Організація освітнього процесу

Сердовище що належить дітям

• забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров’я дошкільників;
• створення безпечних та сприятливих умов розвитку, виховання та навчання дітей;
• формування у дітей логіко-математичної комптентності в різних сферах життєдіяльності на основі використання новітніх освітніх технологій та інноваційних методів;
• формування у дітей звичок та моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку.

Звіт про дистанційну роботу вихователів на період карантину

1. Педагогами закладу розроблено блоково-тематичне планування освітньої діяльності з дітьми раннього, молодшого, середнього, старшого дошкільного віку на 3 квартали.
2. Переглядаються професійні вебінари щодо освіти, розвитку та виховання дітей дошкільного віку, обговорюються в чаті, здійснюється обмін матеріалами.
3. Згідно графіка курсової перепідготовки педагоги проходять дистанційні курси підвищення кваліфікації.
4. Узагальнюється власний педагогічний досвід.
5. Поповнюється цифровий кейс кожного педагога вправами, іграми, пам’ятками для батьків, методичними матеріалами.
6. Організовується дистанційна робота з батьками та дітьми всіх вікових груп з допомогою соціальної мережі Viber в закритих групах:

• ведеться моніторинг стану здоров’я дітей;
• викладаються пам’ятки та поради, як організувати діяльність дітей вдома;
• надаються користі онлайн-ресурси для розвитку та навчання дошкільників;
• проводиться анкетування та опитування;
• розміщуються цікаві завдання для дітей;
• організовуються виставки малюнків та виробів, відеозанняття, при цьому педагогами враховується вік дітей та рівень педагогічної культури батьків. Добираються цікаві ігри та вправи, які не вимагають тривалого перебування дитини біля гаджета. Завдання постійно оновлюються. Здійснюється зворотній зв’язок.

Педагогами закладу підготовлені такі відеозанняття:

Коротченко О.В. музичний керівник, заняття з музичного розвитку «Пісенька друзів»;

Малнацька Я.П. практичний психолог, розвиток дрібної моторики рук «Умілі рученята»;

Єгорова А.В. вихователь групи №1, 3-року життя, пальчикова гімнастика «Ми будуємо дім», заняття з сенсорного розвитку «На квітковій галявині»;

Дубова Т.І. вихователь групи №2, 3-року життя, ляльковий театр «Колобок», заняття з малювання «Жовті кульбабки»;

Сінельник С.І вихователь групи №2, 3-року життя, заняття з малювання «Весняне деревце», ліплення «Равлик»;

Смаглій С.В. вихователь групи №11, 4- року життя, художня література, читання і вивчення вірша  М.Познанської «Котик»; дослідницька  діяльність «Вирощуємо пшеницю»; конструювання + аплікація «Гніздечко для пташки».

Сисак Т.Д. вихователь групи №11, 4- року життя, зображувальна діяльність «Весняний пейзаж», «Квітуча яблуня»; ліплення з солоного тіста «Весняна пташка».

Дашко Н.В. вихователь групи №6, 4- року життя, зображувальна діяльність «Квіти для мами».

Дишлева Л.М. вихователь групи №8, 4- року життя, ознайомлення з природою + малювання «Весняні квіти».

Железняк Н.В. вихователь групи №3, 5- року життя, ознайомлення з природою «Пригоди крапельки води».

Дяк Н.М. вихователь групи №10, 6- року життя, ознайомлення з соціумом + аплікація «Моя матінка».

Кабак Л.В. вихователь групи №10, 6- року життя, ознайомлення з природою + малювання «Кульбаба на галявині».

Луценко С.М. вихователь групи №4, 6- року життя, малювання нетрадиційні техніки «Весняні квіти».

Конет Г.А. вихователь групи №4, 6- року життя, логіко-математичний розвиток «Склад числа».

Вербицька Л.І. вихователь групи №5, 5- року життя, ознайомлення з соціумом + конструювання «Мама – сонечко в сімї».

Сухомудренко Г.Ф. вихователь групи №5, 5- року життя, ознайомлення з природою + конструювання «Домашні улюбленці».

Галаюра О.В. вихователь групи №3, 5- року життя, малювання нетрадиційні техніки «Бузок».

Пукаленко Н.В. вихователь групи №9, 6- року життя, розвиток мовлення артикуляційна гімнастика .

Можарівська О.В. вихователь групи №9, 6- року життя, пошуково-дослідницька діяльність «Повітря навколо нас».

Вимоги до Зустрічі, або що таке дистант із дошколятами?

27.04.2020 Катерина Крутій

Методичні акценти від проф. Катерини Крутій щодо організації дистантної освіти дошкільників

(Матеріал підготовлено для круглого столу “Проблеми дистанційної освіти дошкільнят”, що буде опублікований у журналі “Дошкільне виховання”. 2020. №5).

 До мене звертаються практики із запитаннями щодо організації навчальної діяльності дітей передшкільного віку в умовах карантину. Я зібрала до купи майже всі запитання і спробувала на них відповісти в цьому дописі.

 Який зміст вкладаємо в поняття «дистантна освіта»

та «дистанційне навчання дошкільнят»?

     Я розводжу ці два поняття.

