Що потрібно знати пдагогу про атестацію та підвищення кваліфікації

Що потрібно знати педагогу про атестацію та підвищення кваліфікації

Відмовитися від атестації не можна

Атестація педагогічних працівників освітніх та інших закладів є обов’язковою, і відмовитися від неї не можна. Це визначено пунктом 1.5 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН від 06.10.2010 № 930 (далі — Типове положення)

Для чергової атестації заява не потрібна

Щороку до 10 жовтня керівники освітніх закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазначенням строків проходження підвищення кваліфікації. У цей самий строк до атестаційних комісій подають заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації та заяви керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та в разі зниження ним рівня професійної діяльності

Із графіком атестації ознайомлюють під підпис

Атестацію педагогічних працівників здійснюють атестаційні комісії у строки:

  • комісії I рівня — до 1 квітня;
  • комісії II рівня — до 10 квітня;
  • комісії III рівня — до 25 квітня.

Це визначено в пунктах 3.83.30 Типового положення.

Керівник закладу подає до атестаційної комісії характеристику діяльності педагогічного працівника в міжатестаційний період.

Працівників, які атестуються, ознайомлюють із графіком проведення атестації та характеристикою їхньої діяльності під підпис

Атестаційна комісія вивчає діяльність осіб, які атестуються

Відповідно до затвердженого графіка роботи атестаційна комісія вивчає педагогічну діяльність осіб, які атестуються. Для цього члени комісії відвідують різні види роботи з дітьми та заходи, ознайомлюються з діловою документацією щодо виконання педагогічним працівником своїх посадових обов’язків, його участі в роботі методичних об’єднань, фахових конкурсах та інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи, тощо (п. 3.3 Типового положення).

Під час оцінювання роботи педагогічних працівників ураховують:

  • наявність позитивної динаміки досягнень дітей;
  • використання сучасних освітніх технологій, зокрема інформаційно-комунікаційних, під час навчання та проведення різних заходів;
  • узагальнення та поширення власного педагогічного досвіду — проведення відкритих заходів, майстер-класів, семінарів тощо;
  • підвищення професійної кваліфікації;
  • участь у діяльності професійних об’єднань

Атестація неможлива без підвищення кваліфікації

Кожен педагогічний і науково-педагогічний працівник закладу освіти відповідно до Закону України «Про освіту» зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою КМУ від 21.08.2019 № 800 (далі — Порядок).

Щорічне підвищення кваліфікації педагогічними працівниками закладів освіти — необхідна умова проходження атестації в порядку, визначеному законодавством.

 

Педагогічному працівнику, який атестується в перші п’ять років після закінчення закладу вищої освіти, не потрібно проходити підвищення кваліфікації

Щорічний обсяг годин для підвищення кваліфікації законодавство не визначає

Педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів. Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагога закладу дошкільної освіти встановлює його засновник (або уповноважений ним орган). Він не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років.

Законодавство не визначає ні мінімальну, ні максимальну кількість годин, які педагог має присвятити своєму професійному розвитку протягом одного року. Це питання обговорюють та узгоджують на засіданні педагогічної ради закладу

Педагог має право самостійно обирати форму підвищення кваліфікації

Підвищувати кваліфікацію можна за різними формами та видами. Педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг із підвищення кваліфікації (п. 7 Порядку). Відтак подають у встановлений строк свої пропозиції до плану підвищення кваліфікації.

Педагогічна рада закладу освіти на основі пропозицій педагогів затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників (із відривом чи без відриву від освітнього процесу). План підвищення кваліфікації можна змінювати протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

 

Якщо педагог обрав форму підвищення кваліфікації «поза межами плану», він оплачує її самостійно

Педагогічна рада визнає результати підвищення кваліфікації

Результати підвищення кваліфікації суб’єктів, що мають відповідну ліцензію або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Результати підвищення кваліфікації інших суб’єктів визнають рішенням педагогічної ради закладу освіти. Навчання за програмою підвищення кваліфікації, зокрема участь педагогічних працівників у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо, що здійснюється поза межами річного плану підвищення кваліфікації закладу освіти, може вважатися підвищенням кваліфікації, якщо це визнала педагогічна рада закладу освіти

За результатами атестації оформлюють атестаційний лист

На кожного педагогічного працівника, який атестується, оформлюють атестаційний лист у двох примірниках, один із яких зберігають в особовій справі педагогічного працівника, а другий не пізніше трьох днів після атестації видають йому під підпис.

 

Атестаційний лист — це документ, який підтверджує наявність кваліфікаційної категорії (тарифного розряду), педагогічного звання і є підставою для тарифікації педагогічного працівника.

Кваліфікаційна категорія та педагогічні звання зберігаються в педпрацівників до наступного рішення атестаційної комісії

Підготувала Ніна Омельяненко, шеф-редактор управлінських видань MCFR Освіта.

 

Перелік освітніх програм на 2021-2022 навчальний рік

Комплексні програми

  • Впевнений старт. Освітня програма для дітей молодшого дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
  • Впевнений старт. Освітня програма для дітей середнього дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
  • Впевнений старт. Освітня програма для дітей старшого дошкільного віку (автори — Наталія Гавриш, Тамара Піроженко, Олена Хартман, Антоніна Шевчук, Олексій Рогозянський)
  • Дитина. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років (науковий керівник — Віктор Огнев’юк)
  • Соняшник. Комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку (автор — Любомира Калуська)
  • Стежина. Комплексна альтернативна освітня програма для дошкільних навчальних закладів, що працюють за вальдорфською педагогікою (автори — Алла Гончаренко, Наталія Дятленко)
  • Стежини у Всесвіт. Комплексна програма для дітей раннього та передшкільного віку (науковий керівник — Катерина Крутій)
  • Українське дошкілля. Програма розвитку дитини дошкільного віку (автор — Олександра Білан; за загальною редакцією Олени Низковської)
  • Я у Світі. Програма розвитку дитини від народження до шести років (за загальною науковою редакцією Олени Кононко)

Парціальні програми

  • Акватеатр: парціальна програма адаптації дітей раннього та дошкільного віку до водного середовища і навчання плавання (автори — М. Єфименко, М. Литв’яков)
  • Вітаю, театре. Парціальна програма для дітей старшого дошкільного віку (автор — Л. Макаренко)
  • Вчимося розмовляти болгарською мовою, мовою наших батьків (автори — Т. Бучацька, Т. Куманова)
  • Горизонтальний пластичний балет. Програма з фізкультурно-корекційної роботи в дошкільних навчальних закладах за авторською естетико-оздоровлювальною технологією (авторський колектив — М. Єфименко, Ю. Єфименко)
  • Дитяча хореографія. Програма хореографічної діяльності дітей віком від 3 до 7 років (автор — А. Шевчук)
  • Дошкільнятам — освіта для сталого розвитку. Парціальна програма для закладів дошкільної освіти (автори — Н. Гавриш, О. Саприкіна, О. Пометун)
  • Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях. Навчальна програма та календарно-тематичний план (авторський колектив — А. Богуш, І. Сіданіч, В. Сучок та інші)
  • Зерно любові. Програма та методичні рекомендації з духовно-морального виховання дітей дошкільного віку (авторський колектив — О. Шиян, О. Франкевич, А. Казіброда, Н. Патуляк, Г. Іванців, Л. Зеленко, Л. Цюпа)
  • Інтелектуальна мозаїка. Парціальна програма інтелектуального розвитку дітей раннього та передшкільного віку (автори — Л. Зданевич, Л. Пісоцька, Н. Миськова, С. Таранціца)
  • Казкова фізкультура. Парціальна програма з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку (автор — М. Єфименко)
  • Комп’ютерна грамота для малят. Парціальна програма для дітей старшого дошкільного віку (автори — О. Болотова, О. Вайнер, В. Семізорова)
  • Лідер живе в кожному. Парціальна програма для закладів дошкільної освіти з формування лідерського потенціалу дітей дошкільного віку (авторський колектив — Н. Гавриш, О. Безсонова, О. Безрукова, В. Воронов)
  • Мудрі шахи. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в шахи (авторський колектив — В. Семизорова, О. Духновська, Л. Пащенко)
  • Музично-казкові намистинки: оздоровчо-освітня робота з дітьми четвертого року життя (авторський колектив — І. Трофімченко, І. Малашевська, Н. Сімон, А. Гончарук та інші)
  • Настільний теніс. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в настільний теніс (автори — В. Дроздюк, Г. Коваленко, Н. Якименко)
  • Про себе треба знати, про себе треба дбати. Парціальна програма з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку (автор — Л. Лохвицька)
  • Скарбниця моралі. Парціальна програма з морального виховання дітей дошкільного віку (автор — Л. Лохвицька)
  • Формування математичної компетентності у дітей дошкільного віку. Парціальна програма (автор — Л. Зайцева)
  • Цікаві шашки. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в шашки (авторський колектив — В. Семизорова, О. Романюк, Г. Дульська)
  • Шкіряний м’яч. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри у футбол (автори — В. Дроздюк, Г. Коваленко, Н. Якименко)
  • STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт. Альтернативна програма формування інженерного мислення в дітей передшкільного віку (науковий керівник — К. Крутій)

