Гепатит А - це інфекційне захворювання печінки, яке спричиняється  вірусом гепатиту А.

Вірус  передається  по  аліментарному шляху кров  або продукти крові, фекально-оральним шляхом, через   заражену воду і їжу, руки, недотримання елементарних правил  гігієни.

Інкубаційний період  складає від 2/х до 6/и тижнів, а в середньому – 28 днів, в залежності від кількості вірусу, який потрапляє до організму  людини. Чим більша  доза вірусу, тим коротшим є інкубаційний період.

Після  інфікування  імунна система  утворює антитіла  проти вірусу гепатиту А, який забезпечує подальший  імунітет.   Захворювання  можна  запобігти  шляхом вакцинування.

Ранні симптоми: слабкість,недомагання, пониження  апетиту, нудота, блювання,  відчувається  біль в м’язах (ці симптоми можуть бути прийняті  помилково  за  симптоми іншої  хвороби).

Захворювання на гепат А можна запобігти   за допомогою вакцинації, дотримуючись правила гігієни і санітарії. 

Діти, які інфікувались вірусом гепатиту  А, як  правило переносять  захворювання в легкій формі протягом  1-3 тижні, а дорослі   хворіють більш в тяжкій формі.

Хто в зоні ризику:  працівники які найбільш контактують  із можливим джерелом інфекції -  зайняті доглядом за дітьми,  медичні  працівники, прибиральники, пожежники, команда поліції . За умови недотримання правил особистої гігієни  ризики захворіти підвищуються.

Скарлатина – це інфекційне захворювання, яке  проявляється  інтоксикацією організму, гнійним ураженням мигдаликів рото глотки,та характерним  дрібнокрапчатим висипом.

Джерело інфекції  -  хворий з початку  захворювання до 4-5 діб  після зникнення  клінічних  симптомів.

Основний   механізм передачі  збудників – повітряно-крапельний,  руки, через білизну, предмети побуту,  іграшки.

Вхідними  воротами для інфекції  є  ротові мигдалики.

Зустрічаються як поодинокі  випадки, так і епідемії.  Серед  хворих переважають діти.

Первинне  вогнище  інфекції: у мигдаликах  та носоглотці. Тривалість  інкубаційного періоду  від кількох годин  до 12 днів. Типова скарлатина  починаеться гостро, температура підвищуеться до 38,5-40, з’являється часте блювання,  головний біль, нездужання, болючість при  ковтанні.  На другий день  з’являються  характерні  плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку  висип з’являється на шиї та верхній частині грудей, а у продовж  наступних 2-3/х днів  поширюється по всьому тілу.

Середньотяжка форма: температура тіла підвищується до 39-40, тривалість  5-7  днів, головний  біль, повторне блювання, яскравий , інтенсивний висип на шкірі.

Тяжка форма : температура  тіла   40 та вище, можлива поява судоми, порушення свідомості, висип з ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма:  гарячка, некротичні зміни на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвиток септичних ускладнень.

Профілактика:  раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби.  Карантин  у групі дошкільного закладу накладається на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті  з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 днів. Проводиться дезінфекція, квартування та інші протиепідемічні заходи.

ПОГОДЖЕНО                                                                                                                                                                                     ЗАТВЕРДЖЕНО

Начальник Черкаського                                                                                                                                        В.о. директора департаменту освіти

міського управління                                                                                                                                                та гуманітарної політики

Головного управління                                                                                                                                               Черкаської міської ради

Держпродспоживслужби в                                                                                                                                       ______________ Б.О.Бєлов

Черкаській області

______________ Мізінова О.В.

ПРИМІРНЕ ДВОТИЖНЕВЕ МЕНЮ

для дошкільних навчальних закладів загального типу

                                                                                                           (весняний період)

(Відповідно до п.1.12, п.1.13 Інструкції з організації харчування дітей

у дошкільних навчальних закладах, затвердженої спільним наказом

МОН України та МОЗ України від 17.04.2006 №298/227) Читати далі

Гельмінтози на сьогоднішній день залишаються найбільше розповсюдженими паразитарними хворобами людини та мають велике значення, особливо у дітей.

Частіше гельмінтози зустрічаються в дитячому віці. Цьому сприяють широка розповсюдженість репродуктивного матеріалу паразитів (яйця, цисти, личинки) в навколишньому середовищі та недостатній розвиток у дітей гігієнічних навиків, перебування в дошкільних та шкільних закладах та інші.

