Війна приносить багато страждання та втрат… І для дітей це найважча втрата – батька, матері, рідних… Коли діти стикаються з цим болісним випробуванням, вони потребують співчутливої і мудрої підтримки з боку дорослих, щоби могти пройти дорогою жалоби, могти розділити біль і отримати належну підтримку, берегти у серці спогади і пам’ять, і жити далі – з надією і любов’ю продовжуючи свій шлях, над яким тепер завжди світитимуть зірками ті, хто загинув на полях війни…

1. Важливо повідомити дитину про смерть

Коли сталася втрата, насамперед важливо повідомити дитину. Дитина все рівно відчуває, що щось сталося. Найкраще, коли це зробить хтось із найближчих дитині рідних. Важливо зробити це в місці, де і ви, і дитина маєте можливість побути наодинці. Це повідомлення може викликати смуток і сльози, тому важливо побути з цим разом, надати необхідну підтримку – насамперед, обіймами співчуття… Сказати прямо і просто – словами, що зрозумілі дитині відповідно її віку. І тоді бути поруч – з готовністю розділити біль, надати відповідну підтримку. Важливо використовувати прості слова і пояснення, які зрозумілі дитині відповідно до її віку. І бути відкритим до усіх запитань дитини та її потреби розуміти, що сталося і що буде далі…

Для дітей дошкільного віку поняття смерті може бути невідомим і тому важливо пояснити їм загалом, що таке смерть, що відбувається, коли людина помирає. У дітей може виникнути багато запитань щодо цього, які вони можуть поставити як одразу, так і згодом. Важливо бути відкритим до цих запитань (навіть, якщо ми не завжди маємо відповіді на них) і говорити з дитиною на тему смерті і втрати.

2. Залучення до ритуалів прощання.

Можливість попрощатися з тілом померлої людини, це стосується як участі у похороні, так і у ритуалах довкола похорону – часі прощання з тілом та спільної молитви, відвідин цвинтаря, поминок та ін. допомагає дітям усвідомити реальність втрати, розділити біль з іншими, отримати підтримку, почути спогади, висловити любов та вдячність, попрощатися з тілом… Але важливо, щоби дитині було пояснено, що буде відбуватися, що вона може побачити і т.д. І щоби біля неї був хтось з близьких. І щоби вона мала вибір – коли прийти попрощатися (це не обов’язково має бути в часі самого похорону) і як довго бути. Похорон запускає жалобу, а жалоба – це щось, через що потрібно пройти, спроби обійти її марні, вони лише ведуть до психологічних проблем – і тому так важливо, щоби ми, дорослі, дозволили дітям іти разом з нами цією дорогою жалоби – це дуже важливо для них і для нас…

 3. Бути поруч, підтримати, розділити біль втрати

Біль втрати – нелегкий, тому так важливо, що дитина може розділити його з рідними, може мати їхню підтримку і присутність. Дуже важливо бути поруч, бути підтримкою. Коли ми бачимо, що дитина сумує, слова можуть бути не такими важливими, та й не так легко знайти слова розради – втім, усе скажуть обійми, лагідний дотик, зустріч поглядів…

Інколи нам, дорослим, хочеться якнайшвидше вивести дитину зі стану смутку. І ми намагаємося перемкнути увагу на щось інше, змінити тему розмови, знайти щось «позитивне». Утім переважно, це не те, що потребує дитина в той момент, і не те, що допоможе їй пережити втрату. Біль не стане меншим від того, що будемо його уникати, смуток не зникне від спроб його «заморозити».

Коли дитина відчуває смуток, то важливо прийняти цей смуток, дозволити йому бути. Бо смуток – це вияв любові до тих, кого уже фізично нема з нами. Цей смуток є природним і з ним важливо навчитися жити. Цей смуток важливо огорнути любов’ю та відчуттям підтримки. Розділений біль легшає, у розділеному болю є відчуття любові… І нам важливо відкрити дітям цю силу любові, яка дозволяє тим, кого ми любимо, завжди жити в нашому серці…

4. Пам’ятати про потреби дитини і  допомагати адаптуватися до змін у житті

Дітям важливо відчувати, що, попри переживання втрати в родині, вони є у безпеці, дорослі потурбуються про них, про важливі складові їхнього життя. Тому так важливо допомогти дітям повернутися, наскільки можливо, до звичного ритму щоденного життя, відновити у відповідний момент навчання, заняття спортом, гуртки, спілкування з друзями – і мати нашу підтримку у цьому. Коли діти переживають втрату, вони можуть в один момент сумувати, в інший – радіти тим, що є гарне і веселе в житті. Нам важливо дозволяти їм мати ці різні почуття і продовжувати свої улюблені активності. І, звісно, головна потреба дітей – відчувати нашу любов, яка власне і дає їм відчуття безпеки.

Це може бути складно дати дітям емоційне тепло, коли ми переживаємо багато сильних почуттів, пов’язаних із втратою – а діти чутливі і вони відчувають нас. Тож у таких ситуаціях нам важливо пояснити дітям, щоби вони не переживали за нас і за майбутнє, що зараз ми сумуємо, тому не можемо радісно бавитися, але за якийсь час ми знову зможемо робити те, що ми любили робити разом, так, як ми це робили раніше… Водночас важливо мати в кожному дні ті заняття, де ми разом, де дитина відчуває нашу присутність і любов (напр., читати разом у ліжку казку; дивитися разом, обійнявшись, фотоальбом тощо).

5. Допомагати дитині берегти спогади та стосунок.

Після смерті наш стосунок із померлою особою не закінчується – смерть зупиняє життя, але не зупиняє любові! Цей стосунок тепер усередині нас, у нашому серці. І дитині важливо допомогти плекати цей стосунок і берегти спогади. Помічними можуть бути різні активності – разом дивитися фото та відео, згадувати і розповідати різні історії, малювати спогади тощо. Багатьом дітям може бути корисним створити разом з рідними «книгу спогадів», куди можна вклеїти фото, записати історії, додати малюнки, записати слова, які ми хочемо сказати. Може бути дуже цінним, у випадку якщо рідні служили у війську, мати можливість продовжувати спілкуватися з побратимами по службі, чути їх історії та спогади, поминати разом… І звісно організувати удома простір, де може бути фото, і дозволяти дітям говорити, і молитися (якщо сім’я віруюча), і разом вшановувати пам’ять добрими вчинками, висадженням дерева і т.д.

6. Пам’ятати про потреби дитини, допомагати адаптуватися до змін у житті.

