Неадекватна харчова поведінка дитини призводить до виникнення неінфекційних захворювань. Щоб запобігти їх розвитку, слід формувати культуру раціонального харчування із самого дитинства. Які ж психологічні чинники впливають на вибір того чи того продукту харчування та на механізми формування харчових звичок і переваг у дітей дошкільного віку?

                       Особливості формування харчової поведінки дітей

Однією з найбільш вагомих причин погіршення стану здоров’я дітей дошкільного віку є порушення структури харчування та зни­ження його якості. Чимало захворювань та патологічних станів, зо­крема дефіцити або надлишки мінеральних речовин та вітамінів, призводять до порушення як фізичного, так й інтелектуального розвитку дітей. Тому профілактика та корекція порушень харчо­вої поведінки дошкільників мають важливе соціально-гігієнічне значення.

Харчування — це не лише фізіо­логічний, а й соціально та культурно зумовлений процес, тому організація раціонального харчування містить психологічні компоненти.

Харчова поведінка як складова способу життя людини охоп­лює пошук, вибір, приготування і вживання їжі, а також усі супут­ні процеси. Формується вона з дитинства, а отже, впливає на стан здоров’я й у дорослому віці.

Оцінюють харчову поведінку дитини як адекватну (гармоній­ну) або неадекватну (девіантну) залежно від багатьох показників, зокрема від місця, яке займає їжа в ієрархії цінностей дитини, від якісних і кількісних показників, етики та естетики харчу­вання.

          Харчова поведінка залежить від таких умов, як:

F     особливості культури;

F     виховання;

F     матеріальні можливості; біологічні особливості.

З-поміж найбільш значущих проявів неадекватної харчової по­ведінки дітей виокремлюють:

☺        надлишкове вживання солі, цукру, насичених жирів;

☺        дефіцит мікронутрієнтів у раціоні харчування;

☺        недостатнє вживання риби, молочних продуктів, овочів та інших продуктів, які є джерелом харчових волокон.

Так, якщо дитина не снідає, часто вживає солодкі газовані на­пої, цукерки, напівфабрикати та їжу швидкого приготування вели­кими порціями, це призводить до підвищення маси її тіла, а багаті на жири та бідні на клітковину раціони спричиняють захворювання серцево-судинної системи, ожиріння, рак тощо,

                                 Чинники, що впливають на культуру харчування

Особливості харчової поведінки формуються у дитинстві та ма­ють доволі стійкий характер. Найімовірніше, дитина, яка харчується неправильно, не змінить свою звичку у подальшому житті. Тому для формування адекватної харчової поведінки дошкільників переду­сім доцільно розглянути ті чинники, що впливають на вподобання у харчовій культурі дітей:

                     харчова поведінка батьків;

                     приклад авторитетних людей;

                     наочне навчання та моделювання;

                     реклама продуктів харчування.

          Харчова поведінка батьків

Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові переваги матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується, ділиться враженнями та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім’ї.

       Результативність виховання батьками як позитивних, так і не­гативних смакових звичок переважає впливи інших дорослих. Май­же завжди поведінка дитини визна­чається харчовими уподобаннями та культурою її батьків. Наприклад, якщо батьки постійно готують напівфабрика­ти або купують готову їжу, то цілком ло­гічно, що дитина звикає до такого харчу­вання та залюбки їсть такі продукти. Так формується замкнуте коло, бо з часом батьки переконуються, що саме це й є улюбленою їжею їхнього малюка.

     Приклад авторитетних людей

Харчова поведінка авторитетних для дитини людей, напри­клад дорослих або інших дітей, упливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.

Тож з огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним спо­собом формування моделей поведінки і більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування. Слід зауважити, що харчова поведінка незна­йомих дорослих на харчову поведінку дітей майже не впливає.

Науково та експериментально доведено, що змінити харчову поведінку дитини можна завдяки впливу наочного навчання та мо­делювання. Наприклад, якщо дитині, яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, у якому старші діти, пер­сонажі казок чи фантастичні герої їдять ці овочі залюбки, то вона змінить ставлення до цих продуктів харчування. Після перегляду фільму більшість дошкільників, наслідуючи дії героїв, починають вживати овочі від яких відмовлялися.

