У батьків, чия дитина вперше пішла в дитячий садок, мільйон причин для хвилювання й тисяча та одне запитання. Частіше за все їх хвилює, як допомогти дитині підготуватися до дитячого садка, щоб вона легше адаптувалася до нових умов. У пригоді стануть підказки, на які навички дитини звернути увагу, щоб її перші дні в дитячому садку пройшли безболісно. Підготовка не потребуватиме від вас багато часу, її легко можна поєднувати зі звичними повсякденними заняттями дитини.

Навички самообслуговування

Впевненість у своїх можливостях відіграє важливу роль у позитивно-емоційному ставленні дитини до дитячого садка, а отже, і в процесі адаптації. Якщо дитина звикла до надмірної опіки, в нових умовах вона може почуватися безпорадною і самотньою.

Дитині буде значно легше пристосуватися до умов дитячого садка, якщо ви сформуєте в неї елементарні навички самообслуговування (схема).

Які навички варто сформувати в трирічної дитини

Пам’ятайте, що дитина всього вчиться вперше. Є вміння, якими вона оволодіває наче сама, наслідуючи дорослих: зняти черевики, скласти на стільчик свій одяг. Є такі, яких її потрібно навчити: застібати ґудзики, мити руки, зав’язувати шапочку тощо. Підтримуйте і хваліть дитину, коли вона прагне щось зробити сама. За потреби демонструйте на власному прикладі, що і як потрібно робити.

Не обмежуйте діяльність дитини надто суворо. Дайте їй змогу бути не просто спостерігачем, а й активним учасником усіх доступних їй побутових процесів. Наприклад, пропонуйте дитині разом із дорослими готуватися до прогулянки, до прийому їжі, прибирати іграшки тощо.

Якщо дитині ще не виповнилося трьох років, подбайте про те, щоб вона мала хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування. Якщо дитина опанує ці дії з раннього дитинства, надалі вона виконуватиме їх без нагадувань.

Комунікативні навички

Для періоду раннього віку властиве ситуативно-ділове спілкування. До нього дитина переходить від емоційно-особистісного. Чим відрізняється емоційний контакт від ділового, практичного? Емоційне ставлення — вибіркове та інтимне, тоді як ділове — більш безособове, меншою мірою залежне від звички до контактів із певною людиною. Під час такої взаємодії між двома партнерами з’являється нова ланка — предмет, що відсторонює дитину від того, з ким вона спілкується, і робить спілкування опосередкованим.

Одна з серйозних психологічних причин, через яку дитина складно звикає до умов дитячого садка, полягає в тому, що емоційно-особистісне спілкування не переходить на наступний рівень, тобто не відповідає віку. Відтак виникає протиріччя між емоційно-особистісним спілкуванням удома та ситуативно-діловим спілкуванням, на основі якого педагоги вибудовують взаємодію з дітьми в дитячому садку. Та цього можна уникнути, якщо знати про шкідливі патерни, що стримують розвиток предметно-практичної діяльності, мовлення, пізнавальної активності дитини (табл).

Спілкування, по­в’я­за­не з предметними діями, не може бути лише емоційним. Воно має бути опосередковане словом, співвіднесеним із предметом. Тому говоріть із дитиною, щоб заговорила вона: якщо дитина не чула певного слова, то воно ніколи саме собою не з’явиться в її мовленні. Для того щоб розширити словник дитини, наповніть її життя враженнями — мандруйте, гуляйте, спілкуйтесь. Якщо дитина проводить більшість свого часу в обмеженому просторі, навряд її словниковий запас відповідатиме віковій нормі.

Уміння діяти з предметами

На другому році життя дитини відбувається перехід від простого маніпулювання до якісно нових предметних дій — знаряддєвих. Тобто дитина вчиться використовувати предмети за призначенням. Це дорослі з досвіду знають, що ложка призначена для їжі, а олівець — для малювання. Та малюку не очевидно, як правильно використовувати той чи інший предмет.

Оволодіти предметно-практичною діяльністю дитині дає змогу її здатність наслідувати дії оточення. Наслідування — це не просто гримаси, кривляння. Це складна властивість, що допомагає дитині засвоїти нову дію.

Уміння застосовувати предмети потрібне дитині не лише для того, щоб забезпечувати власні потреби. Воно також обумовлює ще один важливий аспект розвитку дитини — виникнення і становлення гри.

Різниця між предметно-практичною та ігровою діяльністю полягає у тому, що перша націлена на результат, а другу регулюють сюжет і процес дії.

Гра виникає і розвивається на основі предметно-практичної діяльності. Основи гри закладаються у віці до трьох років, і роль дорослого в цьому процесі також визначальна.

Помилково вважати, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися і не треба втручатися. Насправді ж дитина раннього віку просто маніпулює іграшками — кидає, стукає, гризе — бо не знає, як їх використовувати. Іноді так може гратися і трирічна дитина, якщо їй не продемонструвати інші варіанти дій з іграшками.

Спочатку розкажіть дитині про призначення іграшки та продемонструйте способи дій із нею: «Дай попити з чашечки ляльці, ведмедику, песику». Покажіть, що однією іграшкою можна гратися по-різному: ляльку можна годувати, умивати, одягати, катати на машинці, вкладати спати тощо.

На початку становлення гри дитина постійно повторює одні й ті самі дії. Прослідкуйте, щоб дитина не «застрягала» на цьому етапі, підкажіть їй, як побудувати послідовний ряд дій, у процесі озвучуйте, що і для чого ви робите, що відбувається. Наприклад, замість безцільного перекладання кубиків можна завантажити їх у машину, привезти на будівництво, звести будиночок і поселити в ньому песика. При цьому пояснюйте зміст і послідовність своїх дій.