Серед всіх гельмінтних інвазій переважають ентеробіоз, аскаридоз та лямбліоз, рідше зустрічаються трихоцефальоз, токсокароз, опісторхоз та стронгілоідоз.

Запідозрити у дитини глистну інвазію можна за наявності періодичної нудоти, блювоти, раптового зниження або вибірковості апетиту, чергування проносів та закрепів, нез”ясованої анемії, іноді психоемоційних порушень (хронічна втомлюваність, дратівливість). В такому випадку краще звернутись до лікаря, який оцінивши клінічні дані, можливо призначить обстеження на гельмінти.

Гельмінти, паразитуючі в кишечнику, виявляють за допомогою дослідження калу: копрограма, аналіз калу на яйця гельмінтів та найпростіші, зшкребок на ентеробіоз, де виявляють яйця, цисти, личинки паразитів.

Імунологічні аналізи крові дають можливість виявити наявність антитіл до гельмінтів.

Імуноферментний аналіз має високу чутливість та специфічність, яка складає 90%. ,але можливо виявити тільки антитіла до паразитів (тобто можливо гельмінтів вже немає, а антитіла залишились або гельмінти є, а антитіла ще не сформовані)

Лікування гельмінтозу не є загальним та легким, адже для окремого гельмінта дієві різні медикаментозні препарати, а в деяких випадках курс лікування необхідно повторити через декілька тижнів. Тому приймати ліки самостійно не слід. Лікування призначає лікар.

Дуже важливо дотримуватись правил особистої гігієни – регулярно мити руки, особливо після повернення з вулиці, ретельно мити руки перед їжей, дотримуватись гігієни нігтів та тіла. Потрібно ретельно обробляти та правильно готувати продукти харчування. Слід регулярно проводити дегельмінтізацію домашніх тварин.

Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання

Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання, яке виникає при споживанні продуктів, заражених мікроорганізмами з роду сальмонела. Вони досить широко розповсюджені в природі, але основним місцем їх знаходження є кишечник тварин і людини.

Особливе епідеміологічне значення має здатність сальмонел не тільки досить стійко зберігатися, а й розмножуватись у продуктах харчування.

При оптимальній для розмноження мікробів температурі 20- 37°С,через 4-6 годин незначне зараження продуктів перетворюється на масивне забруднення. При температурі 5°С розмноження сальмонел повністю припиняється. Слід підкреслити, що навіть при масивному обсіменінні сальмонелами м’яса, молочних та інших продуктів помітних змін їх кольору, запаху, смаку, консистенції не спостерігається.

Джерелом інфекції є різні тварини: рогата худоба, свині, вівці, коні, собаки, коти, гризуни /щурі, миші/, птиця, особливо водоплавна (качки, гуси). Можливе також зараження від людини, яка є носієм сальмонел. Збудників хвороби часто переносять мухи, таргани, оси. Захворювання виникає при вживанні будь-якого продукту, якщо він містить велику кількість сальмонел. Читати далі

ЩО ТАКЕ БОТУЛІЗМ

Ботулізм – це харчове отруєння, зумовлена споживанням продуктів, в яких накопичилися ботулотоксини.

Ботулізм – це харчове отруєння, яке може призвести до тяжких наслідків. Водночас, ботулізму у більшості випадків можна уникнути, дотримуючись простих харчових правил.

ПРИЧИНИ БОТУЛІЗМУ

Причиною ботулізму найчастіше стають продукти домашнього консервування – м’яса, риби, рідше – овочів. Потенційно небезпечними є усі консервовані продукти, які були погано вимиті, неправильно/недостатньо термічно оброблені, транспортувались або зберігались неналежним чином. Навіть консерви, у яких все гаразд з терміном придатності, виглядом і смаком, можуть бути зараженими: ботулізм не можна визначити за кольором або смаком, мікроорганізм, який спричиняє хворобу, не псує продукти.

Також ботулізм може виникнути внаслідок споживання в’яленої чи копченої риби та будь-яких виробів з м’яса (ковбаси, шинки тощо). Найчастіше причиною ботулізму стають в’ялені або копчені  продукти домашнього приготування, проте реєструються і випадки хвороби після вживання продуктів вироблених у промислових умовах. Це трапляється у випадку не дотримання відповідних вимог під час заготівлі, переробки чи зберігання продукту.

Значно рідше ботулізмом можна заразитись через рани, так само рідко мікроорганізм передається від матері до дитини через грудне молоко.

Наразі невідомі випадки ботулізму, пов’язані із уживанням свіжих промитих та правильно проварених чи обсмажених продуктів.