Дітям важливо відчувати, що, попри переживання втрати в родині, вони є у безпеці (в умовах війни – це звісно поняття відносне), дорослі потурбуються про них, про важливі складові їхнього життя. Тому важливо допомогти дітям повернутися, наскільки можливо, до звичного ритму щоденного життя, відновити навчання, спілкування з друзями та ін. Звісно, смерть рідних приносить виклики та зміни у життя. І ніхто ніколи не зможе замінити дитині померлих, але з іншого боку важливо потурбуватися, щоби в усіх важливих сферах життя дитина мала належну підтримку. І тому так важливо теж залучити до підтримки рідних, друзів, вчителів. Це дає дитині можливість відкрити теж добро людей, силу взаємної підтримки, силу спільноти… І звісно, у чомусь подорослішати, бо, можливо якісь речі дитина зможе робити тепер самостійно і, можливо, у чомусь й бути підтримкою іншим членам родини.

7. Любити. Пам’ятати. Продовжувати творити життя.

Любов не вмирає. Як і не вмирають усі ті, хто віддав своє життя за свободу нашої батьківщини, за наше вільне майбутнє. Вони житимуть у нашій любові. І найбільше, що ми можемо зробити в пам’ять про тих, хто любив їх так сильно, і хто захищав нас і не повернувся – це дати належну підтримку нашим дітям, щоби вони росли, розвивалися, і виросли світлими, мудрими людьми. У них – продовження нашої спільної історії – вона не про смерть, вона про Любов і про Життя…

8. Залучення соціальної спільноти для підтримки дитини.

Коли дитина переживає втрату, важливо повідомити освітній заклад та інші середовища її життя (гуртки, спортивні секції тощо), щоби її могли. Дитині важливо після перших днів переживання втрати почути слова підтримки, мати можливість розповісти про ту близьку особу, яку вона втратила.

Втрати і зміни – неминуча складова життя, і в житті дітей їх чимало – і втрати близьких осіб, і домашніх улюбленців, і місць, де ми жили (при переселенні), і зміни в родині при розлученні та багато інших.

9. Залучення фахової допомоги.

Якщо ви бачите, що цей досвід є особливо складним для вас і для дитини з огляду на обставини смерті та життєву ситуацію, якщо ви бачите, що, попри час, дитина має стійкий емоційний дистрес, є значні порушення поведінки, функціонування дитини в основних сферах життя – важливо вчасно звернутися по фахову психотерапевтичну та соціальну допомогу.

Життя триває… Ми переживаємо втрати, адаптовуємось до змін, творимо далі життя. Кожний досвід, попри те, що він може бути дуже сумним і болісним, є важливою частиною нашого життя, того, ким ми стаємо, які дороги вибираємо.

Тому так важливо, щоб, стикаючись із непростим досвідом втрати, діти мали поруч мудрих дорослих, які можуть допомогти їм пройти через цей досвід і винести з нього важливі уроки.

Один із найважливіших уроків досвіду втрати – це досвід сили любові, яка сильніша за смерть, яка дозволяє тим, кого ми любимо, жити у пам’яті нашого серця і бути далі частиною нас і частиною нашого життя… З цією любов’ю та із взаємною підтримкою ми віримо, попри усі виклики, ми можемо творити разом змістовне, гарне життя.

Вміння усвідомлювати свою провину й просити вибачення важливе, бо дає людям змогу співіснувати одне з одним і не конфліктувати. Батьки прагнуть виховати це вміння у дитини з раннього віку. Вони наполягають на тому, щоб дитина навчилася визначати свої помилки і вибачатися перед тими, кого образила.

Трапляються ситуації, коли батьки бувають неправі й ображають дитину. У такому разі здоровий глузд підказує батькам: варто визнати помилку і вибачитися перед дитиною. Утім, саме у такі моменти чимало батьків стикається із сильним, здебільшого неусвідомленим внутрішнім опором, який суперечить логіці й нерідко перемагає її.

Наприклад, мама насварила п’ятирічного Сашка за те, що він знову взяв печиво без дозволу. Утім, увечері мама з’ясувала, що Сашко не винен: уранці тато з’їв печиво і пішов на роботу. Мама відчуває, що вчинила неправильно й поспішила звинуватити сина у нехтуванні забороною. Та замість того, щоб вибачитися, вона вирішила дозволити сину з’їсти більше цукерок за вечерею, аніж завжди.

За звичай батькам заважають вибачитися глибокі неусвідомлені переконання. Вони активізуються тоді, коли виникає почуття провини, і перешкоджають прагненню дорослих помиритися з дитиною. Які ж це переконання?

«Батьки завжди праві». В основі цього переконання неусвідомлена тривога мам і тат за свій батьківський авторитет. Для батьків визнати, що вони можуть помилятися, означає зізнатися, що вони мають недоліки і вади. Батьки не можуть показати власну слабкість, бо бояться, що не зможуть захистити дитину, якщо будуть слабкими.

Таке переконання кожне покоління батьків формує ще у своєму дитинстві: вони ставляться до своїх мам і тат як до всемогутніх супергероїв чи божеств, які знають і вміють все. Це враження підкріплюється тим, що дитина повністю залежить від своїх батьків. Тож аби відповідати внутрішньому образу «хороших батьків», мами і прагнуть здаватися і дитині, і собі сильними.

Парадокс: любов і бажання захистити дитину призводять до того, що батьки неусвідомлено забороняють собі вибачатися перед нею. Утім, це також спосіб проявити любов і соціальний захист. Мами і тата роблять так тому, що це оберігає їх від розчарувань в собі, як у батьках.

«Дитина зобов’язана мені» або «Мені немає за що вибачати ся». За такими переконаннями стоїть заперечення власної помилки і прийняття досвідченим дорослим дитячої позиції. Причина такого переконання страх батьків впасти в очах дитини, опинитися з нею на рівні, показати свою слабкість і, насамкінець, людяність. Утім, усі спроби підтримувати статус «ідеальних батьків» — марні. Діти поступово дорослішають і розуміють: батьки не боги, а люди з позитивними і негативними якостями. І якщо батькам-богам можна лише поклонятися, то батьків-людей можна по-справжньому любити.

«Я вибачаюся не словом, а ділом». Жоден добрий вчинок не замінить щирого вибачення і визнання власної провини. На жаль, не всі мами і тати розуміють це й бувають відвертими. Нерідко фрази батьків «Пробач мене» радше нагадують спроби «відкупитися» від образи дитини і задобрити її, позбавитися необхідності визнавати свою помилку.

Вибачення прямий і ефективний спосіб примиритися. Батьки мають зрозуміти, що вибачення не позбавляє їх батьківського авторитету, а навпаки, дає змогу показати дитині свою глибоку любов, прихильність та повагу. Тож аби налагодити взаємини, батьки мають відкинути внутрішні суперечності й навчитися просити пробачення у дитини, коли вони завинили перед нею.

Як навчитися вибачатися перед дитиною

Що робити батькам, якщо вони хочуть навчитися вибачатися перед дитиною, але відчувають внутрішній опір?