Одна з обо­в’я­зкових умов виникнення гри — збагачення дитини різноманітними враженнями. Без цього дитина втрачає основу для розвитку гри — відтворення реалій повсякденного життя в уявній ситуації.

Наступний крок у розвитку гри — це формування в дитини вміння використовувати предмети-замінники. Продемонструйте дитині, що кубик може бути і стільчиком для ляльки, і тарілочкою чи цукеркою тощо. Дитина, яка відкрила для себе можливості заміщення, легко орієнтується в ігровому оточенні, знаходить у ньому все, що їй необхідно для гри. Вміння використовувати предмети-замінники під час ігрової діяльності дитина має опанувати до кінця третього року життя.

Чому важливо розвивати уміння діяти з предметами? Рівень розвитку предметно-практичної діяльності дитини впливає на перебіг адаптації дитини до умов дитячого садка. Коли дитина захоплюється новими іграшками, ігровими діями з ними, то рідше згадує про розлуку з рідними. Завдяки цьому дитина перебуває у позитивному емоційному стані в дитячому садку і загалом швидше й легше пристосовується до нього. Адже цікава іграшка в руках хоча і незнайомого дорослого все одно приваблива. А спілкування з ним про цю іграшку — більш опосередковане. Таке спілкування про предмет у конкретній ситуації має найменший ступінь емоційної близькості, що і дає малюку змогу контактувати у справі з незнайомим дорослим.

Отже, про підготовку дитини до дитячого садка слід потурбуватися завчасно. Формувати в дитини ситуативно-ділову форму спілкування з дорослими і розвивати предметно-практичну діяльність — завдання, яке має стати об’єктом пильної уваги батьків. Адже до дитячого садка швидше звикають діти, які мають ліпше розвинуту провідну діяльність та вміють вибудовувати спілкування з дорослим на основі потреби у співпраці.

Тетяна Гурковська: старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, психолог-консультант, Київ

Електронний журнал «Вихователь-методист» №7, 2023 рік

Правильно обирайте час для процедур

Сонячні ванни ліпше приймати зранку або після опівдня у затінку, а також у хмарні дні. Затінок сприяє відбиванню сонячних променів, а хмари — їх розсіюванню. Відбиті або розсіяні сонячні промені діють слабше, ніж прямі й концентровані. Окрім того, в розсіяних променях значно менше інфрачервоного випромінювання, яке зумовлює перегрівання організму.

Контролюйте тривалість процедур

Перші сонячні ванни мають тривати не довше 5—6 хв. Відтак, із появою засмаги, поступово продовжуйте їх до 10 хв і повторюйте 2—3 рази на день. Тривалість перерви між сонячними ваннами визначайте залежно від самопочуття дитини та стану її здоров’я. Не проводьте сонячні ванни у період найвищої активності сонця — з 11:00 до 16:00.

Надайте перевагу засмаганню в русі

Під час сонячних ванн дитина не обов’язково має лежати, повертаючись через деякий час із боку на бік. Поєднуйте засмагання з різними видами рухової активності. Під час сонячних ванн та ігор під прямими сонячними променями на голові дитини обов’язково має бути біла панама або хустинка.

Забезпечте дітям затінок

Обирайте для сонячних ванн майданчики, на яких є і затінок, і ділянки, освітлені сонцем. Найліпше, щоб затінок створював не навіс, а листя дерев. Не варто використовувати як затінок залізні навіси. Адже через нагрівання металу на сонці температура повітря під таким навісом на кілька градусів вища, ніж під відкритим небом. Якщо ж для захисту від сонця обрали переносний навіс, він має бути із тканини, що добре пропускає повітря.

Оберіть підхоже для засмагання місце

Добре проводити сонячні ванни на траві. Вона захищає від пилу та бруду і не надто нагрівається. Не підходять для сонячних ванн ділянки, вкриті асфальтом. Значне теплове випромінювання асфальту призводить до швидкого перегрівання.

Зважайте на вікові особливості організму

Діти раннього віку можуть приймати сонячні ванни за температури повітря від +22 °С та за відсутності вітру. Їх загартовування сонячними променями розпочинайте з прогулянки в затінку. І лише за два тижні дітей можна виводити під прямі сонячні промені. Пам’ятайте, сонячні ванни при температурі вище +28 °С — шкідливі!

Використані джерела: журнал «Вихователь-методист» №6, 2023 рік

Скарлатина – це інфекційне захворювання, яке  проявляється  інтоксикацією організму, гнійним ураженням мигдаликів рото глотки,та характерним  дрібнокрапчатим висипом.

Джерело інфекції  -  хворий з початку  захворювання до 4-5 діб  після зникнення  клінічних  симптомів.

Основний   механізм передачі  збудників – повітряно-крапельний,  руки, через білизну, предмети побуту,  іграшки.

Вхідними  воротами для інфекції  є  ротові мигдалики.

Зустрічаються як поодинокі  випадки, так і епідемії.  Серед  хворих переважають діти.

Первинне  вогнище  інфекції: у мигдаликах  та носоглотці. Тривалість  інкубаційного періоду  від кількох годин  до 12 днів. Типова скарлатина  починаеться гостро, температура підвищуеться до 38,5-40, з’являється часте блювання,  головний біль, нездужання, болючість при  ковтанні.  На другий день  з’являються  характерні  плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку  висип з’являється на шиї та верхній частині грудей, а у продовж  наступних 2-3/х днів  поширюється по всьому тілу.

Середньотяжка форма: температура тіла підвищується до 39-40, тривалість  5-7  днів, головний  біль, повторне блювання, яскравий , інтенсивний висип на шкірі.

