Семінар-практикум для педагогів

«Місток порозуміння між батьками та педагогами у формуванні комунікативної компетентності дітей».

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Роль сімейного виховання у розвитку мовлення дошкільнят.

2. Розвиток дрібної моторики рук для покращення комунікативних навичок дошкільника.

        ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.Рефлексія.

Актуальність питання зумовлена важливістю розвитку мовлення дитини.   Відповідно  до  “Базового  компоненту   дошкільної   освіти   в   Україні”   оволодіння   мовою як засобом пізнання, способом людського спілкування є найбільш важливим досягненням  дошкільного дитинства. Найбільший вплив на дитину має її оточення: сім’я та дошкільний навчальний заклад. Вони повинні активно взаємодіяти між собою,  адже лише за  умови  їх  взаємодії  та  спільної  діяльності  буде  здійснений  всебічний розвиток дошкільника.

Саме  з  сім’ї  дитина  виносить  перші   враження   про   навколишній   світ,   в   сім’ї   формуються   перші   оцінні  уявлення,  закладаються  моральні  устої,  прищеплюються  культурні  і  гігієнічні  звички.  Їй  належить  пріоритет  у  становленні  особистості  дитини,  вона  має  максимальні   можливості   для   набуття   малюком   знань,   умінь   та   навичок,  необхідних у подальшому житті.

Розуміння   того,   що   саме   в   сім’ї   закладається  фундамент  повноцінного  фізичного  і  психічного  розвитку  дитини,  спонукає  дошкільний заклад до пильного вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім’ї,  тобто, до тісної взаємодії ДНЗ і родини.

Тісний  контакт  з  батьками  вихованців  має  на  меті  надання  батькам  допомоги      в актуальних виховних питаннях, сприяє формуванню взаєморозуміння  в   родинно-педагогічному колективі, обміну виховним  досвідом.  Такий  взаємозв’язок  необхідний  і  для  того,  щоб  сформувати  у  батьків   правильне   уявлення   про   свою  дитину,  об’єктивно  оцінити її та визначити оптимальні шляхи всебічного розвитку малюка.

Позитивне  налаштування  педагогів  і  батьків  на   спільну   діяльність   має   величезну   педагогічну   цінність.   Батьки   будуть  упевнені  в  тому,  що  дошкільний  навчальний  заклад  завжди  допоможе  їм  у  вирішенні педагогічних проблем, і в  той же час не нашкодить, тому що буде  враховувати думку родини і пропозиції щодо взаємодії з дитиною. Педагоги, у  свою чергу, впевнені в розумінні з боку батьків більшості проблем.

Визнання пріоритету сімейного виховання потребує іншого змісту  взаємин  сім’ї  та дошкільного закладу. Новизна цього змісту визначається поняттям      „співробітництво”, „співпраця”,  „взаємодія”.  Суть понять ,,співробітництво”, „співпраця” полягає у беззаперечній рівновартісності вкладу кожного учасника процесу та у відсутності привілею вказувати, контролювати  та   оцінювати.

Основними засадами співробітництва є: взаємоповага, взаємодовіра,  взаєморозуміння  між  родинами  та  педагогом,  партнерство  й  чітке усвідомлення своєї ролі та відповідальності в спільній взаємодії, любов  до дитини, прийняття і повага її як особистості, розуміння її проблем.

    Взаємодія педагогів дошкільного навчального закладу з батьками дітей  дошкільного віку на основі співробітництва розпочинається з моменту першої  зустрічі.

Сутність  взаємодії  полягає  в  узгодженні  в  інтересах  дитини  вимог,  дій  дошкільного закладу і сім’ї як суб’єктів її виховання, активне залучення батьків  до   педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективу  дошкільного закладу.

Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім’ї та в дошкільному закладі   оптимальних умов для повноцінного фізичного та  психічного розвитку, сприяння   задоволенню її потреби  в  емоційно-особистісному  спілкуванні,  розвиток її  творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня комунікативних здібностей дошкільнят. Читати далі

Пам’ятка «Підготовка дитини до школи»

Пам’ятка «Підготовка дитини до школи» 

(рекомендації для батьків)

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростішим навичкам самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, охайно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

 

Профілактика виникнення та подолання проявів булінгу в дитячому середовищі

    Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування. Читати далі

Чому важливо навчити дитину дякувати

      Порадник для батьків «Чому важливо навчити дитину        

               дякувати»

Вдячність – це те почуття, яке людина вчиться переживати із дитинства , це обов’язкова якість свідомої людини. Вдячність відкриває доступ людині до великої кількості всього того, що її оточує, допомагає пізнати добро у своєму житті. Вдячна дитина відчуває більш глибокий зв’язок з батьками.

У результаті, якщо вона може зрозуміти, що багато людей докладають достатньо зусиль заради її ж блага, її життя поліпшується. Відчуйте самі й донесіть до дітей, що вдячність має потужну енергетичну силу і для того, хто дякує, і для того, кому дякують. На жаль, діти часто зростають в оточенні людей, які постійно на щось скаржаться. Справедливо зазначити, що й справді, не все так добре в «нашому королівстві». Утім, відсутність у житті вдячності як ставлення, дії, звички поступово стушовує його кольори — усе стає одноманітним, сіро-чорним. Адже людина не задоволена всім, що відбувається довкола. Скільки цікавих подій не трапилося б у житті, їй цього замало, аби по-справжньому радіти. Ми маємо навчитися самі й навчити дітей помічати добро, яке люди щодня приносять у наше життя, і дякувати за нього. І не важливо, що це — усмішка, послуга, подарунок, підтримка, допомога тощо. Людина, яка спрямовує свою увагу на позитивні сторони життя, менш схильна до стресів і ефективніше знаходить вихід із різних ситуацій. Окрім того, вона виносить із цих ситуацій життєві уроки як ресурс для розвитку. Читати далі

Дистанційна робота з батьками та дітьми

  Поради психолога

 

Тема: Бесіди з батьками і дітьми. Поради які стануть в нагоді на карантині.

Карантин це випробування для дітей та батьків. Вимушений карантин змушує багатьох проводити багато часу вдома. Перебуваючи у чотирьох стінах, ми можемо провести цей час з користю, не наражаючи на небезпеку себе та своїх дітей.

ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ

1.     Створіть “робочий” розклад дитині.

Перш за все, дитина повинна притримуватися певного “робочого” графіку. Його необхідно розробити з урахування карантину. Попередній режим дня не підходить, оскільки немає щоденних відвідувань садочка та гуртків. “Ця тема дуже актуальна та гостра.

2.     Психологи рекомендують розписати справи на усі тижні карантину.

3.     Дотримуйтесь режиму сну.

Обов’язково треба дотримуватися режиму сну, тому що потім дитині буде набагато складніше прилаштуватися до щоденного ритму.

4.     Нагадайте правила безпеки.

5.     Придумайте для дитини заняття. 

Щоб дитина не заважала працювати “з дому” чи займатися хатніми справами, їй теж треба вигадати зайняття.

6.     Правдиво поясніть дитині причини карантину.

Експерти з виховання дітей категорично не рекомендує брехати дитині чи прикрашати ситуацію.

    7. Одні правила для всієї родини.

 Краще пояснювати ситуацію. Якщо ж від дитини вимагається виконання певних правил, то ці правила мають бути загальними для всієї сім’ї. Їх мають дотримуватися усі.

“Виховання – це дуже відповідальна робота. Те, що ми вкладаємо в дітей , такими вони й будуть у дорослому житті. Самооцінка дитини формується ще  в дитинстві.  Діти дивляться на нашу поведінку, і вони такими самими будуть у дорослому житті» Читати далі

Пам’ятка для дорослих

Спокій VS тривожність: як обрати правильну стратегію у період карантину

Не дайте тривозі змоги заволодіти вами

Заздалегідь продумана послідовність дій має знизити тривогу. Якщо цього не відбувається і тривожний настрій починає позначатися на взаєминах із близькими людьми — з’являється дратівливість, погіршуються сон і апетит — зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта. Поліпшити тривожний стан можна завдяки фізичним та дихальним вправам, йозі, медитації. Щоб опанувати ці заняття, скористайтеся онлайн-уроками. Також підійдуть усі методи розслаблення, якими ви користувалися в звичайних умовах. Наразі приділіть їм більше уваги і зробіть їх щоденним ритуалом.

