методичні рекомендації

Пам’ятка

До початку війни ми всі були сильними та працездатними, але зараз наша психіка переживає травматичну подію. Працювати стало складно, адже весь час ми відволікаємося на повідомлення про ще одні переговори, обстріли, гуманітарні коридори тощо. Пропонуємо п’ять порад, які допоможуть сконцентруватися на роботі та вберегти власні ресурси

1.  Визначте мету — для чого ви працюєте. Наприклад, щоб зберегти дохід для своєї родини, щоб бути корисним суспільству, щоб підтримати економіку, щоб не сидіти без діла тощо. Мета може бути будь-якою. Головне, щоб вона була значущою саме для вас.
2. Ставте перед собою невеликі завдання на короткий строк, наприклад на наступну годину чи дві. Обов’язково відмічайте для себе, що ви впоралися. Для вашої психіки це буде сигналом, що ви живі та готові діяти далі.
3.  За можливості облаштуйте робоче місце. Визначте, що саме цей стіл і стілець ви будете використовувати для роботи. Намагайтеся підтримувати лад у речах і справах. Якщо на робочому столі розміщено лише те, що потрібно в цей момент, у вас більше шансів зосередитися на справі.
4.  Поміркуйте, що в мирний час допомагало вам проживати складні та кризові моменти. Для прикладу, це може бути телефонна розмова з близькими, дихальні вправи, сльози, спорт, малювання, смачна їжа тощо. Відтак чергуйте робочі завдання з діяльністю, яка допомагає вам здолати стрес.
5.  Постійно будьте в контакті із собою та перевіряйте, чи маєте ви достатньо сил, щоб працювати. Якщо є сумнів, ліпше відновіть сили за допомогою інших видів діяльності. Аналізуйте рівень власної працездатності та за потреби відпочивайте. Так ви значно знизите вірогідність розвитку в себе посттравматичного стресового розладу.

Примітка. Підготовлено за матеріалами психолога Алли Каун.

Е- журнал «Вихователь-методист» №4, 2022 р.

Війна є важким випробуванням для кожного з нас. У це лихоліття нас постійно переслідують стреси, тривога, втома. Ми іноді відчуваємо, що сили покинули нас і це може вплинути на наше життя загалом. Психологи виділяють кілька правил, які допоможуть у цій стресовій ситуації Ці правила звичайно, не в змозі змінити політичну реальність, але вони можуть допомогти спокійніше пережити воєнний час чи інші стресові ситуації.
 Дотримуйтесь заведеного порядку життя – Звичайне розмірене життя створює острівець безпеки в океані небезпек і бур.
 Дотримуйтесь режиму здорового харчування, займайтеся спортом та висипайтеся – У здоровому тілі – здоровий дух. Слідкуйте за своїм здоров’ям, і це допоможе вам успішно пережити стрес.
 Виконуйте вправи на розслаблення. Щоденні вправи на розслаблення допоможуть вам подолати стрес. Чим регулярніше ви їх робите, тим краще навчитеся розслаблятися і підтримувати природній баланс в організмі. Все це безпосередньо впливає на настрій і душевний спокій. Спробуйте вправлятися кілька хвилин 1-2 рази на день.
 Говоріть про свої почуття з близькими людьми. Якщо ви поділитеся своїми почуттями та переживаннями, то виможете з подивом виявити, що інші люди відчувають те саме, що й ви.
 Допомагайте іншим – це можуть бути батьки, друзі, діти, яким потрібна ваша підтримка і любов. Ви також можете зайнятися добровольчою діяльністю в організації, яка вам подобається. Допомагаючи людям, що оточують вас, ви відчуваєте себе набагато краще. Крім того, ви зможете переконатися, що у вас достатньо сил для того, щоб самому впоратися із ситуацією та надати допомогу іншим.
 Виділіть час для улюблених занять. Щодня виділяйте час на те, що ви любите: заняття спортом чи мистецтвом, музика, читання, тощо. Це допоможе вам відволіктися від важкої реальності і пам’ятати про те, що навіть у важкі часи можна знайти оазис, який зробить життя кращим.

Зведений звіт

за результатами підвищення кваліфікації

педагогічних працівників ДНЗ №50 «Світлофорчик» за 2021 рік

Вихователь-методист ________________ Н.М.Валовенко

Щоб ефективно опрацювати літературний твір, не достатньо лише прочитати й обговорити його з дітьми. Найліпше для цього провести літературний проєкт. Завдяки йому діти зрозуміють змістові глибини тексту, отримають нові знання та позитивні враження. Як організувати таку діяльність? Ділимося досвідом.

Оберіть літературний твір

Літературний твір оберіть відповідно до теми тижня та вікових особливостей дітей. Зважайте, що головне завдання художнього твору — формувати світобачення дошкільника. Переконайтеся, що його зміст відтворює реальну картину світу й розкриває його особливості. Так дитина опановуватиме знання та вміння, які поліпшать її взаємини з оточенням. Це не означає, що казки в літературних проєктах під забороною. У казці теж можливо відшукати елементи, пов’язані з реальним світом.

Під час проєктної діяльності потрібно не лише читати й переказувати текст. На його основі слід вибудовувати різноспрямовану діяльність дітей. Тому надавайте перевагу творам, які стануть основою інтегрованої діяльності — пізнавально-мовленнєвої, творчо-продуктивної, рухової та ігрової, а також засобом залучення дітей до мистецтва слова, яке відкриває перед нами красу світу в різних його проявах.

Читайте й осмислюйте

Формальне читання тексту майже не впливає на розвиток дитини. Тому на початку літературного проєкту ознайомте дітей зі змістом твору та його сюжетною лінією на основі цілісного сприйняття тексту. Щоб зацікавити дітей, застосовуйте різноманітні прийоми.

Передбачення. Перед опрацюванням твору поцікавтеся в дітей, що вони вже знають на цю тему. Наприклад, перед читанням казки Володимира Сутєєва «Під грибом» складіть «кошик ідей». Запитайте дітей, що вони знають про осінь і лісових мешканців. Запишіть їхні висловлювання на стікерах або доберіть наліпки з відповідними зображеннями, а відтак наклейте їх на кошик.

Прогнозування за ілюстрацією. Покажіть дітям ілюстрацію до твору. Відтак запропонуйте припустити, яка назва твору та про що історія.

Щоб діти правильно сприймали зміст твору, перевірте, чи мають вони певні життєві уявлення та знання про дійсність. Якщо їх немає чи вони недостатні, перш ніж читати дітям твір, проведіть підготовчу роботу.

Літературний твір — основа, завдяки якій вихователь організовує проблемні бесіди, створює стимульні ситуації та навчає дітей розмірковувати.

Упереджене читання. Обговоріть із дітьми назву твору: «Чому твір так називається? Як ви вважаєте, що може відбутись у творі з такою назвою? Із чого, на вашу думку, почнеться твір?» Відтак прочитайте частину тексту. Попросіть дітей пригадати їхні припущення й відповісти на запитання: «Що саме справдилося? Що було неочікуваним, цікавим? Хто герой твору? Що, на вашу думку, буде далі?» Прочитайте дітям наступну частину твору та запитайте: «Чи може таке трапитися насправді? Що буде далі? Чим завершиться твір?»

Наприкінці проведіть рефлексію за змістом прочитаного. Вона допоможе з’ясувати емоційний відгук дітей на твір і перевірити, як вони зрозуміли загальний зміст. Для цього поставте їм три-чотири запитання, наприклад: «Чи справдилися ваші передбачення щодо завершення твору? Що вразило, від чого аж дух захопило? Що не зрозуміло? Про що хочете запитати?»