Витяг із листа МОН «Про переліки навчальної літератури та навчальних програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в освітньому процесі закладів освіти у 2021/2022 навчальному році» від 09.08.2021 № 1/9-404

Ж-л «Вихователь-методист», №9, 2021 рік.

 

Річні завдання на 2021-2022 навчальний рік

У 2021-2022 навчальному році колектив дошкільного навчального закладу ставить такі завдання:

 

 

  1. Забезпечити реалізацію змісту оновленого Базового компоненту дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) в освітній процес, активізуючи взаємодію педагогів з родинами здобувачів дошкільної освіти у формуванні ключових компетентностей.
  2. Продовжити роботу над створенням розвивального освітнього середовища в закладі дошкільної освіти, «дружнього до дитини», для її особистісного становлення та збереження дитячої субкультури.
  3. Оптимізувати роботу з розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку за допомогою інноваційних методів навчання

 

 

 

 

 

Як підготуватись вихователю до роботи влітку

  • Упорядкувати документацію
  • Розробити дидактичні матеріали
  • Перспективний план освітньої роботи
  • Режим дня в літній період
  • Табель відвідуваності
  • Перелік загартовувальних процедур з урахуванням груп здоров’я дітей
  • Листок здоров’я дітей
  • План індивідуальної роботи з дітьми
  • План взаємодії з батьками в літній період
  • Контактні дані батьків та інформація про дітей, що перейшли з інших груп
  • Пам’ятки щодо профілактики травматизму дітей
  • Комплекси гімнастики, вправ для профілактики плоскостопості та порушень постави
  • Ігри та вправи для ранкового й вечірнього збору
  • Картотеку ігор на ділянці: дидактичних, рухливих, сюжетно-рольових, конструкційних
  • Фізкультурні комплекси, маршрути піших переходів
  • Маршрути походів та екскурсій із дітьми територією дитячого садка
  • Картотеку спостережень за природними об’єктами
  • Матеріали для індивідуальної роботи з дітьми
  • Завдання для роботи на екологічній стежині
  • Сценарії ігор-мандрівок, квестів, розваг, конкурсів
  • Оформити групову кімнату та ігровий майданчик
  • Прикрасити спільно з дітьми групу малюнками, атрибутами літньої тематики
  • Дібрати для літературного осередку дитячі книжки про рослини, комах, тварин, дозвілля та ігри влітку
  • Оформити календар літніх народних та екологічних свят
  • Розробити й оформити разом із дітьми правила поведінки на прогулянці в літній період
  • Підготувати плакати для дітей «Правила гігієни після прогулянки», «Правила поведінки на природі»
  • Виготовити картки-схеми для проведення дослідів та експериментів, щоденники довготривалих спостережень для дітей
  • Оновити разом із дітьми календар природи
  • Обладнати осередки для організації та проведення:

· ігор із водою та піском, дослідів та експериментів
· загартовувальних процедур
· самостійної художньої діяльності

  • Дібрати ігрове обладнання й атрибути
  • Обладнання:

· для ігор із повітрям, піском і водою
· дослідів та експериментів
· праці на природі

  • Обладнання й атрибути:

· для рухливих ігор відповідно до віку дітей
· спортивних ігор і вправ спортивного характеру — бадмінтону, настільного тенісу, серсо, городків, кільцекиду; елементів футболу, волейболу тощо
· оптимізації рухового режиму — біговели, самокати, стрибунці

  • Матеріали для зображувальної діяльності, ручної та художньої праці
  • Виносне ігрове обладнання відповідно до вікових особливостей дітей
  • Природний, залишковий матеріал, картон для організації самостійних ігор дітей
  • Підготувати інформаційні та просвітницькі матеріали для батьків
  • Розмістити на груповому стенді інформацію:

· про режим дня групи на літній період та екран
здоров’я дітей
· пріоритетні напрями роботи з дітьми в літній
період
· заплановані заходи — свята, розваги, тематичні
проєкти, акції тощо

  • Оформити папки-пересувки, буклети, пам’ятки:

· про організацію життєдіяльності дітей
· методи загартування й оздоровлення, організацію відпочинку дітей у літній період
· правила безпечного відпочинку в лісі та біля водойми
· долікарську допомогу при тепловому чи сонячному ударах, опіках, травмах, укусах комах, отруєннях тощо

  • Підготувати матеріали для консультацій щодо оздоровлення, пізнавального й фізичного розвитку дітей

Загартування дитини влітку

Консультація для вихователів

Почніть загартовувати дитину влітку

Літо — найсприятливіший період для оздоровлення та зміцнення дитини. Саме влітку сонце, повітря та вода найефективніше впливають на організм і підвищують опірність до переохолодження та інфекційних захворювань. А ще ці чинники посилюють здатність пристосовуватися до різких метеорологічних змін. Тому педагоги і батьки активно шукають методи загартування дітей силами природи. Розглянемо ті з них, які доцільно використовувати як в дитячому садку, так і вдома, адже вони не потребують складного обладнання і спеціальних умов, а головне — влітку їх можна проводити як у приміщенні, так і на свіжому повітрі.

Сонце

Сонячні промені різної довжини проникають в організм на глибину до чотирьох сантіметрів. Вони підвищують спротив організму, поліпшують фосфорно-кальцієвий обмін і загальний стан нервової системи завдяки підвищенню температури, зокрема в м’язах і залозах.

Ультрафіолетові проміні сонячного спектра проникають у шкіру лише на глибину до 1 мм. Вони не викликають суб’єктивні відчуття, проте спричиняють фізико-хімічні зміни у клітнинах. Саме ці промені сприяють утворенню вітаміну D, пігментів, поліпшують захисні якості шкіри тощо.

Сонячні ванни організовують на спеціально облаштованих майданчиках — соляріях. На них встановлюють тенти, які захищають дітей від прямих променів та вітру. Діти мають захистити очі та голову — надягти сонячні окуляри, панамку.

Проводьте сонячні ванни під наглядом медсестри. Обов’язково врахуйте індивідуальну чутливість кожної дитини до сонця, особливості стану її здоров’я. Пам’ятайте, сонячні ванни при температурі вище 28°С — шкідливі!

 

Сонячні ванни слід починати при температурі повітря не нижче 18°С, а для дітей раннього віку — 22°С. Тривалість перших сонячних ванн — 5 хв. Відтак, поступово збільшуючи тривалість на 2-3 хв, доведіть її до 10 хв. Загальна тривалість сонячних ванн має становити 20-30 хв — 2-3 рази по 10 хв протягом прогулянки.

Найліпший час для сонячних ванн — ранок, коли повітря чисте, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу.

Не проводьте сонячні ванни у період найвищої активності сонця — з 11:00 до 16:00.

Не допускайте ускладнень: сонячний удар, опіки, перегрівання.

Забезпечте питний режим

 

Повітря

Свіже повітря корисне дітям, які часто хворіють, зокрема ГРВІ.

