Порадник для батьків «Чому важливо навчити дитину        

               дякувати»

Вдячність – це те почуття, яке людина вчиться переживати із дитинства , це обов’язкова якість свідомої людини. Вдячність відкриває доступ людині до великої кількості всього того, що її оточує, допомагає пізнати добро у своєму житті. Вдячна дитина відчуває більш глибокий зв’язок з батьками.

У результаті, якщо вона може зрозуміти, що багато людей докладають достатньо зусиль заради її ж блага, її життя поліпшується. Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти. Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня приносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку. Читати далі

Дистанційна робота з батьками та дітьми

  Поради психолога

Тема: Бесіди з батьками і дітьми. Поради які стануть в нагоді на карантині.

Карантин це випробування для дітей та батьків. Вимушений карантин змушує багатьох проводити багато часу вдома. Перебуваючи у чотирьох стінах, ми можемо провести цей час з користю, не наражаючи на небезпеку себе та своїх дітей.

ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ

1.     Створіть “робочий” розклад дитині.

Перш за все, дитина повинна притримуватися певного “робочого” графіку. Його необхідно розробити з урахування карантину. Попередній режим дня не підходить, оскільки немає щоденних відвідувань садочка та гуртків. “Ця тема дуже актуальна та гостра.

2.     Психологи рекомендують розписати справи на усі тижні карантину.

3.     Дотримуйтесь режиму сну.

Обов’язково треба дотримуватися режиму сну, тому що потім дитині буде набагато складніше прилаштуватися до щоденного ритму.

4.     Нагадайте правила безпеки.

5.     Придумайте для дитини заняття. 

Щоб дитина не заважала працювати “з дому” чи займатися хатніми справами, їй теж треба вигадати зайняття.

6.     Правдиво поясніть дитині причини карантину.

Експерти з виховання дітей категорично не рекомендує брехати дитині чи прикрашати ситуацію.

    7. Одні правила для всієї родини.

 Краще пояснювати ситуацію. Якщо ж від дитини вимагається виконання певних правил, то ці правила мають бути загальними для всієї сім’ї. Їх мають дотримуватися усі.

“Виховання – це дуже відповідальна робота. Те, що ми вкладаємо в дітей , такими вони й будуть у дорослому житті. Самооцінка дитини формується ще  в дитинстві.  Діти дивляться на нашу поведінку, і вони такими самими будуть у дорослому житті» Читати далі

Спокій VS тривожність: як обрати правильну стратегію у період карантину

Не дайте тривозі змоги заволодіти вами

Заздалегідь продумана послідовність дій має знизити тривогу. Якщо цього не відбувається і тривожний настрій починає позначатися на взаєминах із близькими людьми — з’являється дратівливість, погіршуються сон і апетит — зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта. Поліпшити тривожний стан можна завдяки фізичним та дихальним вправам, йозі, медитації. Щоб опанувати ці заняття, скористайтеся онлайн-уроками. Також підійдуть усі методи розслаблення, якими ви користувалися в звичайних умовах. Наразі приділіть їм більше уваги і зробіть їх щоденним ритуалом.

Порозумійтеся із рідними

Якщо ви залишилися вдома всією сім’єю, чимало залежить від ваших взаємин. Якщо раніше у вашій родині були якісь непорозуміння, які нівелювало те, що ви бачилися із рідними лише вранці та ввечері після роботи, то тепер саме час перевірити ваші взаємини на міцність.
Сім’я — це команда. Важливо розуміти, які спільні цілі є у вашої сім’ї і що ви можете зробити разом, аби їх досягнути.

Якщо обом батькам потрібно працювати з дому, можна мінятися: хтось працює в першій половині дня, хтось — у другій. Тривалі прогулянки в максимально безлюдному місці врятують всіх: діти будуть задоволені, батьки відпочинуть. Потрібно діяти як єдиний організм.