Сплануйте діяльність

Реалізуйте літературний проєкт поетапно. Щоб чітко розуміти, скільки часу потрібно, які види діяльності провести та якого результату очікувати, складіть план. Оформте його у зручний для себе спосіб — як таблицю чи інтелектуальну карту. Приклад табличного плану реалізації літературного проєкту зі старшими дошкільниками наведено в Додатку.

Інтелектуальна карта — ще один спосіб планувати освітню діяльність на основі літературного твору. У ній відображають смислові вектори твору, напрями діяльності з дітьми, засоби та методи реалізації навчально-розвивальних завдань. Інтелектуальна карта дає змогу побачити цілісну картину й підказує логіку організації освітньої роботи протягом певного періоду.

На основі твору «Осіння казка» Наталії Абрамцевої складіть карту за напрямами діяльності: художньо-мовленнєва, природознавча, сенсорно-пізнавальна, соціальна. На основі «Казки про вороняче гніздо» Софії Прокоф’євої — за основними поняттями твору: предмети гігієни, чистота, охайність.

Плануйте роботу над реалізацією проєкту відповідно до принципу «текстоцентризму». Адже смисли, ідеї, змістові лінії літературного твору дають змогу впливати на різні напрями розвитку дитини, зокрема:

• соціально-моральний — дитина засвоює основні моральні закони й пов’язані з ними елементарні правила соціального життя;
• когнітивний — набуває уявлень і знань, на основі яких формує власні судження та переконання;
• емоційно-ціннісний — вчиться розуміти й контролювати свої емоції та почуття;
• поведінковий — дізнається різні способи розв’язання життєвих проблем на основі системи життєвих цінностей, ставлення до себе, людей та світу;
• мовленнєвий — збагачує словниковий запас, вчиться висловлювати власну думку.

Організуйте творчу справу

Важливим компонентом літературного проєкту є творчий продукт. Щоб його створити, організуйте творчу справу за мотивами літературного твору. Завдяки творчій справі діти не лише глибше опрацюють зміст літературного твору, а й поліпшать комунікативні навички.

З першого дня реалізації проєкту орієнтуйте дітей на створення власного, незвичайного видання. Поміркуйте разом, що хочете отримати в результаті — альбом ілюстрацій, книжку, лепбук тощо. Оскільки діяльність дітей дошкільного віку не має регламентованого результату, спонукайте їх виявляти фантазію та творчість. Тож складіть план, розподіліть ролі та беріться до справи. Така колективна діяльність над спільним продуктом сприятиме розвитку в дітей уміння узгоджувати дії, домовлятися, шукати компроміс, допомагати й підказувати одне одному.

Отже, літературний проєкт — це складне ціле, в якому всі компоненти взаємодіють між собою. Він не лише допомагає ознайомити дітей з літературним твором, а й спонукає їх до самостійного висновку й роздумів. Саме літературний проєкт дає змогу не втратити виховної сили художнього слова, пробудити в дітей переживання й допомогти їм набути певного досвіду.

Використані джерела: ж-л «Вихователь-методист» №1, 2021 р.

Одне з основних завдань вихователя — розвивати зв’язне мовлення дошкільників. Фахівці вважають, що дитина опанувала зв’язне мовлення, якщо вона вільно володіє словником і граматичними вміннями. А також уміє зрозуміло висловлювати думку, узгоджувати слова в реченні, встановлювати логічні зв’язки між частинами тексту, дотримуватися плану розповіді й опису. Завдяки мовленню діти взаємодіють з оточенням і успішно соціалізуються. Щоб вони ліпше опановували ці навички, організуйте сеанси активізуючого мовлення.

Які засоби використовувати

Стимулюйте розвиток зв’язного мовлення молодших дошкільників завдяки тріаді лінгводидактичних засобів: текст, наочність, діалог. Використовуйте ці засоби в комплексі, адже поодинці вони втрачають ефективність.

Текст

Літературний текст — один із провідних засобів розвитку зв’язного мовлення дітей. Коли дитина слухає казку чи оповідання, вона ознайомлюється із системою мовних еталонів. Відтак використовує їх у повсякденній мовленнєвій діяльності. Тому обирайте тексти різних літературних жанрів, що містять лексеми, відповідні віку дітей, їхнім інтересам та провідному виду діяльності.

Під час обговорення літературного тексту заохочуйте дітей брати активну участь у розмові, самостійно вибудовувати висловлювання за сюжетом, повторювати репліки персонажів тощо.

Наочність

У молодших дошкільників переважає наочно-образне мислення. Щоб допомогти їм зрозуміти зміст твору, використовуйте наочність: ілюстрації, серії сюжетних картин, коректурні таблиці, іграшки тощо.

Діти цього віку швидко втомлюються та часто відволікаються. Щоб підтримувати їхній інтерес до спільної діяльності, обирайте яскраву й естетичну наочність. Водночас стежте, щоб вона не була переобтяжена додатковими елементами. Адже велика кількість дрібних деталей заважає дитині сприймати головний образ.

Діалог

Щоб стимулювати мовлення дитини, спонукайте її брати активну участь у діалогах за змістом літературних текстів. Зокрема, заохочуйте відповідати не одним словом, а самостійно вибудовувати зв’язні висловлювання.

Під час розмови з дитиною важлива як кількість запитань, так і їхній зміст. Формулюйте запитання різної складності — не лише про очевидні факти за змістом твору чи картини, а й такі, що спонукають дитину шукати відповіді.

Шаблонні запитання знижують інтерес дітей до спільної діяльності. Діти починають відповідати однотипними словами та фразами.

Ставте запитання, які дадуть змогу з’ясувати, як діти розуміють сюжет і дії персонажів. Також спонукайте дітей до діалогової взаємодії під час ігор за змістом тексту. Зокрема, заохочуйте їх коментувати ігрові дії, домовлятися одне з одним про правила тощо.

Як організувати діяльність

Основа зв’язного мовлення — фонетика, лексика та граматика. Роботу з молодшими дошкільниками за змістом літературного тексту вибудовуйте саме за такими напрямами:

• розвивайте фонематичний слух та звуковимову;
• розширюйте словник;
• навчайте правильно будувати висловлювання.

Щоб стимулювати розвиток мовлення молодших дошкільників, організовуйте роботу за змістом літературного твору під час спеціальних занять — сеансів стимульного спілкування. Кожен текст опрацьовуйте протягом трьох сеансів. Приклад роботи за текстом Корнія Чуковського «Курчатко» наведено в Додатку.

Перший сеанс розпочніть з ознайомлення дітей із текстом. Щоб вони ліпше сприймали зміст, використовуйте прийоми активного слухання. Зокрема, заохочуйте дітей відтворювати елементарні рухи за змістом тексту, відповідати на запитання, повторювати окремі слова тощо. Читання тексту супроводжуйте демонстрацією ілюстрацій.

Другий сеанс вибудовуйте на основі діалогової взаємодії за змістом літературного тексту. Прочитайте дітям текст повторно й обговоріть із ними зміст. Щоб активізувати мовлення дітей, організуйте переказ тексту з опорою на серію сюжетних картин. Під час переказу звертайте увагу на інтонацію, емоційне забарвлення висловлювань, темп мовлення, жести тощо. Після переказу запропонуйте дітям пограти в мовленнєві ігри, у яких потрібно дібрати синоніми, антоніми, епітети, рими тощо.