Повітряні ванни влітку проводять на веранді чи майданчику, який затінений деревами або тентом. В інші пори року — на веранді.

Відповідно до температурного режиму організовують повітряні ванни трьох типів:

  • теплі ( 20°С і більше);
  • прохолодні ( 16-19°С);
  • холодні (менше 15°С).

Теплі повітряні ванни діти приймають лежачі або в русі. Розпочинати слід із 15-20 хв, кожен день збільшувати тривалість на 15-20 хв.

 

Під час повітряних ванн шкіра дітей незахищена одягом і безпосередньо контактує з повітряним середовищем. Готуйте дітей поступово: спочатку повітряні ванни у полегшеному одязі, відтак — у трусиках і майках. Коли діти звикнуть, охоче перебуватимуть на свіжому повітрі лише у трусиках або шортах.

Стежте за станом дітей. Якщо їм некомфортно, побачите «гусину шкіру». У сиру чи вітряну погоду скорочуйте тривалість повітряних ванн. Під час дощу, туману не проводьте ці процедури.

 

Вода

У закладі дошкільної освіти воду використовують для загартування дітей упродовж року. Діти обливаються, обтираються вологою рукавичкою, ходять по вологій поверхні тощо. Ці процедури зазвичай проводять перед денним сном або після нього.

Обливання. Діти обливають руки, ноги чи все тіло водою індиферентної температури ( 34-35°С). Відтак розтираються махровим рушником. З огляду на реакцію дітей, поступово зменшують температуру води до 25-24°С. Цю процедуру ліпше проводити перед денним сном.

Волога рукавичка. Аби поступово підготувати дитину до водних процедур, скористайтеся методом розтирання вологою рукавичкою. Рукавичку слід змочити водою з температурою 30°С, віджати. Відтак обтерти груди і живіт дитини, витерти махровим рушником. Те саме повторити на спині, руках і ногах. Кожного тижня температуру води можна знижувати на 1°С і зупинитися на 15°С. Найліпший час розтирання вологою рукавичкою — після денного сну.

Ризький метод. Цей метод цікавий тим, що для загартування використовують морську воду. Діти ходять у довгій ванночці або по килимках, змочених солоною водою. Для цього потрібно розчинити кілограм морської солі у відрі води.

Правила:

  • вода має доходити до гомілок дитини;
  • ємкість має бути такою, щоб дитина могла комфортно виконувати різні вправи;
  • під стопи можна покласти гладкі камінчики;
  • починати слід із температури води 36°С, поступово знижуючи кожні два дні на 1°С. Відтак дійти до 22°С для дітей 3-4 років, до 20°С для дітей 5 років, до 18°С для дітей 6 років;
  • після процедури ноги слід промити чистою водою і насухо витерти рушником.

Якщо немає зручної ємкості, можна використати суху «сольову доріжку»: розстелити на землі чи на підлозі клейонку та насипати туди 600 г морської солі і запропонувати дітям потупцювати по такій доріжці.

 

Контрастне загартування можна використовувати з трьох років. Це можуть бути контрастні повітряні ванни, під час яких слід забезпечити збільшення різниці температур повітря. Наприклад, починаючи з 4°С і до 10-15°С у двох приміщеннях. Також за подібною методикою можна застосовувати контрастний душ чи почергове обливання ніг водою контрастних температур.

Аби від процедур був ефект, кожний метод слід застосовувати регулярно. Тільки системний підхід дасть змогу зміцнити організм дитини та поліпшити її емоційний стан.

Примітка. Інформацію підготувала Наталія Левінець, доцент кафедри методик та технологій дошкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, канд. пед. наук, Київ.

 

Як формувати особистісну компетентність дитини

Тамара Піроженко завідувач лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, д-р психол. наук

Ольга БАЙЄР завідувач кафедри дошкільної освіти Запорізького ОІППО, канд. психол. наук, доцент

Особистісне становлення дитини починається вже з перших годин в оточенні сім’ї та продовжується весь період дошкільного дитинства. Шестирічні діти зазвичай уміють регулювати власну поведінку, виявляють самостійність, мають основи світогляду, своєрідну картину світу та відповідні віку життєві навички — тобто демонструють ознаки дошкільної зрілості та певний рівень сформованості особистісної компетентності. Щоб формувати в дітей основи цієї компетентності, створіть у дитячому колективі атмосферу довіри на основі емоційно забарвленого спілкування, в якому домінують позитивні емоції та поважне ставлення одне до одного. Пропонуємо кілька порад, як це зробити.

Проводьте ранкові зустрічі

Діти мають відчувати, що їм раді в дитячому садку, на них чекають. Щоб створити й підтримувати таку атмосферу, щодня влаштовуйте ранкову зустріч для кожної дитини. Це дружнє й уважне вітання дитини, щойно вона прийшла з дому в дитячий садок. Вітайтеся доброзичливо, дивіться дитині в очі, злегка усміхайтеся, говоріть спокійним голосом і з лагідною інтонацією. Саме від цього моменту залежить, чи налаштуєте ви дружнє й довірливе спілкування з дитиною на весь день.

Також до початку організованих спільних справ проведіть із дітьми ранкову структуровану бесіду в колі на килимку. Вона має складатися з чотирьох компонентів: привітання, обмін інформацією, спільна діяльність з усією групою дітей та щоденні новини. За допомогою ранкової бесіди ви маєте змогу залучити кожну дитину до спілкування відповідно до її бажання та власного досвіду.

Упорядкуйте куточок приналежності

Дітям важливо знати, що їх розуміють і приймають, схвалюють і поважають, а також одночасно відчувати власну винятковість і спорідненість з іншими. Щоб формувати в дітей почуття приналежності до колективу однолітків, створіть куточки приналежності. Наприклад, стенд або осередок, у якому унаочнена інформація як про всю групу, так і про кожну дитину.

 

Розмістіть посередині стенда колективне фото групи, а навколо — фото кожної дитини й теки з їхніми досягненнями. Або облаштуйте окрему поличку для колективних та індивідуальних робіт, які виготовили діти у творчій та навчальній діяльності. Щоб позначити авторство виробу, розмістіть поряд із ним символічну персоналізовану фігурку дитини-автора.

Якщо в дитини не розвинене почуття приналежності до групи, вона демонструє негативну поведінку. Наприклад, ізолює себе від інших, ставиться до них агресивно, залякує і дражнить, намагається привернути увагу будь-яким способом чи прибрехати щось про себе. Така дитина потребує більшої уваги. Щоб допомогти їй відчути себе частиною колективу:

  • навчайте допомагати іншим;
  • визнавайте досягнення й таланти дитини та заохочуйте до цього її однолітків;
  • спонукайте ділитися своїми почуттями;
  • залучайте дитину до спільної діяльності;
  • розвивайте навички співпраці, вміння взаємодіяти з партнерами у грі та в різних видах діяльності.

Під час взаємодії з однолітками дитина освоює простір спілкування та співпраці. А це сприяє розвитку її соціального пізнання та формує позитивні взаємини з партнерами.

 

Формуйте в дітей також почуття приналежності до своєї родини, інтерес і повагу до її традицій і звичаїв. Для цього реалізуйте разом із батьками різні тематичні освітні проєкти: «Я і моя сім’я», «Як ми відпочиваємо з родиною», «Добрі руки моєї бабусі», «Мій любий тато», «Наші традиційні сімейні справи» тощо. У межах цих проєктів проводьте бесіди з батьками та дітьми, пропонуйте їм разом створювати колажі, лепбуки, куточки на відповідні теми.

Використовуйте екран настрою

 

У групі панує атмосфера емоційно забарвленого спілкування, коли діти вільно висловлюють свої почуття й емоції. Щоб спонукати їх до цього, використовуйте екран настрою — стенд, на якому зображено простори веселого та сумного настрою.

Заохочуйте дітей відображувати на стенді свій настрій, коли вони вранці приходять у групу. Для цього кожна дитина має прикріпити свою фотокартку чи смайлик у відповідній зоні стенда. Перед ранковою зустріччю чи заняттями разом перегляньте «настрій групи». Радійте тому, що в певної кількості дітей гарний настрій, та підтримуйте тих, у кого сумний. Відтак обговоріть причини такого настрою.