Треба чітко визначитись, що дистантна освіта – це той контент, який надається педагогом і закладом дошкільної освіти для батьків своїх вихованців.

Я повністю погоджують з позицією МОН України щодо  рекомендації  готувати матеріали для роботи з батьками (презентації, рекомендації щодо організації розпорядку дня та освітньої діяльності дітей) та підтримувати зв’язок із батьками, допомогти їм організувати найкращий “садочок” у себе вдома.

Є сенс звернутись до змісту статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту»  про роль сім’ї у дошкільній освіті, а саме:

«1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

1. Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.
2. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності».

Отже, батьки, як суб’єкти освітнього процесу, несуть відповідальність за здобуття дошкільної освіти власною дитиною.

Дистанційне навчання  —  це сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій).

Зауважу, що інформація надається батькам (!), а вони вирішують у який зручний час для них і дитини цю інформацію (аудіо-, відео-, тексти казок, віршів, приклади організації дитячого експериментування, ігрової, зображувальної та інших видів діяльності дітей раннього і передшкільного віку) запропонують власній дитині, ураховуючи її психофізіологічний та емоційний стан.

Для всіх, кого цікавлять дослідження (опубліковано в лютому 2020) щодо впливу цифрових технологій на дітей, раджу познайомитись із висновками науковців.

Стаття «Digital media: Promoting healthy screen use in school-aged children and adolescents» має 108 (!) проаналізованих посилань автора. Ця інформація для тих, хто ще не розуміє чим може закінчиться неправильно організоване дистанційне навчання для здоров’я не тільки школярів, старших дошкільників, але й малюків – трирічок! Треба почати контролювати свою педагогічну завзятість у кількості матеріалів, які надсилаються дітям. Не треба перебирати на себе відповідальність батьків за освіту власних дітей. Порадити батькам, порекомендувати – це одне, а саджати всіх членів сім’ї до екрану на годину, це – зовсім інше…

Повний текст статті тут:  https://www.cps.ca/en/documents/position/digital-media

На мою думку, формат онлайн-занять не відповідає віковим особливостям дошкільнят

 У більшості випадків наша педагогічна завзятість та методичний свербіж – «усе та відразу»  – більше заважає, ніж дає можливість отримати дитині інформацію. Як правило, це дві крайнощі: або аніматорство («а щоб дитині було не нудно та весело»), або менторство («треба навчати, розвивати, формувати та виховувати» і все це одночасно).

У класичному розумінні такий формат підходить тільки зі старшого дошкільного віку.

На мій погляд, не маючи професійно захищених систем передачі фото, не треба вимагати від батьків їх надсилати. Це можливо, якщо є письмова домовленість між батьками і закладом дошкільної освіти. Але перед тим, як просити батьків надіслати фото виконаної роботи, слід самій собі відповісти на запитання: «А навіщо мені ці фото? Що я хочу для себе з’ясувати? Яка  подальша доля цих світлин?». Якщо є  чітка відповідь, можливо і є сенс отримати фото. Але це не може бути постійним фактом.

Якою має бути Зустріч як форма спілкування вихователя, дітей і батьків?
Я б почала використовувати інший формат і назву – «Зустріч». Зустріч – це зближення з ким-, або чим-небудь, наперед домовлене побачення, але це ще й підготовлений заздалегідь прийом. Якщо ми почнемо вводити в лексикон термін «Зустріч», пройде зовсім небагато часу і вихователі,  діти та батьки почнуть і говорити, і чекати саме Зустрічі, а не заняття. А це принципово різні речі!

Передусім треба заздалегідь підготувати всі матеріали до Зустрічі. Бажано, щоб декілька речей (предмети, іграшки, книжка тощо) уже були в полі зору дітей.

Уявіть, що ви і діти нібито прийшли до театру. А в театр приходять ошатно одягненими і з гарним настроєм! Ще закрито лаштунки, але вже хочеться знати, а що там, за ними, у залі тихесенько грає спокійна музика, діти (глядачі) зручно вмощуються в своїх кріселках.

Починається етап первинного сприйняття – відчуття близької таємниці збуджує, притягує, підштовхує дітей до пошуків довкола елементів недостатньої інформації (що зараз буде? як це буде? чого очікувати?).    Інформація дитиною (і батьками теж) свідомо або підсвідомо нібито черпається / зчитується з інформаційного поля місця, де знаходиться вихователь. Тому бажано використовувати на задньому плані функцію «розмитий фон» (цей етап  до 2 хвилин – декодування інформації).

Лаштунки відкриваються, починається наступний етап – сприйняття педагога – вступний монолог дорослого (до 2 хв.) задає стиль  і характер спілкування, сприяє утворенню необхідної атмосфери, готує освітню ситуацію  і вводить до неї (Крутій К.Л. стаття в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – №9. – С. 6-10).

Якщо сучасне заняття ― це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення.

У вільному режимі під час зустрічі діти переходять від статусу «глядач»  і «споживач» до значно ціннішого – «учасник освітнього процесу». Бажано активно підключати ще одного учасника освітнього процесу – батьків.

На цьому етапі зустрічі маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їх діяльності, тобто того, чого вони можуть досягти, чого від них очікує вихователь (до 3 хв.) – етап сприйняття умов.