Третій сеанс організуйте як театралізовану гру. Якщо діти не готові до такої діяльності, організуйте цикл ігор за змістом літературного тексту. Щоб активізувати діяльність молодших дошкільників, окрім ілюстрацій, використовуйте набірне полотно, елементи костюмів, іграшки тощо. Заохочуйте дітей програвати окремі епізоди літературного твору, відтворювати діалоги. Також запропонуйте їм пофантазувати, зокрема змінити якусь деталь сюжету та спробувати створити власну розповідь за мотивами літературного твору.

Концентрація уваги дітей навколо літературного тексту протягом трьох сеансів дає змогу детально опрацьовувати кожну лексичну тему, поповнювати словниковий запас дітей, а отже, поступово формувати в них зв’язне мовлення.

Використані джерела: ж-л «Вихователь-методист» , №1, 2021 р.

Дитина вже через хвилину забуває, що ви в неї спитали? Їй не цікаво брати участь у занятті? Забудьте про шаблонні відповіді дітей! Натомість спонукайте їх до повноцінного діалогу. Дізнайтеся, як за допомогою розмови, бесіди та полілогу навчити дітей висловлювати свої думки

Соціальний досвід дітей дошкільного віку формується на основі отриманих уявлень про навколишній світ. Найповніше джерело інформації для дітей — дорослі. Саме вони зазвичай задовольняють пізнавальний інтерес дошкільників. У дитячому садку вихователі не лише відповідають на численні запитання дітей, а й пропонують їм самостійно відшукати відповідь. Для цього організовують розмови, бесіди та полілоги. За спрямованістю та механізмами ці форми мовленнєвої взаємодії принципово відрізняються. Розгляньмо коротко суть кожної з них.

Розмова

Діалог — обмін репліками між співрозмовниками, які щось обговорюють, коментують, оцінюють, підказують одне одному, надихають тощо. Діти й дорослі діалогізують у форматі розмови або бесіди.

На жаль, часто розмова як форма діалогу дорослого з дітьми реалізує не основну комунікативну функцію, а передусім регулятивну, вказівну. Так розмова набуває ознак вказівки, наказу дорослого, зауваження без обговорень. Наприклад: «Сашко, ти маєш зрозуміти, що…!», «Вітасику, це треба робити так…!» У ліпшому разі вихователь зводить розмову до пояснення чи монологізованого коментаря ситуації.

Зазвичай педагоги використовують розмову як форму мовленнєвого реагування на конкретну ситуацію: Сашко штовхається, Маринка сумує, горобці скубуться за крихту, одяг у шафі складено неохайно, необхідно нагадати про небезпеку брудних рук тощо.

Нерідко трапляється й так, що дорослі лише вдають, що слухають, а насправді лише формально підтримують діалог. Діти це відчувають і поступово втрачають інтерес до таких розмов. Щоб спілкування було повноцінним, тобто двостороннім, а діти виявляли відкритість і довіру, дорослі мають не просто слухати, а чути й розуміти кожного з них.

Дорослих дратує відчуття, що діти нібито не чують їх, часто не сприймають і не засвоюють того, що вони бажають донести. Але хіба не вони подали такий приклад? Діти понад усе цінують кожну мить щирого й зацікавленого спілкування, у якому дорослі присутні без останку. І хоч така розмова потребує більше часу, результат її буде ефективнішим.

Бесіда

Бесіда — це завчасно підготовлена, цілеспрямована й чітко продумана розмова на певну тему. Щоб вона не пройшла повз вуха дітей, вибудовуйте її як діалог. Бесіда втрачає сенс, якщо говорить переважно педагог, а діти лише вставляють короткі репліки в потрібних місцях. Повноцінна бесіда передбачає, що дорослий сприймає дітей як активних співрозмовників, думка яких має значення.

Бесіда може бути структурним елементом будь-якого заняття. За її допомогою вихователь:

• доповнює спостереження, сприймання тощо;
• пояснює особливості чи послідовність дій;
• готує, налаштовує, мотивує, націлює дітей на різні види діяльності;
• узагальнює, підсумовує результати спільних дій тощо.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку використовуйте бесіду як окрему форму освітньої діяльності. Тобто плануйте її як окреме заняття, у якому обговорення певної теми посідає центральне місце серед інших методів — читання, гри, вправи, спостереження тощо.

Структура такої бесіди містить три частини з чітко окресленими функціями:

• вступна — налаштувати на обговорення теми, актуалізувати знання й необхідний тематичний словник, зацікавити, заінтригувати тощо;
• основна — систематизувати, збагатити, уточнити знання й уявлення дітей з обраної теми за допомогою різних засобів і методів;
• заключна — узагальнити, підбити підсумки, сформулювати оцінні судження щодо участі дітей у розмові, висловлених думок; зберегти створений під час бесіди емоційний настрій, налаштувати на позитив у подальших діях дітей.

Основний елемент бесіди — це запитання. Прості та репродуктивні запитання спонукають дитину відтворювати відоме й очевидне. Евристичні, проблемні, складні запитання заохочують дошкільників розмірковувати, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, логічні ланцюжки. Успіх бесіди залежить від правильно обраних за кількістю та якістю запитань. А вміння формулювати необхідні запитання свідчить про професійну майстерність педагога.

Полілог

Суть поняття «полілог» стає зрозумілішою у зіставленні з бесідою, адже полілог є одним із її різновидів. Одна з основних цілей бесіди — інформувати, сприяти засвоєнню, розширенню й систематизації знань і уявлень. А полілог спрямований на формування вміння формулювати й висловлювати власну думку, міркувати, доводити, обстоювати свою позицію.

За визначеннями науковців, полілог — це проблемна бесіда, дискусія, диспут, у яких стикаються різні позиції, різні погляди на певне питання. Тож у результаті такого спілкування людина збагачує світосприймання, вчиться пізнавати себе, закони довкілля, виносить із них власні смисли, життєво необхідні для саморозвитку.

Використовуючи полілог у роботі з дошкільниками, враховуйте специфіку віку. Малий життєвий досвід, недостатні мовленнєві можливості, своєрідність психічних процесів зумовлюють часові обмеження для проблемної розмови. Тож полілог не може бути самостійним видом заняття.

Ключовим для полілогу є вибір теми. Правильно визначена тема зумовлює загальний смислоутворювальний ефект, підвищує рівень мислення, допомагає усвідомити взаємозв’язок усього з усім. Формулюйте тему для полілогу як запитання, що спонукає зробити свідомий аргументований вибір.

Щоб розпочати полілог, запропонуйте дітям поміркувати: «Відомо, що допомагати добре. А коли допомога — це погано?», «Що сильніше — слово чи рука?», «Чи можуть діти й дорослі обійтися одне без одного?», «Якого розміру „хочу“? Чи всі „хочу“ однакові?», «Чи легко бути маленьким?», «Чи можуть знання зростати або зменшуватися?» тощо.

Дотримуйтеся під час полілогу ключового правила: «Нічого не говори сам, став мудрі запитання дітям». Давайте дітям змогу подумати та не поспішайте «заповнити паузи». Водночас намагайтеся відчувати продуктивність цих пауз: чи діти просто сидять і чекають, що буде далі, чи вони розмірковують. «Порожні» паузи небезпечні тим, що зникає ритмічність розмови, а відповідно — інтерес дітей до неї. Продуктивні паузи важливі, бо навчають дітей розмірковувати.