Екран настрою допомагає оцінити стан емоційного добробуту дитини. А відтак розвивати в неї емпатію та саморегуляцію, навчати співпереживати та співчувати, виражати свої емоції соціально прийнятним способом і володіти собою.

Сформулюйте правила групи

Один зі складників особистісної компетентності — здатність володіти й керувати своїми досягненнями в поведінці та діяльності. Тому навчайте вихованців самоконтролю та регуляції активності у взаємодії з ровесниками й дорослими. Для цього встановіть певні правила групи.

Уводьте правила в молодшій групі та продовжуйте користуватися ними до старшої, поступово доповнюючи та уточнюючи їх. Розробіть правила разом із дітьми. Відтак розмістіть їх на стенді, поділеному на дві зони — «можна» й «не можна». Співвідношення правил залежить від віку дітей, але «можна» завжди має бути більше (табл.).

Вікова група Можна Не можна
Четвертий рік життя

4 правила

2 правила

П’ятий рік життя

6 правил

3–4 правила

Шостий рік життя

8–10 правил

5–6 правил

 

 

Формулюйте правила у віршованій формі. Так діти будуть із цікавістю слухати, як потрібно поводитись удома, в гостях, у дитсадку та школі, легко запам’ятають правила та із задоволенням будуть проговорювати їх і позитивно сприймати, коли дорослий нагадуватиме про них.

Правила групи дають змогу пояснювати дітям наслідки небажаної поведінки та допомагати їм розпізнавати й долати проблеми у взаєминах із дітьми й дорослими. А отже, сприяють розвитку навичок самоконтролю.

Створіть куточок усамітнення та відпочинку

У дитячому садку вихованці постійно перебувають, взаємодіють і спілкуються в колективі. А це нівелює їхні особистісні потреби та призводить до психологічної втоми. Тому створіть у групі простір для усамітнення, рефлексії та відпочинку.

Облаштуйте невеликий відокремлений куточок у спокійному просторі групи. Наприклад, побудуйте халабуду, шатро, намет чи просто поставте ширму. Створіть і оформте куточок разом із дітьми. Відтак розмістіть у ньому предмети для відпочинку: м’які подушки, килимок, іграшки, книжки, предмети для сенсорної релаксації тощо.

У куточку усамітнення дитина може побути наодинці із собою, розслабитися, відпочити, пригасити негативні емоції, заспокоїтись, адаптуватися до нових умов тощо.

Отже, означені способи взаємодії допомагають розвивати комунікаційні навички, емпатію та самоконтроль дітей. А також навчають їх висловлювати й проживати свої почуття й емоції, співпереживати іншим і формувати позитивні взаємини з однолітками. Тож скористайтеся цими порадами, щоб створити у групі емоційно забарвлене спілкування та формувати особистісну компетентність дітей. Успіхів!

Використані джерела:

Ж-л «Вихователь-методист» №5, 2021 р.

 

Безпека життєдіяльності: формуємо навички в дошкільників

Безпека життєдіяльності: формуємо навички в дошкільників

Статистика свідчить, що з кожним роком кількість травмованих дітей збільшується. Призводять до травмувань характерні для дошкільників підвищена допитливість, висока рухова активність, прагнення до самостійності, відсутність досвіду і нездатність передбачити наслідки власних дій. Наприклад, дитина, яка не має відповідних знань і навичок, може:

  • вибігти за м’ячем на проїжджу частину, не подивившись, чи є транспорт на дорозі;
  • підійти до безпритульної тварини й погладити її;
  • гратися з сірниками чи електричними приладами;
  • розмовляти на вулиці з незнайомими людьми тощо.

Негативно впливає на поведінку дошкільників також приклад батьків чи інших дорослих, які знають правила безпечної поведінки, але нехтують ними. Діти наслідують поведінку дорослих, проте ще не вміють передбачати негативні наслідки своїх дій. Тож і потрапляють у небезпечні ситуації і нерідко отримують травми.

Окрім того, дорослі часто своє завдання вбачають у тому, щоб захищати й оберігати дитину. Вони забувають про головне — готувати її до самостійного життя. Слід навчати дитину правильно діяти в різних ситуаціях, зокрема і небезпечних.

Формуємо свідоме ставлення до безпеки

Формувати в дошкільників свідоме ставлення до власної безпеки слід із раннього віку. Головний регулятор поведінки дитини — внутрішня мотивація. Тож слід намагатись сформувати її у кожного вихованця, а відтак озброїти знаннями та навичками безпечної поведінки.

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що дитина має знати правила безпечного перебування вдома, в дитячому садку, на вулиці, спортивному майданчику тощо.

Реалізуємо освітню роботу системно

Освітню роботу з формування навичок безпечної поведінки в життєвому середовищі слід проводити системно. Можна виокремити такі її напрями:

  • пожежна безпека;
  • правила дорожнього руху;
  • безпека в побуті;
  • безпека в природі;
  • здоров’я та хвороби;
  • поведінка з незнайомими людьми.

Застосовуємо різні методи

Діти швидше опановують знання та набувають життєво необхідних навичок, якщо застосовувати різні методи:

  • словесні — пояснення, бесіди, розповіді, художнє слово, педагогічна оцінка ситуацій;
  • практичні — сюрпризні моменти, проблемні ситуації, ігри та вправи;
  • наочні — спостереження, мнемотаблиці, розглядання ілюстрацій, перегляд мультимедійних презентацій.

Словесні

У простій і доступній формі пояснити дітям важливі, але складні для їхнього розуміння поняття. Під час слухання казок, оповідань, розучування віршів чи відгадування загадок дошкільники запам’ятовують основні правила безпеки, дізнаються, як слід поводитися в тій чи тій ситуації.

Художнє слово активізує дитячу пам’ять, увагу, мислення. Воно впливає на дошкільників ефективніше за моралізаторські застереження щодо правил безпечної поведінки.

У роботі з дітьми можна використати  такі твори:

  • «Де працює вогонь» Михайла Кривича;
  • «Смугаста поспішає на допомогу», «Нова робота Крокодила Гени» Людмили Козинець;
  • «Цікаве мишеня» Георгія Юрміна;
  • «Шкідливі поради» Георгія Остера;
  • «Як Вогонь Воду заміж узяв» Євгена Пермяка;
  • «Світлофор Моргайко» Тетяни Александрової;
  • «Як Жезл і Свисток помирилися» Леоніда Панасенка;
  • «Історія сірника» Тетяни Нуждиної;
  • «Пожежа» Бориса Житкова;
  • англійська народна казка «Троє поросят».

Практичні

Сюрпризні моменти допомагають підтримувати в дітей інтерес до занять. А нескладні завдання, дидактичні та сюжетно-рольові ігри дають змогу:

  • ознайомлювати дітей із джерелами небезпеки в побуті;
  • навчати розрізняти потенційно небезпечні предмети;
  • формувати уявлення про запобіжні заходи;
  • опановувати способи безпечної поведінки та можливі наслідки їх порушення.

Ігри-драматизації за мотивами казок, оповідань чи проблемних ситуацій допомагають дошкільникам засвоїти знання і сформувати навички безпечної поведінки.

Спілкування дітей під час ігор, промовляння правил поведінки, імітація дій із потенційно небезпечними побутовими предметами дають змогу збагатити досвід безпечної поведінки в побуті.

В кожній групі є осередок безпеки життєдіяльності. Різні види практичної діяльності в ньому допомагають дітям ліпше засвоїти правила безпеки в повсякденному житті.  Дидактичні ігри можна  виготовити разом з вихованцями, атрибути для сюжетних і творчих ігор, наприклад «Лікарня», «Поліція», «Водії», «Будівельники»,  з допомогою різних конструкторів — пластмасовий, дерев’яний, Lego.

Наочні

Застосовуємо інформаційно-комунікаційні технології. Це дає змогу урізноманітнити освітню діяльність, зробити її насиченою, нетрадиційною, яскравою.

