Ігри для дітей старшого дошкільного віку

 

Гра «Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похва­лити. Приймаючий киває головою і го­ворить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусіду. Вправа проводиться по колу.

Попередження:

1.    Деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно допомогти. Можна замість похвали просто сказати «смачне», «солодке», «квіткове», «мо­лочне» слово.

2.  Якщо дитина затрудняється зроби­ти комплімент, не чекайте, коли засумує його сусід, скажіть комплімент самі.

Вправа «Мені подобається в тобі…»

Гра починається зі слів: «Мені подо­бається в тобі…». Дитина говорить цю фразу всім учасникам гри, дітям і дорос­лим. Інші учасники також говорять комплімент всім іншим, намагаючись, щоб ці компліменти були різними. Після вправи бажано обговорити, що почували учас­ники, що несподіваного вони про себе довідалися, чи сподобалося їм говорити компліменти. Вправа допомагає дитині по­бачити свої позитивні сторони, відчути, що приймається і цінується іншими дітьми.

Гра «Опиши друга»

Розвиток уваги й уміння описувати те, що бачив, продовження знайомства.

Вправа виконується в парах (одно­часно всіма учасниками).

Діти стоять спиною один до одного і по черзі описують зачіску, одяг і особу свого партнера. Потім опис порівнюється з оригіналом і робиться висновок про те, наскільки дитина була точна.

Гра «Знайди пару»

Розвиток сензитивності і співвіднесен­ня тактильних образів.

Ведучий сидить на стільці в дальньо­му кутку кімнати у розслабленому стані із закритими очима. Одна людина з групи підходить до ве­дучого і протягує йому в руки свою од­ну руку. Дитина, що водить, уважно досліджує її з закритими очима. Як тільки ведучий вважає, що він досить добре запам’ятав руку, він говорить: «Все». Тоді всі учасники групи одночасно про­тягують йому свої руки і ведучий нама­гається знайти серед цієї безлічі рук саме ту руку, що йому хтось подавав спочатку.

Звичайно, виконуючи це завдання, діти, торкають почергово рук това­ришів, говорять «не та», відсувають ру­ку, яка не відповідає сформованому тактильному образу.

Гра «Що змінилося»

Розвиток уваги і спостережливості, не­обхідних для ефективного спілкування.

Кожна дитина по черзі стає ведучим. Ведучий виходить з кімнати. За цей час у групі  робиться  кілька змін  в одязі, зачісці дітей, можна пересісти на інше місце (але не більше двох-трьох змін; усі зміни повинні бути видимими).

Завдання ведучого правильно поміти­ти зміни, які сталися.

 

Гра «Прояви увагу до іншого»

Діти стають у коло і по черзі говорять що-небудь позитивне одному з учасників гри. Знаками поваги можуть відзначатися особистісні якості, зовнішність, уміння, ма­нера поводження і т.п. У відповідь дитина говорить: «Спасибі, я теж думаю, що я…»

(повторює сказане йому, а потім він підкріплює сказане ще однією похвалою у свою адресу: «А ще я думаю, що я…»).

Гра учить дітей виражати своє пози­тивне ставлення до інших людей, учить робити і приймати знаки поваги.

 

              Ігри на вербальну та безпредметну взаємодію

 

Гра «Життя у лісі»

Психолог (сідає на килим, розса­джуючи навколо себе дітей). Уявіть собі, що ви опинилися у лісі і говорите різними мовами. Але вам треба якось спілкуватися між собою. Як це зроби­ти? Як запитати про що-небудь, як ви­явити своє доброзичливе ставлення, не кажучи ні слова? Щоб запитати, як справи, ляскаємо своєю долонею по долоні     товариша      (показ). Щоб  відповісти, що все добре, нахиляємо голову до його плеча; хочемо виявити дружбу і любов — ласкаво гладимо по голові (показ). Готові? Тоді почали. Зараз ранній ранок, виг­лянуло сонечко, ви тільки що прокину­лися…

Подальший хід гри психолог розвертає довільно, стежачи за тим, щоб діти не розмовляли між собою.