Полілог — це зіставлення різних поглядів на одну проблему, тому враховуйте принцип багатоваріантності. Він допомагає дітям звикнути до думки, що існують різні погляди на те саме питання, не обмежуватись одним підходом і шукати кілька способів розв’язання поставленого завдання. Ставте дітям запитання, які не передбачають однозначної відповіді. Так ви одразу зорієнтуєте їх на існування кількох можливих варіантів: «Як швидко зробити светр важким? Назвіть хоча б три способи», «Як вибачитися перед людиною, яка не розуміє вашої мови?» тощо.

Щоб у полілозі взяло участь якомога більше дітей, вирівняйте їхні «стартові позиції». З’ясуйте, чи розуміють дошкільники суть проблемного запитання і як вони її розуміють. Запропонуйте пояснити значення ключового поняття теми полілогу.

Діти виявляють живий інтерес до полілогу, коли відчувають, що дорослому й самому цікаво отримувати відповіді на проблемні запитання. Щоб полілог не перетворився на монолог, підготуйтеся до обговорення, уникайте директивного тону, навчіться слухати дітей та швидко реагувати на висловлювання.

Наостанок зауважимо, що для ефективної мовленнєвої взаємодії з дошкільниками не достатньо добре відомих методів і прийомів. Важливішим є щире бажання дорослого почути дитину як носія власної думки й певної життєвої позиції, зрозуміти її. Як то кажуть: «Щастя — це коли тебе розуміють». Додамо: для початку — коли тебе чують.

Використані джерела: ж-л «Вихователь-методист» №1, 2021 р.

Вихователі часто скаржаться, що дошкільники неохоче вступають у діалог, не вміють висловлювати думку. Як сформувати в дітей такі вміння? Змінити підхід до організації мовленнєвої взаємодії. Не всі педагоги спілкуються з дітьми двосторонньо. Тож діалогічність залишається на низькому рівні або відсутня взагалі. Щоб підтримувати діалогічність і стимулювати мовлення дітей, організовуйте пізнавальні діалоги замість традиційних бесід.

Чому потрібні зміни

Здебільшого в дитячих садках педагоги проводять бесіди, за яких мисленнєва та мовленнєва діяльність дітей жорстко регламентована планом. Такі розмови спрямовані на те, щоб діти не відкривали істину, своє «живе» знання, а лише запам’ятовували та словесно відтворювали «мертве» знання, подане дорослим у готовому вигляді.

Зовні традиційна бесіда схожа на діалог, проте по суті категорично від нього відрізняється. Дорослий займає позицію «над розмовою», відповідно до якої він визнає суб’єктом мовлення лише себе, і тому намагається наповнити бесіду власним змістом. Хіба не знайомий більшості вихователів і методистів «парадний» конспект заняття, в якому прописані відповіді дітей на кожне заплановане запитання? Якщо вихователь уже до початку бесіди орієнтований саме на таку відповідь, будь-яку іншу він сприйматиме як неправильну.

У результаті таких бесід діти опановують лише певні діалогічні вміння, але не стають співрозмовниками. Вихователь применшує чи навіть ігнорує особистості дітей як учасників діалогу, партнерів, рівноправних суб’єктів пошуку істини. Так він мінімізує не лише розвивальний ефект бесіди, а й мотивацію дошкільників до пошуку істини в подальшому житті, унеможливлює потяг до знань.

Як організувати пізнавальний діалог

Перш ніж говорити про особливості організації пізнавального діалогу з дошкільниками, визначмо його основну відмінність. Під час пізнавального діалогу діти не лише закріплюють відоме, а й здобувають нові знання. Такі діалоги стимулюють розвиток пізнавальних процесів і допитливості, навчають дітей мислити, розмірковувати, доводити свою думку.

Щоб діалог став пізнавальним, обираючи тему, поставте собі запитання: «Яку життєво важливу інформацію, переконання чи настанову діти засвоять під час заняття?» Спираючись на відповідь, сформулюйте тему. Відтак підготуйтеся до її обговорення — поставте собі ті запитання, навколо яких будуватимете розмову з дітьми.

Під час діалогу ставте запитання, які дадуть дітям змогу «прожити» ключову ідею на власному досвіді. Саме проживання, а не сприйняття інформації в готовому вигляді активізує пізнавальну діяльність дошкільників. І помилка — його обов’язкова складова. Дозволяйте дітям помилятися. Проте не лише приймайте помилки, а й допомагайте їх проаналізувати, усвідомити причини та знайти способи їх виправити. Якщо уникатимете помилок чи ігноруватимете їх, діалог втратить розвивальний ефект.

Враховуючи вікові психологічні особливості дошкільників, під час пізнавального діалогу візуалізуйте процес відкриття істини. Для цього створіть разом із дітьми карту розумових дій. Оскільки здатність до символізації в дошкільників ще формується, їм важко самим дібрати необхідний символ. Запропонуйте на вибір кілька символів, серед яких діти виберуть саме той, що відповідає їхньому власному баченню суті досліджуваного поняття.

Аналізуючи разом із дітьми поняття «рух», розгляньте символічні зображення: стрілку, крапку, квадрат; пряму, хвилясту й ламану лінії тощо. Відтак запропонуйте дітям обрати символи та пояснити свій вибір. А щоб допомогти їм визначити конкретні кроки до власної мрії, скористайтеся символом «Пірамідка» або «Драбинка», вершиною якої буде сама мрія. Кожну сходинку запропонуйте дітям заповнити змістовими етапами, що наближають їх до цієї мрії.

Продумайте, як розмістити дітей. Традиційно вихователі використовують шкільну модель: «Діти, погляньте на мене!» У ній дорослий позиціонує себе як головну фігуру, принижуючи статус інших учасників процесу: «Ваша справа — слухати мене». Для пізнавального діалогу розмістіть дітей так, щоб вони бачили перед собою не лише вихователя, а й інших дітей і сприймали їх як співрозмовників. Не стійте над дітьми, а сядьте разом із ними на стільчику в колі. Так ви продемонструєте дітям, що хоч і залишаєтеся головним, але сприймаєте їх як рівноправних партнерів у спільному пошуку істини.

Як підготувати дітей

До участі в пізнавальних діалогах дітей готуйте поступово. Для цього, починаючи з молодшого віку, формулюйте запитання, обирайте лексико-граматичні вправи й організовуйте пошукову діяльність дітей відповідно до принципу багатоваріантності.

Щоб показати дітям безмежність пізнання істини, скористайтеся простим та ефективним прийомом, який Пеггі Дженкінс (Peggy J. Jenkins) описала у книзі «Виховання духовності у дітей». Запропонуйте їм виявити свою спостережливість, розглядаючи й називаючи предмети у груповій кімнаті. Відтак пробийте олівцем в аркуші маленьку дірку й запропонуйте дітям подивитися через неї на все, що вони називали до того. Заохочуйте дітей зіставляти враження від сприймання тих самих предметів по-різному. Так ви допоможете дітям зрозуміти, що деколи людина може робити висновки, не оперуючи всією інформацією.

Скористайтеся також прийомом, запропонованим швейцарським психологом Жаном Піаже (Jean Piaget). Розташуйте дітей кружка та запропонуйте їм розповісти, що саме вони бачать, коли дивляться на предмет усередині кола. Сенс у тому, що діти дивляться на предмет із різних боків, а отже, сприймають його по-різному. Відтак зробіть висновок: розглядаючи будь-яку проблему, ми опираємося на власні погляди, не бачачи картину з інших боків. Це допомагає дітям усвідомити, що існують інші правильні відповіді на одне й те саме запитання.

