Сьогодні з-поміж важливих завдань, що постають перед системою освіти, особливої актуальності набуває проблема розумового виховання дітей дошкільного віку. Одним з центральних питань розумового виховання є розвиток уваги й логічного мислення.

Модернізація першої освітньої ланки відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні має на меті створення сприятливих умов для особистісного становлення та творчої самореалізації кожної дитини, формування в неї життєвої компетентності.

Базова програма «Я у Світі» та Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», націлює не стільки засвоєння дитиною певного обсягу математичних знань, скільки на якість запам’ятованої інформації та формування відповідних розумових дій, про оволодіння способами розв’язання різноманітних завдань з використанням елементарних логічних прийомів. При цьому логічний аспект виходить за межі математичного й охоплює весь життєвий досвід дитини у різних сферах життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам». Тому не випадково у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні завдання логіко-математичного розвитку не виділено окремо, а подано в кожній з означених сфер. Це не применшує ролі логічного аспекту особистісного розвитку дошкільника, а лише вдосконалює науково обґрунтовану схему систематизації змісту дошкільної освіти загалом та фіксує пріоритет цілого над частиною.

Той факт, що в навчанні дошкільнят переважають репродуктивні форми роботи й недооцінюється значення формування операційних компонентів мислення на різнотипних завданнях, зумовлює закріплення стереотипів. Тому важливе місце в забезпеченні навчання математики посідає пошук і впровадження нових підходів та резервів його активізації, спрямованих на розвиток операційних структур логічного мислення дитини. Під логічним розуміємо таке мислення, що передбачає виконання розумових дій, пов’язаних з перетворенням предметів та явищ дійсності, узагальненням їхніх властивостей, виявленням найсуттєвіших ознак тощо.

Протягом останніх років, вивчаючи та реалізовуючи Базову програму, ми спрямовуємо свої зусилля на озброєння наших педагогів сучасними освітніми технологіями, зокрема методами та прийомами формування логіко-математичної компетентності дошкільників.

Саме тому в своїй роботі ми використовуємо спеціальні логічні ігри, намагаючись у процесі навчання з раннього віку допомогти кожній дитині реалізувати закладені в ній неабиякі здатності мислити логічно та конструктивно.

Загальна характеристика мислення дітей дошкільного віку.

Надбання в психічному розвитку дитини пов’язані з прогресивними змінами вищої нервової діяльності, для якої стає характерною особлива жвавість орієнтувальних реакцій, що є необхідною умовою створення нових тимчасових нервових зв’язків. Утворюються складні рефлекси, в яких провідну роль відіграє слово. Функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов’язані із змінами в будові головного мозку, збільшення його ваги. Завдяки загальному фізичному розвитку вдосконалюються структура і функції мозку, що впливає на розвиток уваги й мислення дошкільників.

Мислення – узагальнене та опосередковане пізнання світу в процесі практичної й теоретичної діяльності індивіда, засіб творчості особистості. Мислення як процес пізнання характеризується такими ознаками, як опосередкованість, узагальненість, встановлення закономірностей у зв’язках предметів та явищ об’єктивної дійсності.

Порівняно з відчуттями і сприйманням мислення створює значно повніший образ світу, який несе в собі ступінь проникнення індивіда в сутність явищ дійсності, з’ясування їхніх властивостей. У своїх розвинених формах мислення – це раціональна пізнавальна діяльність, шляхом якої людина здобуває нові, абстраговані знання, будує узагальнений образ світу, створює власну філософію, зрештою, здійснює  акти творчості. Основою пізнавальної діяльності є здатність зосереджувати, концентрувати, переключати та розподіляти увагу на об’єктах пізнання.

Дитина оперує образами предметів, здійснює безпосередній практичний аналіз і синтез, втілюючи результати наочно-дійового мислення у грі, малюванні конструюванні. При цьому вона засвоює і поглиблює зміст значень слів, що збагачує її діяльність і відкриває нові властивості довколишнього світу вже без прямого контакту з ним засвоюючи знання.

Мовлення, а разом з ним і мислення, переходять на новий рівень розвитку. Слово виводить предмет зі сфери чуттєвих образів і включає його в систему понять – форму абстрактного відображення дійсності. Відповідно зростає продуктивність мислення – відбувається перехід його від наочно-дійового до словесно-логічного.