Гра «Мурахи»

Психолог (розсадивши дітей нав­коло себе). Чи доводилось кому-небудь із вас бачити в лісі мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з му­рах не сидить без справи, кожний зайня­тий: хтось тягає голки для зміцнення жит­ла, хтось готує обід, хтось виховує дітей. І так усю весну і все літо. А пізньої осені, коли стає холодно, мурашки збираються разом, щоб заснути у своєму теплому бу­диночку. Вони сплять так міцно, що їм не страшні ні сніг, ні заметіль, ні морози. Мурашник прокидається з настанням вес­ни, коли перші теплі сонячні промені починають пробиватися крізь товстий шар голок. Але перш ніж почати звичне тру­дове життя, мурашки влаштовують вели­чезний банкет. У мене така пропозиція: зіграємо роль мурашок у радісний день свята. Покажемо, як вони вітають один одного, радіючи приходу весни, як роз­повідають про те, що їм снилося всю зи­му. Тільки не забуваймо, що розмовляти мурахи не вміють. Тому будемо спілкува­тися жестами.

Психолог і діти розігрують пан­томімою і діями прослухану розповідь, закінчуючи її хороводом і танцями.

Гра «Добрі ельфа»

Психолог (сідає на килим, розса­джуючи дітей навколо себе). Колись давним-давно люди, борючись за вижи­вання, змушені були працювати і вдень, і вночі. Звичайно, вони дуже утомлюва­лися. Пожаліли їх добрі ельфи. З нас­танням ночі вони стали прилітати до лю­дей і, ніжно погладжуючи їх, ласкаво заколисувати добрими словами. І люди засипали. А ранком, повні сил, з подвоєною енергією бралися за роботу.

Зараз ми з вами розіграємо ролі древніх людей і добрих ельфів. Ті, хто си­дить по праву руку від мене, виконають ролі цих трудівників, а ті, хто по ліву, — ельфів. Потім ми поміняємося ролями. Отже, настала ніч. Знемагаючи від утоми, люди продовжують працювати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх…

Розігрується безсловесна взаємодія.

Гра «Театр тіней»

Психолог. Чи звертали ви увагу на те, як у яскравий сонячний день за ва­ми невідступно слідує власна тінь, у точ­ності повторюючи, копіюючи усі ваші рухи? Гуляєте ви, чи бігаєте, чи стри­баєте — вона увесь час з вами. А якщо ви з кимсь йдете або граєте, то ваша тінь, наче подружившись з тінню вашо­го супутника, знов-таки в точності усе повторює, але не розмовляючи, не про­мовляючи жодного звуку. Вона усе ро­бить безшумно. Уявімо собі, що ми — наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подиви­мося один на одного, спробуємо один з одним поспілкуватися, а потім разом що-небудь побудуємо з уявних кубиків. Але як? Будемо рухатися тихо, не вида­ючи жодного звуку. Отже, почали!

Разом з дорослим діти мовчки пере­суваються по кімнаті, дивляться один на одного, вітаються за руку. Потім за прикладом вихователя будують з уявних кубиків вежу. Успіх гри залежить від фантазії психолога.

Гра «Ожилі іграшки»

Психолог (сідає на килим, розса­джуючи дітей навколо себе). Вам, на­певно, розповідали або читали казки про те, як оживають уночі іграшки. Зак­рийте, будь ласка, очі і уявіть свою улюблену іграшку, уявіть, що вона, про­кинувшись, робить уночі. Уявили? Тоді пропоную вам виконати роль улюбленої іграшки і    познайомитися з іншими іграшками. Тільки знов-таки всі наші дії виконуємо мовчки, щоб не розбудити старших. А після гри спробуємо відга­дати, хто яку іграшку зображував. На завершення гри діти на прохання психолога розповідають, хто кого зобра­жував. Якщо хто-небудь затрудняється, дорослий пропонує ще раз показати свою іграшку.

