Вступ дитини до дитячого садка — це подія, що потребує особливої уваги як з боку педагогів, так і з боку батьків. Дитячий організм не одразу звикає до нових умов. Часто цей процес супроводжується зміною поведінкових реакцій, розладом сну, апетиту. Оскільки адаптивні можливості дошкільників не безмежні, різкий перехід дитини в нову соціальну ситуацію та тривале перебування у стресовому стані можуть призвести до емоційних порушень і сповільнення темпу психофізичного розвитку. Саме тому педагоги й батьки мають підтримати дитину, надати їй потрібну допомогу.

Ознайомте батьків зі ступенями адаптації

Часто батьки нових вихованців переконані, що лише їхня дитина не може пристосуватися до умов дитячого садка. Натомість інші діти адаптуються швидко й легко. Тому поясніть батькам, що кожна дитина має індивідуальні особливості й по-різному реагує на ту чи ту ситуацію. Також розкажіть, що залежно від тривалості адаптаційного періоду та складності його перебігу розрізняють такі ступені адаптації дитини до дитячого садка:

  • легкий — 1—16 днів;
  • середній — 16—32 дні;
  • складний — 32—64 дні.

Легкий

За легкого ступеня адаптації поведінка дитини нормалізується протягом двох тижнів. Апетит відновлюється вже наприкінці першого тижня, через 1—2 тижні — налагоджується сон. У дитини переважає радісний чи стабільно спокійний емоційний стан. Вона контактує з дорослими, однолітками, предметами, що її оточують. Доволі швидко звикає до нових умов: нового приміщення, спілкування із групою однолітків, незнайомими дорослими. Мовлення при цьому може бути дещо загальмоване, але дитина відгукується й виконує вказівки педагога. Захворюваність трапляється не частіше одного разу й протікає без ускладнень.

Середній

За середнього ступеня адаптації сон і апетит відновлюються через 20—40 днів. Протягом усього місяця емоційний стан дитини може бути нестійким. Протягом дня для малюка характерна плаксивість: крик, плач під час розлуки й зустрічі з батьками та близькими людьми. Ставлення до однолітків зазвичай байдуже. Мовленнєва активність сповільнюється. З’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і дітей, спілкування лише за певних умов. Захворюваність трапляється не частіше двох разів і триває не більше 10-ти днів, протікає без ускладнень.

Для цього ступеня адаптації протягом перших двох тижнів характерні такі вегетативні зміни в організмі дитини, як: блідість, пітливість, темні круги під очима, «палаючі» щоки, лущення шкіри (діатез). Однак за емоційної підтримки дорослого дитина, виявляючи пізнавальну та поведінкову активність, поступово звикає до нового оточення.

Складний

Про складний ступінь адаптації свідчить погіршення сну дитини. Сон стає коротким і тривожним. Дитина може скрикувати, плакати уві сні або прокидатися зі сльозами. Погіршується апетит, іноді дитина категорично відмовляється від їжі. Можливі й такі невротичні реакції, як: блювота, енурез, безконтрольний стул, заїкання, хвороблива прив’язаність до особистих речей, страхи, некерованість у поведінці, істерика.

Дитина може перебувати в активному емоційному стані, для якого характерні плач, обурений крик, агресивно-руйнівна поведінка. Або, навпаки, може бути пасивною, пригніченою, напруженою, уникати спілкування з однолітками, сахатися їх і відмовлятися від участі в будь-якій діяльності.

Складна адаптація призводить до тривалих захворювань, ускладнень, зокрема до уповільнення росту й набирання ваги. Може виникнути затримка мовленнєвого розвитку. Захворювання можуть виникати частіше трьох разів і тривати понад 10 днів.

Організуйте психолого-педагогічний супровід батьків

Часто перебіг і ступінь складності адаптації дитини до умов дитячого садка залежить від того, наскільки батьки обізнані в особливостях її перебігу. Тому в період адаптації дитини, організуйте психолого-педагогічний супровід батьків.

Одразу, як дитина почне відвідувати дитячий садок, поінформуйте батьків про те, як підтримати дитину в нових для неї умовах. Для цього підготуйте відповідні па­м’ят­ки, буклети, шпаргалки тощо. Така форма подачі інформації зазвичай дієвіша, ніж просто усна консультація.

Протягом усього адаптаційного періоду надавайте батькам вихованців консультативну допомогу. За можливості організуйте консультативний пункт. Така форма взаємодії дасть змогу батькам проконсультуватися з практичним психологом та іншими фахівцями щодо перебігу адаптації їхньої дитини, з’ясувати чи є певні ризики щодо ускладнення адаптації тощо.

Запропонуйте батькам і педагогам вести щоденник спостережень за поведінкою дитини в період адаптації. У цьому щоденнику дорослі можуть фіксувати: стан здоров’я малюка, позитивні та негативні емоційні прояви, конфлікти / контакти з дітьми та дорослими тощо. Наприкінці кожного тижня такі щоденники може аналізувати практичний психолог та надавати відповідні рекомендації щодо подальшої взаємо­дії з дитиною.

Наостанок зазначимо, що під час організації роботи з батьками важливо дотримуватися міри та взаємної поваги. Адже чимало мам і тат сподівається, що негативні реакції дитини зникнуть у перші дні, а потім засмучуються або навіть зляться, коли цього не відбувається. Тож ставтеся з розумінням до запитань і прохань батьків. Пояснюйте, що можете зробити ви, а що мають зробити вони. Успіху!

Ж-л «Вихователь-методист №9, 2024 р.