Щодо особливостей організації діяльності закладів дошкільної освіти в 2018/2019 навчальному році

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

13 червня 2018 року № 1/9-386

Департаменти (управління) освіти і науки
(молоді та спорту) обласних
та Київської міської державних адміністрацій
Інститути післядипломної педагогічної
освіти (Академії неперервної освіти)

Надсилаємо інструктивно-методичні рекомендації «Про особливості організації діяльності закладів дошкільної освіти у 2018/2019 навчальному році».

Просимо довести зазначену інформацію до відома працівників районних (міських) управлінь (відділів) освіти і науки, керівників та педагогічних працівників закладів дошкільної освіти.

Заступник Міністра П. Хобзей

Додаток 1
до листа МОН України
від 13.06.2018 № 1/9-386

Інструктивно-методичні рекомендації
«Про особливості організації діяльності закладів дошкільної освіти в 2018/2019 навчальному році»

Відповідно до статті 23 Закону України «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту»заклад дошкільної освіти (далі — заклад) планує свою діяльність та формує стратегію розвитку; розробляє освітню програму закладу; забезпечує добір і розстановку кадрів.

Заклад має задовольняти потреби громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти; забезпечувати відповідність рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти; створювати безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечувати їх дотримання.

Організаційна свобода

Статус, організаційно-правову форму, тип закладу визначає засновник (засновники) і зазначає у Статуті закладу. Заклади всіх форм власності мають рівні права та обов’язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства та діють на підставі власних статутів, які затверджують їх засновники відповідно до законодавства. Звертаємо увагу, що у Статуті закладу повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства. Також у Статуті варто передбачити різні норми щодо комплектування груп, їх типів, наповнюваності, організації освітнього процесу, адже у закладі відбувається чимало змін у його діяльності.

Згідно з підпунктом 13 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про освіту»переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність здійснюють протягом п’яти років з дня набрання чинності цього Закону. Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» зміни, що вносять до установчого документа юридичної особи, оформлюють, викладаючи документ у новій редакції. У разі потреби внести навіть мінімальні зміни засновник має забезпечити підготовку нової редакції статуту з включенням до нього усіх необхідних змін.

Отже, статути закладів переоформляють у поточному режимі (за потреби).

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про освіту» державні і комунальні заклади системи дошкільної освіти, що діють на день набрання чинності Законом, отримують ліцензію без проходження процедури ліцензування. Заклади освіти усіх форм власності, що створюються після набрання чинності Законом України «Про освіту», ліцензуються на загальних засадах. Нині є чиннимиЛіцензійні умови провадження освітньої діяльності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 347).

Заклад для здійснення статутної діяльності може на договірних засадах об’єднуватися з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові та інші об’єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи (частина 5 статті 22 Закону України «Про освіту»).

Фізична особа-підприємець або структурний підрозділ закладу освіти, основним видом діяльності яких є освітня діяльність, діють на підставі власних положень про них. У цьому випадку заклад може бути філією іншого закладу освіти. Типове положення про філію закладу освіти затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2017 № 1568. Відповідно до пункту 2 цього положення філія закладу освіти (опорного закладу освіти) — це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи і діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти.

Режим роботи закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, тривалість перебування в ньому дітей встановлює його засновник (засновники).

За бажанням батьків або їхніх законних представників у закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого, цілодобового перебування дітей, а також чергові групи у вихідні, неробочі та святкові дні.

Заклад освіти може створювати інклюзивні групи. Перш ніж відкрити інклюзивну групу керівник закладу має вивчити освітні запити дітей, батьків; проаналізувати матеріально-технічну та методичну бази; фаховий рівень педагогів; відповідність приміщень закладу освіти санітарно-гігієнічним вимогам. Засновник (засновники) та відповідний орган управління освітою мають виділити кошти для забезпечення безперешкодного доступу до будівлі та приміщень закладу, створення відповідної матеріально-технічної та методичної баз. Необхідно забезпечити підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами, а також забезпечити відповідними кадрами.