Зберігайте особистий простір

Якщо в сім’ї є зовсім маленькі діти, єдина можливість побути на самоті — йти на якийсь час із дому. Якщо ваші діти відносно дорослі, домовтеся з ними: «Годину ми проводимо час поодинці, бо людям потрібен вільний простір».
Єдиний спосіб зберегти/обстояти особистий простір — вести розмову й домовлятися. Інакше ніяк.

Не панікуйте завчасно й дотримуйтеся простого плану дій

Складність полягає у тому, що ніхто не знає, коли ситуація зміниться.

Кожен зможе вигадати апокаліптичний сценарій. Однак найліпше — розв’язувати проблеми в міру того, як вони виникають, і думати про конкретний момент.

У період невизначеності людині потрібна якась конкретика. Наявність плану та звичних ритуалів знижує тривожність.

Створіть для себе список подальших дій: простих, доступних вам справжніх справ. Не потрібно нічого глобального. Зараз не час для рекордів. Варто знизити планку і вимоги до себе. Звісно, ситуація непроста, але бути спокійним точно можна.

Знайдіть опору

У кризовій ситуації важливо створити собі максимально чітку структуру життя, на яку можна спертися. Кожен реагує на стрес по-різному. А тому поспостерігайте за собою і з’ясуйте: із вами усе гаразд чи, навпаки, ви потребуєте підтримки друзів або допомоги фахівця. Також спробуйте визначити межу, коли ситуацією керуєте ви, а коли — ваша тривога. Наприклад, якщо миття рук стає нав’язливою ідеєю і через це у вас тріскається шкіра, однак ви продовжуєте проводити біля раковини по 20 хв, зверніться до психолога.

                                                                                                                          Кабінет психолога

                  АНКЕТА  ДЛЯ  БАТЬКІВ  МАЙБУТНЬОГО  ПЕРШОКЛАСНИКА

                                                  ЗАПИШІТЬ ВІДОМОСТІ ПРО ВАШУ ДИТИНУ

1. 1.      Прізвище, ім’я, по-батькові дитини______________________________________________
2. 2.      Рік, число, і місяць народження_________________________________________________
3. 3.      Схильність до захворювання  (висока, середня, низька) ____________________________
4. 4.      Чи є у вашій сім’ї  ще діти (братик чи сестричка)__________________________________
5. 5.      Яку школу збираєтесь відвідувати? ___ школа№_____, клас 1- ____, спеціалізований чи ні__________________________________________________________________________
6. 6.      Чим Ваша дитина любить займатися у вільний час? _______________________________

_______________________________________________________________________________

1. 7.      Яким іграм надає перевагу? ____________________________________________________
2. 8.      Яку роботу виконує вдома? Чи є постійне доручення? Яке? _________________________

_______________________________________________________________________________

1. 9.      Які види спортивних розваг більше всього полюбляє? _____________________________

_______________________________________________________________________________

10. Як дитина веде себе в дитячому колективі ? (активна, пасивна, сором’язлива) _________

_______________________________________________________________________________

11. Яким методам виховання ви надаєте перевагу?(вмовляння, роз’яснення, суворі вимоги, покарання, заохочення, дружні контакти, тощо ,своє (підкреслити, добавити))_________

_______________________________________________________________________________

12. Чи караєте ви свою дитину? Як? ________________________________________________

13. Чого ваша дитина боїться? (наявні страхи) _______________________________________

    Карта-характеристика готовності дитини до початку шкільного навчання Читати далі

Куточок психолога

     Криза трьох років

Криза є переломним моментом в умовах нормального психічного розвитку. Вона виникає тоді, «коли внутрішній хід дитячого розвитку завершив якийсь цикл і перехід до наступного циклу буде обов’язково переломним…»

Криза трьох років може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 – 4 роки. В окремих дітей вона є яскраво вираженою, в інших, навпаки, криза починається і завершується непомітно.