Гра «Загальне коло»

Психолог (зібравши дітей нав­коло себе). Щоб я могла вас бачити і щоб ви могли бачити мене й один одного, сядьте, будь ласка, на килим, утворивши коло. А тепер привітаємося очима. Я перша привітаюся з кож­ним з вас, дивлячись йому в очі. Злегка кивнувши головою, доторкну­ся до плеча свого сусіда. Точно так само    кожний з вас поглядом і посмішкою буде вітати своїх товаришів.

Бажано, щоб діти уникали словесних вітань. Основна ігрова задача — зосередити увагу на партнері. Однак, якщо хтось захоче щось сказати іншому, психолог не перешкоджає.

Гра «Переходи»

Гравці розсаджуються на стільцях, ут­воривши півколо.

Хід гри. Психолог, звертаючись до учасників гри, пропонує спочатку уважно подивитися один на одного, особливу увагу звернувши на колір волосся парт­нерів. Потім — помінятися місцями так, щоб  крайнім   праворуч  виявився  партнер, у якого найсвітліше волосся, поруч з ним — у кого темніше і т.д. Крайнім ліворуч гравці повинні посадити того, у кого найтемніше волосся. Основна умо­ва гри — ніяких гучних обговорень. По ходу гри психолог допомагає дітям — підходить до усіх, пояснює, розсаджує, погладжує по голові.

Гра «Знайди пари»

Гра нагадує попередню. Тільки цього ра­зу діти підшуковують собі пари за кольором очей. Якщо завдання викликає в ко­гось затруднення, він може звернутися за допомогою до товаришів або психолога, може підійти з партнером до дзеркала і порівняти колір очей. Зрозуміло, повного збігу тут бути не може. Задача, поставле­на психологом  перед дітьми, полягає в то­му, щоб підкреслити зовнішню подібність. Подальший хід гри: за пропозицією дорослого діти вирішують, що вони бу­дуть робити вдвох — грати, малювати або займатися конструюванням.

Гра «Де ми були, ми не скажемо, а що робили – покажемо»

Правила гри.  Діти утворюють неве­ликі групи (четверо-п’ятеро дітей). Домовившись за допомогою психолога, яку дію вони будуть представляти (умивання, малювання, збір ягід), діти са­мостійно продумують і представляють сюжет.

Хід гри. Кожна група, перш ніж розіграти мовчазне дійство, випереджає його фразою: «Де ми були, ми не скаже­мо, а що робили — покажемо». Глядачі повинні відгадати, що вони роблять і де знаходяться. Якщо завдання вирішене, на сцену виходить наступна група.

Більш складний варіант: дійство розігрується індивідуально.

Хід гри. Всі учасники, крім двох пер­ших, закривають очі. Один з них що-небудь зображує (поливає квіти, рубає дрова, грає в м’ячик). Другий повторює сюжет третьому, що на цей момент відкриває очі, третій — четвертому, і т.д. Задуману початкову дію відгадує (нази­ває) той, хто сидить у ряду останнім.

Гра «Дзеркало»

Психолог (зібравши дітей навколо себе). Напевно, у кожному будинку — у вітальні, у ванній кімнаті або в спальні — є дзеркало. Припустимо, що дзеркала під рукою не виявилося. Як же тоді довіда­тися,  як  виглядаєш?  Як  сидить  на тобі новий костюм або плаття? От і розігра­ємо цю ситуацію. Станемо парами один проти одного. Один буде виконувати роль дзеркала, тобто повторювати всі дії партнера, причому повторювати точ­но. Адже  неточних  дзеркал   не  буває.

Інший — уявляти, як він одягається ранком, умивається, робить зарядку, збирається в дитячий садок. Потім гравці міняються ро­лями. Готові? Тоді спробуємо!