Тяжка форма : температура  тіла   40 та вище, можлива поява судоми, порушення свідомості, висип з ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма:  гарячка, некротичні зміни на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвиток септичних ускладнень.

Профілактика:  раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби.  Карантин  у групі дошкільного закладу накладається на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті  з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 днів. Проводиться дезінфекція, квартування та інші протиепідемічні заходи.

Як говорити з дітьми про війну?

Поради для батьків

Війна, яку веде Росія на території нашої країни, триває, але вона обов’язково закінчиться. Ніхто не знає точної дати, але ви повинні знати, як правильно говорити з дітьми про війну,

Як би ми не хотіли захистити дітей від терористичних атак, війна все ще в їхніх думках. Вони думають про неї, переживають за її хід, бачать її у снах, малюють у малюнках. І вони питають про неї нас дорослих: чому на нас напали? що буде з нами? чи ми можемо померти? коли війна закінчиться? а де ми будемо жити, якщо наш будинок розбомблять? Нам не просто самим з цими запитаннями, не на всі знаєте відповіді, про деякі не хочеться навіть думати……але в той же час важливо, щоб наші діти не були самотніми з цими питаннями і щоб вони могли, з нашою допомогою, знайти ті відповіді, які допоможуть бачити дорогу, по якій вони зможуть з нашою підтримкою пройти крізь усі ці випробування війни – вийти з них мудрішими та сильнішими. Як відповідати на складні питання

1. Будьте відкриті до обговорення теми війни.

Навіть якщо ми не знаємо відповідей – дітям важливо знати, що вони можуть з вами говорити на цю тему, говорити чесно і відверто про все, що їх хвилює. Говорити не раз – при потребі піднімати нові питання, чи уточнювати значення того, що вони почули щось у новинах чи в розмові дорослих. Діти хочуть і потребують розуміти життя і те, що в ньому відбувається. Тому з повагою, уважністю та терпеливістю ставтеся до їх запитань, давайте дітям відчути нашу готовність разом шукайте відповіді. Відчуття того, що ви є з ними, що ви разом у цьому досвіді і разом створюєте шлях крізь нього.

2. Спробуйте знайти разом з дитиною мудрі відповіді.

Можна разом розмірковувати, разом шукати розуміння… Діти люблять і потребують ясності і правди. Тому  будемо шукати разом слова, шукаймо пояснень, які будуть добрими відповідями на усе, що хвилює дитину. Наприклад, про те, як темрява може розростися в душі людини настільки, що вона стає  злим диктатором, і що люди можуть бути дуже різними:, добрими і злими,і світлими, і сповненими темряви. І що хоч у ворога чисельніша армія, але наша армія відважніша і з нами правда, і з нами усі сили добра – тому ми неминуче переможемо. І що ми не знаємо, коли це завершиться, але ми готові витримати усі випробування, щоби врешті прийти до перемоги… Спільний пошук цих відповідей допомагає дитині вибудувати своє світосприйняття – це допоможе загалом їй у житті зростати у мудрості.

Рішення про встановлення вартості харчування

• Запропонуйте дитині пограти в терапевтичну гру (наприклад, уявити себе собакою, яка щойно вийшла з річки і струшує із себе воду) чи виконати дихальну вправу.
• Говоріть з дитиною, пояснюйте їй, що відбувається: «Я бачу, що ти боїшся. Це справді гучний і неприємний звук, який лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ знають про загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що вони дбають про нашу безпеку. І нам також треба подбати про себе, тому ми йдемо в безпечне місце» Зробити цю інформацію доступною для дитини допоможе руханка «Крокуй до укриття» на слова Світлани Ройз та музику Михайла Михайлюти. У тексті цієї руханки – дієві поради, які скеровують активність дітей і виводять їх зі стану тривожності.
• Підтримайте дитину: «Я з тобою, і буду з тобою весь час». Запропонуйте якусь дію на вибір: «Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?». Важливо створити в дитини відчуття, що вона може вплинути на ситуацію (можливість самостійно обрати певну дію – тримати іграшку, подбати про тваринку, випити води, рахувати кроки тощо – це дає відчуття контролю над своїм життям).

пам’ятка

Примітка. Пам’ятка підготовлена відповідно до листа МОН «Щодо комунікації з дітьми дошкільного віку з родин учасників ООС/АТО, внутрішньо переміщених осіб та організації взаємодії з їхніми батьками» від 12.12.2019 №1/9-766.

Е-журнал «Вихователь-методист» №4, 2022 р.

Кабінет психолога

Рекомендації для батьків вихованців у воєнний час

1. 1.     Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.

1. 2.     Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.

1. 3.     Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі мають постійно стежити за психоемоційним  станом дітей, їхнім самопочуттям, тривогами, хвилюванням. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також  слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, нарікання на будь який біль, особливо головний біль. Такі показники загального   стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними  показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.

1. 4.     Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків.

1. 5.     Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими.

1. 6.     Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки

1. 7.     Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок  не лише з минулим, а взагалі життям та безпекою.

1. 8.     Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, порадами та рекомендаціями.

                          Бережіть себе та свої сім’ї.

        Ігри  для дітей удома у воєнний час.