Інклюзивно-ресурсні центри, які діють відповідно до Положення про інклюзивно-ресурсний центр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 545, повинні надати психолого-педагогічну допомогу дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються у закладах; консультувати та взаємодіяти з педагогічними працівниками закладів з питань організації інклюзивного навчання; надавати методичну допомогу педагогічним працівникам закладів, батькам (одному з батьків) або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами щодо особливостей організації надання психолого-педагогічної допомоги таким дітям.

Діяльність команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами необхідно організовувати відповідно до Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 609.

У приватних закладах і закладах, заснованих релігійними організаціями, статути яких зареєстровані в установленому законодавством порядку, можуть діяти відповідні релігійні організації.

Заклад складає та затверджує план роботи на навчальний рік та оздоровчий період, що конкретизує організацію освітнього процесу. Норма щодо погодження плану роботи з органом управління освітою чи іншими органами відсутня. Тому вимога щодо погодження плану роботи є неправомірною.

Заклад самостійно визначає завдання на новий навчальний рік на основі аналізу роботи закладу за минулий рік з урахуванням виявлених проблем та потреб закладу. Кількість ключових завдань, над якими працює колектив закладу, залежить від кількості груп, режиму роботи тощо. їх кількість може бути три-чотири на рік (одне-два з них, передбачені попереднім планом роботи, конкретизуються, розширюються, інші два є новими). Для закладів із сезонним перебуванням дітей, одно-двогрупових, з групами короткотривалого перебування кількість завдань також може бути меншою — одне чи два завдання. Усі заплановані заходи плану роботи підпорядковуються визначеним завданням.

Педагогічні колективи закладів повноважні самостійно визначати, за якими чинними комплексними і парціальними програмами працювати. Керівники і вихователі-методисти закладів мають інформувати педагогічні колективи про чинні програми та обговорювати вибір програм на засіданнях педагогічних рад перед початком кожного навчального року. Під час вибору програм особливу увагу необхідно звертати на терміни дії грифів Міністерства освіти і науки України, які унормовують чинність документів.

Заклади можуть використовувати чинні програми, рекомендовані Міністерством освіти і науки України для використання у 2018/2019 навчальному році.

За бажанням заклади мають право самостійно розробляти власні освітні програми. Основою для розроблення освітньої програми є Базовий компонент дошкільної освіти.

Освітня програма має містити: вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою; перелік освітніх компонентів та їх логічну послідовність; загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти.

Освітні об’єднання та заклади освіти, що здійснюють освітню діяльність на різних рівнях освіти (дошкільна освіта — початкова освіта тощо), можуть використовувати або розробляти власні наскрізні освітні програми, які охоплюють відповідні рівні освіти. Такі освітні програми розробляють як єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання. їх затверджують відповідно до законодавства. Освітні програми можуть мати також корекційно-розвитковий складник для дітей з особливими освітніми потребами. За потребою заклад може розробляти та затверджувати локальну спеціальну програму для груп компенсуючого типу, діяльність яких організовують з урахуванням відповідної нозології та специфіки освітнього процесу з дітьми. Такі програми розробляють на основі грифованих програм загальноукраїнського рівня впровадження.

Вибір програм на навчальний рік схвалює і затверджує педагогічна рада закладу. Вона також оцінює:

Орієнтовну кількість занять на тиждень за віковими групами визначають з урахуванням гранично допустимого навчального навантаження на дитину (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.04.2015 № 446).