Якщо продовжити порівняння з театром – то далі відбувається «кульмінація спектаклю».

Вихователь презентує тему зустрічі, м’яко переходячи до практичного етапу (до 7 хв.). Цей етап уможливлює стимулювання проявів почуття спільності інтересів дитини та дорослих, колективного входження в процес навчальної діяльності (утворення «поля радості» від взаємодії).

Останнім етапом дійства на сцені буде «вихід акторів театру на поклон», тобто підбиття підсумків зустрічі.

Можна скористатись наведеним далі переліком запитань, але їх не може бути більше ніж 3-4 до фіналу зустрічі (до 3 хв.):

Що ти зробив і що ти про це думаєш?     У тебе був план роботи. Чи вийшло у тебе те, що ти задумав?

Чи задоволений ти результатом своєї роботи?  Які нові слова ти запам’ятав?

Як ти гадаєш, що мені сподобалось у твоїй відповіді? Чому?   Яке слово тебе зацікавило?

 Що хотів би повторити?   Яке завдання для тебе виявилося  важким? А яке легким?

 Чого нового ти навчився?   Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися?

 Пригадай, хто кому допоміг на занятті?   Що запам’яталося найбільше?

Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому?  Що тобі не вдалося на занятті?

 Чим саме ти пишаєшся після заняття? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?

Щоразу структура заздалегідь підготовленої зустрічі може бути іншою, усе залежить від майстерності вихователя, може змінюватись залежно від ситуації   спілкування з дітьми та батьками. Такі зустрічі для дітей старшого дошкільного віку можуть бути до 20 хв., але чим молодша дитина, тим  коротша зустріч.

 Зустріч вона і є на те зустріч, щоб була очікуваною. Тому більше ніж один раз на день немає сенсу їх проводити, на тиждень – до 5, але це необов’язково саме 5.

Якщо зустрічі проводити щодня з різними групами дітей, то не більше ніж  2 зустрічі. Для вихователя це значне психо-емоційне навантаження. А ще буде підготовка до нової зустрічі. Тому для навантаження вихователя – цього достатньо.

Слід використовувати ті платформи (вайбер, месенджер, посилання на YouTube-ролики, ZOOM тощо), які опанувала вихователька  (а це – перспектива для організації майбутньої методичної роботи з кадрами після закінчення карантину). Також є необхідність погодити з батьками їхні можливості роботи з пропонованими платформами (рівень навичок, швидкість інтернету тощо).

Як спланувати роботу?  Чи можуть в цьому допомогти тематичні тижні?

 Краще за все – це блоково-тематичне планування, воно розроблено, є в доступі для кожного вихователя. Можна скористатись уже готовими наробками, додати своє. Усі ці завдання мають подаватися в певній системі. Недостатньо дати посилання на безліч ресурсів.

Зауважу, що при дистанційному навчанні не можна знехтувати провідну діяльність дошкільнят — гру! Це можливо тільки за умови, коли сам вихователь сповідує цінності дитячої гри, тоді саме педагог нагадає батькам і про халабуди, і про особистий простір дитини, і про іграшки, які стимулюють до гри. У таких ситуаціях найбільш виявляються професійні якості вихователя – організація взаємодії з дітьми та батьками.

Блоково-тематичне планування можна замовити тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/

Планування STREAM_старший вік_3 кв_КВІТЕНЬПриклад блоко-тематичного планування до альтернативної програми «SNREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт» є  у файлі до цього допису.

УВАГА! Посилання на автора та сайт обов’язкове!

Повний текст цієї статті в PDF форматі тут: 

Крутій К.Л._Вимоги до ЗУСТРІЧІ або що таке дистант

Аналіз результатів атестації педагогічних працівників у 2019/2020 навчальному році

Обстеження рівня знань дітей за ІІ квартал проводилось з 24.02.2020р. по 28.02.2020р.,  за Програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина».

Всього було діагностовано 245 дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку. Результати обстеження (див таблиці додаток).

Слід відмітити, що рівень засвоєння дітьми програмових завдань, зріс в порівнянні з І кварталом, зокрема з підрозділів «Зростаємо дужими», «Мова рідна, слово рідне», «Художня література», «Дитина у довкіллі», «Гра дитини», «Віконечко у природу», «Математична скарбничка» , «Привчаємось працювати», «Чарівні фарби і талановиті пальчики» , «Музична скарбничка».

Таблиця показників  засвоєння програмових вимог

(порівняння І та ІІ квартал, високий рівень)

Читати далі

 22-23 жовтня відбувся семінар-практикум

Сучасний вихователь як креативна особистість

Під час семінару учасники:

• · ознайомились з особливостями сучасних дітей. Теорія поколінь;
• · розкрили поняття «креативність»
• · ознайомились з геокешингом – формою взаємодії з педагога з дітьми;
• · удосконалювали професійну майстерність  щодо реалізації принципу взаємодії учасників  освітнього процесу;

Додаток

до листа МОН України

від 02.07.2019 №1/9-419

Інструктивно-методичні рекомендації

«Щодо організації діяльності

закладів освіти, що забезпечують

здобуття дошкільної освіти

у 2019/2020 навчальному році»

Закон України «Про освіту» надав кожному закладу освіти автономію: академічну, організаційну, фінансову і кадрову, а керівнику – в управлінні закладом, прийнятті рішень щодо організації його роботи.