На першому етапі діти розв’язують завдання під час матеріальних (практичних) дій з предметами або будь-якими іншими матеріалами: літерами, геометричними фігурами, словами. На другому етапі дії залишаються ще «матеріалізованими». Це рух погляду по предметах, картках, літерах з позначенням цих предметів у слові, в мовленні. Подальший розвиток мислення – це ще більше згортання дій що виконуються, та інтеріоризація (перехід практичних дій у розумові). Інтеріоризовані розумові дії відбуваються в думці без опори на матеріальну (практичну) дію.

На кожному етапі можна виділити орієнтувальну й виконавчу частини розумової дії. Характер першої та її зміна є показовими для досягнутого дитиною рівня розвитку мислення. У процесі переходу від зовнішніх розумових дій до внутрішніх підвищується рівень узагальнень, якими користується дитина.

Таким чином, у дошкільному віці в мисленні дітей відбувається зміна співвідношення між практичною дією, образом і мовленням, внаслідок чого зростає роль мовлення. Висловлювання дошкільників під час розв’язування завдань виконують плануючу функцію, що сприяє збагаченню значення слів, які відображають досвід дій з предметами. Це означає, що мовлення стає рушійною силою розвитку мислення.

Конкретні особливості співвідношення практичних дій і образів залежать від змісту самих завдань, які постають перед дітьми. Поступово діти пізнають і усвідомлюють не тільки зовнішні зв’язки між предметами та явищами, а також більш приховані, глибокі, суттєві. Узагальненими стають уявлення, які відображають ознаки не тільки окремих об’єктів, але й їх груп і видів, удосконалюються мисленнєві дії. Від невпорядкованих пробних дій діти переходять до спроб пошукового характеру, від зовнішніх актів до внутрішніх дій з об’єктами, що виконують пошепки.

Виникнення міркувань у дітей-дошкільників означає що їхні інтелектуальні процеси набувають певної самостійності. Окремі судження об’єднуються й узгоджуються між собою, робляться умовиводи й таким чином здобуваються нові знання без чуттєвого сприймання об’єктів і практичних дій з ними. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти явища об’єктивної дійсності, з’ясувати їхні зв’язки, причини виникнення.

Це прагнення виявляється в численних запитаннях («Чому?», «Навіщо?», «Для чого?»), що є характерним для дітей дошкільного віку й реалізується з допомогою інтелектуальних дій. Так, уже в трирічних дітей складаються перші судження, наприклад, про те, які предмети тонуть, а які не тонуть, але в них ще відсутнє усвідомлення тих ознак предметів, від яких залежить ця властивість. П’ятирічна дитина, переконавшись, що соснова гілка, шматок пап’є-маше, маленька трісочка плавають, робить свідоме узагальнення: «Трісочка плаває, тому що вона маленька й легенька». Засвоєння понять, розвиток міркувань, які є основою логічного мислення, у старшому дошкільному віці набувають цілеспрямованого і систематичного характеру.

Мислення – стрижень будь-якої розумової діяльності дитини, яка включає мисленнєві операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків тощо. Процес мислення дошкільника нерозривно пов’язаний з його діяльністю та здатністю зосереджуватися на ній.

Особливості формування логічного мислення у дошкільників

Розумовий розвиток старшого дошкільного віку, основою якого є логічне мислення, здійснюється у процесі засвоєння найпростіших форм суспільного досвіду: предметних дій, елементарних знань і вмінь. Таке засвоєння знань і вмінь, як найбільш універсальний засіб закріплення і передачі загальнолюдського досвіду, відіграє провідну роль у розвитку дитини. Це засвоєння може здійснюватися в процесі стихійного, неорганізованого  навчання, яке має місце у повсякденному житті  дитини, її спілкуванні з дорослими і процесі цілеспрямованого навчання.

М. М. Поддьяков виділив три основні компоненти, які слід враховувати в процесі організації навчання:

1) принципи відбору й систематизації знань;

2) засоби і способи пізнавальної діяльності дітей в процесі засвоєння нового змісту навчання;

3) методи розвитку мислення дітей.

Численні дослідження доводять, що найсуттєвіші зрушення в розумовому розвитку дитини є наслідком засвоєння, по-перше, певної системи знань, які відображають суттєві зв’язки і залежності тієї чи іншої дійсності, і, по-друге, загальних форм мисленнєвої діяльності, які лежать в основі цієї системи знань.