ПРОФІЛАКТИКА БОТУЛІЗМУ

Щоби вберегтися від ботулізму уникайте споживання:

• в’яленої, копченої, солоної та консервованої риби,
• м’ясних та грибних консерв,
• консервів домашнього виробництва,
• якщо не впевнені, що продукти зберігали та/або транспортували належним чином,
• якщо сумніваєтесь у якості продуктів.

СИМПТОМИ БОТУЛІЗМУ

Перші симптоми захворювання начастіше виникають через 12-24 годин після споживання зараженої їжі. Водночас, симптоми так само можуть виникнути раніше (уже через 2 години) або значно підзіше (4 доби і більше).  Що важче захворювання, то коротший інкубаційний період.

Симптоми ботулізму:

• порушення близького зору: ви не можете читати текст, але добре бачите предмети,
• сильно виражена сухість у роті,
• важко говорити (голос стає тихим, гугнявим або пропадає)
• підвищена стомлюваність, м’язова слабкість,
• запаморочення,
• короткочасні ознаки ураження травної системи (нудота, блювання, послаблення випорожнень), а потім – стадія парезу кишечнику (здуття живота, закреп),
• ураження м’язів шиї та кінцівок.

Симптоми ботулізму найчастіше з’являються поступово, немає різких підйомів температури, тому виникає ілюзія несерйозності хвороби. У подальшому з’являється порушення зору – одна з найперших ознак ботулізму (хворого турбує “сітка або туман” перед очима, двоїння предметів, важкість читання, що пов’язано з паралічем очних м’язів). Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлад ковтання, може змінитися тембр голосу. Хворі скаржаться на відчуття “грудки” у горлі, біль під час ковтання, подразнення в горлі – усі ці симптоми обумовлені ураженням ковтальних м’язів.

Неврологічна симптоматика триває кілька днів і супроводжується загальнотоксичним синдромом – хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках  пацієнтів турбує відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність, що є причиною смерті при ботулізмі.

При найменшій підозрі на ботулізм негайно зверніться до лікаря. Госпіталізація обов’язкова незалежно від тяжкості хвороби.

Організація літнього оздоровлення дітей дошкільного віку

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.
В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.
Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур: 
· системність,
· послідовність, 
· регулярність, 
· урахування стану здоров’я та 
· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур

Загартувальні процедури

Загартування – один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоровя дітей. Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур: до водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до аовітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання – коли звикнуть до обливання.

Загартування повітрям

· повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);

· повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щобзабезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися); Читати далі

Якщо дитині жарко…

Взимку ми чекаємо літо, а влітку все частіше згадуємо про зиму. І не дивно! Літо в останній час не те, що радує своїм сонечком, а часом приводить в жах нестерпною спекою. Як врятувати себе від спеки думає кожен, але як врятувати від спеки свого малюка – це питання є найбільш хвилюючим для будь-яких батьків. Адже перегрів не менше небезпечний, ніж переохолодження.

Спробуємо дати Вам декілька простих рекомендацій, які допоможуть знайти вихід батькам, якщо дитині жарко.

Збираючись на прогулянку, у дитини (незалежно від його віку) повинен бути головний убір, але тільки світлого кольору і з натуральних тканин. Те ж саме стосується і одягу, в якій малюк буде на вулиці або в будинку. Лляні, бавовняні платтячка, маєчки або шортики краще пропускають повітря і запобігають появі пітниці (а в будинку малюк взагалі може гуляти в одних трусиках і без шкарпеток). У спекотні дні не варто грати в активні ігри, тренувати вестибулярний апарат у дітей.

Виходити на вулицю жарким літом бажано тільки до 11 години ранку і після 16 годин дня. Перебувати на вулиці в інший час не рекомендується навіть дорослим, так як сонце в цю пору стає особливо безжалісним до нашої шкіри.

Не потрібно чекати, коли дитина сама повідомить вам, що їй жарко. Іноді маленькі діти так заграються в пісочниці, що навіть не помічають палючих променів сонця, і ситуація може стати небезпечною. Якщо ви помітили, що у дитини стали вологими волосся, спітнів лоб, почервоніло обличчя і інші ділянки шкіри, то негайно йдіть в тінь, а найкраще додому. Малюка необхідно роздягнути, зробити обтирання вологим рушником і дати попити води. Але ні в якому разі не влаштовуйте йому рятівний прохолодний душ. Перегріте тіло отримає стрес, а це вірний шлях до різних простудних захворювань. Також не варто тут же включати кондиціонер і направляти потік повітря на дитину. Читати далі

Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)

{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства
№ 429 від 17.10.2015}

Відповідно до Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” та з метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Вимоги щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР), що додаються.

