Найбільшу небезпеку для дітей становлять такі інфекційні хвороби: вітряна віспа, дифтерія, кашлюк (коклюш), кір, скарлатина та ін. Враховуючи небезпечність цих хвороб, в Україні, згідно із законодавством, здійснюються обов’язкові профілактичні щеплення дітей. Переважна захворюваність на ці хвороби в дитячому віці пояснюється легкістю і швидкістю поширення інфекцій, великою контактністю дітей, особливо в дошкільних закладах.

Вітряна віспа— гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується помірною інтоксикацією і плямисто-везикульозною висипкою на шкірі та слизових оболонках. її збудником є вірус, що передається повітряно-крапельним шляхом. Тривалість інкубаційного періоду — 11-23 дні.

Висипка локалізується на обличчі, волосяній частині голови, тулубі та кінцівках; супроводжується підвищенням температури й утворенням везикул (пухирців), які через 1-3 дні підсихають. На їх місці виникають бурі кірочки, що відпадають через 1-3 тижні, після чого поліпшується загальний стан хворого.

Профілактика: необхідно ізолювати хворого вдома; і щодня ретельно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання; інші заходи дезінфекції не потрібні.

Збудник дифтерії — дифтерійна паличка — уражає слизові оболонки зіва (глотки), гортані, носа, трахеї, бронхів, очей, утворюючи фібринозні плівки. її отрута, що розноситься кров’ю по всьому організму, спричиняє тяжке його отруєння. Хвороба перебігає дуже швидко, характеризується запальним процесом; реєструють багато смертельних випадків.

Основний шлях розповсюдження дифтерійної палички – повітряно-крапельний, але можлива і контактна передача: через поцілунки, посуд, іграшки. Джерело інфекції – хворий і бактеріоносій.

Інкубаційний період триває 2-10 днів. Хвороба починається з нездужання, підвищення температури тіла, втрати апетиту, болю при ковтанні, зі збільшення лімфовузлів. Залежно від характеру ураження дифтерія може бути плівчаста, острівцева і катаральна. При токсичній формі можливі ускладнення: ниркова і серцева недостатність, розвиток паралічу.

Профілактика: лікувати дифтерію важко, тому, щоб запобігти цьому захворюванню і підвищити імунізацію організму, вводять протидифтерійну вакцину; хворого госпіталізують. Усіх, хто контактував із хворим, обов’язково обстежують в закладі, де виявлено дифтерію, проводять дезінфекцію.

Кашлюк— гостра інфекційна хвороба, що характеризується загальною інтоксикацією і своєрідним спазматичним кашлем, який супроводжується виділенням в’язкого склоподібного харкотиння і блюванням. Збудником є кашлюкова паличка, нестійка до дії високих температур, сонячного проміння, висушування і дезінфікуючих засобів.

У перебігу хвороби виділяють такі періоди:

ü інкубаційний (від 3 до 15 днів),

ü катаральний (від 3 до 14 днів),

ü спазматичного кашлю і завершення.

Для катарального періоду властиві незначна інтоксикація, нежить і кашель, що поступово посилюється і набуває характеру нападів спазматичного кашлю. Період кашлю може тривати від 2 до 10 тижнів. Під час нападу кашлю порушуються дихання і серцево-судинна діяльність, можливі кровотечі з носа і навіть крововилив у мозок. Унаслідок постійного порушення сну дитина стає неспокійною, вкрай збудливою. В завершальному періоді (від 2 до 4 тижнів) кашель звичайний, без нападів.

Основним засобом профілактики кашлюку є щеплення, а також ізоляція хворих на 25 днів від початку захворювання. Діти віком до 7 років, які були в контакті з хворим, мають пройти карантин (14 днів).

Кір— надзвичайно контагіозна (заразлива) хвороба, що характеризуєтеся загальною інтоксикацією, високою температурою, катаром верхніх дихальних шляхів і кон’юктив (слизових оболонок очей), подальшою плямисто-папульозною висипкою, яка вкриває шкіру хворого.

Збудник — фільтруючий вірус, нестійкий до зовнішнього середовища, денного світла і високих температур, — поширюється повітряно-крапельним шляхом. Тривалість інкубаційного періоду — 8-17 днів. Схильність дітей до цієї інфекції дуже висока — понад 90 %.

Розвиток хвороби починається з різкого підвищення температури тіла до” 38-39 °С), головного болю, кашлю, нежитю. Згодом катаральні явища і кашель посилюються, виникають світлобоязнь і сльозотеча, на щоках навпроти малих корінних зубів з’являються дрібні, білуваті, з червоним ободком цятки. Після 4-6 днів починається висипка за вухами, на обличчі та переніссі, потім — на шиї, тулубі та кінцівках, що супроводжується новим підвищенням температури та інтоксикацією. Висипка зникає через три дні, водночас нормалізується температура, зменшується інтоксикація.

Планову імунізацію здійснюють спеціальною вакциною у віці 15-18 місяців одноразово. При захворюванні на кір хворого ізолюють на 4-10 днів, а в закладі, де виявлено кір, впроваджують Щоденні профілактичні огляди і термометрію.

Скарлатина— гостре інфекційне захворювання; характеризується загальною інтоксикацією, ангіною, збільшенням лімфатичних вузлів, дрібноточковою висипкою з наступним пластинчастим лущенням. Збудник хвороби — стрептокок — передається повітряно-крапельним або контактним шляхом. Тривалість інкубаційного періоду — 2-7, іноді до 12 днів. Хвороба розвивається швидко: підвищується температура тіла (до 38-39 °С і більше), з’являються головний біль, біль у горлі при ковтанні, нездужання, часто блювота. Вже через одну-дві доби на шкірі виникає густий висип яскраво-рожевого або червоного кольору (створюється враження суцільного почервоніння шкіри). На лобі та скронях — дрібноточкова рожева висипка, на щоках — суцільно червона, а ніс, підборіддя і шкіра навколо губ залишаються блідими, що є типовою ознакою скарлатини.

Постійною ознакою є ангіна: збільшуються шийні лімфовузли, а на язику з’являється білий густий наліт. У старших дітей можливий нефрит (запалення нирок).

Ефективних засобів профілактики скарлатини поки що не існує. Як правило, імунітет створює перенесена хвороба. Загальні ж засоби запобігання захворюванню полягають в ізоляції хворих, карантині в закладах, де виявлено хворобу, і повній дезінфекції речей і приміщень.