В  дошкільному віці закладається основа уявлень про світ, про об’єкти та явища  дійсності, а також  певний стиль мислення.  Тут важливо не згаяти час, відпущений дитині природою на інтенсивний розвиток.

З’ясовано: можливості розумової діяльності  дитини досить високі, щоб вона належним чином  засвоювала як зовнішні ознаки , так і внутрішні істотні зв’язки. У цьому віковому періоді активно формується до початкових форм абстрагування, узагальнення, до умовисновків.

Розвиток у дошкільників  узагальнених способів розумової  діяльності, засобів побудови ними своєї пізнавальної діяльності – важлива  засада формування у них життєвої компетентності, вміння орієнтуватися у змінному  навколишньому світі, пристосовуватися  до нових умов життя, продуктивно та  гармонійно  взаємодіяти з довкіллям.  З  огляду на це у змісті дошкільної освіти, окресленому  Базовим компонентом, виділено як традиційний  математичний ( звичайний, відпрацьований ), так і логічний ( новий ) аспекти.

Спинимося дещо детальніше на понятті «логіка». Ним зазвичай позначають розумну внутрішню побудову людиною судження; добирати в ході висловлювання істинні  судження – посилки, які призводять до істинних суджень – наслідків; уміння висловлюватися, спираючись на логічні операції.

Логічні уміння – необхідний засіб освоєння дошкільником навколишньої дійсності, засвоєння матеріалу в будь-якій галузі знань, у тому числі й у  математиці. Вони використовуються для узагальнення та систематизації знань, дають дитині можливість самостійно виводити нове знання уже засвоєного.

Базовим компонентом дошкільної освіти передбачається наявність у старшому дошкільному віці таких умінь:

- використовувати початкові логічні прийоми, пов’язані з формуванням понять;

- будувати найпростіші висловлювання за допомогою  зв’язок «і», «чи», «якщо», «то», «ні»;

- робити правильні умовисновки (елементарні за змістом і нескладні за формою), доводити правильність свого міркування.

Навчання дошкільника розмірковування є одним з важливих педагогічних завдань, яке належить розв’язувати в контексті його особистісного розвитку в цілому, логіко-математичного зокрема.

Спостереження за міркуванням дошкільників показали, що діти без цілеспрямованого навчання використовують логічні операції у вигляді непослідовних порівнянь. Це свідчить про те, що дитина ще не володіє цією розумовою операцією, хоча робить спроби зіставляти чимось схожі предмети. Вона правильно виділяє в кожному з них окремі розпізнавальні, характерні ознаки (колір форму , позу тощо), але в чотирьох-п’ятирічному віці ще не знає, що треба в порівнюваних предметах виділяти однорідні ознаки й зіставляти їх попарно: колір з кольором, величину з величиною. Такі операції дитина виконує під час дидактичних ігор, занять, у побуті.

Щоб міркувати, робити висновки, порівнювати й узагальнювати, треба володіти не стільки кожною окремою операцією, скільки загальним способом розумової діяльності, яка формується в процесі навчання.

Розумовий процес включає три обов’язкові ланки:

¾   аналіз – найпростіша ланка мислення – зводиться в дошкільників до виділення якоїсь однієї, часто випадкової, ознаки предмета або умови (М.М.Поддяков);

¾   синтез 1 – первинний аналіз (сприймання задачі як цілого), тобто поділ задачі на частини, виділення її умов, даних;

¾   синтез 2 – вторинний (розв’язування, нове розуміння всієї задачі).

Розумовий процес маленької дитини йде від синтезу 1 безпосередньо до синтезу 2.

Найчіткіше виявляється логічне мислення в старших дошкільників у процесі встановлення ними різних зв’язків між предметами та явищами. У першу чергу дитина встановлює зв’язки функціональні (призначення, використання предметів). Найскладніше розкрити зв’язки простору й  часу в логічному, тобто змістовному, їх значенні. Причиною такої складності є, по-перше, прихована форма самих зв’язків (вони не лежать на поверхні явища, хоча доступні чуттєвому практичному досвіду). Дітям  важко виділяти змістовні зв’язки також через недостатню увагу педагогів до цих залежностей. Розвиток мислення дитини-дошкільника забезпечується узагальненням і ускладненням її практики і засвоєнням способів самої розумової діяльності.

Значну роль у розвитку мислення дитини відіграє мова. Збагачення словника, засвоєння простих, а потім досить складних граматичних структур, уміння слухати інших, розуміти й самому будувати потрібне речення – необхідні умови розвитку логічних форм мислення старшого дошкільника.