Щоб додати собі сил, батьки мають:

• знати, що ніколи не просити пробачення у дитини один зі способів нашкодити їй і прищепити неправильні установки;

• збагнути, що вибачення не робить слабкими чи недостатньо хорошими батьками. Воно робить людяним і засвідчує любов і повагу до дитини;

• усвідомити, що батьки вибачаються не за свою особистість «Пробач, що я погана мати», адже таке невдале вибачення лише збентежить дитину, а за конкретний вчинок що я забув про нашу домовленість»; «Вибач,

• ставитися до вибачення, як до важливого виховного методу. Власний приклад — найефективніший спосіб виховання.

• замінити слово «Пробач», якщо його складно вимовити й неусвідомлений опір ще сильний, на «Мені шкода, що так ви йшло», або «Я не хотів, щоб так вийшло».

Якщо батькам буде нелегко зробити ці перші кроки для примирення, вони мають нагадати собі, для чого це роблять. Уміння просити вибачення у дитини це здоровий спосіб підтримувати взаємини у родині й навчити малюка правильно поводитися, якщо він сам буде не правий чи припуститься помилки.

Війна, яку веде росія на території нашої країни, триває, але вона обов’язково закінчиться. Ніхто не знає точної дати, але ви повинні знати, як правильно говорити з дітьми про війну,

Як би ми не хотіли захистити дітей від терористичних атак, війна все ще в їхніх думках. Вони думають про неї, переживають за її хід, бачать її у снах, малюють у малюнках. І вони питають про неї нас дорослих: чому на нас напали? що буде з нами? чи ми можемо померти? коли війна закінчиться? а де ми будемо жити, якщо наш будинок розбомблять? Нам не просто самим з цими запитаннями, не на всі знаєте відповіді, про деякі не хочеться навіть думати……але в той же час важливо, щоб наші діти не були самотніми з цими питаннями і щоб вони могли, з нашою допомогою, знайти ті відповіді, які допоможуть бачити дорогу, по якій вони зможуть з нашою підтримкою пройти крізь усі ці випробування війни – вийти з них мудрішими та сильнішими. Як відповідати на складні питання

1. Будьте відкриті до обговорення теми війни.

Навіть якщо ми не знаємо відповідей – дітям важливо знати, що вони можуть з вами говорити на цю тему, говорити чесно і відверто про все, що їх хвилює. Говорити не раз – при потребі піднімати нові питання, чи уточнювати значення того, що вони почули щось у новинах чи в розмові дорослих. Діти хочуть і потребують розуміти життя і те, що в ньому відбувається. Тому з повагою, уважністю та терпеливістю ставтеся до їх запитань, давайте дітям відчути нашу готовність разом шукайте відповіді. Відчуття того, що ви є з ними, що ви разом у цьому досвіді і разом створюєте шлях крізь нього.

2. Спробуйте знайти разом з дитиною мудрі відповіді.

Можна разом розмірковувати, разом шукати розуміння… Діти люблять і потребують ясності і правди. Тому  будемо шукати разом слова, шукаймо пояснень, які будуть добрими відповідями на усе, що хвилює дитину. Наприклад, про те, як темрява може розростися в душі людини настільки, що вона стає  злим диктатором, і що люди можуть бути дуже різними:, добрими і злими,і світлими, і сповненими темряви. І що хоч у ворога чисельніша армія, але наша армія відважніша і з нами правда, і з нами усі сили добра – тому ми неминуче переможемо. І що ми не знаємо, коли це завершиться, але ми готові витримати усі випробування, щоби врешті прийти до перемоги… Спільний пошук цих відповідей допомагає дитині вибудувати своє світосприйняття – це допоможе загалом їй у житті зростати у мудрості.

3. Відповідайте не лише на запитання, але й на почуття дитини.

За запитаннями дітей стоять часто їх почуття – це і тривога за майбутнє, і за життя батька, який служить у ЗСУ; і смуток за домом, який полишили; і за бабцею з дідом, які зараз на окупованій території; злість на ворогів та багато інших. Важливо дати дитині відчути, що ви бачите і розділяєте її тривогу, чи смуток: «Ти переживаєш за батька, і я теж. І я теж сумую за бабцею і дідом і за нашим домом…» Коли почуття дитини приймають, розділяють – вона тоді уже не є з ними наодинці і їй стає легше знайти на них належну відповідь: «Давай помолимося за тата і за усіх наших воїнів – будемо сподіватися і чекати їх з війни!»; «Або ж бабці з дідом непросто – давай намалюй їм малюнок – і я сфотографую і перешлю – це буде їм гарна підтримка!»

4. Інколи найкращою відповіддю на запитання

є казка, малюнок або дія.

Багато речей діти краще розуміють через казки, через історії. У них вони можуть знайти відображення своїх почуттів, приклади для поведінки, у них вони можуть теж знайти світлі та мудрі думки, вони дадуть їм силу вірити в неминучу перемогу Сил Світла. Тож розповідаймо їм історії та казки – ресурсів зараз багато, але не забуваймо теж і історії з нашого життя, і з історії людства, і казки, які ми часом можемо на ходу для дітей створити… А інколи відповіддю може бути малюнок – просто намалюйте купку загарбників, а тоді багато-багато-багато Сил Світла з усього світу – інколи це промовляє сильніше, ніж будь-які слова. А інколи доброю відповіддю є дія: «Що ж поговорили ми про війну і про перемогу, а тепер пора до уроків, бо ж майбутній Україні будуть потрібні добре освічені діти!»

5. Завжди давайте надію і говоріть про цінності.

Надія – це про те, що врешті решт Світло завжди переможе темряву. І про те, що попри біль втрат і усі руйнування, ми відбудуємо нашу країну. І будемо пам’ятати і берегти в серцях усіх, хто віддав за неї життя. Будемо жити і любити. Будемо творити наше майбутнє світлим та гарним – і у ньому, як і зараз, ми будемо вільними!

Надія – це не псевдооптимізм – що усе буде добре і завтра війна закінчиться. Псевдооптимістичні завірення ведуть до розчарувань і втрати довіри. Дітям важливо розуміти, що є втрати, і є біль, і є, і ще будуть… І що ми не знаємо, коли війна закінчиться.

                                                                             Коли закінчиться війна?

• Війна безумовно закінчиться. Поки що складно сказати, коли саме. Зараз наша величезна сильна армія трощить ворога та перемагає його. Дуже важливо вигнати його повністю за кордони нашої країни, нам потрібна повна перемога.
• Спеціальні групи оборони територій (тероборона) охороняють кожен район, щоб був порядок і щоб вороги не змогли проникнути непоміченими.
• Волонтерів дуже багато, усі працюють на перемогу. Весь світ підтримує нас, посилає нам гарну потужну зброю, ліки, продукти.
• Наше завдання в цей час – вижити та зберегти любов у серці та розум у голові. Ми всі будемо дуже потрібні відразу після перемоги, а наразі ми потрібні одне одному. Це те, на що ми можемо вплинути своїми власними маленькими кроками.

Що буде з нашим домом?