Важливо правильно обирати ілюстративний матеріал та за­соби наочного навчання, уважно ставитися до вибору мультиплі­каційних фільмів та дитячих програм, щоб сформувати адекватну харчову поведінку дитини і не порушити її впливом негативних пер­сонажів чи маркетингових навіювань

Реклама продуктів харчування

Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп’ю­тера, то більше реклами вона сприймає. Засоби маніпулювання сві­домістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої, які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама. До того ж перегляд телевізора протягом кількох годин на день значно змінює харчо­ву поведінку дитини — збільшується калорійність та кількість їжі, яку вона з’їдає.

     Зазвичай дитина обирає їжу, схожу на домашню, та ту, що ре­кламують: цукерки, шоколад, чіпси, фаст-фуд тощо. Дитяче харчу­вання в дошкільному закладі відрізняється від цих пріори­тетних для дитини продуктів і страв, що спричиняє додаткові труднощі в процесі адаптації до умов дитячого садка та подаль­шого формування харчової по­ведінки.

Якщо вдома прийнято сер­вірувати стіл та прикрашати страви, то дитина частіше на­даватиме перевагу домашній їжі, а не тій, що рекламують.

       Коли дитина має вільний доступ до їжі, то вона частіше обирає «заборонені» продукти, рідко — дозволені й корисні. Особливо, якщо батьків немає поряд. Тому коли необхідно підвищити привабли­вість певного продукту або страви для дитини, один зі способів це зробити — створити ситуацію їх штучного дефіциту.

                         Вплив неофобії на харчову поведінку дитини.

Неофобія — це природний захисний меха­нізм, що дає змогу дитині уникнути вживання в їжу незнайомих та нових продуктів. Неофобія притаманна дитині від народження, проте протя­гом підліткового віку її вплив слабшає, поступаючись місцем експериментуванню з новими про­дуктами, напоями тощо.

Пік неофобії припадає на вік від двох до шести років. До того ж хлопчики перебірливіші в їжі, ніж дівчатка.

    Виокремлюють такі причини неофобії: персональні (генетичні) чинники; харчові сімейні та етнокультурні традиції; соціальні впливи в організованому ди­тячому колективі. Окрім того, неофобія пов’язана із зовнішніми чинниками, зокрема різноманітністю доступної дитині їжі. Уподобання нового продукту збільшує бажання дитини скуштувати й інші незнайомі ра­ніше страви.

Подолання неофобії залежить від харчової поведінки оточен­ня, а особливо — батьків. Спостерігаючи за тим, як інші їдять не­знайомі страви, дитина поступово позбавляється страху перед но­вим. При цьому спостереження за оточенням впливає на дитину сильніше, ніж умовляння та розмови про їжу. Щоб позбутися нео­фобії, дітям зазвичай необхідно приблизно 15 разів спробувати но­вий продукт.

Також неофобія пов’язана з тим, хто купує незнайомі для ди­тини продукти (батьки чи інші дорослі), і чи може дитина ці про­дукти назвати. Неможливість ідентифікувати продукт при­зводить до відмови дитини від нього. Упізнавання продукту й уявлення про його властивості сприяє підвищенню довіри та ймовірності його вживання.

Дуже важливо сформувати в дити­ни уміння правильно обирати продукти харчування, орієнтуючись не лише на їх смакові особливості, а й на якість, харчо­ву і поживну цінність.

Отже, звички, набуті в дитинстві, пе­реходять і в доросле життя людини, тому формування стійких моделей адекватної харчової поведінки дитини важливе для збереження її здоров’я в майбутньому.

                  Захворювання, до яких призводить нераціональне харчування:

• •анемія;
• •атеросклероз;
• •хвороби органів травлення;
• •хвороби щитовидної залози;
• •гіпертонічна хвороба;
• •надлишкова маса тіла та ожиріння;
• •карієс;
• •кишкові інфекції;
• •інвазії та харчові отруєння;
• •кишковий дисбактеріоз;
• •метаболічний синдром;
• •злоякісні новоутворення;
• •подагра;
• •остеопороз;
• •цукровий діабет.