Педагогічні колективи закладів освіти мають набувати досвід діяльності в умовах автономії, особливо академічної, наданої їм законодавством. А органи управління освіти, методичні служби різних рівнів мають надавати їм дієву допомогу, зокрема з питань

-            вибору:

• освітньої програми,
• пріоритетних напрямів та завдань в організації освітнього процесу,
• моделі планування та організації освітнього процесу на основі інтегрованого підходу,
• видів, форм та методів підвищення професійної компетентності працівників;

-            прийняття управлінських рішень щодо стратегічних перспектив розвитку закладу освіти;

-            відповідальності за хід і результати освітнього процесу;

-            забезпечення партнерських стосунків у взаєминах із дітьми та їхніми батьками.

  Читати далі

У 2019-2020 навчальному році колектив дошкільного навчального закладу ставить такі завдання:

1. Забезпечувати методичний супровід зростання професійної майстерності педагогічних кадрів з організації освітнього процесу на основі використання практичних методів педагогічного впливу (експериментування, вирішення проблемних ситуацій та логічних задач, моделювання, розвивальних вправ, ігор тощо), поєднання колективних, групових, парних, індивідуальних форм взаємодії в навчально-пізнавальній діяльності, побудови довірливих взаємин між педагогами і дітьми.
2. Продовжувати роботу по формуванню особистості, яка вільно і творчо застосовує засоби мови в різних ситуаціях буття. Створювати умови для самовираження дитини через мовлення в різних видах діяльності, активної комунікації з дорослими та однолітками.
3. Сприяти формуванню позитивно-діяльного, оптимістичного ставлення дитини до життя, креативності та критичного мислення.

Аналіз результатів атестації педагогічних працівників у 2018/2019 навчальному році

Обстеження рівня знань дітей за ІІ квартал проводилось з 22.02.2019р. по 28.02.2019р.,  за Програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина».

Всього було діагностовано 254 дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку. Результати обстеження (див таблиці додаток).

Слід відмітити, що рівень засвоєння дітьми програмових завдань, зріс в порівнянні з І кварталом, зокрема з підрозділів «Зростаємо дужими», «Мова рідна, слово рідне» , «Художня література» 5 р.ж та 6 р.ж, «Дитина у довкіллі», «Гра дитини» 5 р.ж.та 6 р.ж, «Віконечко у природу», «Математична скарбничка» 5 р.ж та 6 р.ж, «Привчаємось працювати» , «Чарівні фарби і талановиті пальчики» , «Музична скарбничка».

Результати свідчать про незначне погіршення показників з розділу Програми «Художня література» в групах 4 р.ж., «Гра дитини» в групах 4 р.ж, «Математична скарбничка» в групах 4 р.ж.

Таблиця показників  засвоєння програмових вимог

(порівняння І та ІІ квартал, високий рівень)

Перелік питань у тематичних підрозділах, які потребують більшої уваги з боку педагогів:

Групи 4 р.ж. № 3,5,7

Потребує доопрацювання підрозділ «Мова рідна, слово рідне»:

1. Вчити чути окремі звуки в словах, виокремлювати та інтонувати звук, що найчастіше повторюється у тексті;
2. Вводити у словник синоніми, антоніми, спільнокореневі слова;
3. Продовжувати вчити дітей граматично правильно узгоджувати слова у роді, числі і відмінку;
4. Вчити дітей правильно ставити запитання дорослим та одноліткам на запропоновану тему.

Групи 4 р.ж. № 3,5,7

Потребує доопрацювання підрозділ «Літературна скринька»:

1. Вчити відповідати на запитання за змістом тексту, на елементарному рівні оцінювати поведінку персонажів, сприяти формуванню правильного ставлення до подій у творі.

Групи 5 р.ж. №4,9,10

1. Закріплювати правильну вимову звуків рідної мови, автоматизувати правильну вимову свистячих, шиплячих, сонорних звуків.
2. Розвивати вміння групувати предмети за характерними ознаками, властивостями.
3. Продовжувати вчити дітей утворювати складні форми слів.
4. Продовжувати вчити дітей переказувати невеликі казки та оповідання, передавати зміст, називати персонажів, відтворювати пряму мову.

Підрозділ «Привчаємо працювати»

Групи 5 р.ж. № 4,9,10

1. Продовжувати вчити розв’язувати та зав’язувати шнурки черевиків, застібати та розстібати  ґудзики різного розміру, просушувати одяг.
2. Розширювати обсяг трудових дій залежно від сезону. Заохочувати дітей до спільної праці на території ігрового майданчика.

Підрозділ «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі».

Групи 4 р.ж. №3,5,7

1. Продовжувати вчити дітей порівнювати, групувати та упорядковувати предмети, іграшки за кольором, величиною, довжиною, висотою, формою, кількістю, силою звуку, часом.
2. Розвивати критичне мислення дітей. Учити розуміти, яку інформацію про предмет і сукупність об’єктів дає кількість, величина; учити у правильній логічні послідовності розповідати про свої дії, зрозуміло висловлювати свою думку.