Необхідно враховувати, що значному скороченню організованих форм навчальної діяльності (занять) сприяє блочно-тематична організація освітнього процесу на засадах інтеграції, яка істотно знижує навчальне навантаження на дітей. При цьому тривалість інтегрованого заняття може дещо збільшуватись за рахунок постійної зміни різних видів дитячої діяльності (на 5, 10, 15 хвилин відповідно в молодшій, середній, старшій групах), проте інтегроване заняття може замінити всі інші, крім занять з фізичної культури й музичного виховання. Тобто щодня можна проводити одне інтегроване заняття, закріплюючи набуті дітьми знання і вміння в різних видах дитячої діяльності протягом дня. При цьому тривалість статичного навантаження у положенні сидячи на одне заняття не повинна перевищувати для дітей молодших груп — 15 хвилин, середніх — 20 хвилин, старших — 25 хвилин. Не дозволено вимагати від дітей виконання домашніх завдань.

При доборі форм організації життєдіяльності дітей, їх змістового наповнення, методів, прийомів і засобів освітнього впливу необхідно взяти до уваги ймовірне утворення зведених різновікових груп, а відтак частіше необхідно передбачати роботу у підгрупах, диференціацію завдань і видів діяльності за домірними віку рівнями складності, тривалістю проведення, дозуваннями тощо.

Функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти забезпечує керівник закладу в межах наданих йому повноважень. Будь-яких перехідних положень, які відтерміновують запровадження в закладах внутрішньої системи забезпечення якості освіти немає, тому кожен керівник закладу має організовувати розбудову такої системи.

Фінансова самостійність

Порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі визначає керівник закладу відповідно до законодавства. За рішенням керівника бухгалтерський облік може здійснювати самостійно заклад освіти або централізована бухгалтерія.

Поступово заклади отримують фінансову автономію — стають розпорядниками коштів місцевого бюджету нижчого рівня. Фінансово автономні заклади повинні самостійно вести бухгалтерський облік та складати фінансову і бюджетну звітність з виконання кошторису (ст. 56 та 58 Бюджетного кодексу України). Зокрема, за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі. При цьому як суб’єкти державного сектору вони мають сформувати та застосовувати облікову політику. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУвстановлено, що юридична особа, зокрема й заклад, у своїй діяльності має застосовувати обрану ним облікову політику.

Облікову політику, а також зміни до неї кожен заклад:

  • визначає самостійно на основі Стандартів та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі;
  • погоджує із головним розпорядником бюджетних коштів, яким для нього є управління освіти.

Заклади визначають облікову політику у відповідному положенні, яке затверджує наказом керівник закладу.

Управління освіти як головний розпорядник бюджетних коштів:

  • уключає заклади у свою мережу підпорядкованих установ;
  • надає цю мережу до органу Державної казначейської служби України за місцем обслуговування.

Звертаємо увагу, що заклади, які отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством. Якщо заклади дошкільної освіти обслуговує централізована бухгалтерія, вона має передавати закладам дошкільної освіти всю необхідну інформацію та документи для подальшого їх оприлюднення. Якщо заклад немає власного сайту, то інформацію розміщують на сайті відповідного органу управління освітою.

Також звертаємо увагу, що законодавством визначено нову норму як державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки, яке передбачає спільне фінансування закладів, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність. Обсяги співфінансування визначають засновники на умовах договору.

Кадрова самостійність

Штатні розписи державних і комунальних закладів незалежно від підпорядкування і типу встановлюють відповідні органи управління освітою на основі Типових штатних нормативів закладів дошкільної освіти, які затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 04.11.2010 № 1055. Звертаємо увагу, що керівникам закладів надано право у разі виробничої необхідності змінювати штати або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для цього закладу, в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватися лише в межах однієї категорії персоналу (педагогічний, господарсько-обслуговуючий). У разі виробничої необхідності за рахунок спеціального фонду у закладах заклади можуть вводити додаткові посади.

Керівництво закладом здійснює його директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган. Іншої процедури призначення директора закладу законодавством не визначено.

На посаду директора закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності призначають особу, яка є громадянином України, має вищу освіту не нижче ступеня бакалавра, стаж педагогічної роботи не менш як три роки, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.

Інших працівників закладу призначає на посади та звільняє з посад його директор у порядку, передбаченому Статутом закладу, відповідно до законодавства.

