Формування професійної рефлексії в педагогів

                                                           План

І.     Професійна рефлексія та її значення в педагогічній діяльності.

ІІ.    Умови формування рефлексивних умінь педагога.

ІІІ.   Інтерактивні вправи на розвиток рефлексивних умінь педагогів.

ІV. Феномен професійного вигорання: причини виникнення та шляхи подолання.                                                                     

  Пріоритет людської особистості в системі освіти — тенденція останніх десятиліть, що загострила необхідність більш уважного та делікатного ставлення до людини, а також потребу допомогти їй у процесі самопізнання, самореалізації та самовизначення. Однак традиційна освіта все ще залишається односторонньою, спрямованою на накопичення знань, тоді, коли світ потребує особистості, яка знає та розуміє себе і суспільство в цілісності та сукупності усіх взаємозв’язків.

    У кожному віці людина набуває досвіду організації власного внут­рішнього світу вільного і відповідального вибору цінностей, вчинків, рішень, самооцінювання, самостановлення та самореалізації.

Існує безліч різноманітних трактувань та визначень рефлексії. Тер­мін «рефлексія» походить віл латинського «геflехіо», що буквально зна­чить «звернення назад, відображення». Тлумачні словники трактують поняття рефлексії як самоаналіз, роздуми людини над власним душев­ним станом; відображення, а також дослідження процесу пізнання.

     У психологічній літературі рефлексію визначають, з одного боку, як якість, що необхідна професіоналу, оскільки дає можливість ефек­тивно і адекватно реалізувати себе і свої здібності, забезпечуючи процес саморозвитку. Рефлексія сприяє творчому підходу до профе­сійної діяльності, досягнення її максимальної ефектив­ності та результативності, завдяки чому здійснюється професійне становлення та розвиток особистості педаго­га. З другого боку, рефлексію визначають як сукупність умов, що сприяють формуванню такої якості. Читати далі

Педагогічне керівництво самостійною діяльністю дошкільників

Консультація для вихователів

 

Педагогічне керівництво самостійною діяльністю дошкільників

 

         Характеризуючи значення дитячого досвіду та життєвої компетентності, розвивального простору для виникнення і розгортання самостійної діяльності дошкільників, ми постійно порушували окремі питання керівництва нею з боку педагогів. Без участі дорослих неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. ось чому вихователь є фактичним керівником самостійної діяльності дітей.

         Розрізняють пряме і непряме керівництво самостійною діяльністю дітей.

 

Пряме керівництво

Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється безпосередньо під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, які спрямовуються на те, щоб:

  •  допомогти дітям обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний із настроєм і конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з її конкретним змістом – що будуть малювати або ліпити, в яку гру гратимуть, про що хочуть поговорити, розповісти тощо;
  •  підтримати порадами, підказками, допомогти вибрати зручне місце для самостійних занять, необхідні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному, а отже, попередити виникнення конфліктів;
  •  за потреби націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання завдання або творчого задуму;
  •  посприяти об’єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання співпадають, або навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі при потенційній можливості виникнення конфліктної ситуації;
  •  вносити періодичні зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання;
  •  спрямовувати дітей на об’єктивну самооцінку й визначення перспективи продовження обраної справи в інший час;
  •  забезпечити оптимальні фізичні і психічні навантаження на дітей, чергування навантажень і відпочинку, мотивувати вчасну зміну статичних положень і динамічних занять, видів діяльності тощо.

 

Здійснювати безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, тримати під контролем кожний їхній крок, часто втручатися в їхні дії та постійно коригувати стосунки. Натомість слід надавати малятам більше самостійності, можливість виявляти власну активність і креативність, не пригнічуючи їхньої ініціативи, а допомагаючи самостійно здійснити задумане. Кожному педагогу важливо усвідомити, що «рушієм розвитку була, є і буде само активність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер», як наголошено у Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

 

Непряме керівництво

Непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю з боку вихователя відбувається за допомогою низки чинників, що створюють умови для появи й подальшого якісного перебігу процесу цієї діяльності.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що серед цих чинників першочергове значення мають:

  •  систематична робота зі створення достатнього запасу вражень про навколишній світ, знань, умінь і навичок, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності у дошкільному закладі, вдома та за її межами;
  •  грамотне, педагогічно виважене облаштування розвивального природного і предметно-ігрового середовища, яке спонукало б до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало і зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії;
  •  організація навколо дитини соціального середовища, насиченого відповідним її віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними і близькими, а також дорослими сторонніми людьми;
  •  охорона і плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну чистину довкілля;
  •  періодична зміна розвивального середовища шляхом внесення до нього нових компонентів, наприклад іграшок, обладнання, рослин, нових знайомств, та його переобладнання; раціонального розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі; яке не лише спонукало б до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби дітей у проявах різних видів активності, але й уможливлювало інтимізацію дитячого життя, тобто надавало можливість, зокрема, наодинці попрацювати з конструктором, причепуритися та приміряти елементи театральних костюмів перед дзеркалом й самостійно розіграти уявну роль тощо.