2. Департаменту тваринництва (Гетя А.А.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Сеня О.В.

4. Цей наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.

ВИМОГИ
щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)

{У тексті Вимог слова “Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, “Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР) (далі – система НАССР)”, “операторами потужностей” та “НАССР – плану” у всіх відмінках та числах замінено відповідно словами “Закону України ”Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, “системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках”, “операторами ринку” та “плану НАССР” у відповідних відмінках та числах згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 429 від 17.10.2015} Читати далі

Серед рекомендацій МОЗ:

– залишатися вдома, якщо хворієте (у разі погіршенні стану – звернутися до  поліклініки чи сімейного лікаря);

– чхаючи чи кашляючи, прикривати рота зігнутим ліктем, а краще – одноразовими серветками;

– якнайчастіше ретельно мити руки з милом (щонайменше 20–30 сек.) / обробляти спиртовмісним антисептиком;

– намагатися не торкатися руками обличчя, зокрема носа й очей;

– уникати близького контакту з тими, хто має гарячку / кашель;

– очищувати й дезінфікувати поверхні й предмети, яких ви часто торкаєтеся: дверні ручки, стільниці, мобільні телефони тощо;

– захворівши – залишайтеся вдома,  пийте багато води, тримайтесь якомога далі від людей та носіть одноразову маску.

І, звісно, отримуйте інформацію з офіційних, перевірених і гідних довіри джерел, зберігайте спокій та не піддавайтеся паніці. Якщо не нехтувати профілактикою – шанс захворіти скорочується в рази.

Як вакцинувати дітей…

Для дітей з патологією ЦНС, спадковими захворюваннями, вадами розвитку, імунодефіцитними станами небезпечніша власне інфекція, ніж можливі побічні реакції від вакцинації. Тому неприпустимо часто й необгрунтовано її відтерміновувати

Діагнози «вторинний імунодефіцит», «транзиторні імунні порушення», «зниження реактивності» тощо у світовій медичній практиці не вважають перешкодами для вакцинації. Численні дослідження і клінічний досвід доводять, що майже всіх дітей за дотримання індивідуального підходу можна вакцинувати.
Діти з хронічними захворюваннями найбільш сприйнятливіші до інфекційних захворювань, тому їх вакцинують насамперед.

Аби вберегти найвразливіших дітей від інфекцій, аби їх вакцинація проходила безпечно і максимально ефективно, необхідно дотримуватися індивідуального підходудо кожної дитини і загальних правил вакцинації дітей із обтяженим анамнезом*.

1. З алергійно обтяженим анамнезом

Кількість дітей з алергійною патологією щороку збільшується. Часто вона проявляється вже на першому році життя і набуває затяжного чи хронічного перебігу.

В основі тактики вакцинації дітей з алергійною патологією — індивідуальний підхід до кожної дитини. Проте є загальні принципи, якими слід керуватися. Зокрема, діти з алергійними захворюваннями підлягають вакцинації від усіх інфекцій, які входять до Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 № 551, далі — Календар). Також рекомендованою є вакцинація проти грипу, зокрема для дітей з бронхолегеневою патологією; гепатиту А; краснухи; менінгококової інфекцій.

Слід враховувати ризик алергійних реакцій, якщо в дитини раніше спостерігали реакції анафілактичного типу на:

• дріжджі — вакцина проти гепатиту В;
• білок курячого яйця — вакцина КПК;
• аміноглікозиди — вакцина ІПВ, КПК;
• желатин — вакцина проти вітряної віспи.

Вакцинують дітей з алергійними захворюваннями в період повної або часткової ремісії. Для цього використовують як вітчизняні, так і закордонні вакцини. Аби унеможливити розвиток алергійних реакцій, пов’язаних з уведенням різних вакцин, слід обирати вакцини одного виробника й однієї серії. Хоча й вакцини взаємозамінні.

Профілактичні щеплення дітям з алергійною патологією проводять на тлі необхідної терапії, обсяг і тривалість якої залежать від проявів і тяжкості алергічного захворювання. Зазвичай призначають один з антигістамінних препаратів до і після вакцинації.

У період вакцинації дітям з харчовою алергією призначають дієту з виключенням алергенів, зокрема риби, яєць, меду, шоколаду, горіхів, какао, цитрусових, полуниці, суниці та інших продуктів харчування. Не рекомендують вводити в раціон харчування дитини нові продукти харчування. Дитина має дотримуватися дієти не менше тижня до вакцинації та два тижні після неї.