Ми всі переживаємо непрості, напружені воєнні часи. Коли під рукою немає олівців, LeGo чи планшету. А є лише мама, яка хоче відволікти себе від новин і думок, і дитина 3-6 років, яка нудьгує без своїх іграшок та друзів. Тоді можемо пограти  у таке:

1. Що спільного? Наше завдання – по черзі називати, що спільного у двох предметах. Наприклад: «Що спільного у огірка і динозавра?» – «Вони можуть бути зеленими». Що спільного у бджоли і літака?» – «Вони обоє можуть літати».
2. Складайка. Наше завдання – по черзі називати, з чого складається будь-який предмет чи явище. Наприклад, «З чого складається стільчик?» – «З сидіння, спинки та чотирьох ніжок».
3. Четвертий зайвий. Наше завдання – назвати три схожі предмети і один зайвий. Наприклад, «Джинси, футболка, кросівки, помідор. Яке слово тут зайве?»
4. Хто ким був раніше? Наприклад: «Чим раніше була калюжа?» – «Дощиком». «Чим раніше було морозиво?» – «Цукром, молоком…»
5. Що буде, якщо…? Наше завдання – розвивати у дитини причинно-наслідкові зв’язки і уяву. Наприклад, «Що буде, якщо не зачинити дверцята холодильника?», «Що буде, якщо не вимкнути кран з водою?», «Що буде, якщо не буде птахів? (буде більше комах), «Що буде, якщо не буде цукерок?» тощо.
6. Порівнялка. Наше завдання  – по черзі називати і порівнювати предмети навкруги. Наприклад: «Що вище: будинок чи паркан?», «Що ближче до нас: червона машина чи біла?», «Де більше людей в магазині чи  в ліфті?».
7. Окомір. Наше завдання – по черзі виміряти відстань у кроках велетня і мурашки до наступного об’єкту. Наприклад, «Мій окомір мені підказує, що до дверей/магазину/дерева залишилось 15 велетенських кроків і два мурашиних».
8. Відгадайка. Наше завдання  – разом відгадувати, хто куди йде, що хоче, ким стане, коли виросте, де працює тощо. І уважно слухати Наприклад, «Дивись, он там дівчинка йде. Як ти думаєш, чим вона зранку снідала? А про що вона мріє? Чому? А чого вона боїться? (тут ми уважно слухаємо, бо дитина з великою ймовірністю говоритиме про себе).
9. Загадайка. Наше завдання – по черзі загадувати предмети навкруги і не тільки. Наприклад, «Я загадала щось,  що справа від мене, жовтого кольору і має прямокутну форму» або «Що має чотири колеса і возить пасажирів? (таксі або автобус).
10. Тварини. Ви називаєте тварину, птаха, а дитина відгадує, чим вона вкрита: пір’ям, хутром або шкірою.
11. Спільна історія. Ми разом із дитиною речення за реченням по черзі складаємо спільну казку. Наприклад, Ви кажете «Одного разу жив на світі краб на ім’я Кука. Який він був?» Дитина: «Великий і червоний». Далі по черзі ви розповідаєте, де він жив, що любив, як знайомився з друзями тощо. Вміщуємо сюди інтереси своєї дитини.
12. Прислухайка. Наше завдання – мовчки протягом 1-2 хвилин прислуховуватися до звуків навкруги. Наприклад, стрілка годинника, чиєсь дихання, краплі дощу тощо. Виграє той, хто нарахує максимальну кількість звуків.
13. Плескалка. Наше завдання – по черзі називати 5 друзів, ляльок, динозаврів, супер-героїв, машин, страв, тощо. І щоразу плескати в долоні.
14. Супер-сила. Наше завдання – по черзі запитувати одне у одного про супер-силу. Наприклад, «Яка у тебе супер-сила?»  – «Я вмію готувати смачні млинці з медом і сметаною! А у тебе?»

    Граємо та рясно поливаємо словами підтримки наших синів і доньок. Бо їх самооцінка в дорослому житті – це той погляд, яким ми на них дивимося зараз.

Звіт про відвідування за 2021 рік

Вісім змін у нормах та порядку організації харчування в закладі освіти

Уряд затвердив нові норми та порядок організації харчування у закладах освіти.

КМУ затвердив не лише нові норми, а й порядок організації харчування у закладах освіти постановою від 24.03.2021 № 305 (далі — Порядок). Вони набрали чинності з 1 вересня 2021 року.

1. 1.     Визначили спосіб організації харчування

Спосіб 1. Заклад освіти, тобто працівники, що входять до штатного розпису закладу, самостійно готують та реалізовують готові страви.

Спосіб 2. Харчування організовує постачальник харчових продуктів та/або послуг з харчування — кейтеринг або аутсорсинг. Працівники їдальні (харчоблоку), буфету не входять до штатного розпису закладу.

У дитсадках кейтеринг можна застосувати, якщо немає харчоблоку. Як виняток, можна організувати кейтеринг на час проведення ремонтних робіт — реконструкції, капітального ремонту тощо харчоблоку закладу та ремонту чи придбання технологічного обладнання, що використовується на харчоблоці закладу.

2.      Визначили режим харчування

Режим (кратність) харчування визначили у пункті 16 Порядку. Його можна організовувати:

• одноразово — сніданок;
• дворазово — сніданок та обід;
• триразово — сніданок, обід та підвечірок або вечеря;
• чотириразово — сніданок, обід, підвечірок, вечеря;
• п’ятиразово — сніданок, другий сніданок, обід, підвечірок, вечеря.

Режим (кратність) харчування залежить від режиму роботи закладу.

У державних (комунальних) ЗДО тривалість сніданку, другого сніданку, підвечірку і вечері повинна становити не менше ніж 20 хвилин, обіду — 25–30 хвилин.

3.      Сформували принципи здорового харчування

Їжу необхідно видавати дітям у суворо визначений час з інтервалами у три-чотири години.

Якщо діти перебувають у закладі чотири та менше годин, їх за заявою одного з батьків або законних представників харчуванням можна не забезпечувати. Дітей, які перебувають у закладі більше чотирьох годин, обов’язково забезпечують харчуванням. При цьому режим (кратність) харчування може бути одно- або дворазовий з інтервалами між прийомами їжі не більше трьох-чотирьох годин. Це може бути сніданок та/або обід.