Психолог, утворивши пару з ким-небудь із дітей, виконує якийсь час роль дзеркала. Потім діти грають са­мостійно, але психолог продовжує стежи­ти за ходом гри, допомагаючи тим, у кого виникають труднощі. Після того як діти зрозуміють основне ігрове завдання, кожна пара одержує можливість виступити перед іншими. Їхнє завдання, насамперед виконавця ролі дзеркала, — показати точні, скоординовані рухи. Як­що «дзеркало» значно спотворює рух або запізнюється, це означає, що воно зіпсоване (або криве). Цій парі психолог  пропонує «полагодити» зіпсоване дзер­кало, тобто потренуватися. Показавши два-три рухи, діти сідають на стільці, їхнє місце займають дві інші дитини.

Гра «Луна»

Перед грою психолог з’ясовує, чи знають діти, що означає слово «луна». Почувши різні пояснення, може підсуму­вати: «Луна в грецькій міфології — німфа. За однією з легенд за балакучість вона була покарана і втратила здатність гово­рити і могла лише повторювати закінчен­ня чужих слів. За іншим міфом, через безмовну любов до Нарциса так засохла, що стала невидимкою і зберегла лише го­лос. Але це казкове тлумачення. А в дійсності луна, від імені німфи Луна, — це звукова хвиля, відбита від якої-небудь пе­решкоди і прийнята спостерігачем. Звуко­ва луна сприймається вухом роздільно від первинного сигналу лише в тому випадку, якщо воно запізнюється не менш ніж на 0,05-0,06 секунди».

Хід   гри.   Гравці   розбиваються  на  дві  групи: одна зображує мандрівників у горах, інша — луну. Перша група, ланцюж­ком «подорожуючи» по кімнаті, по черзі, дотримуючись паузи, вимовляє різні зву­ки, звукосполучення («Ау-у-у-у» або «Тр-р-р-р»). Завдання дорослого — регу­лювати черговість вимовлених звуків, тоб­то показувати, хто і коли повинний вимов­ляти свій звук (роль ведучого згодом доручається кому-небудь з дітей).

Друга група, сховавшись по куткам кімнати, намагається якомога точніше відтворити почуте. Неважливо, якщо звуки відтворюються не синхронно. Го­ловне — не спотворювати й у точності відтворювати звукосполучення. Гру можна проводити парами, за тим самим сценарієм, що і «Дзеркало»: пов­торюються не тільки рухи, але і звуки.

Гра «Воїни»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Дорослий пропонує уявити, що вони купа­ються в морі, занурюючись у ласкаві хвилі, і зобразити ці хвилі — ніжні і веселі. Трену­вання закінчується «купанням у морі»: один із гравців стає у центр кола, до нього по одному підбігають хвилі і ласкаво поглад­жують плавця. Коли усі хвилі погладять йо­го, він перетворюється в хвилю, а його місце займає наступний гравець.

Гра «Тінь»

Хід гри. Учасники гри складають па­ри. Один виконує роль тіні, у точності копіюючи   те,   що   зображує   партнер (збирає ягоди, гриби, ловить ме­теликів). По ходу діти міняються ролями.

Гра «Передай рух»

Хід гри. Учасники гри, утворивши коло, закривають очі. Дорослий, веду­чий, «будить» свого сусіда і показує йому яку-небудь дію (зачісується, миє руки, ловить метелика). Ці рухи гравець показує наступному, і так — по колу, до останнього. Нову дію загадує вже хтось з дітей. Гра продовжується доти, поки у гравців є бажання загаду­вати рухи.

Гра «Бабуся Меланка»

Правила гри. Один із гравців, що во­дить, придумує який-небудь оригіналь­ний рух, інші його повторюють. Завдан­ня решти — не тільки узгоджено викону­вати кожен його рух, але і створювати веселий настрій.

Хід гри. Діти разом з дорослим утво­рять коло, у середині якого один із гравців зображує бабусю Меланку. (На бабусі хусточка і фартух). Заспівується смішна пісенька, яка ожив­ляється виразними діями.

У Меланки, у бабусі

Жили в маленькій хатинці

Сім синів (діти рухаються по колу, тримаю­чись за руки),

Усі без брів.