        Рекомендації щодо психологічних аспектів організації харчування дітей

Приймання їжі — це єдиний пізнаваль­ний процес, під час якого дитина в буквальному сенсі «куштує» навколишній світ. Вона має усві­домлено та позитивно ставитися до цього, адже приємні враження та емоції сприяють ліпшому засвоєнню продуктів харчування. Сформува­ти раціональну культуру харчування дитини та сприяти її ефективній організації у дошкільно­му навчальному закладі допоможе дотриман­ня рекомендацій щодо формування адекватної харчової поведінки дитини, дій у разі відмови дитини від їжі, поліпшення апетиту дитини  та особливостей її харчування під час вступу до ди­тячого садка.

                  ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ХАРЧУВАННЯ У ДІТЕЙ

Харчування — це одна із найважливіших функцій, яка забезпе­чує життєдіяльність нашого організму. Процес харчування у людини поряд з біологічною функцією викопує також соціальні, психологіч­ні функції. Їжа може бути формою спілкування, джерелом позитив­них емоцій, засобом відсторонення від власних проблем. Розрізня­ють декілька видів їжі за психологічним фоном, який їжа формує:

F їжа, яка дає почуття впевненості і захищеності (молоко);

F їжа, яка дає почуття фізичної сили і міці (м’ясо);

F їжа, яка підкреслює високий соціальний статус (кав’яр та чер­вона ікра);

F їжа дорослих, яка заборонена для дітей (кава, вино).

   Виникнення харчових розладів пов’язане не тільки з органічни­ми, але й із психологічними, соціальними факторами, самі ж хар­чові розлади відносять до психосоматичних.

У дошкільному віці підвищений або знижений апетит дитини психологи більш за все пов’язують з дисгармонійними сімейними стосунками, неправильною поведінкою батьків, їх неправильним уявленням про здорове харчування. Часто батьки, діти яких страж­дають порушенням харчової поведінки, не можуть правильно орга­нізувати режим харчування дитини. Помилкою також може бути неправильне використання продуктів харчування, які не відпові­дають віку дитини, догодовування в проміжках часу між основни­ми прийомами їжі, надмірне вживання солодощів. Батьки іноді не враховують фізіологічних можливостей дітей, пропонуючи їм над­мірну кількість харчів. Процес харчування може бути пов’язаний із негативними емоціями (конфлікт між мамою (татом) та дитиною, обмеження свободи дитини, вимагання ідеальної чистоти, ультима­туми, погрози). Знизити апетит дитини може критика батьків на її адресу за обіднім столом. Діти можуть відмовитись від харчування через пригнічений стан. У багатьох випадках відмова від їжі є для дитини засобом привертання уваги до себе батьків та близьких.

 Неадекватне виховання батьками, які нехтують дитиною або схильні до гіперопіки, постійно все забороняють або все дозволя­ють, не вчить дитину адекватно реагувати на внутрішні стимули голоду і насичення їжею, тому уявлення про здорове тіло не може у неї розвиватись.

Конфлікти між мамою (татом) та дитиною можуть також спри­яти розвитку ожиріння. Нерідко діти починають вживати вели­ку кількість їжі в тому випадку, якщо вони відчувають себе кину­тими, якщо їм недостатньо любові, тепла. У даному випадку їжа є джерелом позитивних емоцій. Діти переїдають, схильні до над­мірної ваги або страждають від ожиріння саме в тих сім’ях, де від­сутня культура харчування, правильне уявлення про здорове хар­чування. Дуже часто дітей примушують з’їдати все, апелюючи до того, що не можна викидати харчі. Пізніше для багатьох дітей пе­реїдання стає звичкою.