Виходячи з результатів контрольно-перевірочних занять та визначення життєвої компетентності дітей дошкільного віку, для кращого засвоєння знань дітьми, рекомендую:

1. Організовувати освітню діяльність з дітьми керуючись одними з провідних принципів:

• забезпечення активної позиції дитини у процесі пізнання, шляхом створення ситуації коли діти вчаться самостійно, докладаючи власних зусиль;
• спрямовувати дитину на пошук різноманітних варіантів правильного рішення, а не задовольнятися єдиним;
• створення доброзичливої, психологічно комфортної, позитивно забарвленої атмосфери;
• партнерства, взаємної зацікавленості, рівноправного кола дорослих і дітей, об’єднаного лише прагненням спільного пошуку й відкриття істини.

Всі вікові групи.

1. Створювати ситуації, де б діти мали змогу вправлятися в різних формах мовлення (діалог, ситуативне і контекстне мовлення, мовлення-повідомлення, мовлення-опис, мовлення-розповідь).

Всі вікові групи.

1. Особливу увагу приділяти розвитку звукової культури мовлення малюків, використовуючи при цьому дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, розповіді зі звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки тощо.

Групи 4-го (№3,5,7) та 5-го року життя (№9,10,4).

1. Використовувати художню літературу в різних формах роботи протягом дня: на заняттях з різних розділів програми та в повсякденні.

Групи 4-го (№3,5,7)

1. Активно використовувати різноманітні ігри – інтелектуальні, сенсорні, ігри-дослідження, дидактичні та рухливі ігри.

Всі групи.

1. Продовжувати роботу з дітьми по формуванню навичок самостійно вмиватися, стежити за своєю зачіскою, знімати та одягати одяг в певній послідовності, дбайливо поводитися з речами, самостійно акуратно їсти, класти на місце іграшки, берегти їх.

Групи 5-го року життя (№4,9,10).

1. Спланувати індивідуальну роботу з дітьми, які мають низький рівень розвитку у всіх групах.

Вихователь-методист: _________ Н.М.Валовенко

Спілкуємося з дитиною правильно

Спілкуючись із дорослими, дитина пізнає світ, який її оточує, в усьому його розмаїтті — предметах, природі, людях та їхніх взаєминах. Тобто завдяки спілкуванню дитина опановує не лише мову, мовлення та правила взаємодії, а також навчається пізнавати нове, проявляти ініціативу, дотримуватися правил, зчитувати емоції інших та співвідносити їх зі своїм станом чи переживаннями. Отже, спілкування з дитиною забезпечує цілісний підхід до її розвитку.

Спілкування об’єднує всі можливі сфери взаємодії дорослих із дитиною — побутову, ігрову, пізнавальну, практичну тощо. Відтак дає змогу дорослим зрозуміти:

• дії дитини, як практичні, так і пізнавальні;
• реакції на певний вплив дорослих;
• емоційні стани та ставлення до будь-чого;
• висловлювання.

З чого формується досвід спілкування дитини?

Якщо послухати, як спілкуються між собою дошкільники, можна помітити, що вони більше намагаються висловитися самі, аніж почути інших. Проте висловлювати навіть власні думки вміє і прагне далеко не кожна дитина. Тому так важливо навчити дитину дошкільного віку чітко формулювати й висловлювати свою думку, а також розуміти і cприймати думки та погляди інших.

Завдання навчити дитину висловлювати власні думки та вислуховувати інших спершу може видатися цілком простим та зрозумілим. Проте і батькам, і педагогам є чого повчитися.

Спілкування з батьками

Часто батьки зводять процес спілкування з дитиною до постановки завдань і контролю за їх виконанням. Тут і там можна почути фрази на кшталт: «Ти вдягся? А колготки? Ми ж запізнюємося в дитячий садок! Ти їв?» тощо.

Іноді батьки ставлять запитання, на які дитина може дати розгорнуту відповідь, наприклад: «Що було в дитячому садку? Про що ти дивився мультик? Як ти гадаєш, чому небо блакитне?» тощо. Та якщо, з погляду дорослих, дитина думає надто довго чи відповідає неправильно — вони одразу перебивають її та починають говорити самі. Опісля звучить риторичне запитання: «Зрозумів(ла)?» Звісно, дитина киває на знак згоди. Однак, якщо запитати її, що саме вона зрозуміла, з’ясується, що її сприймання «відключилося» десь на 20-й секунді батьківського монологу.

Спілкування з педагогами

Як не дивно, в закладі дошкільної освіти в педагога буває більше часу та можливостей поспілкуватися з дитиною, яка сама підходить до нього, запитує про щось або висловлює свої міркування. Адже для дитини головне, щоб був зацікавлений слухач.

Часто педагоги будь-яку спільну діяльність з дітьми перетворюють на «дискусійний клуб». Наприклад, малюючи білку, запитують: «Як ви гадаєте, чому вона влітку руда, а взимку сіра?» І якщо всі починають говорити одночасно, педагог вводить правило, якого дотримується і сам: висловлюватися потрібно по черзі. Хоч би що казала дитина, дорослий може уточнювати («Ти маєш на увазі…?») та узагальнювати («Тобто…»). І обов’язково має підкреслити, що думка дитини цікава. Окрім цього, педагогу важливо стежити за тим, аби інші діти в групі не знудилися. Також обов’язково потрібно узагальнити почуте. Якщо дитина перейшла на іншу тему — зазначити: «Це також цікаво, і наступного разу ми поговоримо про це, а зараз все-таки про білок». Однак якщо мета педагога — розговорити дітей для спілкування на різні теми, то можна залучити до бесіди й інших реплікою: «Дякую, ти дуже цікаво розповідала. Я бачу, Петрик та Оленка теж хочуть щось додати — давай передамо слово комусь із них».

