Семінар – практикум для вихователів
Мета семінару-практикуму:
1) Ознайомлення педагогів із системою понять та уявлень, необхідних для психологічного аналізу своєї особистості та групової взаємодії;
2) Розвиток навичок рефлексії, емпатії, оволодіння прийомами і способами рефлексії, зворотнього зв’язку;
3) Розвиток навичок розуміння власних емоційних станів, їх причини винекнення, наслідки;
4) Ознайомлення та практичне засвоєння методів і способів по саморегуляції власних емоційних станів в стресових ситуаціях; профілактика професійного вигорання педагога; підвищення продуктивності педагогічної діяльності.
- I. Введення.
Ознайомлення з правилами участі в роботі практикуму:
1) Робота проводиться в колі (коло – символ рівності та довершеності);
2) Кожен учасник має право відмови від участі в окремих вправах, в обговоренні результатів (переміщення в умовний «акваріум»);
3) Кожний учасник говорить тільки за себе і від власного імені;
4) «Не критикувати!» Кожний має право на власну думку;
5) Кожне практичне завдання, вправа потребує наявності зворотного зв’язку, для продуктивності проведеної роботи.
- II. Теоретична частина.
Емоційне вигорання – емоційна згаслість, відчуття постійної втоми, втрата енергії. Довготривале емоційне напруження призводить до синдрому хронічної втоми.
Професійне вигорання має 3-х мірну модель, що складається з:
1) емоційного виснаження;
2) деперсоналізації, тобто погіршення ставлення до інших (хронічна підозрілість, що викликає значну фізичну та емоційну напругу), а іноді і до себе;
3) редукцію особистісних досягнень.
Вигоранням позначається стан фізичного, емоційного напруження, що є наслідком тривалого знаходження у стані підвищеної готовності, переживання в емоційно-напружених ситуаціях (стресах). В зоні ризику виникнення емоційного та професійного вигорання знаходяться робітники комунікативних професій, особливо педагоги.
Вигоранню частіше піддаються так звані «трудоголіки», тобто ті, хто цілком поглинений робочими проблемами, не вміє відпочивати, переживає надмірну відповідальність за все, що робить. У групу ризику також входять ті, хто реагує на стреси емоційно нестримано, агресивно, хто завжди прагне бути першим і нетерплячим до будь-яких перешкод на своєму шляху до мети. Не дуже позитивним є прогноз і для тривожних, підозрілих людей, які обирають неконструктивні моделі поведінки в конфліктних ситуаціях і відрізняються комунікативною некомпетентністю.
Основні способи подолання стресу:
- управління диханням;
- управління тонусом м’язів тіла, рухами (під діжю психічного навантаження виникають м’язові зажими, напруга. Вміння їх знімати дозволяє зменшити нервово-психічне напруження, відновити сили);
- монотонні рухи (перебирання намистинок);
- словесні впливи (аутонавіювання, самонакази);
- релаксація, візуалізація.
Адаптивна саморегуляція стресу – це управління власним психоемоційним станом, яке досягається шляхом впливу людини на себе з допомогою слів, мисленнєвих образів, управління м’язовим тонусом та диханням.
III. Практична частина.
Вправа 1. «Покажи (невербально) емоційно навантажений стан людини»
Мета: розвиток емпатії; зняття емоційної та м’язової напруги.
Учасники самостійно обирають попередньо заготовлені різнокольорові, паперові сердечка, на звороті яких зазначений емоційний стан; розподіляються за кольорами на підгрупи, в яких обговорюють завдання. Після завершення кожна підгрупа по-черзі зображує емоційний стан, інші відгадують. Після виконання усі разом обирають підгрупу, яка найкраще виконала завдання.
Вправа 2. Проективна методика «Дві тварини»
Мета: розвиток навичок рефлексії, оволодіння прийомами і способами рефлексії, зворотного зв’язку.
Учасники самостійно розподіляють за номером трьох улюблених тварин та наділяють кожну з них трьома характеристиками (за які вони подобаються). Інтерпретація: 1 тварина – ким людина хоче, щоб її бачили оточуючі (бажана соціальна маска); 2 тварина – ким людина є насправді (приховані якості).
Зворотній зв’язок.
Вправа 3. Малювальний тест «Чи вмієте ви працювати в колективі?» з серії «геометрична картина світу».
Вправа 4. Гра «Стежка»
Мета: активізація уяви, формування оптимістичного чуттєвого фону, позитивних емоцій, зняття м’язевої напруги.
Усі учасники шикуються та йдуть по колу по уявній стежці. За командою психолога вони долають уявні перепони.