Криза трьох років засвідчує один з важливих моментів розвитку дитини раннього віку — усвідомлення себе як окремої особистості, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Це стає причиною нового ставлення до дорослого: дитина порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, намагається реалізувати прагнення «бути дорослим», демонструє свою самостійність і незалежність, протиставляє власні бажання вимогам дорослого.

Для кризи трьох років, найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття «Я» та «Я сам». За перші три роки свого життя маленька людина освоюється у навколишньому світі, звикає до нього і виявляє себе як самостійна особистість. У цьому віці настає момент, коли дитина ніби узагальнює весь досвід свого раннього дитинства, і на основі реальних досягнень у дитини складається власне ставлення до себе, з’являються нові характерні риси. Дитина вже випробовує свої сили, перевіряє спроможності. Вона утверджує себе, і це сприяє появі дитячої самолюбності — найважливішого стимулу до саморозвитку і самовдосконалення. Кожен з батьків  напевно, не раз стикався із ситуацією, коли швидше й зручніше було зробити щось за дитину: одягнути її, нагодувати, відвести в потрібне місце. До якогось віку це «проходило», але з трьох років збільшена самостійність може досягти тієї межі, коли малюку просто життєво необхідно випробовувати, робити все це самому. При цьому дитині важливо, щоб дорослі серйозно ставилися до її самостійності. І якщо дитина не відчуває, що на неї зважають та шанують її думку і бажання, вона починає протестувати. Зазвичай давати трирічному малюку право на повну самостійність аж ніяк неможливо: адже, вже багато що освоївши для свого віку, малюк ще не повністю усвідомлює свої можливості, не вміє висловлювати думки, планувати. Стосунки дитини з батьками повинні увійти до якісно нового русла і бути засновані на повазі та терпінні батьків. Суть нового поведінкового комплексу полягає ось у чому: по-перше, дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності настирливо, цілеспрямовано, незважаючи на складнощі та невдачі, що зустрічаються. По-друге, з’являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє, в цьому віці з’являється загострене почуття власної гідності — підвищена образливість, несподівані емоційні спалахи, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми. Читати далі

Семінар -  практикум для вихователів

         «Проблемна дитина:   

         вчимося взаємодіяти».

        1. «Нестандартна» поведінка дошкільника.

        2. Портрет «проблемної» дитини.

        3. Як налагодити взаємодію з такою дитиною?                                     

Притча «Про виховання»  

Мета:  допомогти  учасникам  усвідомити  один із секретів гармонійного виховання дитини.

Хід: ведучий читає учасникам притчу.

Жінка прийшла за порадою до мудреця:

—  Мудрецю,  моїй  дитині  скоро  виповниться місяць. Як мені варто виховувати її — суворо чи ласкаво?

Мудрець взяв жінку й підвів її до виноградної  лози:

— Поглянь на цю лозу. Якщо ти не підрізатимеш її, жалітимеш її і не відриватимеш зайві пагони, вона здичавіє. Але якщо ти прикриєш лозу від сонця і його ласки, якщо не поливатимеш з турботою її коріння, вона помарніє. Лише коли раціонально поєднувати те і те, вдається виростити дивовижні плоди і насолодитися їхнім солодким смаком. Розумне поєднання любові, ласки та суворості сприяє розвитку  особистості. Читати далі

         Ігри для дітей старшого дошкільного віку

Гра «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похва­лити. Приймаючий киває головою і го­ворить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусіду. Вправа проводиться по колу.

Попередження:

1.    Деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно допомогти. Можна замість похвали просто сказати «смачне», «солодке», «квіткове», «мо­лочне» слово.

2.  Якщо дитина затрудняється зроби­ти комплімент, не чекайте, коли засумує його сусід, скажіть комплімент самі.