У закладі дошкільної освіти необхідно забезпечити академічну свободу — самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, інноваційної діяльності, що здійснюють на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації тощо.

Додаток 2
до листа МОН України
від 13.06.2018 № 1/9-386

Перелік інструктивно-методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України для використання в освітньому процесі закладів дошкільної освіти

Організація роботи в дошкільних навчальних закладах у літній період (лист від 16.03.2012 № 1/9‑198).

Про організацію фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах у літній період (лист від 28.05.2012 № 1/9-413).

Про розроблення програм для дошкільної освіти (лист від 28.02.2013 № 1/9-152).

Щодо вирішення окремих питань діяльності керівників гуртків дошкільних навчальних закладів (лист від 18.09.2014 № 1/9-473).

Щодо організації роботи з музичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах (лист від 02.09.2016 № 1/9-454).

Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах (лист від 02.09.2016 № 1/9-456).

Про організацію національно-патріотичного виховання у дошкільних навчальних закладах (лист від 25.07.2016 № 1/9-396).

Щодо організації взаємодії закладів дошкільної освіти з батьками вихованців (лист від 11.10.2017 № 1/9-546).

Щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти (лист від 19.04.2018 № 1/9‑249).

 

 

Педагогічна вимога в роботі вихователя

 

Педагогічна вимога відноситься до методів організації і формування досвіду суспільної поведінки

Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмувати його дії та вчинки, що мають негативний характер. Педагогічна вимога може бути сформульована прямо – характеризується такими ознаками, як інструктивність, рішучість, і виявляється у вигляді вказівок, можливо наказів. На початку роботи педагога з дитячим колективом, коли вихованці до нього ще не звикли , найефективнішою є пряма вимога. Вона має бути чітко сформульована і висловлена спокійним, упевненим тоном.

З розвитком стосунків дітей та педагога використовують різні форми опосередкованої вимоги.

  Опосередкована вимога – спирається на сформованість у вихованців мети, переконань і виявляється у виді прохання, ради, натяку. Вимога не тільки впливає на свідомість, вона активізує вольові якості, перебудовує мотиваційну і чуттєву сфери діяльності в позитивному напрямі, сприяє формуванню позитивних навичок поведінки.

Професійно-ціннісні характеристики педагогічної вимоги:

  • Вимоги вихователя мають бути справедливими, обґрунтованими, послідовними, спрямовуючими.
  • Зауваження повинні бути не образливими, доброзичливими, та не принижували гідності дитини.
  • Педагог має дотримуватись співвідношення позитивних і критичних оцінок.
  • В основі взаємовідносин має бути повага і довіра до дитини.

Педагогічна вимога сприяє входженню вихованців в контекст суспільної культури.

Це підкреслює роль педагогічної вимоги в системі виховання дитини.

Механізм пред’явлення педагогічної вимоги   – має відповідати сучасній культурі педагога.                                                                                                      

Організовуючи діяльність вихованців та формуючи досвід суспільної поведінки дитини , ми в деякій мірі посягаємо на її свободу, примушуємо прикладати зусилля. Небезпека в тому, що ми можемо подавляти особистість дитини, порушувати її індивідуальність, тому педагогічна вимога повинна мати культуро відповідні форми та має бути доцільною.

Розглянемо п’ять технологічних правил пред’явлення педагогічної вимоги. Кожне правило  супроводжується  інструкціями.

технологічне правило інструкції
Доводити вимогу до логічного кінця
Поставлена один раз , реалізується негайно, в противному випадку не потрібно було висувати. Педагог тримає в полі зору всіх дітей, з якими працює, очікує виконання поставленої вимоги, це стає однією з умов подальшої роботи. Педагогу необхідно охопити увагою всіх дітей, перевірити, чи всі вони забезпечені необхідними засобами, щоб виконати поставлену вимогу.

Не потрібно сердитись та нервувати: діти готові виконати вимогу, але особливості їхньої особистості слугують тимчасовою перепоною.