Щоб наочно показати дітям події та явища реального життя, використовуємо мультимедійні презентації:

  • «Смішарики. Абетка безпеки»;
  • «Уроки безпеки від тітоньки Сови»;
  • «Абетка дорожньої безпеки від тітоньки Сови»;
  • «Правила поведінки дітей»;
  • «Уроки безпеки з Кроко»;
  • «Фокс і Трот поспішають на допомогу» тощо.

Запропонувати  дітям  створити цикл дитячих малюнків на теми: «Пожежна безпека», «Про правила дорожнього руху», а також альбоми «Якщо ти загубився на вулиці», «Один вдома», «Правила поведінки під час пожежі», «Правила дорожнього руху».

Ефективним є використання мнемотаблиць зі схематичними зображеннями правил безпечної поведінки. Завдяки такій наочній опорі діти:

  • запам’ятовують правила —
    • поведінки з незнайомими людьми, безпритульними тваринами;
    • поводження з побутовими електроприладами, гострими чи крихкими предметами тощо;
    • дорожнього руху та пожежної безпеки;
  • навчаються
    • дотримуватися інструкцій;
    • моделювати розв’язання складних життєвих ситуацій;
  • розвивають —
    • мислення;
    • уяву;
    • зв’язне мовлення.

До «Тижя безпеки життєдіяльності» можна включити такі форми роботи:

  • тематичні заняття;
  • дидактичні, сюжетні, конструктивно-будівельні ігри;
  • конкурси, театральні вистави;
  • естафети, змагання;
  • екскурсії до пожежної частини;
  • читання художніх творів відповідної тематики;
  • моделювання правильної поведінки;
  • аналіз небезпечних ситуацій;
  • перегляд презентацій, мультфільмів.

Наприкінці «Тижня безпеки життєдіяльності» доцільно провести бесіди з дітьми, аби з’ясувати, що їм сподобалося та запам’яталося. Таке спілкування допомагає визначити заходи, які слід включити до плану роботи на майбутнє.

Організацію роботи з питань безпеки життєдіяльності  регулюють такі документи:

  • Закон України «Про дошкільну освіту»;
  • Базовий компонент дошкільної освіти;
  • парціальні програми —
    — «Про себе треба знати, про себе треба дбати», автор Любов Лохвицька;
    — «Навчаємо правил безпеки», автор Л. Ковальчук;
    — «Дитина у світі дорожнього руху», автори Ігор Репік, Олександр Тимовський.

 

Використані джерела: журнал «Вихователь-методист» №4, 2018.

 

 

 

Методичні рекомендації до Базового компонента дошкільної освіти

Методичні рекомендації до БК

Орієнтовна тематика занять до тижня безпеки дитини

Орієнтовна тматика занять з дітьми. Тиждень безпеки

Сучасне освітнє середовище

Сердовище що належить дітям

Спілкуємося з батьками онлайн

Для вихователів

Спілкуємося з батьками вихованців онлайн: шість корисних сервісів

Щоб інформувати батьків про заходи в дитячому садку, ділитися фотографіями й надавати їм професійну допомогу, використовуйте онлайн-сервіси. Дізнайтеся їхні переваги та недоліки, а також оберіть найзручніший для позитивної та корисної взаємодії з батьками

Нині рідко зустрічаємо педагогів, які не користуються сервісами для онлайн-спілкування. Через «інстаграми» й «фейсбуки» вони діляться своїми історіями, досвідом, відчуттями, захопленнями, шукають однодумців. А віднедавна ще й використовують ці сервіси у професійній діяльності. Зокрема, спілкуються з батьками вихованців.

Ми проаналізували переваги та недоліки найпопулярніших сервісів, щоб найоптимальніші з них наші читачі обрали для себе, свого педагогічного колективу та батьків.

 

Сайт дитячого садка

Дитячий садок веде сайт не лише для того, щоб розміщувати на ньому ключову інформацію, а й сформувати позитивний імідж, завоювати довіру батьків, представників громадськості та соціальних партнерів, залучити висококваліфікованих кадрів тощо. Щоб сайт ефективно виконував своє призначення, педагоги дотримуються вимог щодо його структури, змісту, навігації та форми подачі інформації.

Переваги. Текстові й мультимедійні матеріали про виховання дітей, освітню політику дитячого садка, ресурсне забезпечення та досягнення дітей не лише зацікавлять батьків, а й продемонструють їм результативність роботи педагогічного колективу. Завдяки сайту батьки у зручний для них час ознайомлюються із тим, як функціонує дитячий садок. Наприклад, переглядають фото- й відеоекскурсії по його приміщеннях і території.

Недоліки. Не всі батьки постійно відвідують сайт. Тому педагоги мусять дублювати інформацію з нього в інші канали спілкування. Скажімо, повідомляють про певний захід у месенджері. До того ж сайт зазвичай забезпечує односторонній зв’язок.

 

 

Форум на сайті

На форумі зазвичай спілкуються відвідувачі сайту. Тут вони створюють свої теми й обговорюють їх з іншими відвідувачами — батьками та педагогами.

Переваги. «Живий» та змістовний форум стимулює батьків частіше відвідувати сайт дитячого садка, попри час доби. На ньому вони детально обговорюють актуальні теми чи проблеми.

Недоліки. Якщо педагоги довго не відповідатимуть на запитання батьків, то вони припинять відвідувати форум. Щоб цей сервіс «жив», педагоги беруть участь у дискусіях і пропонують теми, а отже — додатково виокремлюють для цього час.

 

 

Особисті блог і сторінка в соцмережах

Щоб розмістити інформацію про свою професійну діяльність і досягнення, педагоги створюють особисті сторінки в соцмережах і блоги.

Переваги. Завдяки власним сервісам педагоги демонструють батькам професійні інтереси, знання та навички, підвищують власний авторитет. Також — консультують батьків онлайн, а для тих, хто пропустив консультацію чи збори, роблять відеозапис заходу й діляться ним.

Недоліки. Щоб створити й вести особисті блог чи сторінку в соцмережах, педагоги опановують спеціальні знання та вміння. Окрім технічних питань, вони навчаються писати так, щоб зацікавлювати відвідувачів. До того ж педагоги зазвичай ведуть особисті сервіси в неробочий час.

 

 

Електронна пошта

Завдяки електронній пошті педагоги інформують батьків про життя груп і заходи в дитячому садку, а також надсилають їм практичні матеріали — вірші до свят, пам’ятки, фото тощо.

Переваги. Електронну пошту групи педагоги легко створюють і використовують. Такий формат спілкування гарантує швидку доставку повідомлень батькам вихованців.

Недоліки. На листи батьки зазвичай відповідають із затримкою. Окрім того, вони іноді довго не перевіряють свою електронну скриньку, а потім ненавмисно видаляють листи разом зі спамом або змінюють адресу електронної пошти й забувають попередити педагогів про це.

 

 

Група в соцмережі

Якщо більшість батьків користується однією соцмережею, вихователі створюють у ній групу й інформують учасників про цікаві події дитячого садка та обговорюють у ній нагальні питання.

Переваги. У групі батьки й педагоги спілкуються в зручний час. Обговорюють у ній деталі майбутнього заходу, діляться враженнями про минулі свята й дозвілля тощо. Також педагоги проводять у групі опитування й оперативно збирають інформацію, розміщують посилання на методичну літературу, фото- й відеоматеріали.

Недоліки. Якщо вихователь і батьки не встановлять правила спілкування у групі, вона перетвориться на стрічку безглуздих постів. До групи намагатимуться долучитися сторонні користувачі й розміщуватимуть рекламу, заборонені матеріали тощо. Тому педагоги закривають групу й додають учасників особисто. Аби фільтрувати запити, педагоги додатково витрачають час.

 

 

Чат у месенджері

Месенджер — це програма, за допомогою якої користувачі обмінюються швидкими повідомленнями. Наприклад, Viber, WhatsApp, Skype, ICQ, Telegram.