У закладах, в яких режим роботи чотири та менше години на добу, харчування організовують за рішенням їх засновника.

Якщо діти перебувають у закладі 12 та менше годин, але більше ніж вісім годин, режим (кратність) харчування повинен бути триразовим (табл. 1):

Таблиця 1

Орієнтовний режим харчування

У разі перебування дітей у закладі більше 12 годин необхідно організувати обов’язкове чотириразове харчування. Вечерю слід передбачити з 18 години 30 хвилин до 19 години.

У закладі з цілодобовим перебуванням потрібно організувати п’ятиразове харчування з не менше ніж триразовим споживанням гарячої їжі.

1. На початку та періодично протягом навчального року, а також літнього періоду необхідно інформувати дітей про правила поведінки під час прийому їжі, надавати інформацію щодо впливу харчування на здоров’я, доступну для сприйняття дітьми відповідного віку.

2. Візуальні матеріали, спрямовані на популяризацію здорового харчування, повинні містити цікаву та доступну для дітей всіх вікових груп інформацію про користь і важливість овочів, фруктів та ягід щодня, під час кожного прийому їжі.

3. Миття рук водою з милом перед прийомом їжі — обов’язковий захід для запобігання поширенню інфекцій серед дітей. Потрібно організувати миття рук як складову частину відповідного прийому їжі з ретельним наглядом з боку працівників закладу освіти.

4. Усі страви та вироби, які пропонують дітям, повинні формувати здоровий, повноцінний раціон харчування. Меню щодня потрібно розміщувати на стенді та сайті закладу.

4.      Окреслили вимоги до планування меню

Щоб забезпечити різноманітність харчування, потрібно скласти примірне чотиритижневе сезонне меню.

Включення окремих страв до щоденного раціону, калорійність окремих прийомів їжі, мінімальні вимоги до режиму (кратності) приймання в їжу овочів, фруктів, м’яса, риби, яєць, горіхів, бобових та інших продуктів повинні відповідати нормам харчування.

Засновник державних і комунальних закладів освіти може забезпечити розроблення примірного чотиритижневого сезонного меню як для одного окремого закладу, так і для групи таких закладів.

Примірне чотиритижневе сезонне меню можна використовувати після погодження з територіальним органом Держпродспоживслужби. Без такого погодження дозволено використовувати меню, рекомендоване МОЗ.

Меню-розклад необхідно складати на основі примірного чотиритижневого сезонного меню з урахуванням технологічної документації на страви та вироби. Замінювати страви та продукти харчування у меню-розкладі можна:

• якщо виникають об’єктивні причини — проблема з постачанням або якістю чи безпечністю окремого харчового продукту;
• в межах примірного чотиритижневого сезонного меню, зокрема, меню четверга можна запропонувати в понеділок, відповідно меню понеділка — в четвер.

Складати потрібно єдине меню-розклад для відповідного закладу, але з різною кількістю продуктів відповідно до норм харчування для кожної вікової групи дітей.

В меню-розкладі обов’язково слід зазначати:

• назву страв та їх теоретичний вихід для кожної вікової групи;
• кількість порцій для різних вікових категорій дітей;
• кількість продуктів харчування, необхідних для виконання меню (вага брутто/нетто): у чисельнику — на одну дитину, у знаменнику — на всіх дітей.

Планування та приготування страв для харчування дітей повинно враховувати національні кулінарні традиції. Водночас необхідно пропонувати різноманітні сучасні страви, які відповідають інтернаціональним кулінарним тенденціям та виявляють повагу до певних релігійних обмежень.

Для дітей з особливими дієтичними потребами потрібно організувати харчування відповідно до рекомендацій сімейного лікаря чи лікаря-педіатра, який видав довідку щодо обмеження/виключення відповідних харчових продуктів, напоїв та страв та їх заміни аналогічними за енергетичною та поживною цінністю харчовими продуктами.

5.      Розписали калорійність сніданку, обіду та вечері за віковими групами

Енергетична та поживна цінність їжі у закладі повинна відповідати загальним віковим потребам дітей згідно з нормами фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії, визначеними МОЗ.

Потрібно планувати частку калорійності їжі у загальних енергетичних потребах залежно від режиму (кратності) харчування в закладі.

Якщо дитина з’їсть лише сніданок, вона має становити 25–30% добової потреби, відповідна частка для обіду збільшується до 30–35%. Орієнтовну кількість калорій на сніданок, обід та вечерю, добову калорійність для різних вікових груп навели в Табл. 2.

Таблиця 2

Орієнтовна кількість калорій для різних вікових груп

6.      Передбачили, яка кількість білків, жирів і вуглеводів має бути у стравах

        М’ясо, риба, молоко та молочні продукти, яйця, бобові та горіхи є основними джерелами білку. Додатковим джерелом корисних білків є злакові продукти. Кількість білків для сніданку, обіду та вечері, а також добова потреба в білку для різних вікових груп наведені у таблиці 2 до норм харчування.

Загальну кількість жирів для сніданку, обіду та вечері для різних вікових груп наведено у таблиці 3 до норм харчування. Щонайменше дві треті жиру, які споживають діти, повинно надходити у вигляді ненасиченого жиру (ненасичених жирних кислот). Можна заміняти насичені жири тваринного походження ненасиченими жирами рослинного походження та регулярно давати морську рибу в чергуванні страв.

Діти повинні регулярно споживати харчові продукти та страви з вмістом вуглеводів. Пріоритетні продукти цієї групи — рослинні продукти з високим вмістом харчових волокон. Кількість вуглеводів для сніданку, обіду та вечері для різних вікових груп наведено в таблиці 4 до норм харчування.