• Ми всі віримо в те, що наш будинок уціліє. Ми попросили друзів, які залишилися, щоб вони приглядали за нашим помешканням. Вони будуть постійно перевіряти, чи все добре з ним, та повідомляти нам.
• Якщо вже так трапиться, що наш будинок прийме на себе удар і захистить собою (як капітан Америка захищає своїм щитом) людей, значить ми побудуємо новий дім відразу після закінчення війни. Ми маємо для цього все необхідне.

Коли закінчиться війна, усе буде як раніше?

• Коли закінчиться війна, точно будуть садочки і школи, зустрічі з друзями, уроки та веселі перерви, домашки і морозиво після школи, прогулянки та мандрівки з друзями і рідними.
• Точно будуть смачні сніданки і затишні вечері, красиві світанки та заходи сонця, а ще зорі в небі, походи в ліс по гриби, ігри на плейстешн і багато обіймашок із друзями.
• Усе, що зруйновано, ми відбудуємо знову так, як буде найкраще для нас. Адже людяність завжди перемагає зло.

У батьків, чия дитина вперше пішла в дитячий садок, мільйон причин для хвилювання й тисяча та одне запитання. Частіше за все їх хвилює, як допомогти дитині підготуватися до дитячого садка, щоб вона легше адаптувалася до нових умов. У пригоді стануть підказки, на які навички дитини звернути увагу, щоб її перші дні в дитячому садку пройшли безболісно. Підготовка не потребуватиме від вас багато часу, її легко можна поєднувати зі звичними повсякденними заняттями дитини.

Навички самообслуговування

Впевненість у своїх можливостях відіграє важливу роль у позитивно-емоційному ставленні дитини до дитячого садка, а отже, і в процесі адаптації. Якщо дитина звикла до надмірної опіки, в нових умовах вона може почуватися безпорадною і самотньою.

Дитині буде значно легше пристосуватися до умов дитячого садка, якщо ви сформуєте в неї елементарні навички самообслуговування (схема).

Які навички варто сформувати в трирічної дитини

Пам’ятайте, що дитина всього вчиться вперше. Є вміння, якими вона оволодіває наче сама, наслідуючи дорослих: зняти черевики, скласти на стільчик свій одяг. Є такі, яких її потрібно навчити: застібати ґудзики, мити руки, зав’язувати шапочку тощо. Підтримуйте і хваліть дитину, коли вона прагне щось зробити сама. За потреби демонструйте на власному прикладі, що і як потрібно робити.

Не обмежуйте діяльність дитини надто суворо. Дайте їй змогу бути не просто спостерігачем, а й активним учасником усіх доступних їй побутових процесів. Наприклад, пропонуйте дитині разом із дорослими готуватися до прогулянки, до прийому їжі, прибирати іграшки тощо.

Якщо дитині ще не виповнилося трьох років, подбайте про те, щоб вона мала хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування. Якщо дитина опанує ці дії з раннього дитинства, надалі вона виконуватиме їх без нагадувань.

Комунікативні навички

Для періоду раннього віку властиве ситуативно-ділове спілкування. До нього дитина переходить від емоційно-особистісного. Чим відрізняється емоційний контакт від ділового, практичного? Емоційне ставлення — вибіркове та інтимне, тоді як ділове — більш безособове, меншою мірою залежне від звички до контактів із певною людиною. Під час такої взаємодії між двома партнерами з’являється нова ланка — предмет, що відсторонює дитину від того, з ким вона спілкується, і робить спілкування опосередкованим.

Одна з серйозних психологічних причин, через яку дитина складно звикає до умов дитячого садка, полягає в тому, що емоційно-особистісне спілкування не переходить на наступний рівень, тобто не відповідає віку. Відтак виникає протиріччя між емоційно-особистісним спілкуванням удома та ситуативно-діловим спілкуванням, на основі якого педагоги вибудовують взаємодію з дітьми в дитячому садку. Та цього можна уникнути, якщо знати про шкідливі патерни, що стримують розвиток предметно-практичної діяльності, мовлення, пізнавальної активності дитини (табл).

Спілкування, по­в’я­за­не з предметними діями, не може бути лише емоційним. Воно має бути опосередковане словом, співвіднесеним із предметом. Тому говоріть із дитиною, щоб заговорила вона: якщо дитина не чула певного слова, то воно ніколи саме собою не з’явиться в її мовленні. Для того щоб розширити словник дитини, наповніть її життя враженнями — мандруйте, гуляйте, спілкуйтесь. Якщо дитина проводить більшість свого часу в обмеженому просторі, навряд її словниковий запас відповідатиме віковій нормі.

Уміння діяти з предметами

На другому році життя дитини відбувається перехід від простого маніпулювання до якісно нових предметних дій — знаряддєвих. Тобто дитина вчиться використовувати предмети за призначенням. Це дорослі з досвіду знають, що ложка призначена для їжі, а олівець — для малювання. Та малюку не очевидно, як правильно використовувати той чи інший предмет.

Оволодіти предметно-практичною діяльністю дитині дає змогу її здатність наслідувати дії оточення. Наслідування — це не просто гримаси, кривляння. Це складна властивість, що допомагає дитині засвоїти нову дію.

Уміння застосовувати предмети потрібне дитині не лише для того, щоб забезпечувати власні потреби. Воно також обумовлює ще один важливий аспект розвитку дитини — виникнення і становлення гри.

Різниця між предметно-практичною та ігровою діяльністю полягає у тому, що перша націлена на результат, а другу регулюють сюжет і процес дії.

Гра виникає і розвивається на основі предметно-практичної діяльності. Основи гри закладаються у віці до трьох років, і роль дорослого в цьому процесі також визначальна.

Помилково вважати, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися і не треба втручатися. Насправді ж дитина раннього віку просто маніпулює іграшками — кидає, стукає, гризе — бо не знає, як їх використовувати. Іноді так може гратися і трирічна дитина, якщо їй не продемонструвати інші варіанти дій з іграшками.

Спочатку розкажіть дитині про призначення іграшки та продемонструйте способи дій із нею: «Дай попити з чашечки ляльці, ведмедику, песику». Покажіть, що однією іграшкою можна гратися по-різному: ляльку можна годувати, умивати, одягати, катати на машинці, вкладати спати тощо.

На початку становлення гри дитина постійно повторює одні й ті самі дії. Прослідкуйте, щоб дитина не «застрягала» на цьому етапі, підкажіть їй, як побудувати послідовний ряд дій, у процесі озвучуйте, що і для чого ви робите, що відбувається. Наприклад, замість безцільного перекладання кубиків можна завантажити їх у машину, привезти на будівництво, звести будиночок і поселити в ньому песика. При цьому пояснюйте зміст і послідовність своїх дій.

Одна з обо­в’я­зкових умов виникнення гри — збагачення дитини різноманітними враженнями. Без цього дитина втрачає основу для розвитку гри — відтворення реалій повсякденного життя в уявній ситуації.