Дітям, хворим на поліноз, профілактичні щеплення роблять у будь-яку пору року, окрім сезону цвітіння рослин, які спричиняють алергію. Якщо ж алергійне захворювання дитини не сезонного характеру, то вакцинацію можна проводити будь-коли.

Шкірні проби на інфекційні та неінфекційні алергени беруть за 1,5 тижні до введення вакцин або через 1-1,5 місяці після щеплення.

Якщо дитина отримує курс гіпосенсибілізуючої терапії, то вакцинувати слід не раніше ніж через 1,5-2 місяці після завершення курсу лікування, за винятком екстрених ситуацій за епідпоказаннями. Після введення вакцини курс терапії можна розпочати не раніше, ніж через 1,5-2 місяці.

Після проби Манту, за винятком БЦЖ, вакцинують не раніше ніж через 10-12 днів. Адже в багатьох дітей з алергійною патологією спостерігають позитивну реакцію на туберкулін, яка свідчить про наявність зміненої реактивності в дитини за винятком випадків, коли імунізація необхідна за епідпоказаннями.

Після введення АКДП, АаКДП, АДП, АДП-М, вакцин проти кору та епідемічного паротиту пробу Манту можна робити не раніше ніж через 1,5 місяці, тобто після періоду відновлення показників імунологічної реактивності у дітей з алергійними захворюваннями. Дітям, які мали в анамнезі одне щеплення АКДП, АаКДП або АДП, АДП-М, незалежно від часу, що пройшов після нього, достатньо ввести ще одну дозу АДП або АДП-М, а потім через 6 місяців провести ревакцинацію. Вибір вакцинизалежить від віку дитини. Дітей, які мають в анамнезі два щеплення АКДП або АДП, АДП-М, також слід ревакцинувати АДП або АДП-М не раніше ніж через 6-12 місяців.

Вакцинація проти поліомієліту та грипу, паротиту, краснухи, гепатиту А і гепатиту В рідко спричиняє алергійні реакції або загострення алергійних захворювань. У дітей з частими загостреннями захворювання їх слід проводити на тлі превентивної протиалергійної медикаментозної терапії та зовнішньої протизапальної терапії.

Імунізацію живою вакциною проти кору проводять індивідуально, у період ремісії алергійного процесу на тлі лікування антигістамінними засобами, а у дітей з дерматореспіраторним синдромом — на тлі приймання бронхоспазмолітиків і терапії інгаляційними засобами, у дітей з бронхіальною астмою, за частих і важких загострень захворювання, — на тлі інгаляційних глюкокортикостероїдів.

Досвід вакцинації дітей з алергійною патологією свідчить, що щеплення в період повної ремісії захворювання відповідно до наведених рекомендацій, майже не супроводжується поствакцинальними ускладненнями або загостренням алергійної патології. Уведення вакцин дітям з алергійними захворюваннями, як і у здорових дітей, сприяє достатньому виробленню специфічних антитіл, необхідних для захисту організму.

2. Хворих на атопічний дерматит і на бронхіальну астму

Для превентивної терапії хворим на атопічний дерматит рекомендують антигістамінні засоби без вираженої седативної дії. Лікування такими засобами проводять разом з елімінаційною дієтою.

У 8-10% випадків у дітей із атопічним дерматитом відзначають помірне загострення основного захворювання у вигляді висипання, загальних легких або помірно виражених нетривалих реакцій, інколи на місці введення вакцини виникають інфільтрати м’яких тканин.

Вакцинацію хворих на бронхіальну астму АаКДП і АДП-М здійснюютьу періоди між нападами, визначаючи характер превентивного лікування за тяжкістю захворювання. За легкого перебігу бронхіальної астми за два дні до вакцинації, а також протягом 7-10 днів після неї призначають антигістамінні лікарські засоби. Дітям із перебігом бронхіальної астми середньої тяжкості превентивну терапію проводять у вигляді інгаляцій за 1-2 тижні до вакцинації і через місяць після неї. За тяжкого перебігу бронхіальної астми профілактичні щеплення проводять на тлі протирецидивного лікування. Таким дітям замість АКДП слід уводити АДП або АДП-М, а повторну дозу — в умовах стаціонаруз призначенням за 2-3 дні до щеплення антигістамінних засобів на тлі базової протизапальної терапії.

Діти з алергійними захворюваннями, а надто ті, які хворіють на бронхіальну астму,потребують захисту від грипу. За рекомендацією ВООЗ усіх пацієнтів з бронхіальною астмою щорічно вакцинують проти грипу, незалежно від форми і тяжкості перебігу захворювання та проведеної терапії.

