Роль страху у житті дитини

Страх, як і інші неприємні відчуття (гнів, страждання та ін.) не є однозначно “шкідливими” для дитини. Будь яка емоція виконує певну функцію і дає змогу дитині й дорослому орієнтуватися в навколишньому світі. Так, страх захищає людину від зайвого ризику під час переходу вулиці або відпочинку на річці тощо.

Страх регулює діяльність, поведінку, він є переживанням , необхідним для нормального функціонування психіки, що потребує і неприємних, навіть”гострих” емоцій. Часто діти самі викликають у себе емоцію страху, що підтверджує у них наявність цієї потреби. Іноді діти, зібравшись увечері разом, починають розповідати страшні історії, причому з гострим емоційним завершенням, розповідач вигукує на останньому слові, хапає за руки інших дітей, лякає їх.

Якщо батьки забезпечують дітям “тепличні ”умови, охороняють їх від будь-яких неприємностей, сильних переживань, то це часто призводить до “розгладження” психічного апарату, якому необхідні переживання різної інтенсивності.

Дитячі страхи – це звичайне явище для дитячого розвитку, вони мають важливе значення для дитини. Кожен страх або вид страху з’являється тільки в певному віці, тобто у кожного віку є специфічні страхи, що у разі нормального розвитку з часом зникають. У дитинстві малюк боїться залишатися наодинці або з невідомими йому особами. Потім він боїться болю, висоти,  великих тварин. Часом дитина сповнена містичного жаху перед Бабою Ягою, Кощієм та  іншими казковими образами – носіями жаху.

Патологічні страхи

Страх, як і будь – яке переживання, є позитивним, коли точно виконує свої функції, а потім зникає. Патологічний страх можна відрізнити від “нормального” за такими критеріями:

• якщо страх перешкоджає спілкуванню, розвитку особистості, психіки;
• призводить до соціальної дезадаптації, далі – психосоматичних захворювань, то це страх патологічний.

Страх може бути як самостійним порушенням (наприклад, наслідком сильного переляку від зустрічі з великою собакою), так і проявом яких-небудь порушень особистості дитини. У будь-якому з цих випадків корисною є загальна оздоровча психотерапія для того, щоб поліпшити роботу всієї психіки в цілому.

Така дія може бути виявлена через низку гартувальних процедур шляхом налагодження режиму дня і харчування дитини. Корисні прогулянки перед сном – це корисно впливає на організм дитини та її психіку.

Страхи і сім’я

Основним зовнішнім чинником, що впливає на формування тривожних типів характеру, є взаємини в сім’ї, особливо “мати – дитина”.

На сьогодні накопичена велика кількість фактів, що свідчать про вплив емоційних переживань на подальше формування характеру дитину ще в період внутрішньоутробного розвитку. Усі фізіологічні зміни, що відбуваються в материнському організмі,  спричиняють подібні зміни в організмі плоду, з часом закріплюються і засвоюються в його підсвідомості. Отже внутрішньоутробні та пологові травми сприяють виникненню замкнутості, страху і злості у дітей , а також залишають відбиток в емоційних станах дорослої людини.

Стреси, тривоги, страхи і агресивність матері сприяють формування тривожного характеру дитини.

У дошкільників тривожний характер з’являється через проживання домінування одного з батьків і взаємини в сім’ї.

Хлопчики і дівчатка боязливіші, якщо вважають головнішою в сім’ї матір, а не батька. Мати, яка працює і домінує в сім’ї, часто відчуває нервово-психічне перевантаження, що створює додаткове напруження в її стосунках із дітьми, спричиняючи у них реакції неспокою.

Особливу чутливість щодо страхів старші дошкільники виявляють за наявності конфліктів між батьками, тривожність у таких дітей значно вище, ніж у сім’ях, де взаємини батьків є дружними..

Засоби боротьби зі страхами

Фізично карають найчастіше владні та нестійкі батьки, які постійно кваплять дітей, а також зганяють на своїх дітях своє роздратування і незадоволеність. Слід зазначити, що тривожна дитина не може перенести не стільки фізичний біль, скільки етичну, тобто несправедливість стосовно неї, нерозуміння, відсутність співчуття і допомоги. Чим інтенсивнішим є покарання, тим менше його дія і більше психогенних обумовлених порушень поведінки.

Крім того, активно обмежуються дитяча самостійність і коло спілкування дитини, що засноване на надмірній  турботі про її життя, здоров’я і супроводжується виникнення у неї відчуття беззахисності та невпевненості, розвиває і закріплює тривожність характеру.

Найголовніше, чим можуть допомогти батьки при виникненні страхів – заспокоїти і підтримати дитину. Обов’язково уважно поставтеся до того, що він говорить. Прийміть його переживання, але намагайтеся не посилювати їх і не перебільшувати. Після цього разом з дитиною визначте дії, які можна зробити, щоб його захистити. Зазвичай тільки це вже допомагає. Але іноді потрібна більш тривала робота.

Не змушуйте дитину бути хоробрим, ніколи не висміюйте і не принижуйте його. Іноді психологи радять поступово привчати до того, чого дитина боїться. Наприклад, якщо він боїться собак, частіше дивіться з ним фільми про собак, показувати фотографії, потім можна поспостерігати за собакою здалеку, а потім – перебувати з ним в одній кімнаті, в якій пустує ласкавий щеня. Але ніколи не наполягайте на цьому, не квапте його і будьте поруч з ним. Хваліть його навіть за найменші успіхи.

Корисно поговорити з дитиною, з’ясовуючи причину його страхів. Часто він боїться того, що не розуміє. Поясніть дитині, як влаштований мотоцикл, пилосос, ліфт, для чого вони потрібні. Дитина повинна бути впевнений, що йому нічого не загрожує, що ви завжди прийдете на допомогу. Іноді діє, коли дитина намалює свій страх і прірісует що-небудь, що зробить його смішним. Можна потім розправитися з цим страхом, порвавши листок.

Спілкуйтеся з дитиною більше, відволікайте його від страхів. Знайдіть йому цікаве заняття. Створюйте ситуації, в яких він буде почувати себе сильним. І не концентруйте його увагу на страхах, краще – на його успіхи.