Наступний крок у розвитку гри — це формування в дитини вміння використовувати предмети-замінники. Продемонструйте дитині, що кубик може бути і стільчиком для ляльки, і тарілочкою чи цукеркою тощо. Дитина, яка відкрила для себе можливості заміщення, легко орієнтується в ігровому оточенні, знаходить у ньому все, що їй необхідно для гри. Вміння використовувати предмети-замінники під час ігрової діяльності дитина має опанувати до кінця третього року життя.

Чому важливо розвивати уміння діяти з предметами? Рівень розвитку предметно-практичної діяльності дитини впливає на перебіг адаптації дитини до умов дитячого садка. Коли дитина захоплюється новими іграшками, ігровими діями з ними, то рідше згадує про розлуку з рідними. Завдяки цьому дитина перебуває у позитивному емоційному стані в дитячому садку і загалом швидше й легше пристосовується до нього. Адже цікава іграшка в руках хоча і незнайомого дорослого все одно приваблива. А спілкування з ним про цю іграшку — більш опосередковане. Таке спілкування про предмет у конкретній ситуації має найменший ступінь емоційної близькості, що і дає малюку змогу контактувати у справі з незнайомим дорослим.

Отже, про підготовку дитини до дитячого садка слід потурбуватися завчасно. Формувати в дитини ситуативно-ділову форму спілкування з дорослими і розвивати предметно-практичну діяльність — завдання, яке має стати об’єктом пильної уваги батьків. Адже до дитячого садка швидше звикають діти, які мають ліпше розвинуту провідну діяльність та вміють вибудовувати спілкування з дорослим на основі потреби у співпраці.

Тетяна Гурковська: старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, психолог-консультант, Київ

Електронний журнал «Вихователь-методист» №7, 2023 рік

Правильно обирайте час для процедур

Сонячні ванни ліпше приймати зранку або після опівдня у затінку, а також у хмарні дні. Затінок сприяє відбиванню сонячних променів, а хмари — їх розсіюванню. Відбиті або розсіяні сонячні промені діють слабше, ніж прямі й концентровані. Окрім того, в розсіяних променях значно менше інфрачервоного випромінювання, яке зумовлює перегрівання організму.

Контролюйте тривалість процедур

Перші сонячні ванни мають тривати не довше 5—6 хв. Відтак, із появою засмаги, поступово продовжуйте їх до 10 хв і повторюйте 2—3 рази на день. Тривалість перерви між сонячними ваннами визначайте залежно від самопочуття дитини та стану її здоров’я. Не проводьте сонячні ванни у період найвищої активності сонця — з 11:00 до 16:00.

Надайте перевагу засмаганню в русі

Під час сонячних ванн дитина не обов’язково має лежати, повертаючись через деякий час із боку на бік. Поєднуйте засмагання з різними видами рухової активності. Під час сонячних ванн та ігор під прямими сонячними променями на голові дитини обов’язково має бути біла панама або хустинка.

Забезпечте дітям затінок

Обирайте для сонячних ванн майданчики, на яких є і затінок, і ділянки, освітлені сонцем. Найліпше, щоб затінок створював не навіс, а листя дерев. Не варто використовувати як затінок залізні навіси. Адже через нагрівання металу на сонці температура повітря під таким навісом на кілька градусів вища, ніж під відкритим небом. Якщо ж для захисту від сонця обрали переносний навіс, він має бути із тканини, що добре пропускає повітря.

Оберіть підхоже для засмагання місце

Добре проводити сонячні ванни на траві. Вона захищає від пилу та бруду і не надто нагрівається. Не підходять для сонячних ванн ділянки, вкриті асфальтом. Значне теплове випромінювання асфальту призводить до швидкого перегрівання.

Зважайте на вікові особливості організму

Діти раннього віку можуть приймати сонячні ванни за температури повітря від +22 °С та за відсутності вітру. Їх загартовування сонячними променями розпочинайте з прогулянки в затінку. І лише за два тижні дітей можна виводити під прямі сонячні промені. Пам’ятайте, сонячні ванни при температурі вище +28 °С — шкідливі!

Використані джерела: журнал «Вихователь-методист» №6, 2023 рік

Скарлатина – це інфекційне захворювання, яке  проявляється  інтоксикацією організму, гнійним ураженням мигдаликів рото глотки,та характерним  дрібнокрапчатим висипом.

Джерело інфекції  -  хворий з початку  захворювання до 4-5 діб  після зникнення  клінічних  симптомів.

Основний   механізм передачі  збудників – повітряно-крапельний,  руки, через білизну, предмети побуту,  іграшки.

Вхідними  воротами для інфекції  є  ротові мигдалики.

Зустрічаються як поодинокі  випадки, так і епідемії.  Серед  хворих переважають діти.

Первинне  вогнище  інфекції: у мигдаликах  та носоглотці. Тривалість  інкубаційного періоду  від кількох годин  до 12 днів. Типова скарлатина  починаеться гостро, температура підвищуеться до 38,5-40, з’являється часте блювання,  головний біль, нездужання, болючість при  ковтанні.  На другий день  з’являються  характерні  плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку  висип з’являється на шиї та верхній частині грудей, а у продовж  наступних 2-3/х днів  поширюється по всьому тілу.

Середньотяжка форма: температура тіла підвищується до 39-40, тривалість  5-7  днів, головний  біль, повторне блювання, яскравий , інтенсивний висип на шкірі.

Тяжка форма : температура  тіла   40 та вище, можлива поява судоми, порушення свідомості, висип з ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма:  гарячка, некротичні зміни на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвиток септичних ускладнень.

Профілактика:  раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби.  Карантин  у групі дошкільного закладу накладається на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті  з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 днів. Проводиться дезінфекція, квартування та інші протиепідемічні заходи.

Як говорити з дітьми про війну?

Поради для батьків

Війна, яку веде Росія на території нашої країни, триває, але вона обов’язково закінчиться. Ніхто не знає точної дати, але ви повинні знати, як правильно говорити з дітьми про війну,

Як би ми не хотіли захистити дітей від терористичних атак, війна все ще в їхніх думках. Вони думають про неї, переживають за її хід, бачать її у снах, малюють у малюнках. І вони питають про неї нас дорослих: чому на нас напали? що буде з нами? чи ми можемо померти? коли війна закінчиться? а де ми будемо жити, якщо наш будинок розбомблять? Нам не просто самим з цими запитаннями, не на всі знаєте відповіді, про деякі не хочеться навіть думати……але в той же час важливо, щоб наші діти не були самотніми з цими питаннями і щоб вони могли, з нашою допомогою, знайти ті відповіді, які допоможуть бачити дорогу, по якій вони зможуть з нашою підтримкою пройти крізь усі ці випробування війни – вийти з них мудрішими та сильнішими. Як відповідати на складні питання

1. Будьте відкриті до обговорення теми війни.