Переваги. Педагоги в режимі реального часу передають батькам текстові повідомлення, фото фрагментів занять чи дозвілля дітей тощо. Така тісна взаємодія з батьками допомагає педагогам полегшувати адаптацію дітей у дитячому садку.

Недоліки. З одного боку, месенджер — це можливість «зловити» постійно зайнятих батьків, а з другого — цілодобові повідомлення. У чат групи батьки пишуть будь-коли та будь-що. Наприклад, уночі та рано вранці повідомляють, що їхня дитина не прийде в дитячий садок; скидають малюнки з побажаннями чудового дня, новини з інтернету; рекомендують магазини з іграшками та дитячим одягом тощо.

 

Ми розглянули шість найпоширеніших і найпростіших онлайн-сервісів для спілкування. Насправді їх значно більше. Проте ми свідомо запропонували лише шість, щоб ви не губилися в їхньому різноманітті. Обирайте найприйнятніші для вас і спілкуйтеся із задоволенням!

  Використані джерела: ж-л «Вихователь-методист» №1, 2021 рік.

 

Цифровий кейс вихователя

Що в цифровому кейсі вихователя

Під час роботи з дошкільниками ми активно використовуємо можливості сучасних цифрових технологій. Зокрема, вдаємося до так званої кейс-технології — створюємо цифровий кейс вихователя.

Цифровим кейсом ми називаємо добірку методичних матеріалів, згрупованих за темами й збережених в одному місці, приміром, у «хмарі» на Google Диску, у папці на комп’ютері чи на будь-якому електронному носії.

Визначаємо такі переваги цифрового кейсу:

  • легкість використання;
  • мобільність;
  • варіативність.

Цифровий кейс дає змогу використовувати привабливі, яскраві, динамічні матеріали; швидко змінювати картинки, аби «зачепити» і спрямувати в потрібному напрямі дитячу увагу.

Добираємо матеріали

Матеріал для наповнення цифрового кейсу вихователя ми добираємо й структуруємо за тематичним принципом. Позаяк тематичний розподіл забезпечує інтеграцію різного за напрямами матеріалу й сприяє формуванню цілісного світогляду дошкільників на основі використання текстів.

Текстами ми вважаємо не лише літературні твори, а й мультфільми, пізнавальні фільми, презентації, тобто все, що можна обговорити разом з дошкільниками. Завдяки обговоренню навчальна інформація стає доступнішою для сприймання дітьми. До того ж такий підхід дає змогу підвищити інтерактивність освітньої роботи, перейти від пояснювально-ілюстративного способу навчання до діяльнісного, за якого кожна дитина постає активним суб’єктом, а не пасивним об’єктом педагогічної дії. Саме тексти є основною складовою цифрового кейсу вихователя.

Групуємо дібрані матеріали за розділами

Цифровий кейс вихователя в нашому дошкільному закладі ми формуємо з таких розділів:

  • системоутворювальна та пізнавальна презентація;
  • мультфільми;
  • тексти — літературні твори, аудіоказки, казки-презентації;
  • інтерактив — інтерактивні вправи й ігри, сюжетні картини й картинки за темою, добірки тематичних карток й електронні дидактичні посібники;
  • фізкультхвилинки.

Системоутворювальна та пізнавальна презентація

Завдання будь-якої презентації — полегшити сприймання й запам’ятовування інформації за допомогою яскравих образів. Тож системоутворювальну презентацію ми створюємо за чітко визначеним алгоритмом, який дає змогу дотримуватися принципів педагогіки емпауерменту. Так, зазвичай вона містить такі елементи:

  • вправи на включення або проблемні ситуації (питання);
  • аудит — перевірка наявних знань («що я знаю й умію у цьому напрямі»);
  • асоціативна карта — аналізування зв’язків і взаємозалежностей між різними компонентами теми;
  • інформаційний блок — висвітлення інформації, якої бракувало для розв’язання проблемної ситуації;
  • блок на закріплення — виконання вправ, що передбачають застосування отриманої інформації;
  • поведінковий блок — формування певних намірів («тепер я робитиму так…»).

Залежно від теми, яку вивчаємо, деякі елементи ми можемо пропускати.


 

Кейс-технологія (від англ. сase — портфель, валіза) —

це інтерактивна технологія для короткострокового навчання на основі аналізування реальних чи вигаданих ситуацій, спрямована не так на засвоєння знань, як на формування нових якостей і вмінь


 

 

Для прикладу розглянемо системоутворювальну презентацію на тему «Хочу — можу». Перший слайд — асоціативна карта. Робота з нею дає змогу знайти відповіді на такі запитання: «Що ти називаєш своєю мрією? Про що можуть мріяти дорослі?». Другий слайд присвячений аудиту. Розглядаючи дібрані зображення, діти відповідають на запитання: «Що вже вміємо робити? Чого ми хочемо навчитися? Яку мрію ми можемо втілити самостійно?». За допомогою зображень на третьому слайді можна знайти відповідь на запитання «Чи збігаються наші бажання й обов’язки?». Вправи на наступних слайдах ми розробляємо так, аби дошкільники чітко сформулювали свої бажання і прагнення й вирішили, чого хочуть навчитися і як зробити це самостійно. Останній слайд передбачає підбиття підсумків і висловлювання девізу на кшталт «Тепер я робитиму так…, звертатимусь по допомогу, збиратиму свої іграшки самостійно, плануватиму свій день, підбиватиму підсумки дня тощо».

 

Пізнавальні презентації ми використовуємо на інформаційному етапі взаємодії, тобто під час ознайомлення дошкільників з темою. Ці презентації зазвичай містять відповіді на найпоширеніші дитячі запитання до теми.

 

Під час проживання теми «Моє — твоє — наше» використовуємо такі презентації, як-от «Історія домівки», «Товар», «Моя хата скраю».

 

Мультфільми

Хоча мультфільми теж вважаємо текстами, виділяємо для них окремий розділ. Добираємо пізнавальні та сюжетні мультфільми, в основі яких — стандартні ситуації, у які потрапляють діти в повсякденному житті, під час спілкування з дорослими й однолітками. Такі мультфільми демонструють соціальні норми, правила, гендерні ролі, цінності й моделі поведінки. Після перегляду діти часто відтворюють найцікавіші сюжети, аби закріпити варіанти дій в тих чи тих ситуаціях.

 

Для вивчення теми «Усе повертається тобі» ми дібрали такі мультфільми, які після перегляду можна обговорювати, з яких можна розігрувати окремі сцени, до яких можна вигадувати продовження. Це, приміром, «Двоє справедливих курчат», «Казка про дружбу», «Казка про радість, «Казка про добро, що повертається», «Битися чи не битися», «Велика зелена заздрість», «Кусяка чи друзяка», «Мирись, мирись», «Некмітливий горобець», «Просто так».

 

Особливої уваги ми надаємо навчальним мультфільмам для розвитку мовлення.

Показуємо дошкільникам пізнавальні відео на теми: «Кругообіг добра в природі», «Чому людям складно розуміти одне одного», «Планета добрих справ», «Притча про людські взаємини», «Друзі-пилинки» тощо. Сюжетна форма сприяє розширенню словникового запасу дітей за певною темою.

Тексти

Щоб ознайомити дітей з літературою, ми створили добірку сучасних літературних творів, які розподілили за тематичним і віковим принципами. На заняттях ми використовуємо аудіоказки, пізнавальні казки-презентації.

 

Серед авторів, з творами яких корисно ознайомити дошкільників, виокремлюємо Наталю Абрамцеву, Валерія Андріанова, Ігоря Фабержевича, Михайла Пляцковського, Валентину Осєєву, Анну Анісімову.

 

Стежимо за тим, аби у творах, незалежно від жанру, йшлося про добрі взаємини між людьми. Завдяки опрацюванню такої казки, мультфільму чи презентації діти зможуть навчитися загальнолюдських цінностей і суспільно прийнятних норм поведінки. Під час самостійної роботи пропонуємо дітям слухати аудіоказки, які вони можуть обрати на власний розсуд. Це дає змогу сформувати в дітей навички робити свідомий вибір.