Ось з такими вухами,

Ось з такими носами,

Ось з такими вусами,

З такою головою,

З такою бородою (зупиняються і жестами і мімікою зображують те, про що говориться в тексті: закривають руками брови, роблять «круглі очі», великі ніс і вуха, показують довгі вуса, величезну голо­ву, довгу бороду).

Нічого не їли,

Цілий день сиділи

(сідають навприсядки),

На неї дивилися,

Робили от так… (повторюють за ведучим будь-який смішний рух).

 

Гра «Передай настрій»

Хід гри. Приблизно такий же, як і попередньої, тільки придумується і пе­редається не рух, а настрій (смутний, веселий, тужливий). Першим мімікою, жестами настрій показує психолог. Діти, передавши його настрій по колу, обговорюють, що він загадав.

Потім ведучим стає хто хоче за бажанням. У разі необхідності дорослий до­помагає ведучому. Дії дітей не оціню­ються і не обговорюються. Важливо одне: усі гравці повинні уважно спос­терігати за партнерами і відтворювати їхній настрій.

Гра «Розмова крізь скло»

Правила гри. Діти, за допомогою психолога склавши пари, повинні уяви­ти, що один з них знаходиться в мага­зині, а інший чекає на нього на вулиці. Але вони не встигли вирішити, що потрібно   купити,   а вихід   —   далеко. Проблема вирішується спробою домо­витися через товсте скло вітрини.  Кричати даремно: партнер усе рівно не почує. Як зуміли «домовитися», гравці обговорюють по закінченні гри. Для   полегшення   рішення   завдання психолог з ким-небудь із дітей наочно проводить і обговорює сценку. Потім діти грають самостійно. Психолог стежить за ходом гри, допомагає тим дітям, у яких щось не виходить. За ба­жанням діти міняються ролями.

Гра «Вибери партнера»

Хід гри. Сидячи по колу, гравці мовч­ки — очима — вибирають собі партнера, але так, щоб ніхто цього не помітив.

На рахунок «три» (його веде до­рослий) партнери підбігають один до одного і беруться за руки. Якщо з першого разу гра не складається, діти повертаються на вихідну позицію. Психолог стежить за тим, щоб пари мінялися.

Гра «Знайди свого брата або сестру»

Гравці зображують новонароджених сліпих дитинчат.

Хід гри. Психолог косинкою зав’язує кожному очі і пошепки говорить, роль яко­го дитинчати він буде виконувати і які звуки видавати. Але в кожного малюка є брат або сестра, і «говорять» вони, звичайно, на одній мові: кошенята — нявкають, цуценята — скиглять, телята — мукають. Гравці знаходять один одного за цими звуками.

Ролі розподіляються таким чином, щоб у групі було по два різних дитинча­ти. Як тільки пари складаються, психолог розв’язує гравцям очі і пропонує познайомитися — кожному на своїй «мові» — з іншими дитинчатами.

Гра «Радіо»

Хід гри. Гравці сідають, утворивши коло. Психолог, сидячи до них спи­ною, повідомляє, що загубилась дівчин­ка. (Докладно описує чийсь портрет: колір волосся, очей, зріст, характерні деталі одягу). Її просять підійти до диктора. Завдання гравців визначити, про кого йде мова, і назвати ім’я розшу­куваного. Роль диктора може виконати кожен охочий.

Гра «Магазин дзеркал»

Правила гри. Зібравши дітей навко­ло себе, Психолог пропонує їм уявити, що ті, хто сидить від нього по праву ру­ку, — дзеркала, а ті, хто по ліву, — звірята. Потім діти міняються ролями.

Хід гри. Звірята ходять повз дзеркала, які утворюють коло, або шикуються в ряд. Вони стрибають, кривляються, ви­бираючи для себе дзеркало. Дзеркала точно повторюють їхні рухи, вирази об­лич. Якщо виникають затруднення, психолог не тільки роз’яснює, але і допомагає.