Навіть якщо ми не знаємо відповідей – дітям важливо знати, що вони можуть з вами говорити на цю тему, говорити чесно і відверто про все, що їх хвилює. Говорити не раз – при потребі піднімати нові питання, чи уточнювати значення того, що вони почули щось у новинах чи в розмові дорослих. Діти хочуть і потребують розуміти життя і те, що в ньому відбувається. Тому з повагою, уважністю та терпеливістю ставтеся до їх запитань, давайте дітям відчути нашу готовність разом шукайте відповіді. Відчуття того, що ви є з ними, що ви разом у цьому досвіді і разом створюєте шлях крізь нього.

2. Спробуйте знайти разом з дитиною мудрі відповіді.

Можна разом розмірковувати, разом шукати розуміння… Діти люблять і потребують ясності і правди. Тому  будемо шукати разом слова, шукаймо пояснень, які будуть добрими відповідями на усе, що хвилює дитину. Наприклад, про те, як темрява може розростися в душі людини настільки, що вона стає  злим диктатором, і що люди можуть бути дуже різними:, добрими і злими,і світлими, і сповненими темряви. І що хоч у ворога чисельніша армія, але наша армія відважніша і з нами правда, і з нами усі сили добра – тому ми неминуче переможемо. І що ми не знаємо, коли це завершиться, але ми готові витримати усі випробування, щоби врешті прийти до перемоги… Спільний пошук цих відповідей допомагає дитині вибудувати своє світосприйняття – це допоможе загалом їй у житті зростати у мудрості.

Рішення про встановлення вартості харчування

• Запропонуйте дитині пограти в терапевтичну гру (наприклад, уявити себе собакою, яка щойно вийшла з річки і струшує із себе воду) чи виконати дихальну вправу.
• Говоріть з дитиною, пояснюйте їй, що відбувається: «Я бачу, що ти боїшся. Це справді гучний і неприємний звук, який лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ знають про загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що вони дбають про нашу безпеку. І нам також треба подбати про себе, тому ми йдемо в безпечне місце» Зробити цю інформацію доступною для дитини допоможе руханка «Крокуй до укриття» на слова Світлани Ройз та музику Михайла Михайлюти. У тексті цієї руханки – дієві поради, які скеровують активність дітей і виводять їх зі стану тривожності.
• Підтримайте дитину: «Я з тобою, і буду з тобою весь час». Запропонуйте якусь дію на вибір: «Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?». Важливо створити в дитини відчуття, що вона може вплинути на ситуацію (можливість самостійно обрати певну дію – тримати іграшку, подбати про тваринку, випити води, рахувати кроки тощо – це дає відчуття контролю над своїм життям).

пам’ятка

Примітка. Пам’ятка підготовлена відповідно до листа МОН «Щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками» від 12.12.2019 №1/9-766.

Е-журнал «Вихователь-методист» №4, 2022 р.

Кабінет психолога

Рекомендації для батьків вихованців у воєнний час

1. 1.     Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.

1. 2.     Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.

1. 3.     Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі мають постійно стежити за психоемоційним  станом дітей, їхнім самопочуттям, тривогами, хвилюванням. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також  слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, нарікання на будь який біль, особливо головний біль. Такі показники загального   стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними  показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

1. 4.     Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків.

1. 5.     Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими.

1. 6.     Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки

1. 7.     Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок  не лише з минулим, а взагалі життям та безпекою.

1. 8.     Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, порадами та рекомендаціями.

                          Бережіть себе та свої сім’ї.

        Ігри  для дітей удома у воєнний час.

Ми всі переживаємо непрості, напружені воєнні часи. Коли під рукою немає олівців, LeGo чи планшету. А є лише мама, яка хоче відволікти себе від новин і думок, і дитина 3-6 років, яка нудьгує без своїх іграшок та друзів. Тоді можемо пограти  у таке:

1. Що спільного? Наше завдання – по черзі називати, що спільного у двох предметах. Наприклад: «Що спільного у огірка і динозавра?» – «Вони можуть бути зеленими». Що спільного у бджоли і літака?» – «Вони обоє можуть літати».
2. Складайка. Наше завдання – по черзі називати, з чого складається будь-який предмет чи явище. Наприклад, «З чого складається стільчик?» – «З сидіння, спинки та чотирьох ніжок».
3. Четвертий зайвий. Наше завдання – назвати три схожі предмети і один зайвий. Наприклад, «Джинси, футболка, кросівки, помідор. Яке слово тут зайве?»
4. Хто ким був раніше? Наприклад: «Чим раніше була калюжа?» – «Дощиком». «Чим раніше було морозиво?» – «Цукром, молоком…»
5. Що буде, якщо…? Наше завдання – розвивати у дитини причинно-наслідкові зв’язки і уяву. Наприклад, «Що буде, якщо не зачинити дверцята холодильника?», «Що буде, якщо не вимкнути кран з водою?», «Що буде, якщо не буде птахів? (буде більше комах), «Що буде, якщо не буде цукерок?» тощо.
6. Порівнялка. Наше завдання  – по черзі називати і порівнювати предмети навкруги. Наприклад: «Що вище: будинок чи паркан?», «Що ближче до нас: червона машина чи біла?», «Де більше людей в магазині чи  в ліфті?».
7. Окомір. Наше завдання – по черзі виміряти відстань у кроках велетня і мурашки до наступного об’єкту. Наприклад, «Мій окомір мені підказує, що до дверей/магазину/дерева залишилось 15 велетенських кроків і два мурашиних».
8. Відгадайка. Наше завдання  – разом відгадувати, хто куди йде, що хоче, ким стане, коли виросте, де працює тощо. І уважно слухати Наприклад, «Дивись, он там дівчинка йде. Як ти думаєш, чим вона зранку снідала? А про що вона мріє? Чому? А чого вона боїться? (тут ми уважно слухаємо, бо дитина з великою ймовірністю говоритиме про себе).
9. Загадайка. Наше завдання – по черзі загадувати предмети навкруги і не тільки. Наприклад, «Я загадала щось,  що справа від мене, жовтого кольору і має прямокутну форму» або «Що має чотири колеса і возить пасажирів? (таксі або автобус).
10. Тварини. Ви називаєте тварину, птаха, а дитина відгадує, чим вона вкрита: пір’ям, хутром або шкірою.
11. Спільна історія. Ми разом із дитиною речення за реченням по черзі складаємо спільну казку. Наприклад, Ви кажете «Одного разу жив на світі краб на ім’я Кука. Який він був?» Дитина: «Великий і червоний». Далі по черзі ви розповідаєте, де він жив, що любив, як знайомився з друзями тощо. Вміщуємо сюди інтереси своєї дитини.
12. Прислухайка. Наше завдання – мовчки протягом 1-2 хвилин прислуховуватися до звуків навкруги. Наприклад, стрілка годинника, чиєсь дихання, краплі дощу тощо. Виграє той, хто нарахує максимальну кількість звуків.
13. Плескалка. Наше завдання – по черзі називати 5 друзів, ляльок, динозаврів, супер-героїв, машин, страв, тощо. І щоразу плескати в долоні.
14. Супер-сила. Наше завдання – по черзі запитувати одне у одного про супер-силу. Наприклад, «Яка у тебе супер-сила?»  – «Я вмію готувати смачні млинці з медом і сметаною! А у тебе?»