Саме тому в основу змістових ліній логіко-математичного аспекту Базового компонента покладено такі логічні і математичні операції, як серіація, класифікація, вимірювання та обчислення. Що означає кожна із них?

Серіація – упорядкування об’єктів за ступенем інтенсивності однієї чи кількох ознак;

Класифікація – вміння подумки поділяти предмети на класи за їхніми найсуттєвішими ознаками;

Вимірювання – порівняння однієї величини з іншою, прийнятою за одиницю;

Обчислення – здійснення підрахунків, розв’язування задач.

Логіко-математична компетентність старшого дошкільника характеризується таким комплексом умінь:

- здійснює серіацію за величиною, масою, об’ємом, розташуванням у просторі, перебігом подій у часі;

- класифікує геометричні фігури предмети та їх сукупності, за якісними ознаками та чисельністю;

- вимірює кількість, довжину, ширину, висоту, об’єм, масу, час;

- здійснює найпростіші усні обчислення, розв’язує арифметичні та логічні задачі;

- виявляє інтерес до логіко-математичної діяльності;

- прагне знаходити свої шляхи розв’язання завдань, самостійно виводить нове знання із засвоєного;

- вміє розмірковувати, обґрунтовувати, доводити і відстоювати правильність свого міркування;

- правильно користується виразами, що означають: положення предмета у просторі, вказують напрямки, пов’язують з орієнтацією у часі;

- вдається до використання зв’язок «і», «чи», «якщо», то», «ні», ;

- довільно, у потрібний момент, відтворює знання, легко й швидко використовує їх у різних життєвих ситуаціях, проявляє у різних формах активності.

Якщо дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їхніми зовнішніми ознаками, наприклад за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії – співвідношення предметів за змістом.

У п’ять-сім років дитина може оволодіти співвідношенням предметів.

Послідовність навчання передбачає такі етапи:

- змістовне співвідношення двох наочно представлених предметів

( «малюнок-малюнок»);

- співвідношення наочно представленого предмета з предметом, позначеним словом ( «малюнок-слово» );

- змістове співвідношення предметів та явищ, представлених у вигляді слів ( «слово-слово» ).

Л. А. Венгер запропонував ефективний засіб розв’язання проблеми формування передумов логічного мислення у дітей методом моделювання.

Наочне моделювання – це специфічна форма опосередкованої розумової діяльності в дошкільному дитинстві.

За умови сформованості наочне моделювання виступає як загальна інтелектуальна здібність, яка може виявитися під час розв’язування широкого кола завдань.

Формування наочного моделювання охоплює:

- оволодіння діями заміщення;

- побудову моделі шляхом надання замінникам властивостей, які відображають властивості замінених об’єктів;

- створення моделі за зразком, схемою, уявою;

- використання моделі для вирішення основного завдання.

Формування елементів логічного мислення в дітей дошкільного віку відбувається на заняттях з математики, в груповій та індивідуальній роботі, з використанням розвивальних, дидактичних ігор.

Багаторічна практична робота і спостереження за  вихованцями спонукали замислитись: а чи можна пришвидшити пізнання? Дійшли висновку, що таке цілком можливе, якщо формування та розвиток основних структур мислення дітей ітиме єдино правильним шляхом – шляхом вибору змісту методів навчання, адекватних інтересам дошкільнят. Навчання, що ґрунтується на використанні спеціальних розвивальних ігор, належить саме до таких методів.

Саме тому важливою складовою розвивального простору у нашому дошкільному закладі стала ігротека розвивальних ігор. Адже тут кожна дитина незалежно від рівня розвитку і здоров’я може оптимально реалізувати свої можливості

Одну з таких ігор – « Логічні блоки» – розробив угорський психолог  З.Дьєнеш; другу – «Кольорові лічильні палички» – бельгійський математик Х. Кюізінер.

Власне, самі ігри не нові – понад 30 років із ними працюють вихователі дитячих садків різних країн світу. Нас вони зацікавили тим, що прийнятні для роботи з дітьми протягом усього дошкільного дитинства, а також зорієнтовані на індивідуальний підхід до дитини.

 Творчою групою педагогів нашого закладу, розроблено цикл цікавих занять з логіко-математичного розвитку,  для дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку з використанням «Логічних блоків» та «Кольорових лічильних паличок».