Вправа «Мені подобається в тобі…»

Гра починається зі слів: «Мені подо­бається в тобі…». Дитина говорить цю фразу всім учасникам гри, дітям і дорос­лим. Інші учасники також говорять комплімент всім іншим, намагаючись, щоб ці компліменти були різними. Після вправи бажано обговорити, що почували учас­ники, що несподіваного вони про себе довідалися, чи сподобалося їм говорити компліменти. Вправа допомагає дитині по­бачити свої позитивні сторони, відчути, що приймається і цінується іншими дітьми.

Гра «Опиши друга»

Розвиток уваги й уміння описувати те, що бачив, продовження знайомства.

Вправа виконується в парах (одно­часно всіма учасниками).

Діти стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і особу свого партнера. Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те, наскільки дитина була точна.

Гра «Знайди пару»

Розвиток сензитивності і співвіднесен­ня тактильних образів.

Ведучий сидить на стільці в дальньо­му кутку кімнати у розслабленому стані із закритими очима. Одна людина з групи підходить до ве­дучого і протягує йому в руки свою од­ну руку. Дитина, що водить, уважно досліджує її з закритими очима. Як тільки ведучий вважає, що він досить добре запам’ятав руку, він говорить: «Все». Тоді всі учасники групи одночасно про­тягують йому свої руки і ведучий нама­гається знайти серед цієї безлічі рук саме ту руку, що йому хтось подавав спочатку.

Звичайно, виконуючи це завдання, діти, торкають почергово рук това­ришів, говорять «не та», відсувають ру­ку, яка не відповідає сформованому тактильному образу. Читати далі

      «СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ:        ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДОРОСЛИХ»

Консультація для батьків та педагогів

Як навчити дитину висловлювати свої думки, слухати  та сприймати думки інших? Відповіді на ці запитання нерідко непокоять батьків та педагогів, адже комунікативні вміння дитини дають їй смогу формувати адекватну самооцінку правильно ставитися до начальної діяльності.

Спілкуючись з дорослими, дитина пізнає світ, який її оточує, в усьому його розмаїтті — предметах, природі, людях та їхніх взає­минах. Тобто завдяки спілкуванню розвивається не лише комуні­кативно-мовленнєва сфера дитини, а й пізнавальна, емоційна, во­льова; особистість дитини в цілому. Отже, спілкування з дитиною є тим аспектом, що забезпечує цілісний підхід до її розвитку.

Спілкування об’єднує всі можливі сфери (побутову, ігрову, піз­навальну, практичну тощо) взаємодії дорослих із дитиною і розу­міння її:

• Ø дій, як практичних, так і пізнавальних;
• Ø реакцій на певний вплив дорослих;
• Ø емоційних станів та ставлення до будь-чого;
• висловлювань. Читати далі

Любов – найкращий засіб виховання

тренігове заняття для батьків

Малнацька Я.П

практичний психолог

ДНЗ №50

Усе виховання тримається

на одному слові: люби.

С. Соловейчик

Мета: поглибити знання батьків з питань морального виховання; ознайомити з поглядами на виховання в сім’ї відомого американського дитячого психолога Росса Кемпбелла та психотерапевта  Гері Чепмена.

Завдання:

-       ознайомити з технікою активного слухання;

-       навчити формувати свої висловлювання до дітей через «Я-повідомлення»;

-       надати батькам можливість поділитися досвідом сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду.

Психолог. Доброго дня, шановні батьки. Я вдячна вам за те, що ви прийшли на захід. Цю зустріч ми організували, щоб ви навчилися краще розуміти своїх дітей. Вона відбувається у вигляді тренінгу. Психологічний тренінг – це розминка для душі, розуму та тіла. Чи відомо вам, що людина засвоює:

-       10% від того, що чує,

-       50% від того, що бачить,

-       70% того, що сама промовляє,

-       90% від того, що сама робить.

Учасники тренінгу роблять все самі. Ми не будемо давати один одному оцінок. Не будемо нікого обговорювати. Ми спробуємо створити атмосферу безпеки, довіри та відвертості. Це дасть нам змогу експериментувати, не соромлячись помилок.

