І. Поняття експерементально-дослідницької діяльності.
ІІ. Особливості пізнавального розвитку дошкільнят.
ІІІ. Психологічні аспекти застосування експерементально-
дослідницької діяльності у роботі з дітьми дошкільного віку.
«Розкажи – і я забуду,
Покажи – і я запам’ятаю,
Дай спробувати – і я зрозумію»
Китайська прислів’я
І.Поняття експериментально-дослідницької діяльності
Експериментально-дослідницька діяльність сприяє формуванню у дітей пізнавального інтересу, розвиває спостережливість, розумову діяльність. На думку М. Подд’якова у експериментально-дослідницькій діяльності дитина виступає як своєрідний дослідник, який самостійно впливає різними способами на навколишні явища і предмети для ефективнішого їх пізнання і освоєння. Під час експериментальної діяльності створюються ситуації, які дитина вирішує за допомогою досліду і, аналізуючи, робить висновок, самостійно пізнаючи той або інший закон чи явище.
Експеримент, який самостійно проводить дитина, дає змогу їй створити модель явища й узагальнити отримані дієвим шляхом результати, порівняти їх, класифікувати і зробити висновки щодо значення цих явищ для людини і самої себе.
Розвиток експериментально-дослідницької діяльності у дітей проходить у декілька етапів:
· Перший – маніпулятивно-експериментальна діяльність:
характерна ознака:
- Ø безсистемність;
- ситуативність;
- залежність від матеріалу та наявних способів пізнання.
значення: розвиток відчуттів, емпіричне пізнання загальних зовнішніх властивостей об’єктів природи.
· Другий – цілеспрямоване експериментування:
характерна ознака:
- Ø цілеспрямованість у пізнанні, прагнення до перетворення об’єкта різними способами;
значення: розвиток мисленнєвих процесів, розширення обсягу знань про навколишній світ, поглиблене пізнання властивостей об’єктів природи.
· Третій – власне дослідницька діяльність:
характерна ознака:
- Ø дитина має усвідомити власну мету й гіпотезу (власне припущення);
- Ø дослід є засобом уточнення та розширення раніше засвоєної інформації;
- Ø діяльність потребує спеціальних умов та обладнання;
значення: структурування знань у систему, розвиток пізнавальних процесів – мислення, уяви, уваги, пам’яті.
Головне завдання дошкільного закладу – підтримати і розвинути у дитини інтерес до досліджень, відкриттів, створити необхідні для цього умови.
ІІ. Особливості пізнавального розвитку дошкільнят.
Пізнавальний розвиток дітей – один з важливих напрямків в роботі з дітьми дошкільного віку.
Дитина з’являється на світ з природженою пізнавальною спрямованістю, що допомагає їй адаптуватися до нових умов своєї життєдіяльності. Поступово пізнавальна спрямованість переростає в пізнавальну активність – стан внутрішньої готовності до пізнавальної діяльності, що виявляється у дітей у пошукових діях, спрямованих на отримання нових вражень про навколишній світ. З ростом і розвитком дитини її пізнавальна активність все більше починає тяжіти до пізнавальної діяльності. Розвинена пізнавальна діяльність властива дорослим людям.
У період дошкільного дитинства завдяки пізнавальній активності дитини відбувається зародження уявлень про оточуючий світ. Ці уявлення формуються в процесі розвитку пізнавальної сфери, яка складається з 3-х компонентів:
1. пізнавальні процеси (сприйняття, увага, пам’ять, уявлення, мислення);
2. інформація (досвід і досягнення, накопичені людством на шляху пізнання світу);
3. ставлення до світу (емоційна реакція на окремі об’єкти, предмети, явища і події нашого світу).
Всі компоненти пізнавальної сфери тісно пов’язані між собою. Пізнавальний розвиток дітей дошкільного віку передбачає роботу педагогів за усіма трьома компонентами пізнавальної сфери. Однак слід пам’ятати, що процес пізнання маленької людини відрізняється від процесу пізнання дорослого. Дорослі пізнають світ розумом, а маленькі діти емоціями. Для дорослих людей інформація первинна, а їхнє ставлення вторинне. А у дітей все навпаки: ставлення первинне, інформація вторинна.
Розвиток пізнавальних процесів дітей дошкільного віку визначає легкість та швидкість засвоєння ними нових знань та умінь, можливості використання цих знань та умінь для розв’язання як практичних, так і пізнавальних завдань. Тому надзвичайно важливо якомога раніше визначити ступінь сформованості пізнавальних процесів кожної дитини.
Характеристика дитини з розвиненою пізнавальною активністю
Четвертий рік життя
На четвертому роцi життя дитина набуває першого побутового досвіду, практичних умiнь і навичок. Вiдбувається розвиток її вiдчуттiв, сприйняття дiйсностi. Дитина швидко й правильно розумiє те, що їй говорять, реагує на новизну ситуацiї. Вона вiльно манiпулює рiзними речами. Пiд час найпростiших дiй у дитини виникає потреба пiзнавати нове, отримувати при цьому позитивнi емоції.