Іще один спосіб реалізувати принцип багатоваріантності — поставити запитання, які припускають численні варіанти відповіді. Запропонуйте дітям поміркувати над такими запитаннями: «Чому кінь не п’є воду зі склянки?», «Як швидко охолодити гарячу воду?», «Як зірвати яблуко, якщо воно висить високо?» тощо.

Окрім пошукових запитань, використовуйте багатоваріантні лексичні завдання та вправи, наприклад дібрати асоціацію до поданого слова. На слово «дупло» діти середньої групи надали 14 відповідей: дерево, дуб, ліс, пташка, дірка, білка, горішки, стовбур, дятел, зимова хатка, житло, сова, тепло і навіть карієс у зубі.

У таких завданнях не зупиняйтеся на одній чи двох відповідях. Спонукайте дітей до пошуку запитаннями-стимулами: «Як сказати по-іншому? А ще як можна?» Не забувайте відзначати і схвалювати бажання дітей сказати своє слово: «Діти, ви помітили, як Віталік цікаво сказав?»

Отже, щоб діти навчилися самостійно шукати відповіді, поряд із традиційними методами мовленнєвої взаємодії використовуйте пізнавальні діалоги. Під час них дошкільники усвідомлять, що існує більш ніж одна думка, й допоможуть одне одному побачити ситуацію з різних боків.

Використані джерела:ж-л «Вихователь-методист» №1, 2021 р.

Підготуйте дітей
Переконайтеся, що діти мають стартовий багаж інформації з теми, достатній запас емоційних переживань, осмислене ставлення до предмета бесіди. Адже підготовленій дитині є що зауважити, і вона зберігатиме інтерес до розмови.

Створіть позитивну атмосферу
Щоб діти виявляли активність та ініціативу, уникайте директивного тону. Ключ до конструктивної взаємодії — повага до особистості дитини, ваша щира зацікавленість темою бесіди. Не займайте також позицію «над розмовою», наповнюючи бесіду власним змістом.

Дотримуйтеся міри
Не «засипайте» дітей запитаннями — це швидко втомлює й набридає. Також не поспішайте самі відповідати, дайте дітям час подумати. Не намагайтеся спрощувати зміст бесіди, віддавайте перевагу запитанням, що спонукають поміркувати, — дітям подобається виявляти свою обізнаність і розв’язувати складні завдання.

Ставте запитання всім дітям
​​​​​​​Якщо проводите бесіду з групою дітей, адресуйте запитання всім дітям, а не окремій дитині — це спонукатиме до роздумів усіх учасників розмови. Щоб діти були активнішими, на початку вирівняйте «стартові позиції», тобто з’ясуйте, чи всі розуміють суть запитання. Передусім запропонуйте дітям пояснити значення ключового поняття теми бесіди.

Сформулюйте правила
​​​​​​​Щоб діти не говорили одночасно, домовтеся про спільний для всіх спосіб показати своє бажання висловитися, поділитися думкою. Також сформулюйте разом із дітьми правила, яких треба дотримуватися: не перебивати одне одного, почекати своєї черги, бути уважним, поважати чужу думку, навіть і відмінну від своєї.

​​​​​​​

Використовуйте педагогічні провокації
​​​​​​​Пам’ятайте, окрім запитань, інтелектуальну й мовленнєву активність дітей стимулюють ще й педагогічні провокації. Запропонуйте дітям сумнівне твердження, яке вони намагатимуться підтвердити або спростувати. Щоб допомогти дітям знайти відповідь, звертайтеся до їхнього досвіду, використовуйте стимульні завдання, ігрові вправи, інформаційні довідки тощо.

Примітка. Порадник підготувала Наталія Гавриш, професор кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, головний науковий співробітник лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, д-р пед. наук.

Використані джерела: ж-л «Вихователь-методист» №1, 2021

Що потрібно знати педагогу про атестацію та підвищення кваліфікації

Відмовитися від атестації не можна

Атестація педагогічних працівників освітніх та інших закладів є обов’язковою, і відмовитися від неї не можна. Це визначено пунктом 1.5 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН від 06.10.2010 № 930 (далі — Типове положення)

Для чергової атестації заява не потрібна

Щороку до 10 жовтня керівники освітніх закладів, працівники яких атестуються, подають до відповідних атестаційних комісій списки педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації, із зазначенням строків проходження підвищення кваліфікації. У цей самий строк до атестаційних комісій подають заяви педагогічних працівників про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації та заяви керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та в разі зниження ним рівня професійної діяльності

Із графіком атестації ознайомлюють під підпис

Атестацію педагогічних працівників здійснюють атестаційні комісії у строки:

• комісії I рівня — до 1 квітня;
• комісії II рівня — до 10 квітня;
• комісії III рівня — до 25 квітня.

Це визначено в пунктах 3.8, 3.30 Типового положення.

Керівник закладу подає до атестаційної комісії характеристику діяльності педагогічного працівника в міжатестаційний період.

Працівників, які атестуються, ознайомлюють із графіком проведення атестації та характеристикою їхньої діяльності під підпис

Атестаційна комісія вивчає діяльність осіб, які атестуються

Відповідно до затвердженого графіка роботи атестаційна комісія вивчає педагогічну діяльність осіб, які атестуються. Для цього члени комісії відвідують різні види роботи з дітьми та заходи, ознайомлюються з діловою документацією щодо виконання педагогічним працівником своїх посадових обов’язків, його участі в роботі методичних об’єднань, фахових конкурсах та інших заходах, пов’язаних з організацією навчально-виховної роботи, тощо (п. 3.3 Типового положення).

Під час оцінювання роботи педагогічних працівників ураховують:

• наявність позитивної динаміки досягнень дітей;
• використання сучасних освітніх технологій, зокрема інформаційно-комунікаційних, під час навчання та проведення різних заходів;
• узагальнення та поширення власного педагогічного досвіду — проведення відкритих заходів, майстер-класів, семінарів тощо;
• підвищення професійної кваліфікації;
• участь у діяльності професійних об’єднань

Атестація неможлива без підвищення кваліфікації

Кожен педагогічний і науково-педагогічний працівник закладу освіти відповідно до Закону України «Про освіту» зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою КМУ від 21.08.2019 № 800 (далі — Порядок).

Щорічне підвищення кваліфікації педагогічними працівниками закладів освіти — необхідна умова проходження атестації в порядку, визначеному законодавством.

Педагогічному працівнику, який атестується в перші п’ять років після закінчення закладу вищої освіти, не потрібно проходити підвищення кваліфікації

Щорічний обсяг годин для підвищення кваліфікації законодавство не визначає

Педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів. Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагога закладу дошкільної освіти встановлює його засновник (або уповноважений ним орган). Він не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років.

Законодавство не визначає ні мінімальну, ні максимальну кількість годин, які педагог має присвятити своєму професійному розвитку протягом одного року. Це питання обговорюють та узгоджують на засіданні педагогічної ради закладу

Педагог має право самостійно обирати форму підвищення кваліфікації

Підвищувати кваліфікацію можна за різними формами та видами. Педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг із підвищення кваліфікації (п. 7 Порядку). Відтак подають у встановлений строк свої пропозиції до плану підвищення кваліфікації.

Педагогічна рада закладу освіти на основі пропозицій педагогів затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників (із відривом чи без відриву від освітнього процесу). План підвищення кваліфікації можна змінювати протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою.