7.      Розрахували добову потребу у рідині  для дітей різних вікових груп

Питна вода повинна бути постійно доступною у закладі освіти під час вживання їжі та у будь-який інший час. Засновник і директор закладу повинні забезпечити дітей чистою та безпечною питною водою, що відповідає вимогам, встановленим МОЗ.

Добову потребу в рідині для дітей різних вікових груп наведено у Табл. 3:

Таблиця 3

Потребу в рідині потрібно забезпечувати за рахунок питної води та безкалорійних напоїв без урахування рідких страв та напоїв з калоріями — молочні напої, сік тощо.

8.      Визначили, як забезпечити харчування дітей з особливими дієтичними потребами

У додатку 11 до норм харчування визначили особливості забезпечення харчуванням дітей з особливими дієтичними потребами. Зокрема, навели причини особливих дієтичних потреб:

• цукровий діабет;
• харчова алергія;
• целіакія — непереносимість глютену;
• лактозна недостатність — непереносимість лактози;
• вроджені порушення метаболізму — фенілкетонурія тощо.

А також — яку невідкладну допомогу надати у разі гострих ускладнень.

Додаток 12 до норм харчування містить перелік харчових продуктів, які не містять глютену та які його містять й потрібно виключити із харчування у разі целіакії.

У Додатку 13 до норм харчування є інформація про вміст речовин і готові страви/вироби, які призводять до алергічних реакцій або непереносимості. У таблиці наведені індекси алергенів або непереносимих речовин і подана їх розшифровка.

Інформацію про наявність у складі готової страви/виробу алергену або непереносимої речовини потрібно обов’язково зазначити в меню відповідним індексом у дужках після назви готової страви/виробу (наприклад, сирники із сметаною (Л, МП), що вказує на наявність у страві лактози та молочних продуктів).

Інформацію з розшифровкою індексів алергенів або непереносимих речовин слід розмістити біля меню.

Використані джерела: ж-л «Практика управління закладом дошкільної освіти» №5, с. 6-10.

Правила поведінки здобувача освіти в закладі дошкільної освіти (для дітей та їх батьків) .
Правила поведінки для батьків
1. Щоденний ранковий прийом дитини в групу здійснює вихователь, який опитує батьків про стан здоров`я, вимірює температуру тіла.
2. Не приводити до садочка дітей з підвищеною температурою тіла, кашлем та іншими симптомами захворювань. Хворі діти в дошкільну установу не приймаються.
3. Якщо дитина захворіла упродовж дня, вона ізолюється від здорових дітей в ізоляторі і залишається там до приходу батьків чи госпіталізації.
4. Після перенесеного захворювання діти в дитсадок приймаються тільки за наявності довідки лікаря-педіатра з вказівкою діагнозу, довготривалості та проведеного лікування, відомостей про відсутність контакту з інфекційними хворими, а також з рекомендаціями щодо індивідуального режиму кожній дитини.
5. Ранковий туалет дітей повинен проводитися вдома: батьки зобов`язані приводити дитину в дошкільний заклад чистими, охайно та по сезону одягненими.
6. Одяг у дитячих шафах зберігається окремо: пакет для чистої білизни, пакет для брудної білизни, пакет для групового та вуличного взуття, для гребінця, головного убору, спортивної форми.
7. Не дозволяється приносити в дитячий колектив та зберігати в шафах солодощі, фрукти, іграшки та інші предмети.
8. Заборонено одягати на дітей прикраси, ланцюжки, так як все це може загрожувати життю і здоров`ю дітей, бути втраченими.
9. Приводити дитину в садок не пізніше 8.30 години ранку.
10. Забирати дитину не пізніше 18.00 год.
11. Якщо дитина захворіла або відсутня через інші причини, батьки повинні повідомити про це персонал дошкільного закладу.
12. Щодня особисто передавати і забирати дитину у вихователя, не передовіряти особам, що не досягли 16 років та особам у нетверезому стані.
13. Оплату за утримання дитини в дитячому садку необхідно здійснювати до 10-го числа місяця, так як ці кошти ідуть на закупівлю продуктів харчування для дітей.
14. Одягати дітей слід по сезону в залежності від температури повітря, в групі – в одно-двошаровий одяг, шкарпетки, взуття із задником. Слід пам`ятати, що від одягу залежить комфортний стан дитини, її гарний настрій, стан здоров`я.
15. Конфліктні ситуації не слід вирішувати у присутності дитини, так як це травмує її психіку.
16. Поважати права педагога, не допускати нетактовної поведінки по відношенню до працівників садка, дотримуватись морально-етичних норм і загальноприйнятих правил спілкування.
17. Про всі зауваження щодо роботи закладу повідомляти вихователя або завідувача.
18. Виконувати правила внутрішнього розпорядку

Правила поведінки для дітей
- Приходити вчасно в заклад дошкільної освіти.
- Вітатися з усіма працівниками ЗДО.
- У всьому слухатися вихователя.
- Якщо щось болить, то обов’язково про це сказати вихователю.
- Берегти іграшки, майно та книги.
- В групі голосно не кричати та не бігати.
- Не ходити в вологому одязі.
- Не ображати дітей зі своєї групи.
- Слідкувати за станом свого одягу.
- Мати особисті носові хустинки.
- Дотримуватися вимог безпеки.
- Акуратно вішати одяг в свою шафку.
- Якщо сподобалася іграшка однолітка, слід чемно попросити її у нього та самому вміти ділитися іграшками.
- Не можна брати іграшки, дидактичні посібники без дозволу вихователя.
- Діти дошкільного віку повинні звертатися до дорослих по імені та по батькові.