-       Тобі щось заважає?

-       Будь-ласка, трішки швидше, ми тебе зачекаємо.

-       Тобі потрібна  допомога?

Супроводжувати інструкцією
Вимога повинна супроводжуватись поясненням способу виконання запропонованого.

Педагог попередньо продумує технічну сторону – те, що необхідно зробити дітям і чого вони ще не вміють робити.

Інструкція забезпечує досягнення результату, що викликає задоволення у дитини, а відповідно, позитивне відношення до поставленої норми і довіру до педагога.

-       Розпочати краще всього з…

-       Спочатку потрібно…

-       Якщо зробити це саме так, то …

-       Давайте згадаємо, як це роблять дорослі (виші мама й тато, вихователі та ін.. )

Пропонуємо позитивну програму дій
Вимога має бути позитивною по формі. Програма дій повинна мати для вихованців сенс, так, щоб в кожному моменті взаємодії з педагогом він мав змістове наповнення цієї взаємодії.

В звертанні педагога до дітей анулюється частинка «не» ( не бігай, на відволікайся, не заважай іншому і т.д.)

-       Перевіримо наше твердження

-       Будемо шукати точні формулювання.

-       Будемо уважні та турботливі один до одного.

-       Послухаємо, як зазвучать ті ж вірші у виконанні іншої дитини.

-       Вслухаємось в докази: чи не порушується логічна лінія ?

Переакцентуємо увагу на деталі
Варто переключити увагу дитини з акту, коли в його адресу направлена воля дорослого, на деталь вимоги. Для цього педагог подумки продивляється увесь процес виконання вихованцем відповідної дії і зупиняє увагу на якомусь елементі, який , вірогідно, затруднить виконання дій.

Правило забезпечить «м’який дотик» до особистості вихованця

-        Пронести поливалку так, щоб не зачепити меблі.

-        Коли розпушуєш землю, будь-ласка, не зіпсуй сукню.

-        Мий руки так, щоб мило не вистрибувало на підлогу.

-        Роздатковий матеріал збери в синю коробку.

Ставити лиш доступні вимоги

 

Варто враховувати життєвий досвід дітей та рівень їх вихованості. Вимога має бути доступною на кожен даний етап розвитку дитини (групи). Педагог якби ігнорує деякі порушення норм, низький рівень в організації якихось сторін діяльності.

Він чекає накопичення в дітях кількісних новоутворень , щоб потім підняти рівень вимог (новий якісний рівень)

 

 

Формування професійної рефлексії в педагогів

                                                           План

І.     Професійна рефлексія та її значення в педагогічній діяльності.

ІІ.    Умови формування рефлексивних умінь педагога.

ІІІ.   Інтерактивні вправи на розвиток рефлексивних умінь педагогів.

ІV. Феномен професійного вигорання: причини виникнення та шляхи подолання.                                                                     

  Пріоритет людської особистості в системі освіти — тенденція останніх десятиліть, що загострила необхідність більш уважного та делікатного ставлення до людини, а також потребу допомогти їй у процесі самопізнання, самореалізації та самовизначення. Однак традиційна освіта все ще залишається односторонньою, спрямованою на накопичення знань, тоді, коли світ потребує особистості, яка знає та розуміє себе і суспільство в цілісності та сукупності усіх взаємозв’язків.

    У кожному віці людина набуває досвіду організації власного внут­рішнього світу вільного і відповідального вибору цінностей, вчинків, рішень, самооцінювання, самостановлення та самореалізації.

Існує безліч різноманітних трактувань та визначень рефлексії. Тер­мін «рефлексія» походить віл латинського «геflехіо», що буквально зна­чить «звернення назад, відображення». Тлумачні словники трактують поняття рефлексії як самоаналіз, роздуми людини над власним душев­ним станом; відображення, а також дослідження процесу пізнання.