                              Правила здорового харчування:

F звертайте увагу не тільки на знижений апетит дитини, а й на під­вищений;

F намагайтесь знайти причину такого апетиту, пов’язати її з особ­ливостями взаємодії батьків та дітей;

F не забувайте та враховуйте смакові переваги, дитини;

F під час вибору місця для харчування дитини важливо створити сприятливу обстановку, забезпечити помірний контроль за при­йомом їжі, врахувати потреби дитини, надати їй можливість про­явити самостійність, свободу;

F будьте послідовні, батьки повинні висувати однакові вимоги до процесу харчування дитини, але їх має бути обмежена кіль­кість;

F не використовуйте їжу як винагороду (або покарання). Батьки купують дитині солодощі (чи інші привабливі продукти), щоб примусити дитину поводитися так, як цього хочуть вони, а ди­тина дуже швидко починає розуміти, що криками, істериками, плачем вона майже завжди може розраховувати на отримання солодощів;

F будьте в міру вимогливі, лагідні, спокійні, пояснюйте дитині зна­чення здорового харчування, будьте-для неї прикладом, уникай­те емоційної дистанції з дитиною, живіть її життям, інтересами, не допускайте неприйняття та байдужості.

 

 

Література:

1. Практичний психолог: дитячий садок №9, 2013.
   1. Психологічне здоров’я дошкільників/укл. Прищепа Т.І., Харків «Основа», 2010р.

 

                                                                                       Кабінет психолога

                              

                                        Пам’ятка

Формування адекватної харчової поведінки дитини

 

☺        Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.

 

☺        Варто пояснювати дитині, що під час харчування уся її увага має бути зосеред­жена на їжі.

 

☺        Можна підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами:

-  розгадувати загадки про їжу;

-  проводити бесіди-розмірковування;

-  вводити дошкільника в проблемні ситуації, де він має зробити самостійний харчовий вибір.

 

☺        Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом до­брозичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.

 

☺        Батькам слід знати, що діти-дошкільники вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих, тому форму­вання культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.

 

☺        Занепокоєння дорослих, підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина, впевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Кабінет психолога

Пам’ятка

 Дії у разі відмови дитини від їжі

 

☺                Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

 

☺                 Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з’їси — куплю…», «їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вжи­вання.

 

☺                Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з’їв порцію. Це призводить до пору­шення харчової поведінки.

 

☺                Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

 

☺                Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття за­пахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.

 

☺                Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний дос­від вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові від­чуття.

 

☺                Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляєть­ся від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допо­можу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

 

                                                                                       Кабінет психолога

Пам’ятка

Дії задля поліпшення апетиту дитини

 

☺                Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне са­мопочуття дитини і зокрема бажання їсти.

 

☺                Не можна об’єднувати за одним столом дошкільників, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали один одного від процесу харчування.

 

☺                Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підви­щенню апетиту, задає певний ритм рухів.

 

☺                Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їдять дошкіль­ники, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит

 

☺                Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

 

☺                Під час годування дошкільників слід уникати негативних емоцій та неприєм­них розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.

 

☺                Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впро­довж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

 

☺                Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дошкільника і його ставленні до процесу харчу­вання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                               Кабінет психолога

                       Пам’ятка

Особливості харчування дитини під час адаптації до умов дитячого садка

 

☺                Не варто змінювати стереотип поведінки дитини, зокрема і звички харчуван­ня, в перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі.

 

☺                Не можна змушувати дитину їсти, якщо вона відмовляється, — це посилить негативне ставлення до нового оточення.

 

☺                Слід підсолювати порцію дошкільника невеликою кількістю солі, якщо вдома дитина звикла до більш солоної їжі. Згодом кількість солі можна зменшити до загального рівня. Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитячому садку триває два-три тижні.

 

☺                На початку періоду адаптації батькам варто годувати дошкільника сніданком вдома, спокійно і без поспіху.

 

☺                Нову для дитини страву варто вводити в раціон невеликими порціями. Ліпше покласти дитині меншу кількість їжі, а потім, за її бажанням, додати ще.

 

☺                Слід пояснити дитині корисність нової страви, що допоможе перебороти її неофобію та сприятиме виникненню зацікавленості новою стравою:

- поінформувати дитину щодо складу страви, способу її приготування, смаку та користі для здоров’я;

- долучити дошкільника до розмови про страву чи її компоненти перед обідом;

- порадити батькам приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.

☺        Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей, які добре їдять. Уплив однолітків, роль наочного навчання та бажання наслідувати ото­чення позитивно впливатимуть на харчову поведінку дитини.