 

Гра «Уперте дзеркало»

Правила гри. Зібравши дітей, психолог пропонує їм уявити себе раннім ранком у ванній кімнаті, де ви­сить криве дзеркало — воно повторює всі рухи навпаки. Якщо гравець піднімає руку, дзеркало опускає її; якщо гравець повертає голову ліворуч, дзеркало робить те ж саме праворуч.

Хід гри. Розбившись на пари, діти бе­руть собі відповідні ролі для того, щоб через якийсь час помінятися. Дорослий не тільки допомагає дітям, але і сам включається у гру, узявши на себе спо­чатку роль кривого дзеркала.

 

Ігри, спрямовані на розвиток почуття колективізму, уміння діяти спільно з іншими

 

Гра «Будуємо цифри»

Гравці вільно рухаються. За командою ведучого: «Я буду рахувати до 10, а ви за цей час повинні вибудувати усі разом із себе цифру  1   (2,  3,  5 і т.д.)», — діти виконують завдання.

Зауваження. Якщо діти справляються з завданням швидко, то можна рахувати швидше, тобто скоротити час побудови.

Гра «Фігура»

У цій справі багато чого залежить від фантазії дорослого. Він просить дітей зліпити зі своїх тіл одну загальну фігу­ру: морську зірку (можна лежачи на килимі) — і показати, як вона рухається, черепашку, кота, птаха, квітку, ма­шину і т.д. Діти не тільки «ліплять» фігуру, але і «оживляють» її, рухаючись плавно і синхронно, не порушуючи її цілісності.

Гра «Казка навпаки»

Відома дітям казка розігрується двічі: 1-й раз — зі звичними образами казкових героїв; 2-й раз — риси ха­рактеру казкових героїв змінюються на протилежні. Кожна дитина грає то­го самого персонажа й у першій, і в другій частині гри. Після гри прохо­дить обговорення. Зразки питань для бесіди:   Кого   легше   грати   (доброго чи злого, хитрого чи чесного)!

—   Як у житті люди відносяться до різних характерів?

—  Чи важко переключатися з одного характеру на інший?

—  Чи бувають у житті такі ситуації?

Ця гра спрямована на розширення по­няття про різні стилі поводження й усвідомлення найбільш оптимального.

Гра «Зберіться разом»

Мета. Розвиток уміння розуміти і відчу­вати інших, розвиток пантоміміки, емпатії.

Групі дітей роздають парні картинки із зображенням різних предметів і тва­рин. Завдання дітей — знайти собі подібних, не користуючись при цьому словами і звуконаслідуванням (тобто за допомогою міміки і пантоміми).

Надалі завдання може бути ускладне­но: наприклад, усім роздають картинки з зображенням тільки птахів (яструби, ворони, горобці), потім тільки звірів, наприклад, сімейства котячих і т.п.

Ускладнити завдання можна, запро­понувавши дітям зав’язати очі після то­го, як вони подивляться на картинки.

 

Гра «Плутанина»

Гра для декількох дітей. Вони вста­ють у коло, закривають очі і, витягнув­ши вперед руки, сходяться у центрі. Правою рукою кожен бере за руку будь-яку іншу дитину, ліва залишена для того, щоб за неї хтось узявся. Після цього усі відкривають очі. Дорослий до­помагає дітям у тому, щоб за одну руку взялася тільки одна дитина. Таким чи­ном утвориться плутанина. Завдання дітей – розплутатися, не відпускаючи рук.

Гра «Новосілля»

Дітям пропонується намалювати свої портрети і «поселити» їх у будиночок, малюнок якого висить на дошці. Потім діти усі разом розфарбовують будинок фарбами. Ця гра спрямована на форму­вання почуття єднання з групою.

Гра «Долоня в долоню»

Діти притискають долоньки одна до одної й у такий спосіб рухаються по кімнаті, у якій можна установити різні перешкоди, які пара повинна подолати. Це може бути стілець або стіл, а може дитина  спорудити   з  чого-небудь гору або ріку. У грі можуть брати участь па­ри: дорослий — дитина.