Дитина в цьому вiцi виявляє початковi форми дослiдництва:
- Ø умiє формулювати запитальнi речення;
- Ø прагне здобути iнформацiю;
- Ø визначає мету своїх дiй вiдповiдними словами: «пiду», «намалюю», «побудую» тощо;
- Ø умiє аналiзувати об’єкти — порiвнє одну-двi ознаки, знаходить змiни в об’єктах;
- Ø цiкавиться результатами своїх пошукових дiй, пишається ними й очiкує оцiнки вiд тих, хто поряд.
П’ятий рiк життя
На п’ятому роцi життя, активна в пiзнавальнiй дiяльностi дитина:
- Øвиявляє iнтерес до того, що вiдбувається в групі та довкiллi;
- Ø встановлює причинно-наслiдковi зв’язки мiж предметами та подiями;
- використовує знання та досвiд у рiзних видах дiяльностi у нових умовах;
- Øзадовольняє свої iнтереси в дiяльностi, яку обирає самостiйно, особливо якщо вона нова й цiкава;
- Øдиференцiює за допомогою аналiзаторiв рiзнi властивостi предметiв i явищ навколишнього свiту;
- Øдослiджує об’єкти звичним для себе способом;
- Øекспериментує з предметами, проводить дослiди;
- Øзгодом i внутрiшнi властивостi, можливi дії тощо;
- Ø здiйснює рiзнi дії;
- Øрадiє з вiдкриттiв;
- Øобгрунтовує власнi мiркування з елементами доведення;
- Øздiйснює самостiйний пошук на окремих етапах розв’язання проблеми;
- Øдiє вiдповiдно до мети;
- робить вибiр;
- розширює й поглиблює знання про предмети, якi її цiкавлять.
Iнтерес дитини цього вiку має пiзнавально-оцiнний характер. Вона вже може порiвнювати, синтезувати узагальнювати.
Шостий рiк життя
У старшому дошкiльному вiцi дитина приймає вiд дорослих і самостiйно ставить пiзнавальне завдання. Вона:
- Øсконцентрована на дiяльностi, якою зайнята;
- Øвиявляє готовнiсть долати труднощi;
- Øскладає план дiй;
- Øактивно здiйснює пошуки рiшення;
- Øсамостiйно приймає рiшення та готова вiдповiдати за його наслiдки;
- Øдобирає способи розв’язання завдання;
- Øдосягає результату й перевiряє його;
- Øоцiнює власнi «можу», «не можу», «хочу», «не хочу»;
- Øзважує «треба» i «хочеться»;
- Øвiдрiзняє головне вiд другорядного;
- Øнаполегливо розв’язує проблему, поки не завершить почате;
- Øвiднаходить бiльше одного способу розв’язання проблеми;
- Øпередбачає послiдовнiсть подiй;
- Øпереборює труднощi, якi виникають;
- Øзастосовує вольовi зусилля;
- Øвиявляє елементарнi форми критичного мислення, творчої уяви;
- Øпроявляє активнiсть та уважнiстъ у дiяльностi.
Дитина шостого року життя залюбки грає в дидактичнi iгри «Веселка», «Запам’ятай i розкажи», «Вiдгадай на дотик», «Овочi і фрукти», «Зоологiчна пiрамiда», «Плутанина» тощо; складає складанки, танграми; розв’язує логiчнi задачi, головоломки; знаходить вихiд iз лабiринтiв; грає в дослідницькі iгри із снiгом, пiском, водою. Експериментує з рiзними за властивостями матерiалами. Робить узагальнюючi висновки, аргументуючи свої думки. Пiдказує однолiткам розв’язок пiзнавального завдання.
ІІІ. Психологічні аспекти застосування експериментально – дослідницької діяльності у роботі з дітьми дошкільного віку.
Науковці стверджують, що для психічного розвитку дошкільників надзвичайно важливе значення має експериментально-дослідницька діяльність. Це пов’язано з тим, що засвоюють знання набагато міцніше, коли спостерігають за певними явищами та об’єктами, досліджують їх, здобуваючи інформацію самостійно, і роблять певні висновки. Дитина народжується дослідником, вона залучена до пошукової діяльності практично постійно. Це її природна потреба: рвати папір, скручувати та розкручувати мотузок, спостерігати за рибками та пташками, обстежувати різні предмети, розбирати іграшки, вивчаючи їхню будову.
Жага нових вражень, допитливість, прагнення спостерігати та експериментувати, самостійно шукати нові відомості про навколишній світ, потреба відчувати себе дослідником виникає у ранньому дитинстві та триває продовж всього життя. Найбільш значимою експериментально-дослідницька діяльність є у період від трьох до десяти років. Коли дитина інтенсивно освоює довкілля та набуває життєвої компетентності. З огляду на це дорослі повинні всіляко підтримувати і стимулювати пізнавальну активність дітей, створюючи всі умови для експериментування дітей в природі. Пошукова й експериментально-дослідницька діяльність сприяє різнобічному розвитку дітей, згуртовує їх, навчає діяти спільно.