    Граємо та рясно поливаємо словами підтримки наших синів і доньок. Бо їх самооцінка в дорослому житті – це той погляд, яким ми на них дивимося зараз.

Звіт про відвідування за 2021 рік

Вісім змін у нормах та порядку організації харчування в закладі освіти

Уряд затвердив нові норми та порядок організації харчування у закладах освіти.

КМУ затвердив не лише нові норми, а й порядок організації харчування у закладах освіти постановою від 24.03.2021 № 305 (далі — Порядок). Вони набрали чинності з 1 вересня 2021 року.

1. 1.     Визначили спосіб організації харчування

Спосіб 1. Заклад освіти, тобто працівники, що входять до штатного розпису закладу, самостійно готують та реалізовують готові страви.

Спосіб 2. Харчування організовує постачальник харчових продуктів та/або послуг з харчування — кейтеринг або аутсорсинг. Працівники їдальні (харчоблоку), буфету не входять до штатного розпису закладу.

У дитсадках кейтеринг можна застосувати, якщо немає харчоблоку. Як виняток, можна організувати кейтеринг на час проведення ремонтних робіт — реконструкції, капітального ремонту тощо харчоблоку закладу та ремонту чи придбання технологічного обладнання, що використовується на харчоблоці закладу.

2.      Визначили режим харчування

Режим (кратність) харчування визначили у пункті 16 Порядку. Його можна організовувати:

• одноразово — сніданок;
• дворазово — сніданок та обід;
• триразово — сніданок, обід та підвечірок або вечеря;
• чотириразово — сніданок, обід, підвечірок, вечеря;
• п’ятиразово — сніданок, другий сніданок, обід, підвечірок, вечеря.

Режим (кратність) харчування залежить від режиму роботи закладу.

У державних (комунальних) ЗДО тривалість сніданку, другого сніданку, підвечірку і вечері повинна становити не менше ніж 20 хвилин, обіду — 25–30 хвилин.

3.      Сформували принципи здорового харчування

Їжу необхідно видавати дітям у суворо визначений час з інтервалами у три-чотири години.

Якщо діти перебувають у закладі чотири та менше годин, їх за заявою одного з батьків або законних представників харчуванням можна не забезпечувати. Дітей, які перебувають у закладі більше чотирьох годин, обов’язково забезпечують харчуванням. При цьому режим (кратність) харчування може бути одно- або дворазовий з інтервалами між прийомами їжі не більше трьох-чотирьох годин. Це може бути сніданок та/або обід.

У закладах, в яких режим роботи чотири та менше години на добу, харчування організовують за рішенням їх засновника.

Якщо діти перебувають у закладі 12 та менше годин, але більше ніж вісім годин, режим (кратність) харчування повинен бути триразовим (табл. 1):

Таблиця 1

Орієнтовний режим харчування

У разі перебування дітей у закладі більше 12 годин необхідно організувати обов’язкове чотириразове харчування. Вечерю слід передбачити з 18 години 30 хвилин до 19 години.

У закладі з цілодобовим перебуванням потрібно організувати п’ятиразове харчування з не менше ніж триразовим споживанням гарячої їжі.

1. На початку та періодично протягом навчального року, а також літнього періоду необхідно інформувати дітей про правила поведінки під час прийому їжі, надавати інформацію щодо впливу харчування на здоров’я, доступну для сприйняття дітьми відповідного віку.

2. Візуальні матеріали, спрямовані на популяризацію здорового харчування, повинні містити цікаву та доступну для дітей всіх вікових груп інформацію про користь і важливість овочів, фруктів та ягід щодня, під час кожного прийому їжі.

3. Миття рук водою з милом перед прийомом їжі — обов’язковий захід для запобігання поширенню інфекцій серед дітей. Потрібно організувати миття рук як складову частину відповідного прийому їжі з ретельним наглядом з боку працівників закладу освіти.

4. Усі страви та вироби, які пропонують дітям, повинні формувати здоровий, повноцінний раціон харчування. Меню щодня потрібно розміщувати на стенді та сайті закладу.

4.      Окреслили вимоги до планування меню

Щоб забезпечити різноманітність харчування, потрібно скласти примірне чотиритижневе сезонне меню.

Включення окремих страв до щоденного раціону, калорійність окремих прийомів їжі, мінімальні вимоги до режиму (кратності) приймання в їжу овочів, фруктів, м’яса, риби, яєць, горіхів, бобових та інших продуктів повинні відповідати нормам харчування.

Засновник державних і комунальних закладів освіти може забезпечити розроблення примірного чотиритижневого сезонного меню як для одного окремого закладу, так і для групи таких закладів.

Примірне чотиритижневе сезонне меню можна використовувати після погодження з територіальним органом Держпродспоживслужби. Без такого погодження дозволено використовувати меню, рекомендоване МОЗ.

Меню-розклад необхідно складати на основі примірного чотиритижневого сезонного меню з урахуванням технологічної документації на страви та вироби. Замінювати страви та продукти харчування у меню-розкладі можна:

• якщо виникають об’єктивні причини — проблема з постачанням або якістю чи безпечністю окремого харчового продукту;
• в межах примірного чотиритижневого сезонного меню, зокрема, меню четверга можна запропонувати в понеділок, відповідно меню понеділка — в четвер.

Складати потрібно єдине меню-розклад для відповідного закладу, але з різною кількістю продуктів відповідно до норм харчування для кожної вікової групи дітей.

В меню-розкладі обов’язково слід зазначати:

• назву страв та їх теоретичний вихід для кожної вікової групи;
• кількість порцій для різних вікових категорій дітей;
• кількість продуктів харчування, необхідних для виконання меню (вага брутто/нетто): у чисельнику — на одну дитину, у знаменнику — на всіх дітей.

Планування та приготування страв для харчування дітей повинно враховувати національні кулінарні традиції. Водночас необхідно пропонувати різноманітні сучасні страви, які відповідають інтернаціональним кулінарним тенденціям та виявляють повагу до певних релігійних обмежень.

Для дітей з особливими дієтичними потребами потрібно організувати харчування відповідно до рекомендацій сімейного лікаря чи лікаря-педіатра, який видав довідку щодо обмеження/виключення відповідних харчових продуктів, напоїв та страв та їх заміни аналогічними за енергетичною та поживною цінністю харчовими продуктами.

5.      Розписали калорійність сніданку, обіду та вечері за віковими групами

Енергетична та поживна цінність їжі у закладі повинна відповідати загальним віковим потребам дітей згідно з нормами фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії, визначеними МОЗ.

Потрібно планувати частку калорійності їжі у загальних енергетичних потребах залежно від режиму (кратності) харчування в закладі.

