи, які  легко   долають   перешкоди,   усвідомлюють   власну  силу та могутність.

 

Шановні колеги! Таким бурхливим, цікавим було наше обговорення. Дозвольте вам запропонувати універсальний рецепт у роботі педагога.

Щоб додати гостроти та насолоди до кожного виду роботи, яку проводять з дітьми, покладіть у нього ложечку гарного настрою, дрібку розсудливості, обов’язково додайте гри й рясно притрусіть усе добрим гумором. А тепер влийте любові до дітей і збийте все енергійними рухами, не допускаючи застою. Поставте вашу страву на вогонь дитячих сердець, прикрасьте її усмішками, родзинками та гілочками радості. перед подачею «приготованої страви» дітям – подбайте про сервірування «столу» спокоєм, самовідданістю та педагогічним професіоналізмом.

Додержуйтесь цього рецепту, стежте за співвідношенням інгредієнтів при підготовці до будь-якої роботи з дітьми.

Смачного вам, шановні колеги! Нехай вам смакує педагогічна праця та творчість!

 

 

Що робити з негативними емоціями? Що нас очікує, коли стримуємо емоції, тобто забороняємо собі їх виказувати? (Невисловлені емоції породжують страх і руйнують душу).

 

 

Підготувала:

практичний психолог

ДНЗ №50 «Світлофорчик»

Малнацька Яна Петрівна

 

Список використаної літератури:

  1. Т.І. Прищепа «Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ».
  2. Упорядник Т. Червона «Психологічні заняття з дошкільнятами»;
  3. О.А. Атемосова «Проблеми розвитку та корекція емоційної сфери».
  4. І. Алєксєєва, М. Калмикова «Гіперактивні діти: корекція поведінки».
  5. Л.Лящук. Агресивна дитина //Спецвипуск «Психолог». – 2008 – № 30 – 32.