Порозумійтеся із рідними

Якщо ви залишилися вдома всією сім’єю, чимало залежить від ваших взаємин. Якщо раніше у вашій родині були якісь непорозуміння, які нівелювало те, що ви бачилися із рідними лише вранці та ввечері після роботи, то тепер саме час перевірити ваші взаємини на міцність.
Сім’я — це команда. Важливо розуміти, які спільні цілі є у вашої сім’ї і що ви можете зробити разом, аби їх досягнути.

Якщо обом батькам потрібно працювати з дому, можна мінятися: хтось працює в першій половині дня, хтось — у другій. Тривалі прогулянки в максимально безлюдному місці врятують всіх: діти будуть задоволені, батьки відпочинуть. Потрібно діяти як єдиний організм. Читати далі

Криза трьох років

Куточок психолога

     Криза трьох років

Криза є переломним моментом в умовах нормального психічного розвитку. Вона виникає тоді, «коли внутрішній хід дитячого розвитку завершив якийсь цикл і перехід до наступного циклу буде обов’язково переломним…»

Криза трьох років може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 – 4 роки. В окремих дітей вона є яскраво вираженою, в інших, навпаки, криза починається і завершується непомітно.

Криза трьох років засвідчує один з важливих моментів розвитку дитини раннього віку — усвідомлення себе як окремої особистості, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Це стає причиною нового ставлення до дорослого: дитина порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, намагається реалізувати прагнення «бути дорослим», демонструє свою самостійність і незалежність, протиставляє власні бажання вимогам дорослого.

Для кризи трьох років, найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття «Я» та «Я сам». За перші три роки свого життя маленька людина освоюється у навколишньому світі, звикає до нього і виявляє себе як самостійна особистість. У цьому віці настає момент, коли дитина ніби узагальнює весь досвід свого раннього дитинства, і на основі реальних досягнень у дитини складається власне ставлення до себе, з’являються нові характерні риси. Дитина вже випробовує свої сили, перевіряє спроможності. Вона утверджує себе, і це сприяє появі дитячої самолюбності — найважливішого стимулу до саморозвитку і самовдосконалення. Кожен з батьків  напевно, не раз стикався із ситуацією, коли швидше й зручніше було зробити щось за дитину: одягнути її, нагодувати, відвести в потрібне місце. До якогось віку це «проходило», але з трьох років збільшена самостійність може досягти тієї межі, коли малюку просто життєво необхідно випробовувати, робити все це самому. При цьому дитині важливо, щоб дорослі серйозно ставилися до її самостійності. І якщо дитина не відчуває, що на неї зважають та шанують її думку і бажання, вона починає протестувати. Зазвичай давати трирічному малюку право на повну самостійність аж ніяк неможливо: адже, вже багато що освоївши для свого віку, малюк ще не повністю усвідомлює свої можливості, не вміє висловлювати думки, планувати. Стосунки дитини з батьками повинні увійти до якісно нового русла і бути засновані на повазі та терпінні батьків. Суть нового поведінкового комплексу полягає ось у чому: по-перше, дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності настирливо, цілеспрямовано, незважаючи на складнощі та невдачі, що зустрічаються. По-друге, з’являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє, в цьому віці з’являється загострене почуття власної гідності — підвищена образливість, несподівані емоційні спалахи, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми. Читати далі

«Проблемна дитина: вчимося взаємодіяти».

Семінар -  практикум для вихователів

 

 

         «Проблемна дитина:   

         вчимося взаємодіяти».

 

 

        1. «Нестандартна» поведінка дошкільника.

        2. Портрет «проблемної» дитини.

        3. Як налагодити взаємодію з такою дитиною?                                     

Притча «Про виховання»  

Мета:  допомогти  учасникам  усвідомити  один із секретів гармонійного виховання дитини.

Хід: ведучий читає учасникам притчу.

Жінка прийшла за порадою до мудреця:

—  Мудрецю,  моїй  дитині  скоро  виповниться місяць. Як мені варто виховувати її — суворо чи ласкаво?

