Консультація музичного керівника
Співаєте дітям? Так тримати!
або
Чим батьківський спів важливий і корисний для дитини
Нормалізує психологічний та фізичний стан
Спів дорослого дитині – це універсальне явище в усіх світових культурах. У дітей із народження «вбудована» увага до співу, а в батьків – прагнення співати дітям і в такий спосіб транслювати свою любов і турботу. Можливо, дорослі інтуїтивно відчувають те, що підтверджують дослідження: спів набагато дієвіше, ніж слова, заспокоює дитину й поліпшує її фізичний стан.
Усе це працює не лише із немовлятами, а й з дітьми дошкільного віку й старше. Прикро, що здебільшого співочого настрою батьків вистачає максимум на перший рік життя дитини – на колискові перед сном. Потім мамину пісню замінює ютуб. А між тим старші діти вже можуть не просто слухати батьків, а й співати разом з ними. І це веде нас до наступного пункту – спільної діяльності батьків і дітей і соціальному зв’язку між ними.
Укріплює родинний зв’язок
Родинний спів – це живе втілення зв’язку поколінь; спосіб створити спільний безпечний простір комунікації та єднання багатьох членів сім’ї. дивно, але саме цього співочого» способу спілкування, який ще недавно був для українців найприроднішим, – багатьом родинам зараз не вистачає. Тож музичний керівник, як ніхто, у змозі підштовхнути батьків вихованців до того, щоб започаткувати цю традицію або активніше підтримувати її.
Якщо в сім’ї з’являється молодша дитина, спільний родинний спів може допомогти старшим дітям «привітати» нового члена сім’ї, легше призвичаїтися до нового учасника сімейної традиції.
| Розвиває навички мовлення й комунікації |
Пісня – це особливий тип мовлення. Колискові, забавлянки, ритмічні скоромовки містять знакові інтонаційні звороти рідної мови. А отже, коли батьки співають дитині народні пісеньки, то здійснюють велику роботу:
- демонструють дитині, як улаштована мова;
- готують дитячі вушка, голос та загалом мозок до того, щоб працювати з мовленням, формувати думки словами;
- формують і збагачують словник дитини.
Позитивний поштовх отримують і суто музичні здібності – розвиваються звуковисотний та ритмічний слух, здатність чисто співати. А ще, спів дітям та з дітьми – це найефективніший шлях формувати дитячу здатність комунікувати.
Згадаємо ще одну перевагу: дитячі пісні часто інтуїтивно поєднують з рухами та жестами, танцювальними елементами. Навіть якщо дорослий нічого не знає про музичне виховання, він супроводжує свій спів принаймні рухами рук та пальців. Дитина прагнутиме повторювати – і це стимулює її просторове мислення, вона навчатиметься координувати рухи свого тіла.
| Активізує здатність до емоційної регуляції й самовираження
|
У всіх людей у мозку від народження працює механізм, який змушує прислухатися до мелодичних та ритмічних патернів, налаштовуватися на них. Коли людина чує, або передчуває внутрішнім слухом розвиток музики – це активує зони мозку, пов’язані з відчуттям задоволення й винагороди. А це, своєю чергою, допомагає утримувати емоційну рівновагу й свідомо фокусувати увагу.
Уміння регулювати власний емоційний стан та фокусувати увагу неодмінно знадобляться дітям у житті, зокрема під час навчання. Водночас це має перевагу й для батьків: із дитиною, яка вміє регулювати свої емоції, простіше домовитися. А ще – її поведінка комфортніша для всіх членів родини й насамперед для неї самої.
|
Формує простір радості й здоров’я
|
Коли батьки співають – це добре не лише для їхньої дитини, а й для них самих! Недарма більшість людей полюбляють співати. Ми відчуваємо, що в цій діяльності є щось здорове й корисне – і дослідження це підтверджують. Отже, регулярний спів:
- полегшує стрес, знижує рівень кортизолу в крові;
- стимулює імунну відповідь;
- поліпшує роботу легень, допомагає позбавитися хропіння;
- створює відчуття товариськості, безпеки, спільного сенсу – коли люди співають у групі;
- стимулює пам’ять;
- допомагає впоратися з переживаннями;
- тренує дикцію.
У підсумку процитуємо дослідницю Сандру Трегуб: «Я нікого не примушувала б співати. Просто людям варто робити те, що приносить задоволення, – і ділитися цим зі своїми дітьми».
Підготувала Олена Коротченко