     У психологічній літературі рефлексію визначають, з одного боку, як якість, що необхідна професіоналу, оскільки дає можливість ефек­тивно і адекватно реалізувати себе і свої здібності, забезпечуючи процес саморозвитку. Рефлексія сприяє творчому підходу до профе­сійної діяльності, досягнення її максимальної ефектив­ності та результативності, завдяки чому здійснюється професійне становлення та розвиток особистості педаго­га. З другого боку, рефлексію визначають як сукупність умов, що сприяють формуванню такої якості. Читати далі

Педагогічне керівництво самостійною діяльністю дошкільників

Консультація для вихователів

 

Педагогічне керівництво самостійною діяльністю дошкільників

 

         Характеризуючи значення дитячого досвіду та життєвої компетентності, розвивального простору для виникнення і розгортання самостійної діяльності дошкільників, ми постійно порушували окремі питання керівництва нею з боку педагогів. Без участі дорослих неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. ось чому вихователь є фактичним керівником самостійної діяльності дітей.

         Розрізняють пряме і непряме керівництво самостійною діяльністю дітей.

 

Пряме керівництво

Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється безпосередньо під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, які спрямовуються на те, щоб:

  •  допомогти дітям обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний із настроєм і конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з її конкретним змістом – що будуть малювати або ліпити, в яку гру гратимуть, про що хочуть поговорити, розповісти тощо;
  •  підтримати порадами, підказками, допомогти вибрати зручне місце для самостійних занять, необхідні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному, а отже, попередити виникнення конфліктів;
  •  за потреби націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання завдання або творчого задуму;
  •  посприяти об’єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання співпадають, або навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі при потенційній можливості виникнення конфліктної ситуації;
  •  вносити періодичні зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання;
  •  спрямовувати дітей на об’єктивну самооцінку й визначення перспективи продовження обраної справи в інший час;
  •  забезпечити оптимальні фізичні і психічні навантаження на дітей, чергування навантажень і відпочинку, мотивувати вчасну зміну статичних положень і динамічних занять, видів діяльності тощо.

 

Здійснювати безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, тримати під контролем кожний їхній крок, часто втручатися в їхні дії та постійно коригувати стосунки. Натомість слід надавати малятам більше самостійності, можливість виявляти власну активність і креативність, не пригнічуючи їхньої ініціативи, а допомагаючи самостійно здійснити задумане. Кожному педагогу важливо усвідомити, що «рушієм розвитку була, є і буде само активність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер», як наголошено у Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні.

 

Непряме керівництво

Непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю з боку вихователя відбувається за допомогою низки чинників, що створюють умови для появи й подальшого якісного перебігу процесу цієї діяльності.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що серед цих чинників першочергове значення мають:

  •  систематична робота зі створення достатнього запасу вражень про навколишній світ, знань, умінь і навичок, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності у дошкільному закладі, вдома та за її межами;
  •  грамотне, педагогічно виважене облаштування розвивального природного і предметно-ігрового середовища, яке спонукало б до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало і зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії;
  •  організація навколо дитини соціального середовища, насиченого відповідним її віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними і близькими, а також дорослими сторонніми людьми;
  •  охорона і плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну чистину довкілля;
  •  періодична зміна розвивального середовища шляхом внесення до нього нових компонентів, наприклад іграшок, обладнання, рослин, нових знайомств, та його переобладнання; раціонального розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі; яке не лише спонукало б до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби дітей у проявах різних видів активності, але й уможливлювало інтимізацію дитячого життя, тобто надавало можливість, зокрема, наодинці попрацювати з конструктором, причепуритися та приміряти елементи театральних костюмів перед дзеркалом й самостійно розіграти уявну роль тощо.

Якщо непряме (опосередковане) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає свою актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то пряме (безпосереднє) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються рідше – за потребою кожної конкретної ситуації. Зрештою, педагоги не повинні пускати на самоплив самостійну діяльність своїх вихованців, а дбати про її виведення на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей, майстерно застосовуючи весь арсенал прийомів як опосередкованого, так і безпосереднього керівництва. При цьому від педагога вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити у процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, обдарованість дошкільників та спільно з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку.