Під час дискусій дитина вчиться правил спілкування: приймати певні погляди, важливість того, що було висловлено. Вона починає відчувати, що її думки насправді цікаві для дорослих й однолітків. І це закладає основу адекватної самооцінки дитини та віри в себе, можливість надалі сміливо розмірковувати й висловлювати власні ідеї.

І, навпаки, постійні «окрики» дорослих, знецінення думок дітей, нестача часу для того, щоб дослухати їх до кінця, провокує в дітей появу заниженої самооцінки, страху перед висловлюванням власних міркувань спочатку мамі з татом, потім педагогам, згодом керівництву. А іноді й друзям.

Як спілкуватися з дитиною?

Чи завжди дорослі досягають мети взаємодії з дитиною? Прикро, та спілкування не завжди має конструктивний характер.

Інтонація у спілкуванні

Близьким дорослим варто пам’ятати, що, вибудовуючи процес спілкування, необхідно думати не лише про те, що вони говорять, а й як вони це роблять. Діти зазвичай пропускають повз вуха зауваження, але дуже чутливо реагують на тон, яким було сказано. Інтонаційне забарвлення висловлювань дорослих, їхній емоційний тон дитина пам’ятає доволі довго. А власні переживання щодо цього корегують не лише її настрій і реакції, а й відображаються в поведінці впродовж певного часу. Тому близьким дорослимне варто дорікати за неслухняність, вередливість, впертість дитини, а звертати увагу на тон власних звернень до неї, який здебільшого і провокує саме таку поведінку дитини.

Віра в дитину

Віра дорослих у дитину, їхня впевненість — абсолютна впевненість — в її силах, можливостях, вміннях, здібностях і здатностях породжує і власну впевненість дитини в свої сили, віру в свої можливості. За висловом відомого російського психолога Тетяни Марцинковської, для того щоб дитина повірила в себе, у неї мають повірити дорослі. Батьківський оптимізм, позитивно-емоційна налаштованість щодо процесу й результату діяльності дитини окрилює її, надихає і забезпечує відчуття успіху.

Відчуття власного успіху, пережите й прожите в дитинстві, формує певний емоційний ресурс, який у майбутньому допоможе дитині долати труднощі й перешкоди на шляху до досягнення мети. Дитині має бути знайоме почуття задоволеності результатами своєї діяльності. Відчуття успішності грунтується на вірі у свої можливості, на достатній кількості успішних дій. Успіх викликає і в зазвичай пасивних дітей більш або менш значне підвищення активності, неуспіх — зниження активності навіть у відносно активних дітей.

Батьківське схвалення

Елементарним забезпеченням проживання дитиною своєї успішності є батьківська похвала й підтримка дитячих зусиль. Особливої уваги з боку дорослих потребує спроба дитини щось зробити самостійно.Похвалити дитину, її дії треба одразу: «тут і тепер». У жодному разі не можна бути байдужими до дитячих звернень щодо оцінення — для дитини це є життєво необхідним, від цього залежить подальше розгортання її взаємин із дорослими, її ставлення до світу, сприйняття себе в ньому. Тому не варто відсторонюватися від дитячих звернень та очікувань, ігнорувати їх.

Схвалення є необхідністю для дитини раннього, дошкільного, шкільного (і не лише молодшого) віку.

На жаль, дорослі виражають своє позитивне ставлення до дитини та її діяльності вкрай обмежено. Зазвичай найбільш поширеними словами схвалення є «молодець» і «дуже добре». Тож їм варто працювати над урізноманітненням свого словникового запасу.

Як зробити зауваження, не образивши дитину?

Інколи виникають ситуації, що вимагають від дорослих засудження дій дитини. У такому разі їм варто скористатися правилом: засуджувати можна лише вчинок дитини, а не саму дитину.

«Я дуже засмучена твоєю поведінкою», «Я ніколи не думала, що такий хороший хлопчик може так погано вчинити» тощо. За таких умов дитина переживає розчарування, але дорослі підтверджують свою любов до неї, впевненість у тому, що вона хороша, добра.

Також дорослим варто пам’ятати, що дитина лише вчиться, вона все робить вперше. А тому помилки під час виконання завдань неминучі, і дитині не завжди вдається бути вправною чи акуратною. Отже, батьки та педагоги мають вміти висловлювати зауваження.