Якщо непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає свою актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то пряме (безпосереднє) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються рідше – за потребою кожної конкретної ситуації. Зрештою, педагоги не повинні пускати на самоплив самостійну діяльність своїх вихованців, а дбати про її виведення на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей, майстерно застосовуючи весь арсенал прийомів як опосередкованого, так і безпосереднього керівництва. При цьому від педагога вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити у процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, обдарованість дошкільників та спільно з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку.

 

 

Використана література:

Базовий компонент дошкільної освіти . Ж: Дошкільне виховання, 2012, №7

Долинна О., Низковська О. «Самостійна діяльність дітей у дошкільному закладі» . Ж: Вихователь-методист дошкільного закладу, 2010, №1 с.34-36.

 

Формування психологічної грамотності педагога, його професійної зрілості, педагогічної культури та майстерності

І.  ТАКТ І КУЛЬТУРА ПЕДАГОГА                   

        Базова програма орієнтує на впровадження цивілізовано системи дошкільної освіти, центром і метою якої є розвиток компетентної особистості, здатної жити в правовому, демократичному, гуманістичному суспільстві. Навчально-виховний процес дошкільного закладу спрямовується на забезпечення балансу: прагнень дитини до самореалізації та самозбереження; її фондів «можу» (знань, умінь, навичок» здібностей) і «хочу» (інтересів, бажань, планів, намірів, почуттів); запрограмованого та спонтанного в бутті дошкільника колективного та особистісного; проявів компетентності у різ­них сферах життєдіяльності (“Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я Сам”); напрямів виховної діяльності (з фізичного, емоційно-ціннісного, соціально-морального, пізнавального, мовленнєвого, художньо-естетичного, креативного розвитку дошкільника); форм організації життєдіяльності (спеціально організованих дорослим занять та самостійної діяльності дітей); виховних та навчальних технологій; форм організації педагогічної роботи (групових та індивідуальних).

Читати далі

Пiзнайки навколо нас: розвиток пізнавальної активностi дошкільників

Пiзнайки навколо нас: розвиток пізнавальної активностi  у дошкільників

         Сучасне життя як нiколи ранiше потребує вiд людини вмiння оперативно й мобiльно орiєнтуватися в навколишньому свiтi. З огляду на це перед освiтянами постає завдання виховувати особистiсть не лише творчу, всебiчно розвинену, але й спроможну освоювати принципово новi сфери й види дiяльностi, активну в пiзнаннi. Як  зробити цей процес успiшним? Таке питання хвилює як батькiв, так i педагогів.

      Багато в чому успiшне навчання дiтей залежить від того, чи прагнуть вони здобувати новi знання, пiзнавати навколишнiй свiт, наскiльки у них розвинута пiзнавальну активнiсть. Власне, зацiкавлене ставлення до навколишнього свiту, прагнения якомога повнiше пiзнавати його предмети та явища, дiзнаватися про невiдоме — та цiнна якiсть, яка багато в чому зумовлює ефективнiсть учiння, а згодом i професiйної дiяльностi людини. Саме пiзнавальна активнiсть, сформована в перiод дошкiльного дитинства, з потужною силою, яка рухає пiзнавальний розвиток особистостi.

Читати далі

Розвиток креативних здібностей педагогів

Нещодавно дошкільні заклади почали працювати за новою Базовою програмою «Я у Світі», що спрямована на створення сприятливих умов для повноцінного і гармонійного розвитку особистості. Реалізація всіх завдань нової програми покладається на педагогів, які працюють у дошкільному закладі. Зрозуміло, що лише творчий вихователь зможе працювати в нових умовах, які вимагають неабиякого винахідництва, раціоналізаторства, прагнення відійти від шаблону, вміння експериментувати і знаходити оригінальні рішення. Запропонований психолого-педагогічний тренінг спрямований на розвиток креативних здібностей педагогів сучасного дошкільного закладу.

Мета нашого тренінга: визначення рис творчої особис­тості та умов, що заважають виявленню творчості; розвиток креативних і комуні­кативних здібностей учасників заняття; сприяння розвитку творчої уяви, допит­ливості, сміливості та гнучкості мислення.

Читати далі