Мудрець взяв жінку й підвів її до виноградної  лози:

— Поглянь на цю лозу. Якщо ти не підрізатимеш її, жалітимеш її і не відриватимеш зайві пагони, вона здичавіє. Але якщо ти прикриєш лозу від сонця і його ласки, якщо не поливатимеш з турботою її коріння, вона помарніє. Лише коли раціонально поєднувати те і те, вдається виростити дивовижні плоди і насолодитися їхнім солодким смаком. Розумне поєднання любові, ласки та суворості сприяє розвитку  особистості. Читати далі

Ігри для дітей

           Ігри для дітей

         Ігри для дітей старшого дошкільного віку

 

Гра «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похва­лити. Приймаючий киває головою і го­ворить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусіду. Вправа проводиться по колу.

Попередження:

1.    Деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно допомогти. Можна замість похвали просто сказати «смачне», «солодке», «квіткове», «мо­лочне» слово.

2.  Якщо дитина затрудняється зроби­ти комплімент, не чекайте, коли засумує його сусід, скажіть комплімент самі.

Вправа «Мені подобається в тобі…»

Гра починається зі слів: «Мені подо­бається в тобі…». Дитина говорить цю фразу всім учасникам гри, дітям і дорос­лим. Інші учасники також говорять комплімент всім іншим, намагаючись, щоб ці компліменти були різними. Після вправи бажано обговорити, що почували учас­ники, що несподіваного вони про себе довідалися, чи сподобалося їм говорити компліменти. Вправа допомагає дитині по­бачити свої позитивні сторони, відчути, що приймається і цінується іншими дітьми.

Гра «Опиши друга»

Розвиток уваги й уміння описувати те, що бачив, продовження знайомства.

Вправа виконується в парах (одно­часно всіма учасниками).

Діти стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і особу свого партнера. Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те, наскільки дитина була точна.

Гра «Знайди пару»

Розвиток сензитивності і співвіднесен­ня тактильних образів.

Ведучий сидить на стільці в дальньо­му кутку кімнати у розслабленому стані із закритими очима. Одна людина з групи підходить до ве­дучого і протягує йому в руки свою од­ну руку. Дитина, що водить, уважно досліджує її з закритими очима. Як тільки ведучий вважає, що він досить добре запам’ятав руку, він говорить: «Все». Тоді всі учасники групи одночасно про­тягують йому свої руки і ведучий нама­гається знайти серед цієї безлічі рук саме ту руку, що йому хтось подавав спочатку.

Звичайно, виконуючи це завдання, діти, торкають почергово рук това­ришів, говорять «не та», відсувають ру­ку, яка не відповідає сформованому тактильному образу. Читати далі

      «СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ:        ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДОРОСЛИХ»

Консультація для батьків та педагогів

Як навчити дитину висловлювати свої думки, слухати  та сприймати думки інших? Відповіді на ці запитання нерідко непокоять батьків та педагогів, адже комунікативні вміння дитини дають їй смогу формувати адекватну самооцінку правильно ставитися до начальної діяльності.

Спілкуючись з дорослими, дитина пізнає світ, який її оточує, в усьому його розмаїтті — предметах, природі, людях та їхніх взає­минах. Тобто завдяки спілкуванню розвивається не лише комуні­кативно-мовленнєва сфера дитини, а й пізнавальна, емоційна, во­льова; особистість дитини в цілому. Отже, спілкування з дитиною є тим аспектом, що забезпечує цілісний підхід до її розвитку.

Спілкування об’єднує всі можливі сфери (побутову, ігрову, піз­навальну, практичну тощо) взаємодії дорослих із дитиною і розу­міння її:

  • Ø дій, як практичних, так і пізнавальних;
  • Ø реакцій на певний вплив дорослих;
  • Ø емоційних станів та ставлення до будь-чого;
  • висловлювань. Читати далі

Любов – найкращий засіб виховання

тренігове заняття для батьків

Малнацька Я.П

практичний психолог

ДНЗ №50

Усе виховання тримається

на одному слові: люби.

С. Соловейчик

Мета: поглибити знання батьків з питань морального виховання; ознайомити з поглядами на виховання в сім’ї відомого американського дитячого психолога Росса Кемпбелла та психотерапевта  Гері Чепмена.