 

 

Використана література:

Базовий компонент дошкільної освіти . Ж: Дошкільне виховання, 2012, №7

Долинна О., Низковська О. «Самостійна діяльність дітей у дошкільному закладі» . Ж: Вихователь-методист дошкільного закладу, 2010, №1 с.34-36.

 

Формування психологічної грамотності педагога, його професійної зрілості, педагогічної культури та майстерності

І.  ТАКТ І КУЛЬТУРА ПЕДАГОГА                   

        Базова програма орієнтує на впровадження цивілізовано системи дошкільної освіти, центром і метою якої є розвиток компетентної особистості, здатної жити в правовому, демократичному, гуманістичному суспільстві. Навчально-виховний процес дошкільного закладу спрямовується на забезпечення балансу: прагнень дитини до самореалізації та самозбереження; її фондів «можу» (знань, умінь, навичок» здібностей) і «хочу» (інтересів, бажань, планів, намірів, почуттів); запрограмованого та спонтанного в бутті дошкільника колективного та особистісного; проявів компетентності у різ­них сферах життєдіяльності (“Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я Сам”); напрямів виховної діяльності (з фізичного, емоційно-ціннісного, соціально-морального, пізнавального, мовленнєвого, художньо-естетичного, креативного розвитку дошкільника); форм організації життєдіяльності (спеціально організованих дорослим занять та самостійної діяльності дітей); виховних та навчальних технологій; форм організації педагогічної роботи (групових та індивідуальних).

Читати далі

Пiзнайки навколо нас: розвиток пізнавальної активностi дошкільників

Пiзнайки навколо нас: розвиток пізнавальної активностi  у дошкільників

         Сучасне життя як нiколи ранiше потребує вiд людини вмiння оперативно й мобiльно орiєнтуватися в навколишньому свiтi. З огляду на це перед освiтянами постає завдання виховувати особистiсть не лише творчу, всебiчно розвинену, але й спроможну освоювати принципово новi сфери й види дiяльностi, активну в пiзнаннi. Як  зробити цей процес успiшним? Таке питання хвилює як батькiв, так i педагогів.

      Багато в чому успiшне навчання дiтей залежить від того, чи прагнуть вони здобувати новi знання, пiзнавати навколишнiй свiт, наскiльки у них розвинута пiзнавальну активнiсть. Власне, зацiкавлене ставлення до навколишнього свiту, прагнения якомога повнiше пiзнавати його предмети та явища, дiзнаватися про невiдоме — та цiнна якiсть, яка багато в чому зумовлює ефективнiсть учiння, а згодом i професiйної дiяльностi людини. Саме пiзнавальна активнiсть, сформована в перiод дошкiльного дитинства, з потужною силою, яка рухає пiзнавальний розвиток особистостi.

Читати далі

Розвиток креативних здібностей педагогів

Нещодавно дошкільні заклади почали працювати за новою Базовою програмою «Я у Світі», що спрямована на створення сприятливих умов для повноцінного і гармонійного розвитку особистості. Реалізація всіх завдань нової програми покладається на педагогів, які працюють у дошкільному закладі. Зрозуміло, що лише творчий вихователь зможе працювати в нових умовах, які вимагають неабиякого винахідництва, раціоналізаторства, прагнення відійти від шаблону, вміння експериментувати і знаходити оригінальні рішення. Запропонований психолого-педагогічний тренінг спрямований на розвиток креативних здібностей педагогів сучасного дошкільного закладу.

Мета нашого тренінга: визначення рис творчої особис­тості та умов, що заважають виявленню творчості; розвиток креативних і комуні­кативних здібностей учасників заняття; сприяння розвитку творчої уяви, допит­ливості, сміливості та гнучкості мислення.

Читати далі