Гра «Клейовий дощик»

Розвиток чуття колективу, зняття емоційної і фізичної напруги, навчання погодженості своїх рухів з навколишніми.

Діти встають в одну лінію, ставлять руки на пояс один одним і таким от «паровозиком» (який склеївся дощовими крапельками) починають рух. На шляху їм зустрічаються різні перешкоди: не­обхідно переступити через коробки, пройти по імпровізованому мосту, обігнути великі валуни, проповзти під стільцем і т.д.

Гра «Один, два, три – замри»

Мета гри. Розвиток довільних рухів.

Процедура гри. Грає весела і рухли­ва музика. Діти стрибають і вільно руха­ються в такт музиці. Раптово музика обривається, діти завмирають у тих позах, у яких їх застала музична перерва. Потім через 1 — 1,5 хвилини музика зно­ву звучить і продовжується гра.

Гра «Кухарчуки»

Усі встають у коло — це каструля. За­раз будемо готувати суп (компот, вінегрет, салат). Кожний придумує, чим він буде (м’ясо, картопля, морк­вина, цибуля, капуста, петрушка, сіль і т.д.). Ведучий викрикує по черзі, що він хоче покласти в каструлю. Хто взнав себе, встрибує в коло, стрибнувши, бе­ре за руки попередніх. Гра продовжується, поки всі «компоненти» не бу­дуть у колі. У результаті виходить смачне, красиве блюдо.

Гра «Качка, качка, гусак»

Учасники гри встають у коло. Ведучий – усередині кола. Він ходить по колу, ука­зує рукою і примовляє: «Качка, качка, гу­сак». Гусак зривається з місця, тікаючи в протилежну від ведучого сторону. Зав­дання обох — швидше зайняти звільнене місце. Уся складність гри у тому, що в місці зустрічі ті, що змагаються, повинні взяти один одного за руки, зробити реве­ранс, посміхнутися і привітати один одно­го: «Добрий ранок, добрий день, добрий вечір!», і встигнути зайняти вільне місце. Примітка. Дорослий стежить за тим, щоб кожний учасник побував у ролі «гу­сака». Вітання і реверанси повинні ви­конуватися чітко і голосно.

Гра «Дракон кусає свій хвіст»

Мета гри. Зняття напруженості, нев­ротичних станів, страхів.

Процедура гри. Звучить весела музи­ка. Діти встають один за одним і міцно тримаються за плечі один одного. Пер­ша дитина — «голова дракона», ос­танній — «хвіст дракона». «Голова дракона»   намагається   піймати «хвіст», а той вивертається від неї.

Зауваження:

1.   Стежте, щоб діти не відпускали один одного.

2.  Стежте також, щоб ролі «голови дра­кона» і «хвоста» виконували всі бажаючі.

Гра «Доторкнися до…»

Усі гравці одягнені по-різному. Ведучий викрикує: «Доторкнися до… синього!» Усі повинні миттєво зорієнтуватися, знайти в учасників у одязі щось синє і доторкнутися до цього кольору. Кольори періодично міняються, хто не встиг — ведучий.

Примітка. Дорослий стежить, щоб доторкалися до кожного учасника.

Гра «Дзеркало»

Дітям пропонується уявити, що вони ввійшли в магазин дзеркал. Одна половина групи — дзеркала, інша — різні звірята. «Звірята» ходять повз дзеркала, стрибають, кривляються — «дзеркала» повинні точно віддзеркалювати рухи і вирази обличчя «звірят».

Гра «Рибалки і рибка»

Чим більше учасників, тим гра цікавіша і корисніша, але не менше шести. Два учасники — рибки. Інші устають парами обличчям один до одного у дві лінії, бе­руть один одного за руки – це сіть. Риб­ка хоче вибратися з сіті, вона знає, що це небезпечно, але поза сіттю — воля. Вона повинна проповзти на животі під зчепленими руками, які при цьому зачіпають її по спині, злегка постукують по ній, лоско­чуть. Виповзаючи з сіті, рибка чекає свою подругу, що повзе за нею, вони беруться за руки і стають сіттю. Процес зміни ро­лей повторюється 2—3 рази.