Хворі на алергію більше схильні до захворювання на туберкульоз, а серед хворих на туберкульоз алергійну патологію виявляють у 4 рази частіше, ніж у дітей, які не хворіють. Поєднання туберкульозу з бронхіальною астмою зумовлює особливо важкий перебіг останньої. У зв’язку з цим саме хворим на бронхіальну астму показана протитуберкульозна вакцинація і ревакцинація.

3. Із системними алергійними реакціями

Дітям, в анамнезі яких є дані про розвиток системних алергійних реакцій, зокрема анафілактичного шоку, алергійного набряку гортані, набряку Квінке, генералізованої кропив’янки тощо, показана превентивна терапіяз використанням антигістамінних лікарських засобів, бронхоспазмолітиків та проведенням протизапальної терапії.

У дітей з поєднаними проявами атопічного дерматиту та бронхіальної астми, вакцинованих у період ремісії на тлі превентивної протиалергійної терапії, у поствакцинальному періоді зазвичай не виявляють загострення шкірної і респіраторної алергії.

 
Якщо в анамнезі дитини з алергійним захворюванням є вказівка про системні алергійні реакції на антибіотики, що містяться у вакцинах, і на антигени субстрату культивування, то це є протипоказанням для профілактичного щеплення вакцинами проти кору, краснухи, паротиту або тривакциною.

Виражена алергія на яєчний білок у дитини є протипоказанням до щепленьвакцинами проти грипу, виготовленими на курячому субстраті.

Дітей, у яких виник анафілактичний шок на введення вакцини, не допускають до подальшої імунізації цим засобом. Питання про продовження вакцинації таких дітей вирішують спільно з лікарем-алергологом.

Вакцинація дітей з алергійними захворюваннями на тлі превентивного лікування в період ремісії сприяє формуванню належного специфічного імунітету і в більшості випадків відзначається спокійним перебігом поствакцинального періоду. Читати далі

Ревакцинація дітей до семи років

В Україні дітей вакцинують від 10 інфекційних захворювань — дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту, вірусного гепатиту В, гемофільної інфекції типу В, кору, паротиту, краснухи, туберкульозу (п. 1 розд. 2 Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 № 551, далі — Календар). Щеплення від вітряної віспи, гепатиту А, менінгококової, ротавірусної та пневмококової інфекцій є рекомендованими. Їх роблять за бажанням та за кошт батьків. Фахівці склали Календар так, аби дитина після вакцинації отримала оптимальний захист від тієї чи тієї інфекції. Тому важливо дотримуватися його. Утім, часто діти мають неповний вакцинальний комплекс від тих чи тих інфекцій, що потребує щеплення з так званим порушенням Календаря.

Правила

Незалежно від того, коли батьки почали вакцинувати дитину й скільки доз вакцини вона отримала від тієї чи тієї інфекції, розпочинати вакцинацію з нуля непотрібно. Її продовжують, при цьому враховують мінімальний інтервал для введення вакцин та інструкцію для медичного застосування до них (табл.). Це важливо, аби в організмі дитини сформувалася адекватна імунна відповідь.

Мінімальний інтервал між дозами

 
Мінімальний інтервал не застосовують до вакцин від різних інфекцій. Наприклад, вакцини від кору, паротиту і краснухи та від дифтерії, кашлюку і правця не пов’язані мінімальним інтервалом.

Календар не рекомендує зменшувати мінімальний інтервал. Дозу вакцини, яку ввели з порушенням мінімального інтервалу, не зараховують. Однак іноді деякі лікарі зменшують інтервал не більше ніж на чотири дні. Зменшувати ж інтервал між дозами на 5 і більше днів не слід. При цьому збільшувати мінімальний інтервал майже завжди можна без шкоди для імунітету.

 
Не слід вакцинувати дитину із випередженням Календаря. Дійте індивідуально. Якщо дитині вже вводили моновакцини від тих чи тих інфекцій, а батьки хочуть продовжити щеплення комплексними, що містять такі самі компоненти, то додаткова доза не зашкодить здоровʼю дитини. Захист буде адекватним у будь-якому разі.

Батьки мають право робити щеплення дітям безплатними вакцинами в державних закладах охорони здоровʼя (далі — ЗОЗ), а також купувати за власний кошт, робити в приватних і державних установах. В останньому випадку найголовніше — доставити вакцину з дотриманням холодового ланцюга, надати сертифікат, який підтверджує походження вакцини, її характеристики, терміни реалізації та виготовлення. Усі вакцини взаємозамінні, навіть від різних виробників. Тож не варто чекати надходження потрібної вакцини, якщо є інші аналоги.