Інтерактив

Обов’язково формуємо до кожної теми добірку інтерактивних матеріалів, як-от інтерактивні ігри й вправи, сюжетні картини, добірки тематичних карток й електронні дидактичні посібники. Позаяк з матеріалом, поданим у незвичній ігровій формі, дітям значно цікавіше працювати. До того ж ігрові компоненти активізують пізнавальну діяльність дошкільників і посилюють засвоєння матеріалу.

Так, інтерактивні ігри та вправи, електронні дидактичні посібники наші педагоги створюють самостійно. Добірки тематичних карток формуємо з матеріалів картотеки дидактичних засобів вихователів. Сюжетні картини шукаємо в мережі інтернет або ж використовуємо спеціальні посібники.

 

До теми «Моє — твоє — наше» додали серію сюжетних картин «Моє і наше» за оповіданням Валентини Осєєвої «Печиво»*.

 

* Див. навчально-методичний посібник А. Богуш, Н. Гавриш «Вчимося розповідати. Складання розповідей за серіями сюжетних картин на основі літературних творів». — Прим. ред.

Фізкультхвилинки

Фізкультхвилинки — обов’язкова складова кожного заняття. Аби зацікавити дошкільників, ми доповнюємо такі фізкультурні паузи цікавим відеорядом. Зазвичай відеозаписи фізкультхвилинок, які пропонуємо дошкільникам, містять показ відповідних рухів під музичний супровід.

 

Під час опрацювання теми «Знайомство» проводимо фізкультхвилинки «Маю десять пальців я…», «Кукутики-кар-кар…» або руханку з прискоренням «Піду я наліво, а потім направо…». Для теми «Навчаюсь всюди та завжди» обираємо фізкультхвилинки «Далеко й близько», «Винтик Фіксіпелка», «Вчимося рахувати».

 

Використовуємо в освітному процесі

Наведемо приклад того, як використовувати матеріали цифрового кейсу під час проживання теми «Книжка». Так, під час першого заняття «Ми дружимо з книжками» показуємо дошкільникам системоутворювальну презентацію, у якій розкриваємо історію виникнення книжки, пояснюємо, чому потрібно берегти папір.

 

Завдання за слайдом «Неприємності у житті книжок» можна виконувати в підгрупах. Кожна з підгруп має запропонувати способи використання книжки в різних ситуаціях. Діти працюють за принципом «одна команда — одна ситуація». Ситуації для опрацювання можуть бути різними. Приміром, мати вкладає дитину спати, дитина вчить уроки в школі; людина розмовляє з іноземцем, їде в потягу, подорожує тощо.

 

На основі презентації створюємо з дітьми інтелектуальну карту «Значення книжок у житті людини».

Під час заняття «Бібліотека — книжковий дім» ми зазвичай інсценізуємо й озвучуємо мультфільм «Пісня про книжку». Його основна ідея — ознайомити дітей з такими правилами використання книжок:

  • не виривати сторінки;
  • не розмальовувати книжки;
  • не брати книжки брудними руками тощо.

Заняття «Хто книжку одягає» організовуємо на основі мультфільму «Троє кошенят. Книжки ми не будемо ображати», який також пропонуємо дітям інсценізувати й озвучити. Пізнавальний відеоролик «Бережемо дерева» переглядаємо з дітьми під час заняття «Народження книжки».

На останньому занятті повертаємось до системоутворювальної презентації, а саме до її останнього слайду «Тепер я буду робити так…». Під час його опрацювання закріплюємо правила поводження з книжкою:

  • не перегинати книжку навпіл;
  • не загинати сторінки;
  • не читати книжки під час споживання їжі;
  • не закладати в книжку олівці;
  • обмінюватися з друзями прочитаними книжками;
  • брати книжку лише чистими руками;
  • читати книжку сидячи тощо.

Окрім цього, під час спільної й самостійної роботи в межах теми «Книжка» використовуємо й інші матеріали цифрового кейсу, зокрема:

  • мультфільми «Літери та я», «Бережіть книжки», «Затійники»;
  • пізнавальні відео «Бережіть ліс», «Як і коли з’явився першій папір», «Летючі книги»;
  • презентації «Бережіть дерева», «Папір»;
  • фізкультхвилинки «Весела мультзарядка», «Музичний гном», «Пісня про книжку».

Отже, ми використовуємо сучасні інформаційно-комунікаційні технології, аби, по-перше, ефективно організовувати освітній процес, зокрема сприяти ліпшому засвоєнню дошкільниками нової інформації. По-друге, заощаджуємо час вихователів. Адже всі матеріали для проживання тієї чи тієї теми вже зібрані в кейсі. Лишається лише відкрити його і почати працювати з дошкільниками.

  Використані джерела: ж-л «Вихователь-методист» №1, 2021 рік.

 

 

БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ. Державний стандарт дошкільної освіти (нова редакція)

Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)

Як поліпшити апетит дитини

організовуємо режимні моменти / пам’ятка для вихователів

 

 

 

 

 

Проблема зниженого апетиту у дітей дошкільного віку нині актуальна як ніколи. На зниження або повну відсутність апетиту у своєї дитини часто скаржаться батьки. Як з нею боротися?

 

Якщо в дитини поганий апетит і це не пов’язано зі станом її здоров’я, радимо скористатися такими порадами:

  •      Якомога більше часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі.

•         Насичуйте прогулянки різноманітними рухливими іграми, спортивними розвагами, усім тим, що змусить дитину витратити максимум калорій та енергії.

•         Не садіть дитину спиною до дверей під час приймання їжі, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою, і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини і, зокрема, бажання їсти.

•         Уникайте перекусів: не дозволяйте дитині між прийомами їжі їсти печиво, фрукти чи цукерки.

•         Не об’єднуйте за одним столом дітей, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного під час їжі.

•         Увімкніть приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм.

•         Стежте за температурним режимом. У приміщенні, де їдять діти, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.

•         Не примушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

•         Уникайте негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дитячого садка під час годування дітей.

•         Не сваріть дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

•         Придивіться до того, яку саме їжу не хоче їсти дитина. Порадьте батькам дитини, яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, де персонажі казок чи фантастичні герої їдять їх залюбки. Після такого перегляду більшість дошкільників, наслідуючи дії персонажів, починають вживати овочі, від яких відмовлялися.

•         Порекомендуйте батькам організувати харчування дитини вдома в чітких часових межах відповідно до розпорядку в дитячому садку.

•         Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі, на кшталт: «Не плямкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дитини та її ставленні до процесу харчування.

Педагогам про організацію дистанційної роботи

Вимоги до Зустрічі, або що таке дистант із дошколятами?

27.04.2020 Катерина Крутій

 

Методичні акценти від проф. Катерини Крутій щодо організації дистантної освіти дошкільників

(Матеріал підготовлено для круглого столу “Проблеми дистанційної освіти дошкільнят”, що буде опублікований у журналі “Дошкільне виховання”. 2020. №5).

 До мене звертаються практики із запитаннями щодо організації навчальної діяльності дітей передшкільного віку в умовах карантину. Я зібрала до купи майже всі запитання і спробувала на них відповісти в цьому дописі.

 Який зміст вкладаємо в поняття «дистантна освіта»

та «дистанційне навчання дошкільнят»?

     Я розводжу ці два поняття.

Треба чітко визначитись, що дистантна освіта – це той контент, який надається педагогом і закладом дошкільної освіти для батьків своїх вихованців.

Я повністю погоджують з позицією МОН України щодо  рекомендації  готувати матеріали для роботи з батьками (презентації, рекомендації щодо організації розпорядку дня та освітньої діяльності дітей) та підтримувати зв’язок із батьками, допомогти їм організувати найкращий “садочок” у себе вдома.

Є сенс звернутись до змісту статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту»  про роль сім’ї у дошкільній освіті, а саме:

«1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

  1. Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.
  2. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності».

Отже, батьки, як суб’єкти освітнього процесу, несуть відповідальність за здобуття дошкільної освіти власною дитиною.

Дистанційне навчання  —  це сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій).