Попередження. Рухи «сіті» повинні бути в міру агресивними.

Гра «Жмурки»

Стародавня, перевірена століттями гра. Ведучий зав’язує очі, інші гравці бігають по кімнаті, видаючи веселі зву­ки: «ку-ку», «ля-ля», «а от і я!». Схопив­ши того, хто попався, ведучий угадує, хто це, і тільки після цього знімає пов’язку.

Примітка. Стежте, щоб дитина довго не «жмурилась» у пошуках гравців, як тільки відчуєте, що вони забарилися, піддайтеся з радістю.

Етюд «Потягнулися – зігнулися?

Вихідне положення: стоячи, руки і все тіло спрямовані угору, п’ятки від підлоги не відривати. Ведучий: «Тягнемося, тяг­немося нагору, вище, вище… А тепер наші долоні як би зламалися, зависли. Тепер руки зламалися в ліктях, у плечах, упали плечі, зависла голова, перегнулося тіло, підігнулися коліна, упали на підло­гу… лежимо, відпочиваємо, добре».

Примітка. Коли діти відпочивають на підлозі, психолог повинен обійти кожно­го з них і перевірити, чи цілком розс­лаблене його тіло, допомогти зняти «за­тиски».

Вправа «Ведмежата»

Дитина перетворилася в маленьке ведмежа. Вона лежить у барлозі. Подув холодний вітер і пробрався в барліг. Ведмежа змерзло. Воно зжалось в ма­ленький клубочок — гріється. Стало гаряче, ведмежа розгорнулось і заричало. Психолог розповідає дитині про ведмежа, а той зображує його рухи. Вправа спрямована на м’язове роз­слаблення.

 

 

Гра «Зоопарк»

Діти перетворюються на тварин (на яких самі бажають). Спочатку усі си­дять за стільцями («у клітках»). Кож­на дитина зображує свою тварину, інші угадують, кого вона зображує. Після то­го, як усіх «розгадали», клітки відкри­ваються і «звірі» виходять на волю: стрибають, бігають, кричать, ричать.

Гра «Лисичко, ти де?»

Діти стають у коло, ведучий в сере­дині. Потім вони відвертаються і за­кривають очі. У цей час ведучий хо­дить по колу і непомітно для інших домовленим заздалегідь дотиком призначає лисицю, а інші — зайці. За сигналом усі відкривають очі, але ніхто не знає, хто ж лисиця. Ведучий кличе перший раз: «Лисичко, де ти?». Лисиця не повинна видавати себе ні словом, ні рухом, так само і другий раз, а в третій — лисиця відповідає: «Я тут» і кидається ловити зайців. Зайця, який присів навприсядки, ло­вити не можна. Піймані зайці вихо­дять із гри.

Вправа «Брикання»

Дитина лягає на спину на килимі. Ноги вільно розкинуті. Повільно вона починає брикатися, стаючи на підлогу всією ногою. Ноги чергуються і високо піднімаються.   Поступово збільшується удар ногою дитина говорить «Ні», збільшуючи інтенсивність удару.

Вправа  сприяє  емоційній   розрядці   і зняттю м’язової напруги.

Гра «Нудно, нудно…»

Мета гри. Розвиток розкутості, тре­нування самоорганізації.

Процедура гри. Уздовж однієї стіни кімнати стоять стільці, їхнє число дорівнює кількості дітей. Біля проти­лежної сторони кімнати також стоять дитячі стільчики, але їхнє число на 1 менше кількості дітей.

Діти   сідають   біля   першої   сторони кімнати. Ведучий читає віршик:

Нудно, нудно так сидіти.

Один на одного дивитись;

Час нам прогулятися,

Місцями помінятися? Як тільки ведучий кінчає віршик, усі діти біжать до протилежної стінки і на­магаються зайняти стільці. Програє той, хто залишився без стільця.