Якщо педагог обрав форму підвищення кваліфікації «поза межами плану», він оплачує її самостійно

Педагогічна рада визнає результати підвищення кваліфікації

Результати підвищення кваліфікації суб’єктів, що мають відповідну ліцензію або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Результати підвищення кваліфікації інших суб’єктів визнають рішенням педагогічної ради закладу освіти. Навчання за програмою підвищення кваліфікації, зокрема участь педагогічних працівників у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо, що здійснюється поза межами річного плану підвищення кваліфікації закладу освіти, може вважатися підвищенням кваліфікації, якщо це визнала педагогічна рада закладу освіти

За результатами атестації оформлюють атестаційний лист

На кожного педагогічного працівника, який атестується, оформлюють атестаційний лист у двох примірниках, один із яких зберігають в особовій справі педагогічного працівника, а другий не пізніше трьох днів після атестації видають йому під підпис.

Атестаційний лист — це документ, який підтверджує наявність кваліфікаційної категорії (тарифного розряду), педагогічного звання і є підставою для тарифікації педагогічного працівника.

Кваліфікаційна категорія та педагогічні звання зберігаються в педпрацівників до наступного рішення атестаційної комісії

Підготувала Ніна Омельяненко, шеф-редактор управлінських видань MCFR Освіта.

Комплексні програми

• Впевнений старт. Освітня програма для дітей молодшого дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
• Впевнений старт. Освітня програма для дітей середнього дошкільного віку (за загальною науковою редакцією Тамари Піроженко)
• Впевнений старт. Освітня програма для дітей старшого дошкільного віку (автори — Наталія Гавриш, Тамара Піроженко, Олена Хартман, Антоніна Шевчук, Олексій Рогозянський)
• Дитина. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років (науковий керівник — Віктор Огнев’юк)
• Соняшник. Комплексна програма розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку (автор — Любомира Калуська)
• Стежина. Комплексна альтернативна освітня програма для дошкільних навчальних закладів, що працюють за вальдорфською педагогікою (автори — Алла Гончаренко, Наталія Дятленко)
• Стежини у Всесвіт. Комплексна програма для дітей раннього та передшкільного віку (науковий керівник — Катерина Крутій)
• Українське дошкілля. Програма розвитку дитини дошкільного віку (автор — Олександра Білан; за загальною редакцією Олени Низковської)
• Я у Світі. Програма розвитку дитини від народження до шести років (за загальною науковою редакцією Олени Кононко)

Парціальні програми

• Акватеатр: парціальна програма адаптації дітей раннього та дошкільного віку до водного середовища і навчання плавання (автори — М. Єфименко, М. Литв’яков)
• Вітаю, театре. Парціальна програма для дітей старшого дошкільного віку (автор — Л. Макаренко)
• Вчимося розмовляти болгарською мовою, мовою наших батьків (автори — Т. Бучацька, Т. Куманова)
• Горизонтальний пластичний балет. Програма з фізкультурно-корекційної роботи в дошкільних навчальних закладах за авторською естетико-оздоровлювальною технологією (авторський колектив — М. Єфименко, Ю. Єфименко)
• Дитяча хореографія. Програма хореографічної діяльності дітей віком від 3 до 7 років (автор — А. Шевчук)
• Дошкільнятам — освіта для сталого розвитку. Парціальна програма для закладів дошкільної освіти (автори — Н. Гавриш, О. Саприкіна, О. Пометун)
• Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях. Навчальна програма та календарно-тематичний план (авторський колектив — А. Богуш, І. Сіданіч, В. Сучок та інші)
• Зерно любові. Програма та методичні рекомендації з духовно-морального виховання дітей дошкільного віку (авторський колектив — О. Шиян, О. Франкевич, А. Казіброда, Н. Патуляк, Г. Іванців, Л. Зеленко, Л. Цюпа)
• Інтелектуальна мозаїка. Парціальна програма інтелектуального розвитку дітей раннього та передшкільного віку (автори — Л. Зданевич, Л. Пісоцька, Н. Миськова, С. Таранціца)
• Казкова фізкультура. Парціальна програма з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку (автор — М. Єфименко)
• Комп’ютерна грамота для малят. Парціальна програма для дітей старшого дошкільного віку (автори — О. Болотова, О. Вайнер, В. Семізорова)
• Лідер живе в кожному. Парціальна програма для закладів дошкільної освіти з формування лідерського потенціалу дітей дошкільного віку (авторський колектив — Н. Гавриш, О. Безсонова, О. Безрукова, В. Воронов)
• Мудрі шахи. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в шахи (авторський колектив — В. Семизорова, О. Духновська, Л. Пащенко)
• Музично-казкові намистинки: оздоровчо-освітня робота з дітьми четвертого року життя (авторський колектив — І. Трофімченко, І. Малашевська, Н. Сімон, А. Гончарук та інші)
• Настільний теніс. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в настільний теніс (автори — В. Дроздюк, Г. Коваленко, Н. Якименко)
• Про себе треба знати, про себе треба дбати. Парціальна програма з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку (автор — Л. Лохвицька)
• Скарбниця моралі. Парціальна програма з морального виховання дітей дошкільного віку (автор — Л. Лохвицька)
• Формування математичної компетентності у дітей дошкільного віку. Парціальна програма (автор — Л. Зайцева)
• Цікаві шашки. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри в шашки (авторський колектив — В. Семизорова, О. Романюк, Г. Дульська)
• Шкіряний м’яч. Програма та методичні рекомендації з навчання дітей старшого дошкільного віку гри у футбол (автори — В. Дроздюк, Г. Коваленко, Н. Якименко)
• STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт. Альтернативна програма формування інженерного мислення в дітей передшкільного віку (науковий керівник — К. Крутій)

Витяг із листа МОН «Про переліки навчальної літератури та навчальних програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в освітньому процесі закладів освіти у 2021/2022 навчальному році» від 09.08.2021 № 1/9-404

Ж-л «Вихователь-методист», №9, 2021 рік.

У 2021-2022 навчальному році колектив дошкільного навчального закладу ставить такі завдання:

1. Забезпечити реалізацію змісту оновленого Базового компоненту дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) в освітній процес, активізуючи взаємодію педагогів з родинами здобувачів дошкільної освіти у формуванні ключових компетентностей.
2. Продовжити роботу над створенням розвивального освітнього середовища в закладі дошкільної освіти, «дружнього до дитини», для її особистісного становлення та збереження дитячої субкультури.
3. Оптимізувати роботу з розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку за допомогою інноваційних методів навчання

• Упорядкувати документацію
• Розробити дидактичні матеріали
• Перспективний план освітньої роботи
• Режим дня в літній період
• Табель відвідуваності
• Перелік загартовувальних процедур з урахуванням груп здоров’я дітей
• Листок здоров’я дітей
• План індивідуальної роботи з дітьми
• План взаємодії з батьками в літній період
• Контактні дані батьків та інформація про дітей, що перейшли з інших груп
• Пам’ятки щодо профілактики травматизму дітей
• Комплекси гімнастики, вправ для профілактики плоскостопості та порушень постави
• Ігри та вправи для ранкового й вечірнього збору
• Картотеку ігор на ділянці: дидактичних, рухливих, сюжетно-рольових, конструкційних
• Фізкультурні комплекси, маршрути піших переходів
• Маршрути походів та екскурсій із дітьми територією дитячого садка
• Картотеку спостережень за природними об’єктами
• Матеріали для індивідуальної роботи з дітьми
• Завдання для роботи на екологічній стежині
• Сценарії ігор-мандрівок, квестів, розваг, конкурсів
• Оформити групову кімнату та ігровий майданчик
• Прикрасити спільно з дітьми групу малюнками, атрибутами літньої тематики
• Дібрати для літературного осередку дитячі книжки про рослини, комах, тварин, дозвілля та ігри влітку
• Оформити календар літніх народних та екологічних свят
• Розробити й оформити разом із дітьми правила поведінки на прогулянці в літній період
• Підготувати плакати для дітей «Правила гігієни після прогулянки», «Правила поведінки на природі»
• Виготовити картки-схеми для проведення дослідів та експериментів, щоденники довготривалих спостережень для дітей
• Оновити разом із дітьми календар природи
• Обладнати осередки для організації та проведення:

· ігор із водою та піском, дослідів та експериментів
· загартовувальних процедур
· самостійної художньої діяльності

• Дібрати ігрове обладнання й атрибути
• Обладнання:

· для ігор із повітрям, піском і водою
· дослідів та експериментів
· праці на природі

• Обладнання й атрибути:

· для рухливих ігор відповідно до віку дітей
· спортивних ігор і вправ спортивного характеру — бадмінтону, настільного тенісу, серсо, городків, кільцекиду; елементів футболу, волейболу тощо
· оптимізації рухового режиму — біговели, самокати, стрибунці

• Матеріали для зображувальної діяльності, ручної та художньої праці

• Виносне ігрове обладнання відповідно до вікових особливостей дітей
• Природний, залишковий матеріал, картон для організації самостійних ігор дітей
• Підготувати інформаційні та просвітницькі матеріали для батьків
• Розмістити на груповому стенді інформацію:

· про режим дня групи на літній період та екран
здоров’я дітей
· пріоритетні напрями роботи з дітьми в літній
період
· заплановані заходи — свята, розваги, тематичні
проєкти, акції тощо

• Оформити папки-пересувки, буклети, пам’ятки:

· про організацію життєдіяльності дітей
· методи загартування й оздоровлення, організацію відпочинку дітей у літній період
· правила безпечного відпочинку в лісі та біля водойми
· долікарську допомогу при тепловому чи сонячному ударах, опіках, травмах, укусах комах, отруєннях тощо

• Підготувати матеріали для консультацій щодо оздоровлення, пізнавального й фізичного розвитку дітей

Консультація для вихователів

Почніть загартовувати дитину влітку

Літо — найсприятливіший період для оздоровлення та зміцнення дитини. Саме влітку сонце, повітря та вода найефективніше впливають на організм і підвищують опірність до переохолодження та інфекційних захворювань. А ще ці чинники посилюють здатність пристосовуватися до різких метеорологічних змін. Тому педагоги і батьки активно шукають методи загартування дітей силами природи. Розглянемо ті з них, які доцільно використовувати як в дитячому садку, так і вдома, адже вони не потребують складного обладнання і спеціальних умов, а головне — влітку їх можна проводити як у приміщенні, так і на свіжому повітрі.

Сонце

Сонячні промені різної довжини проникають в організм на глибину до чотирьох сантіметрів. Вони підвищують спротив організму, поліпшують фосфорно-кальцієвий обмін і загальний стан нервової системи завдяки підвищенню температури, зокрема в м’язах і залозах.

Ультрафіолетові проміні сонячного спектра проникають у шкіру лише на глибину до 1 мм. Вони не викликають суб’єктивні відчуття, проте спричиняють фізико-хімічні зміни у клітнинах. Саме ці промені сприяють утворенню вітаміну D, пігментів, поліпшують захисні якості шкіри тощо.

Сонячні ванни організовують на спеціально облаштованих майданчиках — соляріях. На них встановлюють тенти, які захищають дітей від прямих променів та вітру. Діти мають захистити очі та голову — надягти сонячні окуляри, панамку.

Сонячні ванни слід починати при температурі повітря не нижче 18°С, а для дітей раннього віку — 22°С. Тривалість перших сонячних ванн — 5 хв. Відтак, поступово збільшуючи тривалість на 2-3 хв, доведіть її до 10 хв. Загальна тривалість сонячних ванн має становити 20-30 хв — 2-3 рази по 10 хв протягом прогулянки.

Найліпший час для сонячних ванн — ранок, коли повітря чисте, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу.

Повітря

Свіже повітря корисне дітям, які часто хворіють, зокрема ГРВІ.

Повітряні ванни влітку проводять на веранді чи майданчику, який затінений деревами або тентом. В інші пори року — на веранді.

Відповідно до температурного режиму організовують повітряні ванни трьох типів:

• теплі ( 20°С і більше);
• прохолодні ( 16-19°С);
• холодні (менше 15°С).

Теплі повітряні ванни діти приймають лежачі або в русі. Розпочинати слід із 15-20 хв, кожен день збільшувати тривалість на 15-20 хв.

Під час повітряних ванн шкіра дітей незахищена одягом і безпосередньо контактує з повітряним середовищем. Готуйте дітей поступово: спочатку повітряні ванни у полегшеному одязі, відтак — у трусиках і майках. Коли діти звикнуть, охоче перебуватимуть на свіжому повітрі лише у трусиках або шортах.

Вода

У закладі дошкільної освіти воду використовують для загартування дітей упродовж року. Діти обливаються, обтираються вологою рукавичкою, ходять по вологій поверхні тощо. Ці процедури зазвичай проводять перед денним сном або після нього.

Обливання. Діти обливають руки, ноги чи все тіло водою індиферентної температури ( 34-35°С). Відтак розтираються махровим рушником. З огляду на реакцію дітей, поступово зменшують температуру води до 25-24°С. Цю процедуру ліпше проводити перед денним сном.

Волога рукавичка. Аби поступово підготувати дитину до водних процедур, скористайтеся методом розтирання вологою рукавичкою. Рукавичку слід змочити водою з температурою 30°С, віджати. Відтак обтерти груди і живіт дитини, витерти махровим рушником. Те саме повторити на спині, руках і ногах. Кожного тижня температуру води можна знижувати на 1°С і зупинитися на 15°С. Найліпший час розтирання вологою рукавичкою — після денного сну.

Ризький метод. Цей метод цікавий тим, що для загартування використовують морську воду. Діти ходять у довгій ванночці або по килимках, змочених солоною водою. Для цього потрібно розчинити кілограм морської солі у відрі води.

Правила:

• вода має доходити до гомілок дитини;
• ємкість має бути такою, щоб дитина могла комфортно виконувати різні вправи;
• під стопи можна покласти гладкі камінчики;
• починати слід із температури води 36°С, поступово знижуючи кожні два дні на 1°С. Відтак дійти до 22°С для дітей 3-4 років, до 20°С для дітей 5 років, до 18°С для дітей 6 років;
• після процедури ноги слід промити чистою водою і насухо витерти рушником.

Якщо немає зручної ємкості, можна використати суху «сольову доріжку»: розстелити на землі чи на підлозі клейонку та насипати туди 600 г морської солі і запропонувати дітям потупцювати по такій доріжці.

Контрастне загартування можна використовувати з трьох років. Це можуть бути контрастні повітряні ванни, під час яких слід забезпечити збільшення різниці температур повітря. Наприклад, починаючи з 4°С і до 10-15°С у двох приміщеннях. Також за подібною методикою можна застосовувати контрастний душ чи почергове обливання ніг водою контрастних температур.