1. 1.     Вправа «Знайомство»

Мета: створити комфортну атмосферу, налаштувати учасників на роботу, сприяти згуртованості групи.

Пропоную поглибити наше знайомство. Для цього ви по черзі повинні закінчити таке речення: «Мені подобається в собі…»

1. 2.     Об’єднання в групи.

А зараз, шановні батьки, я вам пропоную вибрати собі товариша, одного з чотирьох – Атос, Партос, Араміс чи Д’артаньян. Ось коротка характеристика кожного з них:

1. Атос – людина тактовна, таємнича;
2. Партос – добра душа, веселун;
3. Араміс – романтична натура;
4. Д’артаньян – спритний, швидко знаходить вихід з будь-якої ситуації.

В залежності від вибору формується 4 групи.

Психолог. За однією версією вважають, що людина вибирає собі у друзі того, хто подібний за складом характеру до неї, за іншою – того, у кого є риси характеру, яких бракує їй самій. Подумайте на чому ґрунтувався ваш вибір.

Учасники у командах обговорюють свій вибір і повідомляють свою версію.

1. 3.     Інформаційне повідомлення

Психолог. В такій теплій, доброзичливій атмосфері, мабуть, ми і поговоримо про найголовніше у житті дитини – батьківську любов.

«Три нещастя є у людини: смерть, старість і погані діти» – каже українська народна мудрість. Старість – незборима, смерть – невблаганна. Перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А от від поганих дітей дім можна вберегти. Дехто з вас дотримується такої думки, що все в дитині від природи і є діти від природи від народженні злі і ледачі Ця думка дуже небезпечна тим, що вона знімає відповідальність за виховання.

Шановні батьки, запам’ятайте, дитина народжується гармонійною, чистою та досконалою. Вона відкрита для світу, вона вбирає в себе все те, що дають їй дорослі. Чим буде насичуватися її розум, чим буде наповнюватися її душа, залежить переважно від нас з вами.

Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець.

Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день члени родини усе менше часу проводять один з одним, що вдома люди в основному, не розмовляють, а дивляться телевізор чи спілкуються з комп’ютером.

Без сумніву атмосфера в сім’ях змінилася. Зараз всі ми живемо інтенсивним життям в якому все менше часу залишається на спілкування та спільні сімейні заняття.

Чи замислювалися ви в чому полягає найбільша помилка виховання. У тому, що ми у власній сім’ї забуваємо про ввічливість і культуру поведінки і робимо те, що заманеться. На роботі, на вулиці нам вдається «грати роль», а ось вдома ми знімаємо маску і починаємо робити те, що на людях ніколи б не зробили, а саме – можемо ображати один одного, сердитися, не стежити за словами та за своїми діями. А діти, вже було сказано, у всьому беруть приклад з нас. Живучи в сім’ї слід завжди пам’ятати, що саме з рідними та близькими людьми треба бути ввічливими.

Один французький письменник сказав: «Якщо лише одним словом ти можеш ощасливити людину, то яким же негідником треба бути, щоб цього слова не сказати»

Шановні батьки, завжди пам’ятайте, ви для своїх дітей найрідніші люди – вони потребують вашої уваги, любові, допомоги і підтримки. Приймайте свою дитину безумовно, любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник, а просто так, просто за те, що вона є!

Нерідко можна почути від батьків таке звернення до сина чи доньки: «Якщо ти будеш хорошим, я тебе любитиму…» або «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш… (лінуватися, битися, грубіянити), не почнеш… (добре вчитися, допомагати вдома). Ви тим самим прямо повідомляєте своїй дитині, що приймаєте її за умови, любите умовно, лише у випадку якщо…

Запам’ятайте, коли ви хвалите дитину – в ній закріплюється добро, коли караєте – зло. Хто не знає таку закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає

Дитина потребує, щоб їй якомога частіше говорили:

-       «Як добре, що ти в мене є!»,

-       «Я рада тебе бачити»,

-       «Мені добре, коли ми разом».

