Безпека життєдіяльності: формуємо навички в дошкільників

Статистика свідчить, що з кожним роком кількість травмованих дітей збільшується. Призводять до травмувань характерні для дошкільників підвищена допитливість, висока рухова активність, прагнення до самостійності, відсутність досвіду і нездатність передбачити наслідки власних дій. Наприклад, дитина, яка не має відповідних знань і навичок, може:

• вибігти за м’ячем на проїжджу частину, не подивившись, чи є транспорт на дорозі;
• підійти до безпритульної тварини й погладити її;
• гратися з сірниками чи електричними приладами;
• розмовляти на вулиці з незнайомими людьми тощо.

Негативно впливає на поведінку дошкільників також приклад батьків чи інших дорослих, які знають правила безпечної поведінки, але нехтують ними. Діти наслідують поведінку дорослих, проте ще не вміють передбачати негативні наслідки своїх дій. Тож і потрапляють у небезпечні ситуації і нерідко отримують травми.

Окрім того, дорослі часто своє завдання вбачають у тому, щоб захищати й оберігати дитину. Вони забувають про головне — готувати її до самостійного життя. Слід навчати дитину правильно діяти в різних ситуаціях, зокрема і небезпечних.

Формуємо свідоме ставлення до безпеки

Формувати в дошкільників свідоме ставлення до власної безпеки слід із раннього віку. Головний регулятор поведінки дитини — внутрішня мотивація. Тож слід намагатись сформувати її у кожного вихованця, а відтак озброїти знаннями та навичками безпечної поведінки.

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що дитина має знати правила безпечного перебування вдома, в дитячому садку, на вулиці, спортивному майданчику тощо.

Реалізуємо освітню роботу системно

Освітню роботу з формування навичок безпечної поведінки в життєвому середовищі слід проводити системно. Можна виокремити такі її напрями:

• пожежна безпека;
• правила дорожнього руху;
• безпека в побуті;
• безпека в природі;
• здоров’я та хвороби;
• поведінка з незнайомими людьми.

Застосовуємо різні методи

Діти швидше опановують знання та набувають життєво необхідних навичок, якщо застосовувати різні методи:

• словесні — пояснення, бесіди, розповіді, художнє слово, педагогічна оцінка ситуацій;
• практичні — сюрпризні моменти, проблемні ситуації, ігри та вправи;
• наочні — спостереження, мнемотаблиці, розглядання ілюстрацій, перегляд мультимедійних презентацій.

Словесні

У простій і доступній формі пояснити дітям важливі, але складні для їхнього розуміння поняття. Під час слухання казок, оповідань, розучування віршів чи відгадування загадок дошкільники запам’ятовують основні правила безпеки, дізнаються, як слід поводитися в тій чи тій ситуації.

Художнє слово активізує дитячу пам’ять, увагу, мислення. Воно впливає на дошкільників ефективніше за моралізаторські застереження щодо правил безпечної поведінки.

У роботі з дітьми можна використати  такі твори:

• «Де працює вогонь» Михайла Кривича;
• «Смугаста поспішає на допомогу», «Нова робота Крокодила Гени» Людмили Козинець;
• «Цікаве мишеня» Георгія Юрміна;
• «Шкідливі поради» Георгія Остера;
• «Як Вогонь Воду заміж узяв» Євгена Пермяка;
• «Світлофор Моргайко» Тетяни Александрової;
• «Як Жезл і Свисток помирилися» Леоніда Панасенка;
• «Історія сірника» Тетяни Нуждиної;
• «Пожежа» Бориса Житкова;
• англійська народна казка «Троє поросят».

Практичні

Сюрпризні моменти допомагають підтримувати в дітей інтерес до занять. А нескладні завдання, дидактичні та сюжетно-рольові ігри дають змогу:

• ознайомлювати дітей із джерелами небезпеки в побуті;
• навчати розрізняти потенційно небезпечні предмети;
• формувати уявлення про запобіжні заходи;
• опановувати способи безпечної поведінки та можливі наслідки їх порушення.

Ігри-драматизації за мотивами казок, оповідань чи проблемних ситуацій допомагають дошкільникам засвоїти знання і сформувати навички безпечної поведінки.

Спілкування дітей під час ігор, промовляння правил поведінки, імітація дій із потенційно небезпечними побутовими предметами дають змогу збагатити досвід безпечної поведінки в побуті.

В кожній групі є осередок безпеки життєдіяльності. Різні види практичної діяльності в ньому допомагають дітям ліпше засвоїти правила безпеки в повсякденному житті.  Дидактичні ігри можна  виготовити разом з вихованцями, атрибути для сюжетних і творчих ігор, наприклад «Лікарня», «Поліція», «Водії», «Будівельники»,  з допомогою різних конструкторів — пластмасовий, дерев’яний, Lego.

Наочні

Застосовуємо інформаційно-комунікаційні технології. Це дає змогу урізноманітнити освітню діяльність, зробити її насиченою, нетрадиційною, яскравою.

Щоб наочно показати дітям події та явища реального життя, використовуємо мультимедійні презентації:

• «Смішарики. Абетка безпеки»;
• «Уроки безпеки від тітоньки Сови»;
• «Абетка дорожньої безпеки від тітоньки Сови»;
• «Правила поведінки дітей»;
• «Уроки безпеки з Кроко»;
• «Фокс і Трот поспішають на допомогу» тощо.

Запропонувати  дітям  створити цикл дитячих малюнків на теми: «Пожежна безпека», «Про правила дорожнього руху», а також альбоми «Якщо ти загубився на вулиці», «Один вдома», «Правила поведінки під час пожежі», «Правила дорожнього руху».

Ефективним є використання мнемотаблиць зі схематичними зображеннями правил безпечної поведінки. Завдяки такій наочній опорі діти:

• запам’ятовують правила —
  • поведінки з незнайомими людьми, безпритульними тваринами;
  • поводження з побутовими електроприладами, гострими чи крихкими предметами тощо;
  • дорожнього руху та пожежної безпеки;
• навчаються—
  • дотримуватися інструкцій;
  • моделювати розв’язання складних життєвих ситуацій;
• розвивають —
  • мислення;
  • уяву;
  • зв’язне мовлення.

До «Тижя безпеки життєдіяльності» можна включити такі форми роботи:

• тематичні заняття;
• дидактичні, сюжетні, конструктивно-будівельні ігри;
• конкурси, театральні вистави;
• естафети, змагання;
• екскурсії до пожежної частини;
• читання художніх творів відповідної тематики;
• моделювання правильної поведінки;
• аналіз небезпечних ситуацій;
• перегляд презентацій, мультфільмів.

Наприкінці «Тижня безпеки життєдіяльності» доцільно провести бесіди з дітьми, аби з’ясувати, що їм сподобалося та запам’яталося. Таке спілкування допомагає визначити заходи, які слід включити до плану роботи на майбутнє.

Організацію роботи з питань безпеки життєдіяльності  регулюють такі документи:

• Закон України «Про дошкільну освіту»;
• Базовий компонент дошкільної освіти;
• парціальні програми —
  — «Про себе треба знати, про себе треба дбати», автор Любов Лохвицька;
  — «Навчаємо правил безпеки», автор Л. Ковальчук;
  — «Дитина у світі дорожнього руху», автори Ігор Репік, Олександр Тимовський.

Використані джерела: журнал «Вихователь-методист» №4, 2018.