Індивідуального підходу до вакцинації потребують діти, які часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції, із обтяженим алергологічним анамнезом, хронічними захворюваннями, затримкою фізичного розвитку*. Таких дітей необхідно вакцинувати більше, ніж здорових. Адже вони вразливіші до небезпечних інфекційних захворювань. Тому протипоказання до вакцинації таких дітей не є абсолютними й постійними. Якщо потрібно, то перед щепленням батьки можуть проконсультуватися з необхідними фахівцями, зробити лабораторні та інстументальні дослідження.

 
Для більшості дітей не варто чекати сприятливого віку, пори року чи настрою для ефективної вакцинації, проводити численні обстеження і консультації, як це люблять робити батьки. Пріоритетним має бути бажання захистити дитину від хвороб.

Буває, батьки втрачають документи, що доводять факт уведення доз вакцин. Такі діти потребують повторної вакцинації. Однак спершу слід перевірити, чи є у дитини імунітет до дифтерії, правця, кашлюку, кору, паротиту, краснухи, туберкульозу. Для цього лікар призначить аналіз крові на вміст імуноглобулінів G. Аби визначити потребу у вакцинації від туберкульозу, він порекомендує зробити пробу Манту. Якщо титр напруження імунітету до тієї чи тієї інфекції достатній, то лікар вважатиме, що дитина щеплена згідно з Календарем і продовжуватиме вакцинувати її за схемою за віком. Якщо ж у батьків немає змоги визначити напруженість імунітету чи антитіла не визначаються, то лікар рекомендуватиме вакцинувати дитину з нуля.

Дітей не вакцинують через:

• страх батьків перед щепленнями
• хибні переконання щодо недоцільності
• відсутність вакцин у закладах охорони здоров’я
• хворобу дитини на час вакцинації
• необгрунтоване відсторонення за медичними показаннями

Особливості за різних інфекцій

Розглянемо, як вакцинувати дітей віком від 2 до 6 років 11 місяців та 29 днів, які відвідують заклад освіти. Саме він є тим місцем, де діти мають продовжувати вакцинальну програму, що розпочали лікарі ЗОЗ, чи дати їй старт.

Дифтерія, кашлюк, правець. Аби дитина, яка йде до закладу освіти, мала повний вакцинальний комплекс, її потрібно тричі вакцинувати та раз ревакцинувати. Щеплення вакцинами від дифтерії, кашлюку та правця з порушенням Календаря роблять:

• з місячним інтервалом між першою, другою та третьою дозами;
• як із цільноклітинним, так і безклітинним кашлюковим компонентом.

Ревакцинують дитину через 6 місяців від уведення третьої дози вакцини. Якщо дитина отримала вакцинальний комплекс із порушенням графіка, однак від третьої дози до 18 місяців залишилося кілька місяців, то не слід випереджати час. Ревакцинують дитину у 18 місяців. Якщо дитина отримала третю дозу близько 18 місяців, то ревакцинують її через 6 місяців після неї, а не у 18 місяців.

Якщо дитина хворіла на кашлюк, і це доводять результати аналізу крові, то щеплення можна робити дифтерійно-правцевим анатоксином. Тоді схема щеплення дещо відрізняється: між першою та другою дозами роблять місячний інтервал, а між другою і третьою — 9 місяців.

 
Кашлюк в анамнезі — не протипоказання до щеплення дитини полівакцинами. Такі вакцини не нашкодять здоровʼю дитини. Щеплення від кашлюку роблять дітям до 6 років 11 місяців 29 днів.

Поліомієліт. Щеплення від поліомієліту слід робити з інтервалом у місяць між першою і другою, другою і третьою дозами. Ревакцинують дитину через 6 місяців після третьої дози. Якщо остання доза вакцинального комплексу проти поліомієліту збігається з віком проведення ревакцинації, першу ревакцинацію зараховують як ревакцинацію за віком.

 
Перші дві дози дитина отримує у вигляді інактивованої вакцини — моно- чи у складі комплесної. Третю дозу та ревакцинацію роблять оральною вакциною. Якщо батьки бажають і забезпечують щеплення комплексними вакцинами за власний кошт, то третю дозу і ревакцинацію можна зробити інактивованою вакциною.