Зауважу, що інформація надається батькам (!), а вони вирішують у який зручний час для них і дитини цю інформацію (аудіо-, відео-, тексти казок, віршів, приклади організації дитячого експериментування, ігрової, зображувальної та інших видів діяльності дітей раннього і передшкільного віку) запропонують власній дитині, ураховуючи її психофізіологічний та емоційний стан.

Для всіх, кого цікавлять дослідження (опубліковано в лютому 2020) щодо впливу цифрових технологій на дітей, раджу познайомитись із висновками науковців.

Стаття «Digital media: Promoting healthy screen use in school-aged children and adolescents» має 108 (!) проаналізованих посилань автора. Ця інформація для тих, хто ще не розуміє чим може закінчиться неправильно організоване дистанційне навчання для здоров’я не тільки школярів, старших дошкільників, але й малюків – трирічок! Треба почати контролювати свою педагогічну завзятість у кількості матеріалів, які надсилаються дітям. Не треба перебирати на себе відповідальність батьків за освіту власних дітей. Порадити батькам, порекомендувати – це одне, а саджати всіх членів сім’ї до екрану на годину, це – зовсім інше…

Повний текст статті тут:  https://www.cps.ca/en/documents/position/digital-media

На мою думку, формат онлайн-занять не відповідає віковим особливостям дошкільнят

 У більшості випадків наша педагогічна завзятість та методичний свербіж – «усе та відразу»  – більше заважає, ніж дає можливість отримати дитині інформацію. Як правило, це дві крайнощі: або аніматорство («а щоб дитині було не нудно та весело»), або менторство («треба навчати, розвивати, формувати та виховувати» і все це одночасно).

У класичному розумінні такий формат підходить тільки зі старшого дошкільного віку.

На мій погляд, не маючи професійно захищених систем передачі фото, не треба вимагати від батьків їх надсилати. Це можливо, якщо є письмова домовленість між батьками і закладом дошкільної освіти. Але перед тим, як просити батьків надіслати фото виконаної роботи, слід самій собі відповісти на запитання: «А навіщо мені ці фото? Що я хочу для себе з’ясувати? Яка  подальша доля цих світлин?». Якщо є  чітка відповідь, можливо і є сенс отримати фото. Але це не може бути постійним фактом.

Якою має бути Зустріч як форма спілкування вихователя, дітей і батьків?
Я б почала використовувати інший формат і назву – «Зустріч». Зустріч – це зближення з ким-, або чим-небудь, наперед домовлене побачення, але це ще й підготовлений заздалегідь прийом. Якщо ми почнемо вводити в лексикон термін «Зустріч», пройде зовсім небагато часу і вихователі,  діти та батьки почнуть і говорити, і чекати саме Зустрічі, а не заняття. А це принципово різні речі!

Передусім треба заздалегідь підготувати всі матеріали до Зустрічі. Бажано, щоб декілька речей (предмети, іграшки, книжка тощо) уже були в полі зору дітей.

Уявіть, що ви і діти нібито прийшли до театру. А в театр приходять ошатно одягненими і з гарним настроєм! Ще закрито лаштунки, але вже хочеться знати, а що там, за ними, у залі тихесенько грає спокійна музика, діти (глядачі) зручно вмощуються в своїх кріселках.

Починається етап первинного сприйняття – відчуття близької таємниці збуджує, притягує, підштовхує дітей до пошуків довкола елементів недостатньої інформації (що зараз буде? як це буде? чого очікувати?).    Інформація дитиною (і батьками теж) свідомо або підсвідомо нібито черпається / зчитується з інформаційного поля місця, де знаходиться вихователь. Тому бажано використовувати на задньому плані функцію «розмитий фон» (цей етап  до 2 хвилин – декодування інформації).

Лаштунки відкриваються, починається наступний етап – сприйняття педагога – вступний монолог дорослого (до 2 хв.) задає стиль  і характер спілкування, сприяє утворенню необхідної атмосфери, готує освітню ситуацію  і вводить до неї (Крутій К.Л. стаття в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – №9. – С. 6-10).

Якщо сучасне заняття ― це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення.

У вільному режимі під час зустрічі діти переходять від статусу «глядач»  і «споживач» до значно ціннішого – «учасник освітнього процесу». Бажано активно підключати ще одного учасника освітнього процесу – батьків.

На цьому етапі зустрічі маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їх діяльності, тобто того, чого вони можуть досягти, чого від них очікує вихователь (до 3 хв.) – етап сприйняття умов.

Якщо продовжити порівняння з театром – то далі відбувається «кульмінація спектаклю».

Вихователь презентує тему зустрічі, м’яко переходячи до практичного етапу (до 7 хв.). Цей етап уможливлює стимулювання проявів почуття спільності інтересів дитини та дорослих, колективного входження в процес навчальної діяльності (утворення «поля радості» від взаємодії).

Останнім етапом дійства на сцені буде «вихід акторів театру на поклон», тобто підбиття підсумків зустрічі.

Можна скористатись наведеним далі переліком запитань, але їх не може бути більше ніж 3-4 до фіналу зустрічі (до 3 хв.):

Що ти зробив і що ти про це думаєш?     У тебе був план роботи. Чи вийшло у тебе те, що ти задумав?

Чи задоволений ти результатом своєї роботи?  Які нові слова ти запам’ятав?

Як ти гадаєш, що мені сподобалось у твоїй відповіді? Чому?   Яке слово тебе зацікавило?

 Що хотів би повторити?   Яке завдання для тебе виявилося  важким? А яке легким?

 Чого нового ти навчився?   Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися?

 Пригадай, хто кому допоміг на занятті?   Що запам’яталося найбільше?

Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому?  Що тобі не вдалося на занятті?

 Чим саме ти пишаєшся після заняття? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?

Щоразу структура заздалегідь підготовленої зустрічі може бути іншою, усе залежить від майстерності вихователя, може змінюватись залежно від ситуації   спілкування з дітьми та батьками. Такі зустрічі для дітей старшого дошкільного віку можуть бути до 20 хв., але чим молодша дитина, тим  коротша зустріч.

 Зустріч вона і є на те зустріч, щоб була очікуваною. Тому більше ніж один раз на день немає сенсу їх проводити, на тиждень – до 5, але це необов’язково саме 5.

Якщо зустрічі проводити щодня з різними групами дітей, то не більше ніж  2 зустрічі. Для вихователя це значне психо-емоційне навантаження. А ще буде підготовка до нової зустрічі. Тому для навантаження вихователя – цього достатньо.

Слід використовувати ті платформи (вайбер, месенджер, посилання на YouTube-роликиZOOM тощо), які опанувала вихователька  (а це – перспектива для організації майбутньої методичної роботи з кадрами після закінчення карантину). Також є необхідність погодити з батьками їхні можливості роботи з пропонованими платформами (рівень навичок, швидкість інтернету тощо).

Як спланувати роботу?  Чи можуть в цьому допомогти тематичні тижні?

 Краще за все – це блоково-тематичне планування, воно розроблено, є в доступі для кожного вихователя. Можна скористатись уже готовими наробками, додати своє. Усі ці завдання мають подаватися в певній системі. Недостатньо дати посилання на безліч ресурсів.

Зауважу, що при дистанційному навчанні не можна знехтувати провідну діяльність дошкільнят — гру! Це можливо тільки за умови, коли сам вихователь сповідує цінності дитячої гри, тоді саме педагог нагадає батькам і про халабуди, і про особистий простір дитини, і про іграшки, які стимулюють до гри. У таких ситуаціях найбільш виявляються професійні якості вихователя – організація взаємодії з дітьми та батьками.

Блоково-тематичне планування можна замовити тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/

Планування STREAM_старший вік_3 кв_КВІТЕНЬПриклад блоко-тематичного планування до альтернативної програми «SNREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт» є  у файлі до цього допису.

УВАГА! Посилання на автора та сайт обов’язкове!

Повний текст цієї статті в PDF форматі тут: 

Крутій К.Л._Вимоги до ЗУСТРІЧІ або що таке дистант