 

Завдання:

-       ознайомити з технікою активного слухання;

-       навчити формувати свої висловлювання до дітей через «Я-повідомлення»;

-       надати батькам можливість поділитися досвідом сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду. Читати далі

ДЕМОНСТРАТИВНІ ДІТИ ЯК З НИМИ ВЗАЄМОДІЯТИ

Демонстративна поведінка – це виразні вчинки і дії індивідів, спрямовані на привернення уваги до себе, незалежно від потреби людей, які оточують їх
Демонстративна поведінка і її причини: єдина можливість для малюка привернути увагу до своєї особистості є потреба в самоствердженні – реакції малюка на певну подію. Особливістю дітей з демонстративною поведінкою є привернення уваги до своєї маленької персони будь-якими доступними методами. Такі діти досить активні в спілкуванні, але за великим рахунком співрозмовник їх зовсім не цікавить, він всього лише служить для них платформою для прояву і демонстрації себе. Вони потребують не простої уваги, а в захопленні собою.
Негативним проявом демонстративного поведінки стає агресія. Так як, коли дітей хтось починає не розуміти, то це їх дратує, провокує їх на скандали. Якщо вони не зможуть бути вище інших, тоді інший повинен стати нижче. Читати далі

ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ВИХОВАТЕЛІВ

 

НА ТЕМУ: «ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

        ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ»

Вступ дитини до школи передбачає появу в неї  нової соціальної позиції – учень, тобто безпосередній учасник навчання. Така  соціальна позиція передбачає рішучу зміну місця дитини  в системі доступних їй відносин, зміну її способу життя. Статус школяра формує особливу моральну спрямованість особистості дитини. Навчання для неї починає виступати не лише як процес засвоєння знань, а й власний обов’язок. Тому те, як буде справлятися маленький школяр зі своїми шкільними завданнями, його успіх або невдачі у навчальних справах, матимуть для первачка гостре афективне забарвлення.

Так особливо актуальною є проблема готовності дитини до шкільного навчання.

Психологічна готовність дітей до школи не полягає  в умінні читати і писати. Старші дошкільники сприймають цифри і літери як частину навколишнього світу й швидко втрачають до них інтерес. Натомість вони мають здібності до пізнання, тому важливе завдання дорослих – допомогти старшим дошкільникам розвивати та реалізовувати пізнавальний потенціал.

У процесі підготовки до школи найбільше уваги варто приділяти загальному розвитку дітей, оскільки саме від нього залежить їхня подальша успішність у навчанні.

З-поміж основних передумов, що забезпечують становлення психологічної готовності до школи, а згодом й успішність у навчанні,є:

-          розвиток допитливості та пізнавальної активності дітей;

-          уміння самостійно розмірковувати, аналізувати події та явища, робити висновки;

-          уміння виконувати пізнавальні завдання. Читати далі

Профілактика професійного вигорання вихователя

 

Семінар – практикум   для вихователів

 

Мета семінару-практикуму:

1)    Ознайомлення педагогів із системою понять та уявлень, необхідних для психологічного аналізу своєї особистості та групової взаємодії;

2)    Розвиток навичок рефлексії, емпатії, оволодіння прийомами і способами рефлексії, зворотнього зв’язку;

3)    Розвиток навичок розуміння власних емоційних станів, їх причини винекнення, наслідки;

4)    Ознайомлення та практичне засвоєння методів і способів по саморегуляції власних емоційних станів в стресових ситуаціях; профілактика професійного вигорання педагога; підвищення продуктивності педагогічної діяльності.

  1. I.                  Введення.

Ознайомлення з правилами участі в роботі практикуму:

1)    Робота проводиться в колі (коло – символ рівності та довершеності);

2)    Кожен учасник має право відмови від участі в окремих вправах, в обговоренні результатів (переміщення в умовний «акваріум»);

3)    Кожний учасник говорить тільки за себе і від власного імені;

4)    «Не критикувати!» Кожний має право на власну думку;

5)    Кожне практичне завдання, вправа потребує наявності зворотного зв’язку, для продуктивності проведеної роботи. Читати далі

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ДИТИНИ

                                                         

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і в зв’язку з цим збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити розпочату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо.

Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка. Читати далі