Коли здорова трирічна дитина не говорить чи промовляє лише кілька слів, це привід замислитися, як стимулювати її мовлення. Скористайтеся порадами фахівця, щоб розговорити мовленнєво пасивну дитину.

Підготувала Ольга Гаврилова, логопед корекційного центру «Стартум», Харків.

Використані джерела: ж-л: «Вихователь-методист» №1, 2021р.

Поради для батьків

Журнал «Вихователь-методист», травень 2021 №5

Консультація для батьків

Стаття допоможе батькам

1. Усвідомити власні помилки та змінити поведінку
2. Ґрунтовно підготувати дитину до навчання у школі

Учителі початкових класів часто відзначають, що діти приходять до школи емоційно неготовими до навчання. І дійсно, у сучасному житті існує багато чинників, які до цього призводять. Оточення, у якому зростає дитина, часто впливає на розвиток її особистості не найліпшим чином. Швидке задоволення бажань, нездатність зосередитися та виявити терпіння, виконувати рутинну роботу, проблеми з комунікацією — ось неповний перелік проблем майбутніх першокласників. Чому ж так відбувається та хто в цьому винен? Яка роль батьків у підготовці дитини до школи та яких помилок вони припускаються?

Гаджет як «безплатна няня»

Багато хто з батьків, щоб зайняти чимось дитину, вже з раннього віку використовують різні гаджети як «безплатну няню». Проте насправді не така вже вона й безплатна. Плата, а точніше розплата, чекає їх чи не одразу за рогом. Вони платять виснаженням нервової системи своїх дітей, їхньою увагою, нездатністю докласти зусиль задля досягнення мети і навіть дочекатися бажаного. Адже в порівнянні з віртуальною реальністю буденне життя нудне.

Коли діти вперше приходять до школи, вони опиняються у вирі незрозумілих подій, шуму, метушні, де постійно потрібно виконувати вказівки вчителя. Звісно, така реальність на противагу яскравим картинкам зі спецефектами на екранах гаджетів першачків не влаштовує. Після годин віртуальної реальності вони просто не здатні сприймати інформацію у класі, оскільки їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції різними відеоіграми. А навчальна наочність у класі та розповідь учителя не може конкурувати з гаджетом.

Що робити батькам? Насамперед обмежте час спілкування дитини з гаджетом і відновіть із нею емоційний зв’язок. Дивуйте її красою природи, лоскочіть, обмінюйтесь усмішками. Покладіть у рюкзак дитини чи під подушку записку зі словами любові й намальованим сердечком, потанцюйте чи поспівайте разом. Зрештою — побийтеся подушками! Крім цього, влаштовуйте сімейні обіди, вечори настільних ігор, покатайтеся на велосипедах, сходіть на вечірню прогулянку з ручним ліхтарем тощо. Головне — у час, визначений на спілкування з дитиною, віддавайтеся їй повністю. Дитина має відчувати, що вона важлива у вашому житті.

Одна зефірка чи дві

Дослідження науковців виявили, що здатність до віддаленої винагороди є одним із ключових чинників, що свідчать про успішність дитини в майбутньому навчанні й не тільки.

Волтер Мішел (Walter Mischel) у 60–70-х роках у Стенфордському університеті проводив експеримент із дошкільниками, який пізніше навали «зефірними дослідженнями». У цих дослідженнях дітей поставили перед вибором. Їм сказали, що коли психолог вийде з кімнати ненадовго, вони одразу можуть з’їсти свою зефірку, але якщо вони протримаються 15 хв і не з’їдять її, то отримають дві.

Одна третина дітей з’їла зефір одразу, як тільки лишилася з ласощами наодинці. Приблизно ще третина дітей трималася кілька хвилин, проте, піддавшись спокусі, все ж з’їла зефірку. І лише третина з учасників дослідження продемонструвала вищий рівень терпіння й самоконтролю — діти чекали подвоєної винагороди. У подальших дослідженнях вчені з’ясували, що діти, які були здатні дочекатися збільшеної винагороди, стали успішнішими в дорослому житті.

Уміння чекати й контролювати себе — важлива якість для майбутнього першокласника! Батьки ж із найкращими намірами намагаються якнайшвидше задовольнити потреби своїх дітей, але, на жаль, вони роблять їх щасливими на цей момент і нещасними в далекій перспективі.

Опитування батьків і спостереження свідчать, що більшість дітей зазвичай негайно отримують усе, чого хочуть. Батьки це роблять практично «на автоматі», навіть не замислюючись над наслідками. Нездатність до віддаленої винагороди часто можна спостерігати в супермаркетах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні». Вона активно протестує, оскільки батьки навчили її одразу отримувати те, що хочеться. Зауважте: здатність очікувати віддалену винагороду означає вміння діяти в умовах стресу. Отримуючи бажане тут і зараз, діти не набувають досвіду справлятися хоча б із невеличкими стресорами, а це надалі стає величезною перепоною в їхньому шкільному житті.

Що робити батькам? Тренуйте здатність дочекатися віддаленої винагороди. Примусьте дитину чекати! Поступово збільшуйте час між «я хочу» та «я отримую». Навчайте дитину знаходити бажані активності, коли їй стає нудно, — це перший крок до розвитку творчої діяльності. Обмежте постійні перекуси. Не дозволяйте використовувати гаджети під час очікування обіду чи будь-якої іншої події. Навчайте дитину чекати, розмовляючи чи граючись нетехнологічними іграшками.