Почали: «Спокійно йдемо по доріжці… навколо кущі, дерева, зелена травичка… Співають птахи… Шелестить листя… Несподівано на стежці з’явилися калюжі. Обходимо калюжі…Одна…Друга…Третя… Знову спокійно йдемо по стежці…Перед нами джерельце. Через нього перекинутий місток з перилами. Переходимо по містку, тримаємося за перила…Спокійно йдемо далі по стежці… Стежина пішла через болото. З’явилися болотяні кочки. Плигаємо з кочки на кочку. Одна…Друга…Третя…Четверта. Перейшли через болото, знову йдемо спокійно. Перед нами глибоке провалля. Через яке перекинуте дерево. Переходимо через провалля по дереву… Обережно, йдемо!… Ух! Нарешті перейшли… Йдемо спокійно!… Що це? Стежина несподівано стала липкою від мокрої, розкислої глини. Ноги так і прилипають до неї… Ледве, ледве відриваємо ноги від землі… Йти стало дуже важко… Попереду знову гарна, рівна стежка. А тепер через стежину впало велечезне дерево. Дуже велечезне! Гілки в усі боки!… Перелазимо через впале дерево… Йдемо спокійно по стежці… Гарно навкруги!… Ось ми й прийшли!… Молодці!»
Текст необхідно читати спокійно, з інтонацією та дотриманням пауз.
Вправа 5. «Ми печемо пиріжки»
Мета: активізація уяви, формування позитивних емоцій, зняття м’язової та емоційної напруги (тілесно-орієнтована вправа).
Усі учасники шикуються та йдуть по колу один за одним. За командою психолога вони виконують запропоновані дії на спині, плечах, передплічах учасників, які рухаються попереду (масажні рухи). Посіяли пшеницю…виросла пшениця гарна, пишна. Збираємо рясний урожай… Стали пшеницю молотити, молотити…Вийшло якісне борошно. Будемо місити тісто. Замісили, замісили. Розім’яли тісто, щоб не було крупинок, розкатали тісто. Будемо ліпити смачні пиріжечки. Наліпили, наліпили. Приберемо столик, струсимо крихти. Ух, втомилися, заморилися!
Після виконання учасники повторюють вправу, змінюючи напрям руху.
Вправа 6. «Австралійський дощ»
Мета: активізація уваги, розвиток навичок колективної роботи (орієнтованості на сусідів по вправі), формування позитивних емоцій, зняття м’язової та емоційної напруги.
Учасники семінару-практикуму займають міста, утворюючи коло. Психолог зображує різноманітні рухи, а учасники повторюють рухи, передаючи їх один одному (рух виконується тільки тоді, коли його виконав сусід , що знаходиться праворуч). Коли рух вертається до ведучого, він його змінює і передає далі (ті учасники до кого ще не дійшов новий рух, виконують попередній).
Вправа 7. Антистресова релаксація (рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я)
1. Ляжте, або зручно присядьте в тихому, слабо освітленому приміщенні; одяг не повинен сковувати ваших рухів.
2. Закривши очі, дихайте повільно і глибоко. Зробіть вдих і приблизно на десять секунд затримайте дихання. Видих робіть не кваплячись, стежте за розслабленням і подумки говоріть собі: «Вдих і видих, як прилив і відлив». Повторіть цю процедуру п’ять-шість разів. Потім відпочиньте близько 20 секунд.
3. Вольовими зусиллями напружуйте окремі м’язи чи їхні групи. Напругу тримайте до 10 сек., потім розслабте м’язи. Так само пройдіться по всьому тілу. При цьому уважно стежте за тим, що з ним відбувається. Повторіть дану процедуру тричі, розслабтеся, відстороніться від усього, ні про що не думайте.
4. Спробуйте якомога конкретніше уявити собі відчуття розслабленості, що пронизує вас знизу доверху, від пальців ніг через ікри, стегна, тулуб до голови. Повторюйте про себе: “Я заспокоююся, мені приємно, мене ні що не тривожить”.
5. Уявіть собі, що відчуття розслабленості проникає в усі частини вашого тіла. Ви відчуваєте, як напруга залишає вас. Відчуйте, що ваші плечі шия, м’язи обличчя розслаблені (рот може бути відкритий).
Лежіть спокійно, як “ганчір’яна лялька”. Насолоджуйтеся цим відчуттям близько тридцяти секунд.
6. Порахуйте до десяти, подумки говорячи собі, що з кожною наступною цифрою ваші м’язи дедалі більше розслаблюються. Тепер вас має турбувати лише те, як насолодитися станом розслабленості.
7. Настає “пробудження”. Порахуйте до двадцяти. Говоріть собі:
“Коли я дорахую до двадцяти, мої очі відкриються, я буду почувати себе бадьорим. Неприємна напруга в кінцівках зникне”.
Дану вправу рекомендується виконувати два три рази на тиждень.
Спочатку вона займає біля чверті години, але при достатнім оволодінні релаксація досягається швидше.
«Зворотній зв’язок»
Ритуал прощання.
Використана література:
1. В.І.Розов. Психотехнології адаптивної саморегуляції стресу. //Практична психологія і соціальна робота. № 8,9, 10, 2007р.
2. Гремлинг С., Ауэрдах С. Практикум по управлению стрессом. – Спб.: Питер, 2002. – 240 с.
3. Изард К. Емоции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 439 с.
4. Ключников С. Держи стресс в кулаке. Как извлечь выгоду из стрессов. – Спб, 2002. – 192 с.
�й, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.