Головна мета дослідницького навчання – формувати здатність дитини самостійно, творчо освоювати нові способи діяльності й використовувати в будь-якій сфері життя.
Рівні реалізації дослідницького навчання:
· Дорослий висуває проблему, сам намічає стратегію і тактику її розв’язання. Дитина самостійно шукає розв’язок.
· Дорослий висуває проблему, але метод її розв’язання дитина визначає самостійно. Найчастіше це колективний пошук.
· Дитина самостійно здійснює постановку проблеми, пошук методів її дослідження.
Основна мета пізнавального розвитку дітей на цьому етапі – підібрати доступну дитині інформацію, яка могла б здивувати її, бо саме здивування веде до зацікавленості, концентрує увагу на об’єкті дослідження, спрямовує процес пізнання.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1. Вправа «Методичний конструктор»
Ведуча роздає смужки з написаними етапами дитячого дослідження. Учасники розміщують їх у правильній послідовності. Правильність виконання перевіряють. Переглядаючи відповідний слайд презентації.
Слайд 1: Структура досвіду має багато спільного з структурою спостереження та передбачає чотири етапи:
· Підготовка дітей до пошукової діяльності в природі сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого чи читання художнього твору.
· Початок досвіду: визначення та постановка проблеми, вироблення гіпотези.
· Перебіг досвіду: пошук та пропозиція можливих варіантів розв’язання, збирання матеріалу, експериментування.
· Заключний: обговорення результату при цьому важливо обговорення початкового припущення його підтвердження або скасування.
Слайд 2: Вміння і навички необхідні для дослідницького пошуку:
· Спостерігати
· Бачити проблему
· Ставити запитання
· Висувати гіпотезу
· Давати визначення поняттям
· Класифікувати
· Експериментувати
· Робити висновки
Для формування і розвитку у вихованців зазначених умінь і навичок Вам пропонується виконати «Дослідницькі вправи»
МИЛЬНІ БУЛЬБАШКИ
Дослід №1.
Що знаходиться в середині мильної бульки?
Видувши бульку, вийміть трубку з рота. Зверніть увагу дітей на те, що булька прагне скоротитися, зменшитися в розмiрi.
Чому так відбувається? Повітря починає витікати крізь соломинку. Давайте перевіримо. Запалюємо свічку, i кінець соломинки підносимо до краю полум’я свічки. Зверніть увагу дітей на те, як полум’я свічки відхилилось у протилежний бік.
Висновок: Отже, в середині мильної бульки знаходиться повітря.
Дослід №2.
Прикрийте відкритий кінець соломинки пальцем. Мильна булька перестала зменшуватись. Ми перекрили хід повітрю. Зверніть увагу на те, що чим менша булька за розміром, тим більше вона схожа на кульку.
Дослід №3.
Дайте змогу дітям повидувати великі мильні бульки. Розглянути їх форму: схожі на грушу, сливу … А відірвавшись від трубочки чи соломинки, стають кульками. Це пов’язано з тим, що повітря в середині бульки рівномірно розтягує плівку бульки.
На доведення цієї думки надувайте повітряну кульку з латексу (звичайну повітряну кульку) i разом з дітьми спостерігайте за змінами її форми.
Дослід №4.
Які мильні бульки довше живуть?
Практично в експерименті разом з дітьми вирішуйте:
а) Чи залежить тривалість життя мильної бульки від її розміру;
б) Чи залежить життя бульки від густоти розчину.
Для розв’язання проблеми (б) треба мати два – три стаканчики з різною густотою розчину. Бо саме вiдповiдь на ситуацію (б) i є вiдповiддю проблему всього досліду.
Дослід №5.
Вiд чого залежить висота польоту мильної бульки?
Створіть проблемну ситуацію i шукайте вiдповiдь на такі запитання:
а) Чим більша булька, тим вище вона підіймається. Слідкуйте, які за розміром кульки пiдiймаються вище.
б) Висота польоту залежить вiд наявності вітру, його сили i напряму. Слідкуйте за тим, в якому напрямі рухаються мильні бульки.
Висновок: Зважайте, що у різну погоду польоти мильної бульки неоднакові.
Дослід №7
Давайте візьмемо коктейльні трубочки або корпус із гелевої ручки, мильну воду і надуємо мильні бульбашки. Що надуває бульбашку? Надувши бульбашку, залиште її на трубочці. Що робиться з бульбашкою? Чому зменшується?Відповіді дітей: Бо з бульбашки виходить повітря.
– Діти, давайте побудуємо для принца « замок із піни». Візьмемо широку коктейльну трубочку і почнемо дмухати в мильну воду, що знаходиться в глибокій мисці. Що утворилося? Утворився « замок». Поселимо туди «принца». З чого утворилися кульки?
Давайте пограємось з кульками. Рухливі ігри « Хто вище кине» та «Хто далі кине».