Аби від процедур був ефект, кожний метод слід застосовувати регулярно. Тільки системний підхід дасть змогу зміцнити організм дитини та поліпшити її емоційний стан.

Примітка. Інформацію підготувала Наталія Левінець, доцент кафедри методик та технологій дошкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, канд. пед. наук, Київ.

Тамара Піроженко завідувач лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, д-р психол. наук

Ольга БАЙЄР завідувач кафедри дошкільної освіти Запорізького ОІППО, канд. психол. наук, доцент

Особистісне становлення дитини починається вже з перших годин в оточенні сім’ї та продовжується весь період дошкільного дитинства. Шестирічні діти зазвичай уміють регулювати власну поведінку, виявляють самостійність, мають основи світогляду, своєрідну картину світу та відповідні віку життєві навички — тобто демонструють ознаки дошкільної зрілості та певний рівень сформованості особистісної компетентності. Щоб формувати в дітей основи цієї компетентності, створіть у дитячому колективі атмосферу довіри на основі емоційно забарвленого спілкування, в якому домінують позитивні емоції та поважне ставлення одне до одного. Пропонуємо кілька порад, як це зробити.

Проводьте ранкові зустрічі

Діти мають відчувати, що їм раді в дитячому садку, на них чекають. Щоб створити й підтримувати таку атмосферу, щодня влаштовуйте ранкову зустріч для кожної дитини. Це дружнє й уважне вітання дитини, щойно вона прийшла з дому в дитячий садок. Вітайтеся доброзичливо, дивіться дитині в очі, злегка усміхайтеся, говоріть спокійним голосом і з лагідною інтонацією. Саме від цього моменту залежить, чи налаштуєте ви дружнє й довірливе спілкування з дитиною на весь день.

Також до початку організованих спільних справ проведіть із дітьми ранкову структуровану бесіду в колі на килимку. Вона має складатися з чотирьох компонентів: привітання, обмін інформацією, спільна діяльність з усією групою дітей та щоденні новини. За допомогою ранкової бесіди ви маєте змогу залучити кожну дитину до спілкування відповідно до її бажання та власного досвіду.

Упорядкуйте куточок приналежності

Дітям важливо знати, що їх розуміють і приймають, схвалюють і поважають, а також одночасно відчувати власну винятковість і спорідненість з іншими. Щоб формувати в дітей почуття приналежності до колективу однолітків, створіть куточки приналежності. Наприклад, стенд або осередок, у якому унаочнена інформація як про всю групу, так і про кожну дитину.

Розмістіть посередині стенда колективне фото групи, а навколо — фото кожної дитини й теки з їхніми досягненнями. Або облаштуйте окрему поличку для колективних та індивідуальних робіт, які виготовили діти у творчій та навчальній діяльності. Щоб позначити авторство виробу, розмістіть поряд із ним символічну персоналізовану фігурку дитини-автора.

Якщо в дитини не розвинене почуття приналежності до групи, вона демонструє негативну поведінку. Наприклад, ізолює себе від інших, ставиться до них агресивно, залякує і дражнить, намагається привернути увагу будь-яким способом чи прибрехати щось про себе. Така дитина потребує більшої уваги. Щоб допомогти їй відчути себе частиною колективу:

• навчайте допомагати іншим;
• визнавайте досягнення й таланти дитини та заохочуйте до цього її однолітків;
• спонукайте ділитися своїми почуттями;
• залучайте дитину до спільної діяльності;
• розвивайте навички співпраці, вміння взаємодіяти з партнерами у грі та в різних видах діяльності.

Під час взаємодії з однолітками дитина освоює простір спілкування та співпраці. А це сприяє розвитку її соціального пізнання та формує позитивні взаємини з партнерами.

Формуйте в дітей також почуття приналежності до своєї родини, інтерес і повагу до її традицій і звичаїв. Для цього реалізуйте разом із батьками різні тематичні освітні проєкти: «Я і моя сім’я», «Як ми відпочиваємо з родиною», «Добрі руки моєї бабусі», «Мій любий тато», «Наші традиційні сімейні справи» тощо. У межах цих проєктів проводьте бесіди з батьками та дітьми, пропонуйте їм разом створювати колажі, лепбуки, куточки на відповідні теми.

Використовуйте екран настрою

У групі панує атмосфера емоційно забарвленого спілкування, коли діти вільно висловлюють свої почуття й емоції. Щоб спонукати їх до цього, використовуйте екран настрою — стенд, на якому зображено простори веселого та сумного настрою.

Заохочуйте дітей відображувати на стенді свій настрій, коли вони вранці приходять у групу. Для цього кожна дитина має прикріпити свою фотокартку чи смайлик у відповідній зоні стенда. Перед ранковою зустріччю чи заняттями разом перегляньте «настрій групи». Радійте тому, що в певної кількості дітей гарний настрій, та підтримуйте тих, у кого сумний. Відтак обговоріть причини такого настрою.

Екран настрою допомагає оцінити стан емоційного добробуту дитини. А відтак розвивати в неї емпатію та саморегуляцію, навчати співпереживати та співчувати, виражати свої емоції соціально прийнятним способом і володіти собою.

Сформулюйте правила групи

Один зі складників особистісної компетентності — здатність володіти й керувати своїми досягненнями в поведінці та діяльності. Тому навчайте вихованців самоконтролю та регуляції активності у взаємодії з ровесниками й дорослими. Для цього встановіть певні правила групи.

Уводьте правила в молодшій групі та продовжуйте користуватися ними до старшої, поступово доповнюючи та уточнюючи їх. Розробіть правила разом із дітьми. Відтак розмістіть їх на стенді, поділеному на дві зони — «можна» й «не можна». Співвідношення правил залежить від віку дітей, але «можна» завжди має бути більше (табл.).

Формулюйте правила у віршованій формі. Так діти будуть із цікавістю слухати, як потрібно поводитись удома, в гостях, у дитсадку та школі, легко запам’ятають правила та із задоволенням будуть проговорювати їх і позитивно сприймати, коли дорослий нагадуватиме про них.

Правила групи дають змогу пояснювати дітям наслідки небажаної поведінки та допомагати їм розпізнавати й долати проблеми у взаєминах із дітьми й дорослими. А отже, сприяють розвитку навичок самоконтролю.

Створіть куточок усамітнення та відпочинку

У дитячому садку вихованці постійно перебувають, взаємодіють і спілкуються в колективі. А це нівелює їхні особистісні потреби та призводить до психологічної втоми. Тому створіть у групі простір для усамітнення, рефлексії та відпочинку.

Облаштуйте невеликий відокремлений куточок у спокійному просторі групи. Наприклад, побудуйте халабуду, шатро, намет чи просто поставте ширму. Створіть і оформте куточок разом із дітьми. Відтак розмістіть у ньому предмети для відпочинку: м’які подушки, килимок, іграшки, книжки, предмети для сенсорної релаксації тощо.

У куточку усамітнення дитина може побути наодинці із собою, розслабитися, відпочити, пригасити негативні емоції, заспокоїтись, адаптуватися до нових умов тощо.

Отже, означені способи взаємодії допомагають розвивати комунікаційні навички, емпатію та самоконтроль дітей. А також навчають їх висловлювати й проживати свої почуття й емоції, співпереживати іншим і формувати позитивні взаємини з однолітками. Тож скористайтеся цими порадами, щоб створити у групі емоційно забарвлене спілкування та формувати особистісну компетентність дітей. Успіхів!

Використані джерела:

Ж-л «Вихователь-методист» №5, 2021 р.