Хто керує світом

Вихователі часто чують від батьків: «Миколка не любить овочі, тож не силуйте його», «Вона не хоче спати вдень, нехай пограється», «Олеся не любить іграшки, вона так гарно грається на своєму планшеті», «Він не хоче самостійно вдягатися, а мені ніколи чекати»…

 Замислимося: з якого це часу діти вказують батькам, як їх ростити? Якщо залишити все на їхній розсуд, то все, що вони робитимуть, — це їстимуть макарони та солодощі, дивитимуться телевізор, гратимуть на своїх планшетах і ніколи не лягатимуть спати вчасно. Тож що хорошого батьки роблять для дітей, коли дають їм те, чого вони хочуть, і знають, що це їм користі не принесе?

Без належного харчування та якісного нічного сну діти приходитимуть до школи роздратованими, тривожними та неуважними. До того ж вони отримують шкідливий посил від батьків — навчаються того, що можуть робити все, що завгодно, щоб не робити те, чого вони робити не хочуть. Поняття «потрібно зробити» відсутнє, а досвід виконання нудної роботи й поготів! Тож хіба дитина зможе наполегливо навчатися, навіть якщо хоче бути відмінником?

Насправді діти добре знають, чого хочуть, проте у школі для них настають важкі часи, бо необхідно щось робити, причому наполегливо, щоб досягти бажаного. Як результат — цілі стають недосяжними, і це глибоко розчаровує дітей.

Що робити батькам? Не бійтеся встановлювати межі. Діти потребують меж, щоб рости щасливими та здоровими! Складіть розпорядок дня й навчайте дитину дотримуватися його. Керуйтеся тим, що для дитини корисно, а не її «хочу» чи «не хочу». Це не просто. Будьте креативними, щоб спонукати дитину робити корисні речі, бо здебільшого це буде зовсім не те, чого вона хоче.

Спонукайте дитину споживати корисну їжу, гуляти на свіжому повітрі й лягати спати в той самий час. Сталий розпорядок дня допоможе майбутньому першокласнику легко прокидатися вранці та приходити до школи здатним до навчання. Перетворюйте справи, які дитина не любить робити, у веселу, емоційно забарвлену гру.

Суцільні веселощі

Деякі батьки створюють для дітей штучний світ веселощів — жодної хвилинки нудьги. Лиш дитина знудиться, батьки мчать, щоб знов розважити її. Інакше вони відчувають, що не виконують своїх батьківських обов’язків. Тож батьки й діти живуть у двох відокремлених світах. У дітей — «світ розваг», а в батьків — «світ роботи». Чому б матері не залучити доньку допомогти їй поратися на кухні чи витерти пил? Чому діти не прибирають своїх іграшок? Адже це базова рутинна робота, яка тренує дитину працювати здебільшого в умовах «нудьги». Це та навичка, яка зробить її здатною до навчання у школі, адже там теж необхідно докладати зусиль. Коли діти приходять до школи й настає час писати, вони часто скаржаться: «Я не можу. Це занадто важко. Дуже нудно». Чому? Тому що робоча здатність не тренується в безкінечних веселощах. Вона тренується працею.

Що робити батькам? Навчайте свою дитину займатися монотонною роботу з найперших років життя. Так ви сформуєте в неї основу її майбутньої працездатності. Нехай вона прибирає іграшки, застилає ліжко, складає одяг, розпаковує покупки, накриває на стіл, допомагає готувати обід тощо. Спочатку робіть це разом і обов’язково весело — так, щоб у дитини така спільна діяльність викликала позитивні емоції. Поступово це стане звичкою і в дитини не виникатиме запитання «Чому я?», яке так часто чують батьки за інших обставин.

Місія нездійсненна

Інформаційно-комунікаційні технології часто емоційно від’єднують дітей від батьків та найближчого оточення. Але ж емоційне спілкування з батьками — головне «живлення» для розвитку дітей. На жаль, батьки позбавляють дітей цього «живлення». Адже вони — люди зайняті, тож дають дітям гаджети і так їх теж «займають».

Раніше діти гралися на вулиці, де в неструктурованому оточенні вони опановували та відточували свої соціальні навички. Сучасні технології витіснили час, який дитина проводила на вулиці, взаємодіючи з іншими дітьми. А зайнятість батьків значно скоротила їхні можливості безпосередньо спілкуватися зі своїми дітьми. За таких умов не дивно, що діти відстають у комунікативному розвитку. Гаджети не обладнані програмою формування соціальних навичок. І місія соціалізації виявляється нездійсненною. Але ж найуспішнішими стають люди, які володіють розвиненими соціальними навичками. Це — пріоритет!

Що робити батькам? Формуйте в дітей соціальні навички — уміння дочекатися своєї черги, ділитися, програвати й перемагати, йти на компроміс, говорити іншим компліменти, використовувати слова «будь ласка» та «дякую».

Допоможіть дитині досягнути успіху в житті. Демонструйте приклад турботливого ставлення до рідних, чемного поводження із сусідами, дружніх стосунків із приятелями. Навчайте взаємодіяти й домовлятися з іншими, враховувати їхні бажання. Вправляйте дитину в бажаній поведінці, створюючи проблемні ситуації

Мозок, який керує здатностями дитини, схожий на м’яз, який можна й потрібно тренувати. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла плавати, навчайте її плавання. Якщо чекати — навчайте терпіння. Якщо хочете, щоб вона змогла соціалізуватися, навчайте її соціальних навичок. Ви можете ґрунтовно підготувати дитину до навчання у школі та змінити її життя на краще. Для цього тренуйте мозок дитини так, щоб вона успішно діяла в соціальній, емоційній та академічній сферах. Тут усе просто!

Журнал «Вихователь-методист», травень 2021 №5

Вікторія Прудей працетерапевт, Торонто, Канада

�аталія Левінець, доцент кафедри методик та технологій дошкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова, канд. пед. наук, Київ.