Якщо дитина з’їсть лише сніданок, вона має становити 25–30% добової потреби, відповідна частка для обіду збільшується до 30–35%. Орієнтовну кількість калорій на сніданок, обід та вечерю, добову калорійність для різних вікових груп навели в Табл. 2.

Таблиця 2

Орієнтовна кількість калорій для різних вікових груп

6.      Передбачили, яка кількість білків, жирів і вуглеводів має бути у стравах

        М’ясо, риба, молоко та молочні продукти, яйця, бобові та горіхи є основними джерелами білку. Додатковим джерелом корисних білків є злакові продукти. Кількість білків для сніданку, обіду та вечері, а також добова потреба в білку для різних вікових груп наведені у таблиці 2 до норм харчування.

Загальну кількість жирів для сніданку, обіду та вечері для різних вікових груп наведено у таблиці 3 до норм харчування. Щонайменше дві треті жиру, які споживають діти, повинно надходити у вигляді ненасиченого жиру (ненасичених жирних кислот). Можна заміняти насичені жири тваринного походження ненасиченими жирами рослинного походження та регулярно давати морську рибу в чергуванні страв.

Діти повинні регулярно споживати харчові продукти та страви з вмістом вуглеводів. Пріоритетні продукти цієї групи — рослинні продукти з високим вмістом харчових волокон. Кількість вуглеводів для сніданку, обіду та вечері для різних вікових груп наведено в таблиці 4 до норм харчування.

7.      Розрахували добову потребу у рідині  для дітей різних вікових груп

Питна вода повинна бути постійно доступною у закладі освіти під час вживання їжі та у будь-який інший час. Засновник і директор закладу повинні забезпечити дітей чистою та безпечною питною водою, що відповідає вимогам, встановленим МОЗ.

Добову потребу в рідині для дітей різних вікових груп наведено у Табл. 3:

Таблиця 3

Потребу в рідині потрібно забезпечувати за рахунок питної води та безкалорійних напоїв без урахування рідких страв та напоїв з калоріями — молочні напої, сік тощо.

8.      Визначили, як забезпечити харчування дітей з особливими дієтичними потребами

У додатку 11 до норм харчування визначили особливості забезпечення харчуванням дітей з особливими дієтичними потребами. Зокрема, навели причини особливих дієтичних потреб:

• цукровий діабет;
• харчова алергія;
• целіакія — непереносимість глютену;
• лактозна недостатність — непереносимість лактози;
• вроджені порушення метаболізму — фенілкетонурія тощо.

А також — яку невідкладну допомогу надати у разі гострих ускладнень.

Додаток 12 до норм харчування містить перелік харчових продуктів, які не містять глютену та які його містять й потрібно виключити із харчування у разі целіакії.

У Додатку 13 до норм харчування є інформація про вміст речовин і готові страви/вироби, які призводять до алергічних реакцій або непереносимості. У таблиці наведені індекси алергенів або непереносимих речовин і подана їх розшифровка.

Інформацію про наявність у складі готової страви/виробу алергену або непереносимої речовини потрібно обов’язково зазначити в меню відповідним індексом у дужках після назви готової страви/виробу (наприклад, сирники із сметаною (Л, МП), що вказує на наявність у страві лактози та молочних продуктів).

Інформацію з розшифровкою індексів алергенів або непереносимих речовин слід розмістити біля меню.

Використані джерела: ж-л «Практика управління закладом дошкільної освіти» №5, с. 6-10.

Правила поведінки здобувача освіти в закладі дошкільної освіти (для дітей та їх батьків) .
Правила поведінки для батьків
1. Щоденний ранковий прийом дитини в групу здійснює вихователь, який опитує батьків про стан здоров`я, вимірює температуру тіла.
2. Не приводити до садочка дітей з підвищеною температурою тіла, кашлем та іншими симптомами захворювань. Хворі діти в дошкільну установу не приймаються.
3. Якщо дитина захворіла упродовж дня, вона ізолюється від здорових дітей в ізоляторі і залишається там до приходу батьків чи госпіталізації.
4. Після перенесеного захворювання діти в дитсадок приймаються тільки за наявності довідки лікаря-педіатра з вказівкою діагнозу, довготривалості та проведеного лікування, відомостей про відсутність контакту з інфекційними хворими, а також з рекомендаціями щодо індивідуального режиму кожній дитини.
5. Ранковий туалет дітей повинен проводитися вдома: батьки зобов`язані приводити дитину в дошкільний заклад чистими, охайно та по сезону одягненими.
6. Одяг у дитячих шафах зберігається окремо: пакет для чистої білизни, пакет для брудної білизни, пакет для групового та вуличного взуття, для гребінця, головного убору, спортивної форми.
7. Не дозволяється приносити в дитячий колектив та зберігати в шафах солодощі, фрукти, іграшки та інші предмети.
8. Заборонено одягати на дітей прикраси, ланцюжки, так як все це може загрожувати життю і здоров`ю дітей, бути втраченими.
9. Приводити дитину в садок не пізніше 8.30 години ранку.
10. Забирати дитину не пізніше 18.00 год.
11. Якщо дитина захворіла або відсутня через інші причини, батьки повинні повідомити про це персонал дошкільного закладу.
12. Щодня особисто передавати і забирати дитину у вихователя, не передовіряти особам, що не досягли 16 років та особам у нетверезому стані.
13. Оплату за утримання дитини в дитячому садку необхідно здійснювати до 10-го числа місяця, так як ці кошти ідуть на закупівлю продуктів харчування для дітей.
14. Одягати дітей слід по сезону в залежності від температури повітря, в групі – в одно-двошаровий одяг, шкарпетки, взуття із задником. Слід пам`ятати, що від одягу залежить комфортний стан дитини, її гарний настрій, стан здоров`я.
15. Конфліктні ситуації не слід вирішувати у присутності дитини, так як це травмує її психіку.
16. Поважати права педагога, не допускати нетактовної поведінки по відношенню до працівників садка, дотримуватись морально-етичних норм і загальноприйнятих правил спілкування.
17. Про всі зауваження щодо роботи закладу повідомляти вихователя або завідувача.
18. Виконувати правила внутрішнього розпорядку

Правила поведінки для дітей
- Приходити вчасно в заклад дошкільної освіти.
- Вітатися з усіма працівниками ЗДО.
- У всьому слухатися вихователя.
- Якщо щось болить, то обов’язково про це сказати вихователю.
- Берегти іграшки, майно та книги.
- В групі голосно не кричати та не бігати.
- Не ходити в вологому одязі.
- Не ображати дітей зі своєї групи.
- Слідкувати за станом свого одягу.
- Мати особисті носові хустинки.
- Дотримуватися вимог безпеки.
- Акуратно вішати одяг в свою шафку.
- Якщо сподобалася іграшка однолітка, слід чемно попросити її у нього та самому вміти ділитися іграшками.
- Не можна брати іграшки, дидактичні посібники без дозволу вихователя.
- Діти дошкільного віку повинні звертатися до дорослих по імені та по батькові.