Часто батьки не одразу помічають, що щось зроблено не так, і в ліпшому разі спокійно кажуть, а в гіршому — вказують на це, прикрикуючи. Пізніше в школі й аркуші з зошита можуть повидирати. Якщо таку тактику використовувати регулярно, то дитина може перестати відчувати, що її люблять, а також втратити надію на успішність. У неї може скластися враження, що вона — «невмійко», який завжди все робить не так. Аби критичні зауваження дорослих були конструктивними, слід:

Коли дитину вчать звертати увагу насамперед на те, з чим вона впоралася, — у неї з’являється привід пишатися собою

+

• обов’язково починати з того, що вдалося. Бажано, щоб дитина уважно подивилася, наприклад, на свій ряд каліграфічних гачечків і знайшла ті, що найбільше схожі на зразок. Якщо вона каже, що все добре чи, навпаки, що все не так — дорослий має спокійно вказати на те, що, на його думку, не вдалося, і пояснити, чому;
• віднайти те, що вдалося «так собі», або те, над чим ще варто попрацювати;
• визначити план дій. Наприклад, добре написати рядок гачечків можна так: сьогодні писати, доки гачечки вдаватимуться гарними (5-7 шт.), а завтра те, що залишилося; або спочатку виписати важливий елемент, який вдається найгірше; або залишити письмо, відпочити, виконати якесь інше завдання, а згодом продовжити. Потрібно брати до уваги стан дитини, ступінь її втоми, занурення в роботу тощо.

Тамара ЗАМЕДЯНСЬКА, вихователь-методист дошкільного навчального закладу № 613, Київ

Інна ЛИТВИН, практичний психолог дошкільного навчальн

Як спонукати дітей бігти на заняття наввипередки

Організувати життя дітей дошкільного віку належним чином — завдання непросте. Адже для дошкільника свобода вибору — це потреба. А дорослі на противагу їй застосовують свій інструмент — розпорядок дня. У руках фахівця він працює як ритмометр: непомітно для інших, але налаштовуючи всіх на потрібний лад. Проте якщо педагог не володіє цим інструментом досконало, він ризикує перетворити життя дітей на нудне й одноманітне, у якому час виступає диктатором. За таких умов діти, як маленькі роботи, заздалегідь знають що, коли і як відбуватиметься.

Хтось заперечить — це добре, що дитину змалечку привчають жити за розпорядком, готують до дорослого життя. Але дитина має жити повноцінно і в дошкільний період: займатися цікавими для неї видами діяльності, набувати певного досвіду. А завдання дорослих — створити умови, за яких перехід від одного виду діяльності до іншого є невимушеним, дає дитині свободу вибору, спонукає до самостійності. Оптимально, коли діти самі ініціюють зміну діяльності.

Заохочуємо дітей до заняття

Особливо складно мотивувати дітей до занять. Більшість педагогів, готуючись до проведення занять, продумують, як зробити, аби діти із задоволенням долучилися до запропонованого виду діяльності. Хоча є педагоги, які просто закликають гучними промовистими фразами: «Діти, сідайте за столики, починаємо заняття!» або «Увага! Зараз у нас буде заняття з математики (мови, малювання…)». І діти вервечкою йдуть до вихователя: дехто понуривши голову, дехто зітхаючи, дехто кривляючись, дехто просто покорившись наказу… Наші поради не для них, а для тих педагогів, для яких творчість цінніша за традиційні методики, які намагаються уникнути повторів і репродукування, здатні на повну віддачу і звикли замислюватися: чому в дітей не блищать очі?

4

принципи підготовки до організованої освітньої діяльності

Наголосимо, що термін «підготовка до заняття» — лише для вихователя. Діти не мають чути цього вислову. Можливо, і для вихователів його варто замінити на більш влучний: «створення умов для організованої освітньої діяльності». А сформувати ці умови можна доволі просто, якщо під час підготовки до заняття дотримуватися чотирьох принципів, запропонованих Анатолієм Гіном.

Активізуємо інтерес до спілкування: стимули й прийоми

Сучасні підходи до організації освітнього процесу не передбачають використовувати заняття як провідну форму пізнавальної діяльності дітей. Йдеться не про сам термін, а про те, що вкладають педагоги в це поняття. Якщо заняття нагадує міні-копію шкільного уроку, то йому не місце в закладі дошкільної освіти. Проте якщо заняття проводять як особливу форму спілкування, то змінити слід і підготовку до такого заняття. Вона потребує від педагога не лише творчого, а й прогностичного мислення.

Відомо, що мотивом до спілкування є інтерес. Викликати його в дошкільників можна за допомогою різноманітних стимулів — емоційних, вербальних, інтригуючих тощо.

Зацікавлюємо малюків

Вибір стимулу залежить від віку дітей: що менші діти, то емоційнішою має бути мотивація. Не варто застосовувати надмірну таємничість, улесливість, неприродні інтонації, перегравання. Якщо діти щойно впоралися зі сніданком, дайте їм можливість відпочити. Це для дорослих вживання їжі — справа, яку можна робити мимохідь. А для дітей раннього й молодшого дошкільного віку — це складна діяльність, яка потребує розвиненої координації рухів і значних зусиль. Тож не слід одразу після сніданку «дивувати» дітей «криками ляльки Каті», яка заблукала й благає про допомогу. Дозвольте дітям розслабитися, а потім зосередьте їх на включенні в інший вид діяльності. Скажімо, сядьте на килимок, запропонуйте дітям сісти поруч, а відтак розкажіть їм цікаву історію.