Ось як радить Гері Чепмен зізнаватися в любові власним дітям у своїй книзі «П’ять мов любові у підлітків»:

-       «Страх як приємно мати такого сина (доньку)»

-       «Я тебе обожнюю»

-       «Я пишаюся, коли про тебе думаю»

-       «Ти – моє сонце»

-       «Якби я міг обирати з-поміж усіх підлітків на світі, то все одно вибрав би тебе»

-       «Ти такий чудовий»

-       «Щоранку я прокидаюся і думаю: «Оце пощастило з сином (донькою)!»

-       «Вчора я сидів на роботі і думав: «Як я скучив за своєю донечкою!»

-       «Я люблю, коли ти поряд.»

Психологи рекомендують обіймати дитину кілька разів на день. Кажуть, що чотири обійми необхідно кожному просто для виживання, а для доброго самопочуття потрібно не менше як вісім обіймів. Якщо дитина не отримує цього, з’являються емоційні розлади та відхилення у поведінці.

Багатьох батьків, як грім серед ясного неба вражає поведінка дітей у підлітковому віці. Був ніби нормальною дитиною і раптом курить, грубіянить, грюкає дверима. Запам’ятайте, моральність підлітка залежить від того, як його виховали в роки дитинства, що заклали в його душу від народження до 10 років. Читати далі

ДЕМОНСТРАТИВНІ ДІТИ ЯК З НИМИ ВЗАЄМОДІЯТИ

Демонстративна поведінка – це виразні вчинки і дії індивідів, спрямовані на привернення уваги до себе, незалежно від потреби людей, які оточують їх
Демонстративна поведінка і її причини: єдина можливість для малюка привернути увагу до своєї особистості є потреба в самоствердженні – реакції малюка на певну подію. Особливістю дітей з демонстративною поведінкою є привернення уваги до своєї маленької персони будь-якими доступними методами. Такі діти досить активні в спілкуванні, але за великим рахунком співрозмовник їх зовсім не цікавить, він всього лише служить для них платформою для прояву і демонстрації себе. Вони потребують не простої уваги, а в захопленні собою.
Негативним проявом демонстративного поведінки стає агресія. Так як, коли дітей хтось починає не розуміти, то це їх дратує, провокує їх на скандали. Якщо вони не зможуть бути вище інших, тоді інший повинен стати нижче. Читати далі

НА ТЕМУ: «ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

        ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ»

Вступ дитини до школи передбачає появу в неї  нової соціальної позиції – учень, тобто безпосередній учасник навчання. Така  соціальна позиція передбачає рішучу зміну місця дитини  в системі доступних їй відносин, зміну її способу життя. Статус школяра формує особливу моральну спрямованість особистості дитини. Навчання для неї починає виступати не лише як процес засвоєння знань, а й власний обов’язок. Тому те, як буде справлятися маленький школяр зі своїми шкільними завданнями, його успіх або невдачі у навчальних справах, матимуть для первачка гостре афективне забарвлення.

Так особливо актуальною є проблема готовності дитини до шкільного навчання.

Психологічна готовність дітей до школи не полягає  в умінні читати і писати. Старші дошкільники сприймають цифри і літери як частину навколишнього світу й швидко втрачають до них інтерес. Натомість вони мають здібності до пізнання, тому важливе завдання дорослих – допомогти старшим дошкільникам розвивати та реалізовувати пізнавальний потенціал.

У процесі підготовки до школи найбільше уваги варто приділяти загальному розвитку дітей, оскільки саме від нього залежить їхня подальша успішність у навчанні.