Кір, паротит, краснуха. Якщо дитина досягла 6 років і отримала одну дозу вакцини, то лікарі рекомендуватимуть якнайшвидше дати ще одну. Дві дози гарантують захист від цих інфекцій до 99%. Якщо дитина старша 6 років і нещеплена, то їй слід увести дві дози з мінімальним інтервалом у місяць. Якщо дитина молодша 6 років і не щеплена від кору, паротиту та краснухи, то важливо якнайшвидше вакцинувати її — увести дозу вакцини. Коли їй виповниться 6 років, то ревакцинувати тією ж вакциною.

 
У зв’язку зі спалахом кору в Україні, у лікарів виникають сумніви щодо достовірності даних у Карті профілактичних щеплень (форма № 063/о), затвердженій наказом МОЗ від 10.01.2006 № 1. Якщо батьки стверджують, що запис у ній не відповідає дійсності, але хочуть вакцинувати дитину, це можна зробити. Однак спершу слід визначити титр антитіл до кору в дитини. Якщо він нульовий, то дитині уводять дозу вакцини. Батьки також можуть написати заяву на ім’я керівника ЗОЗ із проханням дозволити ввести дитині додаткову дозу вакцини КПК за їхній кошт.

Гемофільна інфекція типу В. Найчастіше хворіють діти віком від півроку до 5 років. Це захворювання спричиняє у них менінгіти, пневмонії, отити середнього вуха тощо. Тому дітей вакцинують до 4 років 11 місяців 29 днів. Якщо з тих чи тих причини дитина нещеплена, то її вакцинують якнайшвидше. Лікарі розраховують графік так, аби до 12 місяців дитина отримала дві дози вакцини з інтервалом у місяць між ними. Ревакцинують дитину через 6 місяців, але не швидше, ніж дитині виповниться 12 місяців.

Якщо до 12 місяців дитині ввели лише одну дозу вакцини від гемофільної інфекції типу В, то її ревакцинують одноразово. Якщо вакцинацію розпочинають у віці від 12 місяців до 4 років 11 місяців 29 днів, то вакцину вводять одноразово. Цього достатньо для створення імунітету.

Гепатит В. У разі порушення Календаря вакцинувати дитину від вірусного гепатиту В варто так, аби між першою, другою та третьою дозами був інтервал у місяць.

Туберкульоз. Якщо дитина не щеплена вакциною БЦЖ, але не має пожиттєвих медичних протипоказань до неї, то їй попередньо роблять туберкулінодіагностику. Якщо проба Манту — негативна, дитину вакцинують. У подальшому щороку роблять пробу Манту.

Медична сестра має знати особливості вакцинації з порушенням Календаря, аби контролювати графіки усіх вихованців. Адже дитина, яку вчасно не вакцинували, ризикує захворіти на небезпечне для її життя інфекційне захворювання. При цьому така дитина є загрозою не лише для інших дітей, а й для працівників закладу освіти.

Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

23 квітня 2019 року                                                                      № 958

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2019 р. за № 442/33413

Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, наказую:

1. У Календарі профілактичних щеплень в Україні, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2014 року № 551), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897, примітку 10 до таблиці пункту 3 розділу IV викласти в такій редакції:

«10 Для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи при виникненні осередку (наявність контактних осіб) цих інфекцій проводять вакцинацію в перші три дні від моменту контакту.

Якщо минуло більше трьох днів від моменту контакту, особам, у яких відсутні клінічні прояви захворювання, з метою забезпечення імунітету на майбутнє у разі неінфікування проводять вакцинацію негайно (якомога раніше). Рішення про проведення щеплення за таких обставин приймають лікуючий лікар та пацієнт на підставі оцінки ризиків та переваг.

За наявності епідемічних показань, пов’язаних із можливим ризиком інфікування у випадку контакту дитини з джерелом інфекції, дозволяється введення дози вакцини у віці від 6 місяців. У такому випадку введена доза (нульова) не зараховується як перша доза вакцинації за віком. Подальші планові щеплення проводяться згідно з Календарем профілактичних щеплень, з дотриманням інтервалу між нульовою дозою та подальшими плановими щепленнями не менше одного місяця.

Дорослим за відсутності протипоказань, що наведені в інструкції із застосування вакцини, роблять щеплення без обмежень за віком, якщо вони не хворіли на вказані інфекції
та/або не мають зазначеного в медичній документації підтвердження введення двох доз вакцини, або мають негативні результати лабораторного обстеження щодо наявності специфічних антитіл IgG.».

2. Директорату громадського здоров’я (Скіпальський А. П.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Стефанишину О. А.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

В. о. Міністра                                                               У. Супрун