Етапи підготовки до заняття:

• сигнальний (інтрига, стимул, проблема)
• контактно-об’єднувальний (концентрація на мотивації)
• діагностичний (виявлення готовності до заняття)

Під час розповідання чи розмови ваші очі мають бути на рівні дитячих очей. Лише так можна спілкуватися «на рівних» й не тиснути на дітей своїм зростом і авторитетом дорослого.

А ще можна запропонувати дітям:

• сісти спинками одне до одного, заплющити очі та щось уявити;
• підійти до вікна і за чимось спостерігати;
• зробити певну справу —
  • змішати фарби;
  • витягти конструктор на середину групової кімнати;
  • поговорити з кімнатною рослиною;
  • увімкнути музику;
  • заспівати;
  • одягнути незвичайний атрибут (віночок, чепчик, маску тощо);
  • замісити тісто тощо.

Варіантів безліч. Але умова одна: все потрібно робити невимушено, природно, емоційно й із задоволенням. І тоді діти так само із задоволенням візьмуться за ту роботу, яку ви їм запропонуєте.

Інтригуємо старших дошкільників

Діти старшого дошкільного віку мають природну потребу все пізнавати. Це виявляється в запитаннях: Як? Чому? Навіщо? Природний пізнавальний інтерес — найліпша мотивація. Вихователю лише слід його пробудити. А в довкіллі є безліч речей, які дитина хоче пізнати, поліпшити, змінити на свій лад. Вона постійно стикається із суперечностями, якими можна скористатися як стимулами до пізнавальної діяльності.

Діти п’ятого року життя та старшого дошкільного віку залюбки відгукуються на прохання допомогти. Створені педагогом проблемні ситуації, прохання дати пораду спонукають дітей виявляти активність, працювати над завданнями, які зазвичай перетворюються на захопливу пошукову чи аналітичну діяльність.

Мотивацією до діяльності може бути елемент гри «Добре — погано», яка грунтується на твердженні, що кожен предмет чи явище має свої позитивні й негативні сторони. Для гри обирають будь-який об’єкт, який не викликає в дитини стійких асоціацій, позитивних чи негативних емоцій. Це може бути олівець, книга, лампа, тобто будь-який предмет-символ, навколо якого розгоратиметься полум’я пізнавально-творчої діяльності. Діти мають назвати, що в об’єкті добре, а що погано, що подобається, а що — не подобається, що зручно, а що — незручно.

Спілкуйтеся з дітьми на рівні очей!

Наприклад, поняття «снігопад»: добре ліпити снігову бабу, але погано засніженими шляхами ходити людям і їздити машинам. Поняття «голосна музика»: добре зранку — допомагає швидко прокинутися й зробити зарядку, але погано ввечері — заважає відпочивати.

Стимулом до заняття може бути обстеження різних предметів. Інтерес до певного предмета можна викликати, виконавши якусь незвичну, неадекватну дію. Діти люблять давати поради дорослим, повчати їх, виправляти їхні помилки, тобто робити все те, що зазвичай робимо ми — дорослі.

Педагог, який заходить до групової кімнати з розкритою парасолькою, зацікавлює й дивує дітей. Своїми неадекватними діями він не лише створює привід до обговорення, а й спонукає дітей до запитань, до порад. Навіщо вона в приміщенні? Адже її призначення — захищати від дощу чи від палючого сонця. Залучивши дітей до бесіди, варто з’ясувати з ними властивості парасольки, яка є зручною, а яка — ні. Під час бесіди діти доходять висновку, що для захисту від дощу парасолька має бути великою, а носити в сумці зручніше невеличку. Відтак можна з’ясувати:

• Чи може парасолька одночасно бути і великою, і малою?
• Як з’явилася парасолька?
• Які предмети схожі на парасольку?

Закінчити бесіду можна в «майстерні парасольок», де діти із задоволенням виготовлять іграшковий атрибут. А ще можна організувати танці з парасольками, театр парасольок і багато інших цікавих речей.

Так інтрига — вихователь із парасолькою в груповій кімнаті — переростає в захопливе й корисне для дітей заняття.

Ще одним цікавим прийомом може бути поява незвичного аромату в груповій кімнаті: ванілі, кориці, цитрусу тощо. Капніть кілька крапель ароматизованої олії на аркуш паперу й помахайте ним. Діти обов’язково відчують аромат і почнуть висловлювати свої припущення стосовно того, що це і звідки. А далі все залежить від майстерності вихователя. Експериментально-дослідницька діяльність, подорож у картину, праця в куточку природи, казка — усе це може розгорнутися й перерости в захопливе дійство, що у звичному розумінні вихователя є заняттям.

Підготовка до заняття — короткотривалий процес. Звісно, йдеться не про копітку працю педагога, який перебуває у творчому пошуку, а лише про епізод переключення дітей із фрагменту життєдіяльності на заняття. Для дітей він має відбуватися непомітно. Проте від якості його проведення залежить активність дітей на занятті, причетність до спільної справи, до створення співбуттєвого простору, у якому дитина й педагог — рівноправні партнери. У такій діяльності домінантою має звучати творчість.

Ганна Бєлєнька,завідувач кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, д-р пед. наук, професор

Олена ПОЛОВІНА,доцент кафедри дошкільної та початкової освіти Педагогічного інституту Київського університету ім. Бориса Грінченка, канд. пед. наук