З-поміж основних передумов, що забезпечують становлення психологічної готовності до школи, а згодом й успішність у навчанні,є:

-          розвиток допитливості та пізнавальної активності дітей;

-          уміння самостійно розмірковувати, аналізувати події та явища, робити висновки;

-          уміння виконувати пізнавальні завдання. Читати далі

Семінар – практикум   для вихователів

Мета семінару-практикуму:

1)    Ознайомлення педагогів із системою понять та уявлень, необхідних для психологічного аналізу своєї особистості та групової взаємодії;

2)    Розвиток навичок рефлексії, емпатії, оволодіння прийомами і способами рефлексії, зворотнього зв’язку;

3)    Розвиток навичок розуміння власних емоційних станів, їх причини винекнення, наслідки;

4)    Ознайомлення та практичне засвоєння методів і способів по саморегуляції власних емоційних станів в стресових ситуаціях; профілактика професійного вигорання педагога; підвищення продуктивності педагогічної діяльності.

1. I.                  Введення.

Ознайомлення з правилами участі в роботі практикуму:

1)    Робота проводиться в колі (коло – символ рівності та довершеності);

2)    Кожен учасник має право відмови від участі в окремих вправах, в обговоренні результатів (переміщення в умовний «акваріум»);

3)    Кожний учасник говорить тільки за себе і від власного імені;

4)    «Не критикувати!» Кожний має право на власну думку;

5)    Кожне практичне завдання, вправа потребує наявності зворотного зв’язку, для продуктивності проведеної роботи. Читати далі

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і в зв’язку з цим збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити розпочату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо.

Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка. Читати далі

Психологічне віконце

Гра найповніше задовольняє прагнення

дитини, бути, як дорослий. (Е. Еріксон)

Ситуація, коли впродовж лише кількох місяців істотно змінюється поведінка малюка, його стосунки з тими, хто поруч, є дійсно критичною для взаєморозуміння і взаємодії між дитиною та дорослими. І саме дорослі не  завжди бувають готовими до таких змін. Ще менше вони готові їх приймати та вибудовувати подальші стосунки з дитиною за новими правилами. У кожному конкретному випадку криза стосунків проходить по-різному – гостріше чи м’якше.

За перші три роки свого життя малюк набуває певного багажу  знань і вмінь, починає відчувати потребу в більшій, ніж йому надають, самостійності. Головні зміни зосереджені навколо Я дитини. Їх сутність полягає в психологічній емансипації малюка від близьких дорослих, яка супроводжується низкою специфічних проявів – упертістю, запереченням усього, капризами тощо. Разом з тим, психологічні спостереження доводять, що деякі діти практично не мають негативних проявів у вказаному віці або легко та швидко їх долають, і їх особистісний розвиток протікає нормально.

Перебіг кризового періоду залежить не лише від індивідуальних особливостей малюків, а й від психолого-педагогічної освіченості їх соціального – насамперед батьків та педагогів. У дитини може проявлятися або весь комплекс кризової поведінки, або лише деякі її ознаки. В одного малюка  – це яскраво виражена «боротьба за самостійність», що супроводжується агресивністю, негативізмом і триває довго, а в іншого – процес  відстоювання своєї незалежності набагато м’якший, проявляється лише в деяких ситуаціях і швидко минає. . Читати далі

ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ

НА ТЕМУ: «ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ»

Вступ дитини до школи передбачає появу в неї нової соціальної позиції – учень, тобто безпосередній учасник навчання. Така соціальна позиція передбачає рішучу зміну місця дитини в системі доступних їй відносин, зміну її способу життя. Статус школяра формує особливу моральну спрямованість особистості дитини. Навчання для неї починає виступати не лише як процес засвоєння знань, а й власний обов’язок. Тому те, як буде справлятися маленький школяр зі своїми шкільними завданнями, його успіх або невдачі у навчальних справах, матимуть для первачка гостре афективне забарвлення.
Так особливо актуальною є проблема готовності дитини до шкільного навчання. Читати далі